Постанова

від 08.11.2012 по справі 5011-73/9606-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. Справа№ 5011-73/9606-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипка І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Касімова Я.А. - довіреність № 46-2-4/37 від 23.12.2011 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року

у справі № 5011-73/9606-2012 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Українська страхова

компанія „Гарант-Авто" в особі Центральної філії,

до Приватного акціонерного товариства „Просто-страхування",

про від шкодування шкоди в порядку регресу в розмірі

25 500,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 25 500,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року (повний текст рішення підписано 27.08.2012 року) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ „Просто-страхування" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року для розгляду справи № 5011-73/9606-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ „Просто-страхування" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 08.11.2012 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги „ПрАТ „Просто-страхування" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Руденко М.А.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові документи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 08.11.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2012 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ „ПрАТ „Просто-страхування" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 08.11.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ „ПрАТ „Просто-страхування" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 20.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант", правонаступником якого є позивач (страховик) та Макаєвим Олександром Йосиповичем (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом № 19G-0201015 (Договір страхування), за яким застраховано майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом „Chevrolet Aveo" д/н АА 0244 КІ (застрахований автомобіль).

Одним із передбачених Договором страхових ризиків є пошкодження т/з внаслідок ДТП. Строк дії Договору страхування з 27.05.2008 року по 26.05.2009 року.

18.06.2008 року о 23 год. 20 хв. в м. Києві на просп. Броварський сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - за участю застрахованого автомобіля, що належить Макаєву О.Й., під керуванням Макаєва К.О. та автомобіля „ЗАЗ 1102", д/н 02310 КТ, який належить Кохану П.В., під керуванням Антошкіна О.М., що підтверджується довідкою про ДТП ВДАІ з обслуговування Дніпровського району м. Києва № 8133762.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з Макаєву О.Й.

19.06.2008 року представник страхувальника - Макаєв К.О. повідомив страховика про зазначене ДТП.

Відповідно до звіту № 401/08/08 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженнями транспортного засобу від 01.08.2008 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Chevrolet Aveo" д/н АА 0244 КІ становить 33 042,53 грн.

22.08.2008 року страхувальник у своїй заяві просив страхову компанію виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО „Універсал-Авто".

Згідно рахунку-калькуляції № КА-0000046 від 02.10.2008 року, виставленого філією „Універсал-Авто" АТ „УАК" вартість ремонту застрахованого автомобіля склала 32 966,18 грн.

Позивач, як страховик, перерахував на рахунок філії „Універсал-Авто" АТ „УАК", відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі страхового акту № 28415 від 05.11.2008 року, суму страхового відшкодування в розмірі 32 817,98 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 12493 від 18.11.2008 року на суму 20 811,88 грн. та № 12494 від 18.11.2008 року на суму 12 006,10 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 32 817,98 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача, як особи яка виплатила страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право регресної вимоги до особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.08.2008 року у справі № 3-22737/08, водія автомобіля „ЗАЗ 1102", д/н 02310 КТ - Антошкіна О.М. визнано винним у вчиненні ДТП 18.06.2008 року внаслідок порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.

Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „ЗАЗ 1102", д/н 02310 КТ застрахована ЗАТ „АСК „Просто-страхування", правонаступником якого є відповідач згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/0873403 (далі - Поліс), що є діючим на момент ДТП. Тип договору - 3.

Згідно п. 2 зазначеного Полісу страхування, ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого автомобіля „Chevrolet Aveo" д/н АА 0244 КІ збитки, у даному випадку є ПрАТ „Просто-страхування" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах ліміту, передбаченого Полісом.

Позивач претензією про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) вих. 28415 від 10.01.2012 року, до якої додані документи, передбачені статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду в розмірі 25 500 грн. яку відповідачем отримано 17.01.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідачем зазначену вимогу залишено без виконання, суму страхового відшкодування в порядку регресу на користь позивача не сплачено.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - Макаєв О.Й. мав до ПрАТ „Просто-страхування", як особи, відповідальної за завдані збитки, в розмірі 25 500,00 грн.

21.08.2012 року під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача заявив клопотання про застосування строку позовної давності.

За приписами статті 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Таким чином, саме з моменту сплати страхувальнику відповідно до договору страхового відшкодування страховик набуває право вимоги відшкодування понесених ним затрат, а відтак для позивача право вимоги страхового відшкодування в порядку регресу виникає з моменту сплати потерпілому страхового відшкодування.

Позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування 18.11.2008 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 12493 від 18.11.2008 року та № 12494 від 18.11.2008 року, а з позовом до суду першої інстанції звернувся лише 12.07.2012 року, що підтверджується відтиском печатки поштового відділення на конверті, тобто з пропуском трирічного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено можливість захисту порушеного права після спливу позовної давності у випадку визнання судом наявності поважних причин її пропущення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції позивачу не було відомо за яким полісом обов'язкового страхування цивільно-правовий відповідальності власників наземного транспортних засобів було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи - Антошкіна О.М., що підтверджується зазначеною вище довідкою про ДТП ВДАІ з обслуговування Дніпровського району м. Києва № 8133762, в який зазначено, що цивільно-правова відповідальність Антошкіна О.М. не застрахована.

Так, в заяві про страховий випадок від 19.06.2008 року страхувальником було повідомлено позивача, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „ЗАЗ 1102", д/н 02310 КТ - Антошкіна О.М. застрахована, однак не вказано за яким полісом та в якій страховій компанії.

Позивач претензією про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) вих. 28415 від 27.07.2010 року звертався до Антошкіна О.М. з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду яку було завдано останнім в результаті ДТП 18.06.2008 року в розмірі 33 167,98 грн. яку Антошкіним О.М. отримано 05.08.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У вказаній претензії позивач просив Антошкіна О.М., у разі якщо його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована, то повідомити про це позивача та надати копію відповідного Полісу. Однак, Антошкіним О.М. про дану обставину позивача повідомлено не було.

Самостійно отримати інформацію у якого страховика та за яким Полісом була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „ЗАЗ 1102", д/н 02310 КТ - Антошкіна О.М., з електронної бази даних М(Т)СБУ у позивача не було можливості, оскільки Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було затверджено Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за № 566 тільки 09.07.2010 року, а Поліс № ВА/0873403 було укладено ще в 2007 році.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача, про наявність Полісу № ВА/0873403 у винної в ДТП особи позивач дізнався лише при розгляді цивільної справи за позовом ПАТ „УСК „Гарант-Авто" в особі Центральної філії до Антошкіна Олександра Миколайовича про відшкодування шкоди в порядку регресу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рішення Деснянського районного суду м. Києві від 27.04.2012 року у справі № 2-524.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що причини пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є поважними та в силу ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право позивача підлягає захисту після спливу позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 25 500,00 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року у справі № 5011-73/9606-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року у справі № 5011-73/9606-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 5011-73/9606-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.

Повний текст постанови підписано 13.11.2012 року.