Рішення

від 28.11.2012 по справі 32/255-23/456-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/255-23/456-2012 28.11.12

За позовомЛьвівської обласної державної телерадіокомпанії ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРЛ» ПроСтягнення 77 600,00 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:Не з'явився Від відповідача: Дуюнова О.М. -представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Львівської обласної державної телерадіокомпанії до товариства з обмеженою відповідальністю "Шерл" про стягнення 77 600, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Шерл" на користь Львівської обласної державної телерадіокомпанії майно (грошові кошти у розмірі 77 600, 00 грн.) придбане без достатньої правової підстави.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у справі № 32/255 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 04.10.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року у справі № 32/255 скасовано, а справу в передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №32/255 передано на розгляд судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2012 р. суддею Кирилюк Т.Ю. прийнято справу до свого провадження та присвоєно їй номер 32/255-23/456-2012, розгляд справи призначено на 26.10.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 р., у зв'язку із перебуванням судді Кирилюк Т.Ю. у відпустці, з метою дотриманням процесуальних строків, справу №32/255-23/456-2012 передано на розгляд судді Куркотової Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.10.2012 справу №32/255-23/456-2012 було прийнято до свого провадження суддею Куркотовою Є.Б. Розгляд справи призначений на 07.11.2012.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.11.2012 розгляд справи було відкладено до 28.11.2012 у зв'язку з неявкою представника позивача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення представнику позивача ухвал суду.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався формуляр (протокол) згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника присутньої сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шерл" (Виконавець) та Львівською обласною Державною телерадіокомпанією (Замовник) було укладено Договір підряду № 1137, предметом якого є проведення дослідно-конструкторської розробки та виготовлення базового комплекту телевізійної станції супутникового зв'язку для Львівської обласної державної телерадіокомпанії згідно специфікації та додатків до Договору.

Як зазначає позивач, факт виконання робіт підтверджено актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаного сторонами без пропозицій та зауважень, рахунками -фактурами, які передбачають поетапну оплату обсягу робіт.

20 травня 2011року Головним контрольно-ревізійним управлінням у Львівської області була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності Львівської обласної Державної телерадіокомпанії. Під час проведеної перевірки було здійснено зустрічну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерл" щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з Львівською обласною Державною телерадіокомпанією та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України за період з 01.01.2008року по 01.05.2011року.

Контрольно-ревізійним органом були досліджені документи, що стосується укладеного між сторонами Договору підряду № 1137-01 від 20.11.2008року. Результати перевірки відображені у довідці за № 03-22/93 від 28.05.2011року за змістом якої вбачається, що різниця між фактичними витратами Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерл" та перерахованими Львівською обласною Державною телерадіокомпанією коштами склала 77 600,00 грн.

Таким чином позивач вважає, що документально підтверджено, що із перерахованих Замовником на виконання умов Договору підряду № 1137-01 від 20.11.2008 року грошових коштів на загальну суму 2000,0 тис. грн. Відповідачем використано 1 922,4 тис. грн., або на 77,6 тис. грн. менше від отриманого обсягу коштів. Під час звернення до відповідач з претензією, останнім було надано відповідь, що різниця між фактичними витратами та перерахованими позивачем грошовими коштами в сумі 77,6 тис. грн. була витрачена відповідачем на покриття затрат по виплаті працівникам зарплати, оренди приміщення, оплати комунальних послуг, прибуток підприємства тощо.

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що факт достовірності розрахунків між сторонами, та утворення витрат, було підтверджено органом контролю на підставі наданих сторонами первинних документів, а тому позивач з посиланням на вимоги статті 1212 ЦК України намагається стягнути з відповідача грошові кошти, які отримані остатнім без достатньої правової підставі.

Відповідно до ст..111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суду України, скасовуючи рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 у справі №32/255, у своїй постанові зазначив про те, що вирішуючи даний спір, господарськими судами першої і апеляційної інстанцій не було надано оцінки доводам відповідача про те, що роботи з розробки та виготовлення базового комплекту телевізійної репортажної станції супутникового зв'язку за спірним договором ним були виконані в повному обсязі, що виконані роботи були прийняті позивачем за актами прийому-передачі виконаних робіт. Господарські суду обмежились лише дослідженням довідки КРУ від 28.05.2011, проте не надали оцінки та не дослідили усі зібрані у справі докази.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 77 600,00 грн. позивач обґрунтовує з посиланням на положення ст.1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Так, стаття 1212 Цивільного кодексу України визначає три умови за наявності яких має місце зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави: по-перше, є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав і обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №1137-01 від 20.11.2008 Відповідач власними силами виконав та передав, а Позивач прийняв розробку та виготовлення базового комплекту телевізійної репортажної станції супутникового зв'язку на суму 2 000 000,40 грн., що підтверджується Актами прийому передачі виконаних робіт:

від 16.12.2008р. на суму 369 999,60 грн.,

від 19.12.2008р. на суму 200 000,40 грн.,

від 19.12.2008р. на суму 200 000,40 грн.,

від 22.12.2008р. на суму 300 000,00 грн.,

від 25.12.2008р. на суму 800 000,40 грн.,

від 19.11.2009р. на суму 129 999,60 грн.

На підставі вказаних актів, після виконання робіт, Позивач перерахував всього 2 000 000,40 грн., що повністю відповідає обсягу виконаних робіт та наданих послуг.

Відповідно до вказаного договору та змін до Договору від 26.10.2009 (Додаток №4 до договору) договірна ціна за роботу становить 2 080 00,80 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору (в редакції Змін до Договору від 17.12.2008р.), «можливе поетапне виконання послуг. За надані послуги Замовник перераховує Виконавцю оплату за кожний етап. Виконання етапу підтверджується проміжним актом приймання передачі виконаних послуг».

Як зазначає Відповідач, в зв'язку з недофінансуванням загального фонду Держбюджету Львівської облдержтелерадіокомпанії за КЕКВ 1171 увесь період дії Договору (що підтверджується преамбулами змін до Договору від 30.12.2008р., 26.10.2009р., 21.12.2009р., 30.12.2009р.), останній сьомий етап надання послуг за Договором згідно специфікації - здача станції в експлуатацію, навчання персоналу на суму 79 998,00 грн. не був оплачений Позивачем до сьогоднішнього дня.

В частині наданих робіт та сплачених коштів Договір був виконаний сторонами, про що був підписаний Акт приймання-передачі виконаних робіт в дослідну експлуатацію від 01.04.2010р. На підставі даного акту Відповідач передав, а Позивач прийняв в дослідну експлуатацію пересувну телевізійну репортажну станцію супутникового зв'язку.

Таким чином обсяг виконаних Відповідачем робіт оплачений Позивачем за цінами обумовленими сторонами в договорі, а спірні кошти у сумі 77 600,00 грн. (які входять до загальної суми договору) перераховані Позивачем Відповідачу в рахунок оплати виконаних робіт та наданих послуг по розробці та виготовленню базового комплекту телевізійної репортажної станції супутникового зв'язку на підставі відповідного договору та актів прийому передачі виконаних робіт, у зв'язку з чим в даному випадку відсутня безпідставність отримання спірного майна (коштів) . За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що такі кошти були безпідставно набуті відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення», в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи (ст.7). Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст.8).

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частина 3 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що Договір від 20.11.2008 був виконаний відповідачем у повному обсязі, про що був підписаний Акт приймання-передачі виконаних робіт в дослідну експлуатацію від 01.04.2010.

З матеріалів справи також вбачається, що укладення договору №1137-01 від 20.11.2008 відбувалося шляхом здійснення процедури закупівлі, за результатами якою відповідача було визнано переможцем торгів.

Визнання Відповідача переможцем торгів через проходження процедури тендеру (що підтверджується повідомленням Львівської ОДТРК про результати здійснення процедури закупівлі №1339 від 12.11.2008р.) та укладення сторонами Договору, означає, що Позивачу відома і погоджена з Відповідачем звичайна ціна, ринкова ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються від одного власника іншому власнику.

За таких обставин, заявляючи позовні вимоги про стягнення 77 600,00 грн., Позивач по суті просить змінити договірну ціну наданих послуг, визначену сторонами в договорі №1137-01 від 20.11.2008р.

Проте така вимога Позивача є необґрунтованою, оскільки заявлена з порушенням норми матеріального права, які визначають основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України, а саме ст.ст. 7, 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ст. 193 Господарського кодексу України, п.п.14.1.71., 14.1.219. ст.14 Податкового кодексу України, ч.1, 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України.

При цьому посилання позивача на довідку КРУ за № 03-22/93 від 28.05.2011року, за змістом якої із перерахованих Львівською ОДТРК на виконання договору від 20.11.2008 №1137-01 коштів у сумі 2 000,0 тис. грн.. ТОВ «Шерл»використано 1 922,4 тис. грн .., або на 77,6 тис. грн.. менше від отриманого обсягу коштів, суд оцінює критично, оскільки наявність умов, за яких виникає зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави у відповідності до ст. 1212 ЦК України, підлягає доведенню та встановленню на загальних підставах при вирішенні спору про право.

Тобто у даному випадку суду необхідно з'ясувати, чи є наявна в матеріалах справи довідка Головного контрольно-ревізійного управління України без урахування наявних у матеріалах справи первинних документів, належним доказом, що підтверджує факт перерахування позивачем коштів без достатньої правової підстави.

Аналогічну правову позицію містять Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 у справі №15/17-2868-2011 та Постанова Вищого господарського суду України від 21.12.2011 у справі №36/207, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поряд з цим наявними матеріалами справи не підтверджуються вимоги позивача щодо перерахування коштів у сумі 77 600,00 грн. без достатньої правової підстави.

Що стосується встановленої згідно довідки КРУ за № 03-22/93 від 28.05.2011року КРУ за № 03-22/93 від 28.05.2011року за наслідками перевірки фінансового-господарської діяльності позивача різниці між фактичними витратами відповідача та перерахованими позивачем коштами на суму 77 600,00 грн., то суд враховує наявну в матеріалах справи Довідку Рахункової Палати України №05-10/03-99 від 30.06.2009р. зустрічної перевірки ТОВ «Шерл»виконання договору №1137-01 від 20.11.2008р. із змінами, укладеного ТОВ «Шерл»та Львівською обласною ДТРК.

Так, Контрольною групою, яка діяла на підставі Закону України «Про Рахункову палату», була проведена перевірка (ревізія), яка передувала перевірці Головного КРУ України, та якою було встановлено, що витрати Відповідача на виконання Договору №1137-01 від 20.11.2008р станом на 26.06.2009р. склали 67,6 тис. грн. Таким чином, Рахунковою Палатою України були підтверджені часткові витрати Позивача станом на 26.06.2009р., тобто на період часу, коли договір ще виконувався.

В матеріалах справи також наявна бухгалтерська довідка відповідача по витратам за Договором №1137-01 від 20.11.2008, з якої вбачається напрямки витрачання відповідачем отриманих за договором грошових коштів у сумі 2 000 000,40 грн.

При цьому суд відзначає, що використання або невикористання відповідачем у повному обсязі грошових коштів, отриманих від позивача на виконання умов Договору №1137-01 від 20.11.2008 та на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі, не змінює їх правового статусу, та не є підставою для їх повернення позивачу як безпідставно одержаних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги Позивача щодо повернення «надмірно перерахованих коштів»та стягнення з Відповідача 77 600,00 грн. як набуті без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) позивачем не доведені, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували надмірне перерахування коштів понад суму, визначену договором, та незаконність отримання вказаних коштів Відповідачем від Позивача.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 77 600,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 29.11.2012