Рішення

від 22.11.2012 по справі 5011-16/11485-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-16/11485-2012 22.11.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіфф Компані"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "УкрСиб Ессет Менеджмент" ,

2) Публічного акціонерного товариства "Інк Банк Україна"

треті особи на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,

2) Приватне акціонерне товариство "АЙС ЕНД СТОУН Ріал Істейт",

3)Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Спарта"

про стягнення 17574827 грн.

Колегія суддів: Ярмак О.М. (головуюча)

Ващенко Т.М.

Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Галюта М.Г., Рябко Є.О. за дов.

Від відповідача 1: Зубарєв М.О. за дов., Колеснік А.К., Слюсар О.Б. за дов.

Від відповідача 2: Журов Г.М., Морозов Д.М. за дов.

Від третьої особи 1: Вергес Д.Є. за дов.

Від третьої особи 2: не з'явився

Від третьої особи 3: Одєгов К.О. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про стягнення солідарно з відповідачів збитків у сумі 17 574 827,70 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, як учасник Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Венчурний капітал»(надалі ПНВІФЗТ «Венчурний капітал»), не отримав грошові кошти, що підлягають сплаті учасникам у зв'язку з ліквідацією інвестиційного фонду.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та вказує, що венчурний фонд за класифікацією Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»є для інвесторів найбільш ризикованим з усіх інвестиційних фондів, оскільки передбачає найбільш довгострокові вкладення (на весь строк дії фонду) та до складу активів венчурного фонду можуть входити найбільш ризикові активи, які не можуть входити до складу інших фондів. Позивач є професійним учасником на ринку цінних паперів, а тому повинен був усвідомлювати ризикованість здійснення інвестицій в цінні папери венчурного фонду, та перед придбанням цінних мав проаналізувати склад активів такого фонду, ознайомитись зі звітністю та іншими документами фонду і, з врахуванням аналізу приймати рішення щодо здійснення інвестиції. Стверджує, що жодних звернень про ознайомлення зі звітністю фонду від позивача не отримував, розрахунок позивача ґрунтується на довідці про вартість чистих активів фонду станом на 15.07.2011р., але формула визначення розрахункової вартості інвестиційного сертифікату не передбачає використання показників вартості чистих активів станом на останній робочий день до дати закінчення дії фонду. Строк діяльності ПНВІФЗТ "Венчурний капітал" закінчився 17.07.2011р., проте на теперішній час активи фонду не реалізовані і ліквідаційна комісія вирішує питання щодо їх реалізації з метою наступного проведення розрахунків з учасниками фонду, довідку про вартість чистих активів на даному етапі не складено. У задоволені позову просить відмовити у повному обсязі.

Відповідач 2 позов не визнає, у відзиві на позовну заяву та поясненнях вказує, що він є зберігачем активів ПНВІФЗТ «Венчурний капітал»на підставі договору про обслуговування активів інституту спільного інвестування ПНВІФЗТ «Венчурний капітал», укладеним ним та відповідачем 1. Як зберігач активів фонду, банк зобов'язаний здійснювати контроль за діяльністю клієнта стосовно порядку розрахунку вартості чистих активів, розміщення та викупу цінних паперів Фонду, напрямків використання прибутків, отриманих на активи Фонду. Один із обов'язків зберігача є обов'язкове засвідчення квартальних довідок про вартість чистих активів в період діяльності фонду та на останній робочий день, що передує дню прийняття рішення про ліквідацію фонду. В жодній із довідок про вартість чистих актів фонду (станом на 15.07.2011р. - останній робочий день діяльності фонду) та станом на 12.08.2011р. - прийняття рішення про ліквідацію фонду)), порушень стосовно порядку розрахунків вартості чистих активів фонду, розміщення та викупу цінних паперів ICI, напрямів використання прибутків, отриманих на активи ICI відповідачем 2 не виявлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.12р. було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку; 2) Приватне акціонерне товариство "АЙС ЕНД СТОУН Ріал Істейт" та 3) Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Спарта".

Третя особа 1 у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позову просить відмовити, зазначає, що ст. 28 Закону про ІСІ визначено порядок розподілу активів пайового інвестиційного фонду у разі його ліквідації та послідовність розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації активів фонду.

Третя особа 3 у відзиві на позовну заяву зазначає, що купуючи інвестиційні сертифікати ПНВІФЗТ «Венчурний капітал»без отримання відповідної інформації від відповідача 1 про вартість чистих активів та фінансової звітності, позивач здійснював свою підприємницьку діяльність на власний ризик, хоча був не позбавлений права у відповідності до ст. 25 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»створити наглядову раду фонду і здійснювати передбачені законом дії за наглядом діяльності фонду, чого зроблено ним не було. Підтверджує, що на даний час ліквідаційна комісія здійснює реалізацію активів ПНВІФЗТ «Венчурний капітал»і розрахунок з учасниками ще не відбувся, вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачів збитків, на підставі ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, в той час коли фактично розрахунок з учасниками фонду ще не відбувся, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012р. призначено колегіальний розгляд справи та відкладено розгляд справи для визначення складу колегії суддів.

За розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2012р. визначено колегію суддів для розгляду справи № 5011-16/11485-2012 у складі суддів : Ярмак О.М. (головуюча), Ващенко Т.М., Трофимено Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012р. справу № 5011-16/11485-2012 прийнято до провадження в колегіальному складі суду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2012р.

22.11.2012р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої збільшив свої позовні вимоги до 17 810 910,00 грн. у зв'язку з тим, що за даними довідки відповідача 1 станом на 01.09.2011р. (дату публікації розпорядження ДКЦПФР № 69-30-СІ від 31.08.2011р., яким зупинено обіг інвестиційних сертифікатів фонду, вартість чистих активів фонду складає 26 621 973,84 грн., що у розрахунку на один ІС становить 3818,41 грн. Позивач є власником 4665 ІС загальна розрахункова вартість яких складає 17 810 910,00 грн. Заява судом прийнята до розгляду.

Третя особа 2 письмових пояснень по справі не надала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів та третіх осіб, встановив:

Позивач -ТОВ «Стіфф Компані»на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 13.07.2011р. № Д91/1307/016; Д41/1307/004 (далі - договір від 13.07.2011р.), укладеного з ТОВ «Фортайм», придбав у власність, іменні Інвестиційні сертифікати Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Венчурний капітал»(далі - Інвестиційні сертифікати або ІС), емітент-АТ КУА АПФ «УкрСиб Ессет Менеджмент», код ISIN UA101799FВ03, у бездокументарній формі існування, номінальною вартістю 1 000,00 грн. у кількості 4 665 шт., які були передані йому за Актом прийому-передачі цінних паперів від 14.07.2011р.

Згідно виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 003881, вказані цінні папері були зараховані на рахунок позивача -14.07.2011р. Таким чином, позивач став власником вказаних цінних паперів -14.07.2011р.

Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»(далі - Закон про ICI) визначено правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлено вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів.

Відповідно до положень статті 3 Закону про ІСІ, інвестиційний сертифікат - цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді; інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд; компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі - компанія з управління активами) - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія); регламент ІСІ - документ, який визначає особливості діяльності ІСІ.

Статтею 4 Закону про ІСІ визначено, що ІСІ залежно від порядку здійснення його діяльності поділяється на типи: відкритий, інтервальний та закритий; та встановлено, що ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його припинення.

Відповідно до ст. 22 Закону про ICI, пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами.

Згідно ст. 25 Закону про ICI, учасником пайового інвестиційного фонду є юридична особа, яка придбала інвестиційний сертифікат цього фонду.

Проспект емісії інвестиційних сертифікатів - документ, який містить інформацію про публічне (відкрите) або приватне (закрите) розміщення інвестиційних сертифікатів з умовами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду.

Прийняття (акцепт) пропозиції (укладення з компанією з управління активами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду) здійснюється інвестором шляхом придбання інвестиційного сертифіката пайового інвестиційного фонду за грошові кошти.

Частка учасника пайового інвестиційного фонду засвідчується інвестиційним сертифікатом.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).

Отже, проспект емісії з усіма додатками до нього (регламентом, інвестиційною декларацією, тощо) і є формуляром, що містить умови договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду. Приєднання до цього договору відбувається шляхом придбання інвестиційних сертифікатів цього фонду.

Таким чином, позивач, придбавши ІС Фонду, приєднався до цього Фонду, і з 14.07.2011р. набув статусу учасника Фонду та є власником частки активів Фонду на праві спільної часткової власності.

Пайовий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд закритого типу «Венчурний капітал»(далі -ПНВІФЗТ«Венчурний капітал») відповідно до Регламенту в новій редакції, затвердженого Наглядовою радою ЗАТ «Компанія з управління активами «УкрСиб Ессет Менеджмент»(протокол №6 від 14.04. 2010р.) та Проспекту емісії інвестиційних сертифікатів ПНВІФЗТ «Венчурний капітал», був створений на строк з 26 липня 2004р. по 17 липня 2011р.

Таким чином, строк діяльності Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Венчурний капітал»відповідно до Регламенту, закінчився 17.07.2011р.

Відповідно до статті 27 Закону про ІСІ, після закінчення строку, на який був створений закритий пайовий інвестиційний фонд, компанія з управління активами протягом одного місяця з дня закінчення строку діяльності фонду повинна прийняти рішення про ліквідацію такого фонду.

15.08.2011р. відповідачем 1 було прийнято рішення про ліквідацію Фонду у зв'язку із закінченням строку його діяльності.

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було прийняте Розпорядження № 69-ЗО-СІ від 31.08.2011 p., яким зупинено обіг Інвестиційних сертифікатів Фонду, крім операцій, пов'язаних з викупом інвестиційних сертифікатів та правочинів щодо спадкування інвестиційних сертифікатів та яке було опубліковано 01.09.2011р.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення солідарно з відповідача 1, як компанії з управління активами ПНВІФЗТ«Венчурний капітал»та відповідача 2, як зберігача активів фонду, завданих йому, як учаснику Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу "Венчурний капітал", збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 5 розд. VII Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування, затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 09.01.2003р. №3,відповідач 1 зобов'язаний при ліквідації здійснити викуп інвестиційних сертифікатів (ІС) Фонду, з яких позивачу належить 4665 одиниць. Вважає, що відповідач 1 не здійснював свої прямі функції, обов'язки, а відповідно свідомо допустив збитковість інвестиційної діяльності Фонду. При розрахунку у зв'язку з ліквідацією Фонду відповідач 1 повинен був викупити ІС Фонду, належні позивачу. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх обов'язків по управлінню активами Фонду, позивач не може отримати розрахунок у вказаному розмір, вважає, що позивачу завдано збитків на загальну суму 17 810 910,00 грн., з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, які просить стягнути, посилаючись на ст. 22 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України,

Положенням про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

від 9 січня 2003 р. N 3 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

від 7 серпня 2009 р. N 940) (далі -Положення), на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, дійсно встановлено вимоги щодо порядку розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування.

Проте, процедуру ліквідації пайового інвестиційного фонду (далі-Фонд), послідовність дій та організаційних заходів, які необхідно здійснити для підготовки та проведення ліквідації Фонду визначено Положенням про порядок припинення пайового інвестиційного фонду та розрахунків з його учасниками при ліквідації, затвердженим рішенням Комісії від 05.10.10 №1516, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.11.10 за №1150/18445 (далі -Положення № 1516).

Відповідно до п.2 розділу 1 Положення № 1516, ліквідаційна комісія Фонду (далі - Ліквідаційна комісія) - колегіальний орган, який створюється під час ліквідації Фонду та здійснює свою діяльність відповідно до вимог цього Положення та положення про Ліквідаційну комісію.

Пунктом 2 розділу II Положення № 1516 визначено, що Ліквідаційна комісія Фонду здійснює такі заходи:

- наступного робочого дня з дати її створення письмово повідомляє щодо прийнятого рішення про ліквідацію Фонду реєстроутримувача (депозитарій), зберігача, які обслуговують Фонд, та торговців цінними паперами, які здійснюють розміщення та викуп інвестиційних сертифікатів Фонду та подає до Комісії:

* заяву про зупинення обігу інвестиційних сертифікатів такого Фонду, крім операцій, пов'язаних з викупом інвестиційних сертифікатів Фонду, та правочинів щодо спадкування інвестиційних сертифікатів (додаток 1);

* протокол (копію протоколу, витяг з протоколу) або інший документ, який містить рішення про ліквідацію Фонду, засвідчений підписом уповноваженої посадової особи та печаткою КУА.

* копію довідки про вартість чистих активів Фонду, засвідчену підписом уповноваженої особи та печаткою КУА;

* довідку КУА щодо переліку учасників Фонду станом на дату прийняття рішення про дострокову ліквідацію Фонду із зазначенням частки інвестиційних сертифікатів, які належать кожному учаснику Фонду, від їх загальної кількості, що перебуває в обігу, засвідчену підписом уповноваженої особи та печаткою КУА (подається у разі дострокової ліквідації Фонду);

* копію(ї) документа(ів), що підтверджує(ють) згоду всіх учасників Фонду на дострокову ліквідацію Фонду (подається у разі дострокової ліквідації Фонду).

- протягом 5 робочих днів з дати її створення публікує в одному з офіційних друкованих органів інформацію щодо ліквідації Фонду, порядок та строк пред'явлення кредиторами вимог до нього та розробляє та затверджує порядок проведення розрахунків з учасниками Фонду (далі - Порядок про розрахунки).

- протягом 5 робочих днів з дати опублікування Комісією розпорядження про зупинення обігу інвестиційних сертифікатів, крім операцій, пов'язаних з викупом інвестиційних сертифікатів Фонду, та правочинів щодо спадкування інвестиційних сертифікатів, Ліквідаційна комісія Фонду повинна повідомити учасників Фонду про порядок розрахунків з ними у зв'язку з ліквідацією Фонду (далі - Повідомлення про розрахунки).

- прийняти заявки протягом 60 календарних днів на отримання розрахунків від учасників Фонду.

У разі якщо до закінчення строку прийому заявок усі учасники такого Фонду подадуть зазначені заявки, строк прийняття заявок може бути скорочено за рішенням Ліквідаційної комісії, якщо це було передбачено Повідомленням про розрахунки.

- протягом 10 робочих днів після завершення строку прийняття заявок від учасників Фонду, Ліквідаційна комісія повинна опрацювати заявки, отримані від учасників Фонду.

- забезпечити продаж активів Фонду не пізніше 150 календарних днів з дати завершення строку опрацювання заявок акціонерів Фонду.

- за результатами реалізації активів Фонду Ліквідаційна комісія повинна скласти баланс та довідку про вартість чистих активів Фонду.

- здійснити розрахунки з учасниками Фонду.

- після здійснення розрахунків з учасниками Фонду та завершення депонування грошових коштів (у разі його здійснення) повинні скласти ліквідаційний баланс Фонду станом на наступний робочий день після завершення розрахунків з учасниками Фонду та депонування коштів (у разі його здійснення).

- протягом п'яти робочих днів з дати складання ліквідаційного балансу Фонду, складає звіт про результати ліквідації Фонду.

- протягом 15 робочих днів з дати складання звіту про результати ліквідації Фонду подає до Комісії пакет документів для скасування реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів Фонду.

- протягом 15 календарних днів з дати видачі Комісією розпорядження про скасування реєстрації випуску (випусків) інвестиційних сертифікатів Фонду, проспекту (проспектів) емісії інвестиційних сертифікатів Фонду та анулювання свідоцтва (свідоцтв) про реєстрацію їх випуску (випусків) подає до Комісії документи для вилучення Фонду з ЄДРІСІ.

Таким чином, послідовність дій ліквідаційної комісії, визначена у Положенні №1516, свідчить про те, що ліквідаційна комісія спочатку вживає заходів для продажу активів фонду, які є в наявності на дату закінчення строку дії фонду, після чого складає баланс і довідку про вартість чистих активів на дату закінчення реалізації активів і тільки потім здійснює розрахунки з учасниками фонду, розрахувавши попередньо суму виплати для кожного учасника фонду.

Протоколом № 1 засідання Ліквідаційної комісії ПНВІФЗТ «Венчурний фонд»від 16 серпня 2011р. затверджено Повідомлення про порядок розрахунків з учасниками ПНВІФЗТ«Венчурний капітал», відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів відповідача 1 від 15.08.2011р. про ліквідацію фонду у зв'язку із закінченням строку його діяльності, яке було надіслане позивачу. Отримання вказаного повідомлення позивач не заперечує.

Відповідно до п.п.3, 4 розділу 4 Положення №1516, розрахунки з учасниками Фонду здійснюються за розрахунковою вартістю одного інвестиційного сертифіката Фонду. Розрахункова вартість інвестиційного сертифіката Фонду визначається як результат ділення загальної вартості чистих активів Фонду на кількість інвестиційних сертифікатів Фонду, що перебувають в обігу на дату опублікування Розпорядження у зв'язку з ліквідацією Фонду.

При цьому, у разі приватного (закритого) розміщення інвестиційних сертифікатів Фонду розрахунки можуть здійснюватися шляхом розподілу активів Фонду, що належали Фонду на дату закінчення його діяльності, відповідно до акта розподілу активів між учасниками Фонду у зв'язку з його ліквідацією, як це зазначає позивач.

З наведеного випливає, що формула визначення розрахункової вартості інвестиційного сертифікату не передбачає використання показників вартості чистих активів станом на останній робочий день до дати закінчення дії фонду.

З урахуванням того, що ПНВІФЗТ «Венчурний капітал»є венчурним фондом закритого типу, при визначенні розрахункової вартості інвестиційного сертифікату з метою розрахунку суми виплати кожному з учасників фонду у зв'язку з його ліквідацією мають бути враховані показники довідки про вартість чистих активів, що складена на дату закінчення реалізації активів фонду.

Підтвердженням того, що для розрахунку суми виплати учасникам необхідно використовувати показники вартості чистих активів станом на дату закінчення реалізації активів свідчать також норми Закону про ІСІ та Положення №1516, які встановлюють порядок та черговість погашення зобов'язань фонду, що ліквідується, і цей порядок передбачає розподіл коштів при ліквідації фонду після реалізації активів фонду, тобто виходячи з тих показників, які фонд має на дату закінчення реалізації активів.

З урахуванням того, що ПНВІФЗТ «Венчурний капітал»є фондом закритого типу, черговість розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації активів фонду, передбачена пунктом 7 розділу 4 Положення 1516, виглядає наступним чином:

у першу чергу - вносяться обов'язкові платежі до Державного бюджету України,

у другу чергу - здійснюються виплати кредиторам КУА фонду з погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку з діяльністю фонду, що ліквідується,

у третю - здійснюються виплати учасникам фонду.

При цьому розподіл грошових коштів здійснюється після повного задоволення вимог попередньої черги.

Саме такий порядок розрахунку передбачений пунктами 4, 5, 14 Порядку розрахунків з учасниками ПНВІФЗТ «Венчурний капітал», затвердженого протоколом №1 від 16.08.2011р. ліквідаційної комісії ПНВІФЗТ «Венчурний капітал», і направленого позивачу.

Доказів того, що на час звернення з позовом активи ПНВІФЗТ «Венчурний капітал»реалізовані, суду не надано.

З пояснень відповідачів вбачається, що на даному етапі процедуру реалізації активів не закінчено, довідку про вартість чистих активів станом на дату закінчення реалізації активів фонду не складено.

Відповідач 2 є зберігачем активів ПНВІФЗТ «Венчурний капітал»на підставі договору від 18.02.2011р. про обслуговування активів інституту спільного інвестування ПНВІФЗТ «Венчурний капітал», укладеного з відповідачем 1.

Відповідно до умов вказаного договору, відповідач 2 зобов'язаний здійснювати контроль за діяльністю клієнта стосовно порядку розрахунку вартості чистих активів, розміщення та викупу цінних паперів Фонду, напрямків використання прибутків, отриманих на активи Фонду. Один із обов'язків зберігача є обов'язкове засвідчення квартальних довідок про вартість чистих активів в період діяльності фонду та на останній робочий день, що передує дню прийняття рішення про ліквідацію фонду.

Суду не доведено порушень відповідачем 2 умов вказаного договору та не встановлено порушень відповідачем 1 порядку розрахунків вартості чистих активів фонду, розміщення та викупу цінних паперів ICI, напрямів використання прибутків, отриманих на активи ПНВІФЗТ «Венчурний капітал».

Твердження позивача про те, що відповідач 1 без належної обачності інвестував кошти у неліквідні цінні папери, усвідомлював це, але приховував неліквідність активів Фонду відображаючи придбані цінні папери в обліку за вартістю придбання, яка фактично була значно завищеною, не підтверджені належними доказами відповідно до ст. 34 ГПК України та спростовуються наявними у справі матеріалами.

Статтями 22 ЦК України, ст.ст. 224-225 ГК України, на які посилається позивач, визначено порядок відшкодування збитків.

В розумінні ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодовувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В даному випадку, це стосувалося позивача, який мав довести суду факт неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань, наявності та розміру збитків, наявності причинно -наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язань та понесеними збитками.

У позовній заяві позивач не навів фактів, підтверджених належними доказами, які свідчили б про невиконання або неналежне виконання відповідачами своїх обов'язків, а саме: відповідача 1, як компанії з управління активами як компанії з управління активами ПНВІФЗТ«Венчурний капітал»та відповідача 2, як зберігача активів фонду, а також понесення у зв'язку із цим збитків з боку позивача у заявленому розмірі.

Також суду не доведено наявність причинно -наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язань (діями, бездіяльністю) відповідачів та понесеними збитками.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав інвестиційні сертифікати ПНВІФЗТ «Венчурний капітал»без належної перевірки та аналізу документів, тобто на власний ризик за три дні до дати закінчення строку, на який був створений ПНВІФЗТ «Венчурний капітал», а саме 13 липня 2011р.

Посилання позивача, що на рішення про придбання інвестиційних сертифікатів ПНВІФЗТ «Венчурний капітал»вплинули дані офіційної звітності та відомості про вартість чистих активів ПНВІФЗТ «Венчурний капітал», розміщені на сайті відповідача 1 не приймаються судом до уваги, оскільки ПНВІФЗТ «Венчурний капітал», відповідно до статті 48 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»(далі -Закону про ІСІ), звіти ICI, цінні папери яких були приватно розміщені, не підлягають оприлюдненню на сайтах емітентів, а надсилаються безпосередньо інвесторам на їх письмову вимогу.

Доказів звернень позивача до продавця чи відповідачів з вимогою ознайомитись перед придбанням цінних паперів венчурного фонду зі звітністю та іншими документами ПНВІФЗТ «Венчурний капітал», суду не надано.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів О.М. Ярмак (головуюча)

Т.М. Ващенко

Т.Ю. Трофименко

Повне рішення складено 28.11.2012р.