Рішення

від 19.11.2012 по справі 18/49/5022-863/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2012 р.Справа № 18/49/5022-863/2012 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Прокурора Гусятинського району в інтересах держави, вул. Пушкіна, 9, смт. Гусятин Тернопільської області в особі Копичинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112), вул. Шевченка, 96, м. Копичинці Гусятинського району Тернопільської області

до відповідача Приватного підприємства "Буданівський цегельний завод", вул. Шевченка, 74А, с. Буданів Теребовлянського району Тернопільської області,

про cтягнення 17 990 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

Прокуратури: Халанич Г.М., посвідчення № 71 від 03.08.2012 р.

Позивача: Корінь П.В., юрисконсульт, довіреність № 4319 від 24.09.2012 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Прокурор Гусятинського району звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Копичинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) до відповідача -приватного підприємства "Буданівський цегельний завод", про cтягнення 17 990 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору на використання праці засуджених № г-140 від 06.04.2012 р. та доповнення до договору №1 від 29.06.2012 р. відповідач не перерахував на розрахунковий рахунок позивача заробітну плату засуджених в повній мірі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

В підтвердження викладеного позивачем представлено договір на використання праці засуджених № г-140 від 06.04.2012р., доповнення до договору №1 від 29.06.2012 р., наряди на роботи, рахунки на харчування, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 05.11.2012 р., який відкладався до 19.11.2012 р.

Прокурор та представник позивача присутні у судових засіданнях 05.11.2012 р. та 19.11.2012 р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять суд позов задоволити.

Відповідач витребуваного судом відзиву на позов не подав, його повноважний представник в судові засідання 05.11.2012 р. та 19.11.2012 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення із датою вручення 01.11.2012 р.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що Копичинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) є юридичною особою, що має самостійний баланс, рахунки в установах казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (п.15 Положення), безпосередньо підпорядкована управлінню Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а також фінансується з фондів державного бюджету, а тому не проведення оплати за виконану роботу спричиняє шкоду інтересам держави, призводить до зменшення нарахування коштів для засуджених, які відбувають покарання в даній установі та перебувають на державному утриманні, а також перешкоджає вчасній сплаті колонією до держбюджету податкових платежів, що завдає шкоди інтересам держави, відтак прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

06.04.2012 р. між Копичинською виправною колонією УДДУВП у Тернопільській області (№112) ("виконавцем" по договору) та приватним підприємством "Буданівський цегельний завод" ("замовником" по договору) укладено договір № Г-140 на використання праці засуджених, а 29.06.2012 р. у зв'язку з перейменуванням сторони -1 договору укладено доповнення №1 до даного договору про зміну його преамбули та внесено зміни щодо назви сторони -1 з "Копичинської виправної колонії (№112)" на "Копичинську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112)".

За умовами договору виконавець надає в розпорядження замовнику, згідно з його розрахунком, робочу силу із числа засуджених в кількості до 20 чоловік на строк до 31.12.2012 р. для проведення різного роду робіт (п. 1.1. договору), а замовник гарантує оплату за 1 людино-день в розмірі 80,00 грн., що включає зарплату засуджених та нарахування на зарплату в розмірі 50% згідно з постановою КМУ від 22.04.1999 № 653 (п. 3.2. договору).

Пункт 3.4 договору встановлює, що замовник забезпечує засуджених харчуванням із розрахунку 10 грн. на одного чоловіка в день, враховуючи граничні ціни на придбання продуктів, та представляє виконавцю рахунки на харчування до 30 числа місяця.

Пунктами 3.6. та 3.7. даного договору передбачено, що при отримані робочої сили ПП "Буданівський цегельний завод" щомісячно до 5 числа проводить попередню оплату в розмірі 50% заробітної плати засуджених з нарахуванням за надану робочу силу та щомісячно до 30 числа поточного місяця перераховує на розрахунковий рахунок Копичинської виправної колонії (№112) нараховану суму заробітної плати з нарахуванням за мінусом відрахувань згідно п. 3.4., а саме на харчування засуджених, на підтвердження чого представляє відповідні рахунки.

Роботи на виробничих об'єктах виконуються за нарядом на виконані роботи, який виписує замовник у двох примірниках, перший примірник передається виконавцю не пізніше 25 числа поточного місяця (п.4.1. договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого в силу ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, позивачем було надано відповідачу робочу силу із числа засуджених для проведення різного роду робіт, що підтверджується наявними у справі копіями нарядів та табелями відпрацьованих годин, а саме:

- згідно наряду за червень 2012 р. відпрацьовано 211 л/д на суму 16 880 грн.;

- згідно наряду за липень 2012 р. відпрацьовано 273 л/д на суму 21 840 грн.;

- згідно наряду за серпень 2012 р. відпрацьовано 320 л/д на суму 25 600 грн.;

- згідно наряду за вересень 2012 р. відпрацьовано 251 на суму 20 080 грн.

Разом за червень-вересень місяці 2012 року позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 84 400 грн.

Крім того, згідно представлених рахунків на харчування відповідачем забезпечено засуджених харчуванням згідно:

- рахунку №6 від 30.06.2012 р. на суму 2 110 грн.;

- рахунку №7 від 31.07.2012 р. на суму 2 730 грн.;

- рахунку №8 від 31.08.2012 р. на суму 3 200 грн.;

- рахунку №9 від 30.09.2012 р. на суму 2 510 грн., а разом на загальну суму 10 550 грн.

В свою чергу, відповідачем було здійснено часткову оплату за надані позивачем послуги, а саме:

- 10 000 грн. згідно банківської виписки від 13.07.2012 р.;

- 4 770 грн. згідно банківської виписки від 13.07.2012 р.;

- 9 110 грн. згідно банківської виписки від 14.08.2012 р.;

- 10 000 грн. згідно банківської виписки від 14.08.2012 р.;

- 9 990 грн. згідно банківської виписки від 10.09.2012 р.;

- 2 000 грн. згідно банківської виписки від 18.09.2012 р.;

- 9 990 грн. згідно банківської виписки від 19.09.2012 р.

В загальному відповідачем здійснено оплату в сумі 55 860 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за неналежне виконання своїх зобов'язань, передбачених умовами договору № Г-140 від 06.04.2012 р. становить 17 990 грн. (84 400 -10 550 -55 860 = 17 990).

Дана заборгованість підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків, за яким станом на 01.10.2012 р. відповідачем визнано заборгованість в розмірі 17 990 грн.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

05.10.2012 р. з метою досудового врегулювання даного спору позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 4518 від 02.10.2012 р. з вимогою здійснити оплату суми боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно договору на використання праці засуджених №Г-140 від 06.04.2012 р. виконав, що підтверджується нарядами на виконані роботи за червень-вересень місяці 2012 року, однак, відповідач, в порушення умов договору не здійснив оплати праці засуджених в повному розмірі. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 17 990 грн., яка ним не спростована та не заперечена, обґрунтована позивачем, відтак підлягає до стягнення в примусовому порядку.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Буданівський цегельний завод" (вул. Шевченка, 74А, с. Буданів Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34793551) на користь Копичинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) (вул. Шевченка, 96, м. Копичинці Гусятинського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 08564475, р/р 37114320005116 в ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012) 17 990 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн.

3. Стягнути з приватного підприємства "Буданівський цегельний завод", вул. Шевченка, 74А, с. Буданів Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34793551) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м.Тернопіль, 22030001, р/р 31217206783002 у ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ отримувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001) 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 22.11.2012 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька