Постанова

від 11.02.2013 по справі 5011-27/14484-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа№ 5011-27/14484-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Лукашов Ю.В. - представник, дов. б/н від 26.07.2012;

Демченко В.М. - представник, дов. б/н від 26.07.2012;

від відповідача: Гнатюк Є.М. - представник, дов. № 50 від 10.09.2012;

Драч І.В. - представник, дов. № 51 від 10.09.2012;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий рай"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2012

у справі № 5011-27/14484-2012 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексікон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий рай"

про стягнення 679 246,11 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 21.01.2013 було оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 5011-27/14484-2012 до 11.02.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 у справі № 5011-27/14484-2012 позовні вимоги задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 679 246,11 грн. основного боргу, 13 584,92 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару за товарно-транспортними накладними згідно із договором на загальну суму 1 039 584,07 грн.; відповідачем частково оплачено поставлену позивачем продукцію на суму 74 036,40 грн. та повернуто товар за накладними на повернення на суму 286 301,11 грн., таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 679 246,11 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав; матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі договору за переданий товар; відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 679 246,11 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 у справі № 5011-27/14484-2012 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що оформлення накладних, наданих позивачем, зокрема, накладних № 2812 від 30.05.2012 та № 2807 від 30.05.2012, не відповідає вимогам чинного в Україні законодавства; із змісту накладних невідомо ким отримано товар, на підставі якої довіреності; за згаданими накладними не могло бути жодних поставок товару позивачем відповідачу, оскільки ці накладні були отримані відповідачем без жодного товару - поштою 05.09.2012, а згідно із вимогами чинного законодавства, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

На думку скаржника, судом першої інстанції порушено ч. 1-2 ст. 41 ГПК України, оскільки залишено поза увагою усне клопотання представників відповідача про необхідність призначення експертизи підписів та відтисків печатки на видаткових накладних № 2812 від 30.05.2012 та № 2807 від 30.05.2012 та не надано можливості представникам відповідача, на їх прохання, підготувати та подати письмове клопотання про призначення експертизи.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 у справі № 5011-27/14484-2012 без змін; вказує на те, що товар за накладними №№ 2807, 2812 від 30.05.2012 був повернутий, про що свідчать накладні на повернення; крім того, отримання товару за накладними №№ 2807 та 2812 від 30.05.2012 підтверджується товарно-транспортною накладною № 699 від 31.05.2012; позивач просить стягнути заборгованість за поставлений товар, яка фактично виникла за накладними №№ 2297, 2296, 2255, 2254 від 08.05.2012, № 2474 від 21.05.2012, №№ 2627, 2619 від 25.05.2012 та стверджує, що видаткові накладні №№ 2807, 2812 від 30.05.2012, за якими весь поставлений товар було відповідачем повернуто, не мають суттєвого значення для розгляду справи.

Позивачем до клопотань про залучення доказів, поданих 21.01.2013, 07.02.2013, 08.02.2013 та у судовому засіданні 11.02.2013, додані документи, які апеляційним господарським судом залучено до матеріалів справи, як такі, що подані у зв'язку із доводами апеляційної скарги.

Відповідачем у судовому засіданні 21.01.2013 подано усне клопотання, а у судовому засіданні 11.02.2013 подано письмове клопотання про призначення експертизи.

Позивачем подано письмове заперечення проти клопотання про призначення експертизи, з посиланням на відсутність потреби в експертизі.

Розглянувши клопотання відповідача, враховуючи заперечення позивача та беручи до уваги наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі № 5011-27/14484-2012 матеріали надають можливість розглянути апеляційну скаргу відповідно до вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України за наявними у справі документами, а необхідності у призначенні судової експертизи немає, тому клопотання відповідача про призначення судової експертизи залишається без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 681 246,11 грн.; 13 625,00 грн. судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України позивачем подано заяву від 26.10.2012 про збільшення розміру позовних вимог у справі № 5011-27/14484-2012, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 679 246,11 грн., пеню у розмірі 39 335,96 грн., індекс інфляції у розмірі 681,24 грн.

У задоволенні зазначеної заяви позивача від 26.10.2012, в частині пред'явлення додаткових вимог, судом першої інстанції, відмовлено, у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. 22 ГПК України, а у частині зменшення позовних вимог про стягнення основного боргу до суми 679 246,11 грн., заяву позивача задоволено.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.05.2012 між позивачем та відповідачем укладено дистриб'юторський договір № 16, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 якого, позивач, за договором продавець, цим призначає відповідача, за договором дистриб'ютора, своїм дистриб'ютором продукції на території, а відповідач погоджується діяти в якості офіційного дистриб'ютора на території на умовах, визначених даним договором; позивач на умовах, передбачених даним договором, поставляє продукцію відповідачу в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом-передачу продукції і є його невід'ємною частиною, а відповідач здійснює продаж продукції та оплату отриманої продукції на умовах, визначених у даному договорі.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору № 16 відповідач зобов'язаний прийняти продукцію за накладними, згідно із умовами даного договору по якості, кількості та маркуванню; сплатити за поставлену продукцію в строки згідно із умовами даного договору.

Факт виконання позивачем зобов'язань за договором № 16 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: від 08.05.2012 за №№ 2297, 2296, 2255, 2254, від 21.05.2012 за № 2474, від 25.05.2012 за №№ 2627, 2619, від 30.05.2012 за №№ 2807, 2812, відповідно до яких позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму у розмірі 1 039 584,07 грн.

Згідно із п.п. 5.1, 5.2 договору № 16 позивач зобов'язується продавати, а відповідач зобов'язується купувати продукцію за цінами, зазначеними в комерційній пропозиції на кожний наступний місяць, яка є невід'ємною частиною даного договору; ціна продукції встановлюється у національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість та зазначається у накладній на кожну поставку; розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях, відстрочка платежу згідно із додатком № 2, який є невід'ємною складовою частиною даного договору; загальна сума договору - загальна сума, вказана в накладних на продукцію, що постачається за договором.

Згідно із додатком № 2 до договору № 16 відстрочка платежу складає 30-ть календарних днів з моменту поставки продукції.

Як вказується позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем, останній виконав свої зобов'язання по оплаті товару за угодою № 16, частково, на загальну суму 74 036,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи витягами із особового рахунку позивача за період з 10.08.2012 по 10.10.2012 (а.с. 89-91).

Відповідач повернув позивачу продукцію на загальну суму 286 301,11 грн., за видатковими накладними на повернення: від 26.06.2012 за №№ Р-00000004, Р-00000005, Р-00000006, Р-00000007, Р-00000008, Р-00000009, Р-00000010, Р-00000011, Р-00000012; від 02.08.2012 за №№ Р-00000032, Р-00000033, Р-00000034, Р-00000035, Р-00000040; від 08.08.2012 за №№ Р-00000039, Р-00000045, Р-00000046, Р-00000047, Р-00000048, Р-00000049.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 679 246,11 грн. за поставлену позивачем продукцію згідно із договором № 16.

Таким чином, апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 679 246,11 грн. заборгованості за поставлену продукцію згідно із договором № 16, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Згідно із ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У наданих позивачем копіях вищезгаданих видаткових накладних вказано найменування постачальника, отримувача, їх реквізити, коди, найменування товару, кількість, ціна, вартість, найменування виробників товару, №№ сертифікатів, про відвантаження та отримання товару свідчать підписи представників позивача та відповідача, скріплені відбитками печаток.

Згідно із копіями довіреностей, виданих відповідачем, № 2 від 08.05.2012, № 3 від 08.05.2012, № 6 від 21.05.2012, № 9 від 25.05.2012, № 10 від 25.05.2012, товар за видатковими накладними №№ 2297, 2296, 2255, 2254, 2474, 2627, 2619 відповідачем одержано через представника - Нижника О.А.

Із видаткових накладних від 30.05.2012 № 2807 та № 2812 вбачається, що ці накладні підписані посадовими особами позивача та відповідача та скріплені відбитками печаток.

Та обставина, що зазначені накладні підписані посадовою особою відповідача та скріплені відбитком печатки після надсилання позивачем відповідачу вимоги від 05.09.2012 про повернення документів, не спростовує факту постачання позивачем відповідачу товару у зазначених кількості та вартості 30.05.2012.

Постачання вказаного товару підтверджується й товарно-транспортною накладною № 699 від 31.05.2012, згідно із якою позивачем відвантажено автотранспортом, а відповідачем одержано товар за накладними №№ 2807 та 2812 у кількості 478 ящ., про що свідчить підпис посадової особи відповідача, скріплений відбитком печатки.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за N 363 та від 23.03.1998 № 90, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до наданих позивачем документів, за постачання відповідачу товарів за видатковими накладними від 30.05.2012 за №№ 2807 та 2812 позивачем виписано податкові накладні від 30.05.2012 за №№ 383 та 408, відповідно.

Однак, у зв'язку із поверненням відповідачем позивачу товарів, здійснено коригування кількісних і вартісних показників по згаданих накладних, про що свідчать розрахунки № 508 від 26.06.2012 до податкової накладної № 383 та №№ 479 від 26.06.2012, 38 від 03.08.2012, 108 від 08.08.2012 до податкової накладної № 408.

Зазначені розрахунки підписані посадовими особами позивача та відповідача із зазначенням їх прізвищ і дат вчинення підписів.

Принагідно слід вказати на наступні обставини.

Згідно із актом від 15.06.2012 службового розслідування комісією Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-центр", яким були надані послуги позивачу з перевезення, продукція за накладними №№ 2807 та 2812 згідно із товарно-транспортною накладною від 31.05.2012 була доставлена відповідачу, яким оформлено товарно-транспортну накладну, а накладні №№ 2807, 2812 не повернуті відповідальними працівниками відповідача.

Позивач листом від 02.10.2012 звернувся до Начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва із заявою про проведення позапланової перевірки по факту ухилення відповідача від сплати податків, у зв'язку із неповерненням накладних №№ 2807, 2812.

Також позивач звернувся із листом від 30.01.2013 до Начальника ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя із заявою про надання інформації про відображення у податковій звітності відповідача передання останньому товару за накладними №№ 2807, 2812 та коригування, у зв'язку із поверненням товару відповідачем у подальшому.

У листі від 05.02.2013 за № 730/10/153 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя повідомлено позивачу, що за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, розбіжностей між ТОВ "Ексікон" та ТОВ "Продуктовий рай" за травень 2012р. не встановлено.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 01.11.2012 було задоволено клопотання відповідача та розгляд справи № 5011-27/14484-2012 відкладено на 26.11.2012.

Отже, у відповідача було достатньо часу для надання письмового клопотання про призначення експертизи.

Із протоколу судового засідання від 26.11.2012 у справі № 5011-27/14484-2012 не вбачається подання відповідачем усних клопотань, також відсутні докази подання зауважень до протоколу відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 у справі № 5011-27/14484-2012 залишити без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий рай" без задоволення.

2. Справу № 5011-27/14484-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.