Рішення

від 26.11.2012 по справі 5011-27/14484-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/14484-2012 26.11.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ексікон» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» простягнення 679 246,11 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Демченко В.М., Лукашов Ю.В. від відповідача:Гнатюк Є.М., Драч І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексікон»(надалі -ТОВ «Ексікон») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай»(надалі -ТОВ «Продуктовий рай») про стягнення 681 246,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов дистриб'юторського договору №16 від 04.05.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 681 246,11 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.11.2012 р.

29.10.2012 р. представником позивача через канцелярію суду подана заява від

26.10.2012 р., відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 679 246,11 грн., пеню у розмірі 39 335,96 грн. та індекс інфляції у розмірі 681,24 грн.

Заява позивача в частині збільшення позовних вимог на суму пені у розмірі 39 335,96 грн. та індекс інфляції у розмірі 681,24 грн. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Із поданої позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену продукцію, в той час як у поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач додатково просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 39 335,96 грн. та індекс інфляції у розмірі 681,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України.

З урахуванням викладеного, заява позивача про збільшення позовних вимог в частині пред'явлення додаткових вимог не може бути прийнята судом, а тому в її задоволенні необхідно відмовити.

Заява позивача в частині вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 679 246,11 грн. приймається судом, оскільки є фактично заявою про зменшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2012 р. розгляд справи відкладено до 26.11.2012 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги з урахуванням заяви від 26.10.2012 р. підтримали.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги виконали частково, надали пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.212 р. між ТОВ «Ексікон»(продавець) та ТОВ «Продуктовий рай»(дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір №16 (надалі -«Договір»).

Відповідно до п. 2.2 Договору продавець на умовах, передбачених даним договором, поставляє продукцію дистриб'ютору в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом-передачу продукції і є його невід'ємною частиною, а дистриб'ютор здійснює продаж продукції та оплату отриманої продукції на умовах,визначених у даному договорі.

Згідно з п. 5.1 Договору продавець зобов'язується продавати, а дистриб'ютор зобов'язується купувати продукцію за цінами, зазначеними в комерційній пропозиції на кожний наступний місяць, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.2 Договору ціна продукції встановлюється у національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість та зазначається у накладній на кожну поставку. Розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях, відстрочка платежу згідно додатку №2, який є невід'ємною складовою частиною даного договору. Загальна сума договору -загальна сума, вказана в накладних на продукцію, що постачається по договору.

Додатком №2 до Договору сторони погодили відстрочку платежу на 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач у період з 08.05.2012 р. по 30.05.2012 р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму

1 039 584,07 грн., що підтверджується видатковими накладними за спірний період.

Відповідачем частково оплачено поставлену позивачем продукцію на суму 74 036,40 грн. та повернув товар за накладними на повернення на суму 286 301,11 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 679 246,11 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару за товарно-транспортними накладними згідно Договору на загальну суму 1 039 584,07 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та додатку №2 до Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар через 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачено поставлену позивачем продукцію на суму 74 036,40 грн. та повернув товар за накладними на повернення на суму 286 301,11 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 679 246,11 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Продуктовий рай»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Ексікон»про стягнення з ТОВ «Продуктовий рай»заборгованості у розмірі 679 246,11 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексікон»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай»(01103, м. Київ, вул. Німанська, 10-А, оф. 4; ідентифікаційний код 21665086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексікон»(99003, м. Севастополь, вул. Києвська/Л.Толстого, 11/35; ідентифікаційний код 37313890) заборгованість у розмірі 679 246 (шістсот сімдесят дев'ять тисяч двісті сорок шість) грн. 11 коп. та судовий збір у розмірі 13 584 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 92 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2012 р.

Суддя В.П. Босий