Постанова

від 22.11.2012 по справі 5011-51/9544-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. Справа№ 5011-51/9544-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Коршун Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кривошапка О.О. - дов. № 45-ю від 08.12.2011р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю

"ДМТ-ЦЕНТР"

на рішення господарського суду м. Києва

від 10.09.2012р.

у справі № 5011-51/9544-2012 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ДМТ-ЦЕНТР" (позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Люкс Аптека" (відповідач)

про стягнення 12 057, 47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2012р. у справі №5011-51/9544-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Аптека" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" 5 868, 32 грн. основного боргу, 712, 00 грн. пені, 400, 81 грн. 3% річних та 906, 05 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду м. Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2012р. скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку позивача, суд неправомірно відмовив у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, понесених апелянтом, безпідставно зменшив нараховану апелянтом пеню за кожен день прострочення виконання зобов'язання, та стягнув судовий збір, як на його думку, пропорційно задоволеним вимогам.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012р. для розгляду справи № 5011-51/9544-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 22.11.2012р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.11.2012р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції 22.11.2012р. представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2010р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс Аптека" укладено договір №1138, за умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача товари медичного призначення в асортименті, а відповідач прийняти та оплатити отриманий товар за ціною та у терміни, що визначені цим договором.

Згідно з п. 1.3 Договору ціна договору визначається, як сума вартості всього товару, що був замовлений відповідачем протягом дії цього договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна окремої партії та одиниці товару, встановлюється за погодженням сторін в гривнях і вказується у накладних, що додаються до кожної партії товару. Про згоду відповідача із ціною окремої партії та одиниці товару свідчить підпис уповноваженої особи покупця у накладній.

Пунктом 3.3.1 визначено, що покупець здійснює 100 відсоткову передоплату товару.

Згідно з п. 3.3.2 Договору, за домовленістю з позивачем та при наявності достатньої кількості товару на складі, відповідач може взяти товар з відстрочкою в оплаті до 45 календарних днів.

Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 Договору датою продажу або поставки товару вважається дата прийому товару відповідачем, яка зазначається в накладній. Право власності та ризик випадкової втрати чи пошкодження товару переходить від позивача до відповідача у момент його отримання відповідачем.

Пунктами 5.2, 5.4 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення прострочення платежу. У разі прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі базової процентної ставки по кредитам Приватбанку, що діяла на момент виникнення прострочення платежу.

Згідно з п. 7.1 Договору останній вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2011р. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих же умовах.

На виконання умов договору, 23.03.2010р. позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 5 868,32 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреністю на отримання матеріальних цінностей повіреним відповідача, копії яких містяться в матеріалах справи.

У строки, обумовлені договором, відповідач з позивачем за поставлений товар не розрахувався і, на час розгляду справи, розмір заборгованості відповідача за договором становить 5 868,32 грн.

Доказів, що спростовували б вищезазначене, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень п. 3.3.2 Договору №1138 від 22.03.2010р., відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача 5 868,32 грн. в строк не пізніше 07.05.2010р.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент розгляду справи, відповідач вищезазначене зобов'язання не виконав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати позивачу поставленої продукції є порушенням ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 868,32 грн. заборгованості за поставлену продукцію підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань із оплати поставленої продукції, позивач просить стягнути з відповідача 2 108,83 грн. пені та 400,81 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що в п. 5.2 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% від суми вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення прострочення платежу.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов'язань із оплати товару, в силу приписів ст. ст. 216, 218, 230 Господарського кодексу України і ст. ст. 546, 547, 549 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати сплати відповідачем пені на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, в силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

До того ж, умовами договору не передбачено нарахування пені більше ніж за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та відсутня прив'язка до моменту повної оплати вартості поставленої продукції.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України враховані не були, в результаті чого, позивач здійснив розрахунок пені за 831 день з 07.05.2010р. до 14.08.2012р. і, відповідно, за вказаний період просить стягнути пеню в розмірі 2 108, 83 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність стягнення пені за шість місяців в розмірі 712, 00 грн., при цьому не навівши жодного розрахунку, який би можливо було перевірити.

Так, колегія суддів, здійснивши перерахунок пені, проведений позивачем, застосувавши приписи ч.6 ст.232 ГК України, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 501, 82 грн. пені виходячи з наступного розрахунку.

Розрахунок суми пені за видатковою накладною №47166/SK від 23.03.2010р.

Сума боргу - 5 754, 68 грн., період прострочення з 07.05.2010 по 07.06.2010, за 32 дні, ставка НБУ 10.2500%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.056%.

5 754,68 грн. х 32 х 0.056%/100%=103, 12 грн.

Сума боргу - 5 754, 68 грн., період прострочення з 08.06.2010 по 07.07.2010, за 30 днів, ставка НБУ 9.5000%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.052%.

5 754,68 грн. х 30 х 0.052%/100%=89, 77 грн.

Сума боргу - 5 754, 68 грн., період прострочення з 08.07.2010 по 09.08.2010, за 33 дні, ставка НБУ 8.5000%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.047%.

5 754,68 грн. х 33 х 0.047%/100%=89, 25 грн.

Сума боргу - 5 754, 68 грн., період прострочення з 10.08.2010 за 87 днів, ставка НБУ 7.7500%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.042%.

5 754,68 грн. х 87 х 0.042%/100%=210, 27 грн.

Таким чином, загальна сума пені по видатковій накладній №47166/SK від 23.03.2010р. складає 492, 11 грн. (103, 12+89,77+89,25+210, 27 = 492, 11 грн.).

Розрахунок суми пені за видатковою накладною №47167/SK від 23.03.2010р.

Сума боргу - 50, 64 грн., період прострочення з 07.05.2010 по 07.06.2010, за 32 дні, ставка НБУ 10.2500%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.056%.

50, 64 грн. х 32 х 0.056%/100%=0, 91 грн.

Сума боргу - 50, 64 грн., період прострочення з 08.06.2010 по 07.07.2010, за 30 днів, ставка НБУ 9.5000%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.052%.

50, 64 грн. х 30 х 0.052%/100%=0, 79 грн.

Сума боргу - 50, 64 грн., період прострочення з 08.07.2010 по 09.08.2010, за 33 дні, ставка НБУ 8.5000%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.047%.

50, 64 грн. х 33 х 0.047%/100%=0, 78 грн.

Сума боргу - 50, 64 грн., період прострочення з 10.08.2010 за 87 днів, ставка НБУ 7.7500%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.042%.

50, 64 грн. х 87 х 0.042%/100%=1, 85 грн.

Таким чином, загальна сума пені по видатковій накладній №47167/SK від 23.03.2010р. складає 4, 33 грн. (0,91+0,79+0,78+1,85 = 4, 33 грн.).

Розрахунок суми пені за видатковою накладною №47168/SK від 23.03.2010р.

Сума боргу - 63, 00 грн., період прострочення з 07.05.2010 по 07.06.2010, за 32 дні, ставка НБУ 10.2500%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.056%.

63, 00 грн. х 32 х 0.056%/100%=1, 13 грн.

Сума боргу - 63, 00 грн., період прострочення з 08.06.2010 по 07.07.2010, за 30 днів, ставка НБУ 9.5000%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.052%.

63, 00 грн. х 30 х 0.052%/100%=0, 98 грн.

Сума боргу - 63, 00 грн., період прострочення з 08.07.2010 по 09.08.2010, за 33 дні, ставка НБУ 8.5000%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.047%.

63, 00 грн. х 33 х 0.047%/100%=0, 97 грн.

Сума боргу - 63, 00 грн., період прострочення з 10.08.2010 за 87 днів, ставка НБУ 7.7500%, розмір подвійної облікової ставки НБУ в день 0.042%.

63, 00 грн. х 87 х 0.042%/100%=2, 30 грн.

Таким чином, загальна сума пені по видатковій накладній №47168/SK від 23.03.2010р. складає 5, 38 грн. (1, 13+0,98+0,97+2, 30 = 5, 38 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Однак, враховуючи те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось про застосування наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню за шість місяців в сумі 501,82 грн.

Крім того, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 400,81 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем до матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про його обґрунтованість, а відтак, задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 400,81 грн. 3% річних.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 4 050, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, посилаючись на приписи ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Належним доказом судових витрат у вигляді оплачених послуг адвоката, в розумінні ст.ст. 34, 44 Господарського процесуального кодексу України, є договір про надання правової допомоги та докази сплати коштів на його виконання.

Разом з тим, на підтвердження вищевказаних судових витрат, позивачем надано до матеріалів договір №45/Ю від 27.04.2009 року з юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктології і Права", умовами якого визначено не надання правової допомоги адвокатом, пов'язаної з розглядом даної справи, а надання юридичних, консалтингових і інформаційних послуг, а саме: надання корисної інформації у письмовій та усній формі щодо застосування норм чинного законодавства України, інших держав та міжнародного законодавства; надання корисної інформації у письмовій та усній формі щодо застосування правил ділового обороту, методів ведення господарської діяльності, податкового планування та іншої інформації, яка необхідна позивачу для підприємницької діяльності тощо.

Крім того, з вищевказаного договору вбачається, що останній підписано Мітітелом Русланом Валерійовичем, який при укладанні договору діяв не як адвокат, на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а як посадова особа підприємства на підставі статуту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, що підтверджують понесення позивачем витрат на оплату правової допомоги адвоката, а сплачені позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктології і Права" грошові кошти в розмірі 4 050,00 грн. є оплатою юридичних послуг, які у відповідності зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України не підлягають віднесенню до такої категорії судових витрат як оплата послуг адвоката.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" задоволенню не підлягає, але рішення господарського суду м.Києва від 10.09.2012р. у справі № 5011-51/9544-2012 у відповідності до п.4 ч.1 ст.103 ГПК України підлягає зміні в частині розміру пені, що підлягає стягненню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" на рішення господарського суду м.Києва від 10.09.2012р. у справі №5011-51/9544-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м.Києва від 10.09.2012р. у справі №5011-51/9544-2012 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Аптека" (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 4-А, код ЄДРПОУ 36656551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" (01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, 3, к. 197, код ЄДРПОУ 34529098) 5 868 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 32 коп. основного боргу, 501 (п'ятсот одна) грн. 82 коп. пені, 400 (чотириста) грн. 81 коп. 3% річних та 1 326 (одна тисяча триста двадцять шість) грн. 09 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити".

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 5011-54/7965-2012 повернути до господарського суду м.Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 26.11.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Коршун Н.М.