Постанова

від 31.10.2012 по справі 2а-9355/12/0170/28

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2012 р. (11:47) Справа №2а-9355/12/0170/28

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосовій Ю.В.,розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Комплексне упорядкування 2000"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Комплексне упорядкування 2000» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000262203 від 16.08.2012 року про донарахування податку на додану вартість на суму 10812,50 гривен, у тому числі 8650,00 грн. - за основним платежем та 2162,50 грн. - за штрафними санкціями, а також про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000272203 від 16.08.2012 року про донарахування податку на прибуток на суму 12261,98 гривень, з яких 10508,86 гривень - за основним платежем, та 1753,12 гривень - за штрафними санкціями.

Ухвалою суду від 29.08.2012 року відкрито провадження по справі.

В судовому засіданні, яке відбулось 31.10.2012 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 31.10.2012 року проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, допитав свідків, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

31.07.2012 року Феодосійською ОДПІ АР Крим було складено акт № 909/22-03/31020210 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Комунального підприємства «Комплексне упорядкування 2000» (ЄДРПОУ 31020210) з питань правових відносин із Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

Згідно з висновком вказаного акту, перевіркою встановлено, що Комунальним підприємством «Комплексне упорядкування 2000» порушено пп. 7.2.1., пп. 7.2.3, п. 7.2., пп. 7.4.4., п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із зміна і доповненнями, ст. 198, п. 201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що привело до завищення податкового кредиту та заниженню ПДВ до сплати у бюджет на загальну суму - 8650,00 грн, у т.ч.: у червні 2010 року у сумі 5610,00 грн., у вересні 2011 року 3040,00 грн. Також висновком встановлено порушення п. 5.1, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, ст. 134 Податкового кодексу України,що привело до завищення валових витрат на загальну суму 43251,60 грн, у т.ч.: 3 квартал 2010 року 28050,00 грн, 3 квартал 2011 року 15201,60 гривен, внаслідок чого занижено до сплати у бюджет податку на прибуток підприємств на загальну суму 10508,86 грн, у т.ч. 3 квартал 2010 року 7012,50 грн., 3 квартал 2011 року 3496,36 грн.

В висновках акту також вказано, що не підтверджена реальність проведених господарських операцій Комунального підприємства «Комплексне упорядкування 2000» з контрагентами-постачальниками: БВП «Строітель - Плюс» (код ЄДРПОУ - 31263808), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ - 32468182).

На підставі акту перевірки від 31.07.2012 року № 909/22-03/31020210 Феодосійською ОДПІ в АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262203 від 16.08.2012 року про донарахування податку на додану вартість на суму 10812,50 гривен, у тому числі 8650,00 грн. - за основним платежем та 2162,50 грн. - за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення - рішення № 0000272203 від 16.08.2012 року про донарахування податку на прибуток на суму 12261,98 гривень, з яких 10508,86 гривень - за основним платежем, та 1753,12 гривень - за штрафними санкціями.

Не погодившись з зазначеним висновком Комунальне підприємство «Комплексне упорядкування 2000» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000262203 та № 0000272203 від 16.08.2012 року.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Феодосійської ОДПІ в АР Крим податкових повідомлень-рішень №0000262203 та № 0000272203 від 16.08.2012 року, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач є підприємством, вид діяльності якого полягає в виробництві та розподіленні електроенергії, газу, пари та гарячої води, будівництві місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, діяльності кафе, діяльності автомобільного вантажного транспорту, санітарних послуг, прибирання сміття та знищення відходів, збирання і оброблення стічних вод, прибирання сміття, боротьба з забрудненнями та подібні види діяльності, організація поховань та надання пов'язаних з ними послуг.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Комплексне упорядкування 2000» в період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентам КП «Альянс» та ВБП «Строитель-Плюс».

Висновки про порушення КП «Комплексне упорядкування 2000» пп.5.1, ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, у редакції Закону України від 22.05.97р. за № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, ст. 134 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся, на загальну суму 43251,60 грн, у т.ч.: 3 квартал 2010 року 28050,00 грн, 3 квартал 2011 року 15201,60 гривен, внаслідок чого занижено до сплати у бюджет податку на прибуток підприємств на загальну суму 10508,86 грн, у т.ч. 3 квартал 2010 року 7012,50 грн., 3 квартал 2011 року 3496,36 грн., та порушення пп. 7.2.1., пп. 7.2.3, п. 7.2., пп. 7.4.4., п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із зміна і доповненнями, ст. 198, п. 201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит та занижено ПДВ до сплати у бюджет на загальну суму - 8650,00 грн, у т.ч.: у червні 2010 року у сумі 5610,00 грн., у вересні 2011 року 3040,00 грн., в результаті взаємин з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ - 32468182) і БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) базуються на результатах акта від 11.04.2012р. № 36/22/32468182 (стор.6-10 акта документальної позапланової невиїзної перевірки КП «Комплексне упорядкування 2000») про неможливість проведення зустрічної перевірки КП «Альянс» , з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення фактів реальності проведених взаємин ,повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості і розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по31.03.2012 року та акта від 11.04.2012р. № 37/22/32468182 (стор.6-10 акта документальної позапланової невиїзної перевірки КП «Комплексне упорядкування 2000») про неможливість проведення зустрічної перевірки КП «Альянс» , з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення фактів реальності проведених взаємин ,повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості і розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по31.03.2012 року 37/22/31263808 (стор.13-15 акта документальної позапланової невиїзної перевірки КП «Комплексне упорядкування 2000») про неможливість проведення зустрічної перевірки БВП «Строитель-Плюс», з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення фактів реальності проведених взаємин ,повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості і розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 31.03.2012г. В цих акта зазначено , що відповідно до висновку , наданого УПМДПС в АР Крим., встановлено наступне: «Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України...».

Однак, на підтвердження реальності операцій судом досліджені документи за відносинами позивача з КП «Альянс», а саме: рахунок № 1656 від 16.04.2010 року, платіжне доручення №1805 від 16.06.2010р., накладна № 1656 від 18.06.2010 року, згідно якої придбана фарба для розмітки доріг АК-2с в кількості 990 кг. на суму 28050,00 грн., в т.ч. ПДВ 5610,00 грн, податкова накладна №1656 від 16.06.2010 року на суму 5610,00 грн., документи КП «Комплексне упорядкування 2000»: наказ № 94-О від 16.06.2010 року про командирування старшого майстра цеху зовнішнього освітлення ОСОБА_1, водія ОСОБА_2 строком на 1 день до м. Сімферополь КП «Альянс», командировочні посвідчення на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в яких є відмітка про прибуття та вибуття з м. Сімферополь 18.06.2010 року, скріплених підписом та печаткою КП «Альянс», подорожній лист вантажного автомобілю № 366 від 18.06.2010 року, прибуткова накладна № ПН-0000322 від 18.06.2010 року, картка рахунку 201 про рух фарби, акт списання № СпТ-001745 від 30.09.2010 р., акт списання № СпТ-001746 від 30.09.2010 р., розпорядження по підприємству на виконання робіт з дорожньої розмітки з відмітками про їх виконання, реєстр отриманих та виданих податкових накладних з 01.06.2010 р. по 30.06.2010 р.

В судовому засіданні 10.10.2012 р., допитаний свідок ОСОБА_1 пояснив, що до його посадових обов'язків входить, у тому числі, організація та контроль нанесення дорожньої розмітки. Він підтвердив факт отримання ним особисто фарби для дорожньої розмітки, а також пояснив, що КП «Комплексне упорядкування 2000» проводить регулярне оновлення дорожньої розмітки на вулицях м. Феодосії згідно договорів з Управлінням ЖКГ м. Феодосії. Та стверджував, що вся отримана ним фарба була використана робітниками КП «Комплексне упорядкування 2000» саме для нанесення дорожньої розмітки на вулицях м. Феодосія, про що свідчать відповідні розпорядження по підприємству та акти на списання дорожньої фарби. Свідок пояснив, що роботи по нанесенню дорожньої розмітки виконуються за договорами з УЖКГ Феодосійської міської ради і, після їх виконання, приймаються комісією УЖКГ, про що складаються відповідні акти.

Судом на підтвердження реальності операцій також досліджені документи за відносинами позивача з БВП «Строитель-Плюс», а саме: рахунок-фактура № 3223 від 06.09.2011 року на суму 19002,00 грн., платіжне доручення №671 від 06.09.2011р. на суму 19002,00 грн., накладна № 2733 від 06.09.2011 року, згідно якої придбана дорожня фарба в кількості 480 кг. на суму 18241,92 грн., в т.ч. ПДВ 3040,32,00 грн, податкова накладна №58 від 06.09.2011 року на суму 3040,32 грн., платіжне доручення № ПП-0001858 від 15.09.2011 року про повернення надмірно сплачених грошей у сумі 760,08 грн., документи КП «Комплексне упорядкування 2000»: наказ № 139-о від 06.09.2011 року про командирування заступника директора з санітарної очистки міста ОСОБА_3 до БВП «Строитель-Плюс», подорожній лист легкового автомобілю № 431 від 06.09.2011 року, маршрутний лист на легковий автомобіль, прибуткова накладна № ПН-0000470 від 06.09.2011 року, картка рахунку 201 про рух фарби, акт списання № СпТ-001965 від 30.09.2011 р., акт списання матеріальних цінностей витрачених в вересні 2011 року, розпорядження по підприємству на виконання робіт з дорожньої розмітки з відмітками про їх виконання, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за 2011 рік за 9 місяць.

В судовому засіданні 10.10.2012 р. допитаний свідок ОСОБА_3 підтвердив факт отримання ним особисто фарби для дорожньої розмітки. Свідок пояснив, що не зміг отримати всю кількість замовленої фарби, внаслідок чого, залишок коштів було перераховано БВП «Строитель-Плюс» на поточний рахунок КП «Комплексне упорядкування 2000».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства, зокрема щодо порушеної кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: КП «Альянс» та БВП «Строитель-Плюс», оскільки по-перше, використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованим в Мінюсті 12 січня 2011 р. за N 34/18772, а по-друге, як встановлено судом та підтверджено відповідачем, матеріали кримінальної справи використані шляхом копіювання інформації, отриманої засобами електронної пошти, тоді як самі матеріали кримінальної справи в ході перевірки не використовувались, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючи, які не мають підтверджених доказів. Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагента суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що висновки Феодосійської ОДПІ в АР Крим про непідтвердженність реальності проведених господарських операцій, а саме, що товар від контрагентів не отримувався та не використовувався у господарській діяльності позивача є неспроможними, оскільки є надуманими, та зробленими без урахування зазначених документів.

Ст.67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як убачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", «Про оподаткування прибутку підприємств", «Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.

В червні 2010 року - час проведення перевірки позивача, прийняття податкового повідомлення-рішення платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено , що поставка товарів - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надавалось виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалася дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п. 7.4.5. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було вказано , що не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином, отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. І згідно з положеннями п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права в підприємства на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

З аналізу вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що право на податковий кредит виникає у платника податку лише після отримання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ , яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Суд також зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" та інші не ставлять право платника податку на податковий кредит залежно від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Оскільки Комунальне підприємство «Комплексне упорядкування 2000» отримало від контрагента всі первинні документи по поставці товару, і дані документи оформлені належним чином, то у нього як у платника податків виникло право на податковий кредит, оскільки воно підтверджується відповідними податковими накладними, і ним виконані вимоги п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо його формування.

Крім того, контрагент КП «Альянс» є зареєстрованим суб'єктом господарювання, не перебуває у стадії банкрутства, і мав чинним статусом платника податку на додану вартість, то слід вважати, що спірні суми ПДВ віднесені позивачем до податкового кредиту відповідно до приписів п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, Комунальним підприємством «Комплексне упорядкування 2000» обґрунтовано була віднесена на податковий кредит сума податку на додану вартість у розмірі 5610 гривень у червні 2010 року, і відповідно саме ця сума була включена в декларацію з податку на додану вартість.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, судом встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Досліджуючи податкову накладну № 58 від 06.09.2011 року, видану БВП «Строитель-Плюс», судом встановлено, що вона відповідає вимогам, визначеним нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Оскільки Податковим кодексом України передбачена єдина підстава для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податків - покупця належним чином оформленої податкової накладної, то сума податкового кредиту з ПДВ в розмірі 3040,32 грн. у податковій звітності за вересень 2012 року за податковою накладною, виданою ТОВ «Строитель -Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) № 58 від 06.09.2011 року, Позивачем сформована вірно.

Надаючи оцінку правомірності формування позивачем валових витрат по спірній господарський операції, яка відбулася в 2010 році, суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

При цьому, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

В п.п. 5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

Разом з тим, відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідачем не враховано, що до набрання чинності Податкового кодексу України, згідно з абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначало облікову політику підприємства; обирало форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних принципів, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляло систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначало права працівників на підписання бухгалтерських документів, і діючі раніше норми Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", «Про державну податкову службу в Україні ", «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ", не передбачає прав податкового органу з перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку, оскільки володіли лише правом контролю за справлянням податкових зобов'язань.

Оскільки закон зворотної сили не має, і в період, який охоплювався перевіркою, платник податків самостійно визначав облікову політику і вів бухгалтерський облік з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

КП «Комплексне упорядкування 2000» має первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і які надавалися ревізорам для перевірки. Таким чином, позивач правомірно врахував до валових витрат в 3 кварталі 2010 року 28050,00 грн., які підтверджені первинними документами, дослідженими судом.

Щодо висновків акту перевірки про заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2011 р. у сумі 15201,60грн. судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Зважаючи на те, що судом встановлена реальність взаємовідносин між КП «Комплексне упорядкування 2000» та БВП «Строитель-Плюс», та те, що податковий кредит з ПДВ КП «Комплексне упорядкування 2000» по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» у вересні 2011 року сформовано правомірно, суд зазначає, що КП «Комплексне упорядкування 2000» правомірно включено до складу валових витрат придбання дорожньої фарби у БВП «Строитель-Плюс» на загальну суму 15201,60 грн.

Таким чином, висновки акту перевірки Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС щодо заниження позивачем ПДВ в сумі 8650,00 грн, у т.ч.: у червні 2010 року у сумі 5610,00 грн., у вересні 2011 року 3040,00 грн. та завищення валових витрат в сумі 43251,60 грн, у т.ч.: 3 квартал 2010 року 28050,00 грн, 3 квартал 2011 року 15201,60 гривен, внаслідок чого занижено до сплати у бюджет податку на прибуток підприємств на загальну суму 10508,86 грн, у т.ч. 3 квартал 2010 року 7012,50 грн., 3 квартал 2011 року 3496,36 грн. спростовуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку КП «Комплексне упорядкування 2000» та наявними матеріалами адміністративної справи та свідчать про зворотне - а саме підтверджують правильність формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з КП «Альянс» та БВП «Строитель-Плюс» та реальність проведених між цими контрагентами операцій.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про неправомірність визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та прибутку підприємств суд вважає безпідставним застосування відносно позивача штрафних санкцій з цих видів податків.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог до Феодосійської ОДПІ в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкового повідомленнь-рішеннь №0000262203 та № 0000272203 від 16.08.2012 року та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 230,75грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 31.10.2012р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 05.11.2012р.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000262203 від 16.08.2012 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000272203 від 16.08.2012 року.

4. Стягнути на користь Комунального підприємства "Комплексне упорядкування 2000" (ЄДРПОУ 31020210) 230, 75 грн. судового збору з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.