Ухвала

від 25.02.2013 по справі 2а-9355/12/0170/28

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9355/12/0170/28

25.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства "Комплексне упорядкування 2000"- Ключник Олександр Степанович, довіреність № б/н від 01.08.13

представник відповідача, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б. ) від 31.10.2012 у справі № 2а-9355/12/0170/28

за позовом Комунального підприємства "Комплексне упорядкування 2000" (вул. Кочмаровського, 19, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.12 року № 0000262203 та 0000272203,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2012 адміністративний позов Комунального підприємства «Комплексне упорядкування 2000» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000262203 від 16.08.2012 та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000272203 від 16.08.2012, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Комунальне підприємство «Комплексне упорядкування 2000»(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262203 від 16.08.2012 про донарахування податку на додану вартість на суму 10812,50грн., у тому числі 8650,00 грн. - за основним платежем та 2162,50 грн.- за штрафними санкціями, а також про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272203 від 16.08.2012 про донарахування податку на прибуток на суму 12261,98грн., з яких 10508,86 грн. - за основним платежем, та 1753,12грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про правильність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з: КП «Альянс» та БВП «Строитель-Плюс» та реальність проведених між цими контрагентами операцій.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

16.08.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0000262203 про донарахування податку на додану вартість на суму 10812,50грн., у тому числі 8650,00 грн. - за основним платежем та 2162,50 грн.- за штрафними санкціями; та № 0000272203 про донарахування податку на прибуток на суму 12261,98грн., з яких 10508,86 грн.-за основним платежем, та 1753,12грн.- за штрафними санкціями.

Передумовою донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 10812,50грн. та податку на прибуток в сумі 12261,98грн. став акт перевірки від 31.07.2012 № 909/22-03/31020210 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правових відносин із: Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс», КП «Альянс» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту5.1, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 43251,60 грн, внаслідок чого занижено до сплати у бюджет податку на прибуток підприємств на загальну суму 10508,86 грн. та підпункту 7.2.1., підпункту 7.2.3, пункту 7.2., підпункту 7.4.4., пункту 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість до сплати у бюджет на загальну суму - 8650,00 грн.

Частиною першою статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в період з 01.01.2009 по 31.03.2012 здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами: КП «Альянс» та ВБП «Строитель-Плюс».

Спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Законів України: "Про систему оподаткування", «Про оподаткування прибутку підприємств", «Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у сттаті 7 Закону України «Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було передбачено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (підпункт 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо відсутності підтвердження реальності операцій із КП «Альянс», оскільки дослідженні у судовому засіданні: рахунок № 1656 від 16.04.2010, платіжне доручення №1805 від 16.06.2010, накладна № 1656 від 18.06.2010, згідно якої придбана фарба для розмітки доріг АК-2с в кількості 990 кг. на суму 28050,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5610,00 грн., податкова накладна №1656 від 16.06.2010 на суму 5610,00 грн., документи позивача: наказ № 94-О від 16.06.2010 про командирування старшого майстра цеху зовнішнього освітлення ОСОБА_3, водія ОСОБА_4 строком на 1 день до міста Сімферополя КП «Альянс», командировочні посвідчення на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в яких є відмітка про прибуття та вибуття з міста Сімферополя18.06.2010, кріплених підписом та печаткою КП «Альянс», подорожній лист вантажного автомобілю № 366 від 18.06.2010, прибуткова накладна № ПН-0000322 від 18.06.2010, картка рахунку 201 про рух фарби, акт списання № СпТ-001745 від 30.09.2010, акт списання № СпТ-001746 від 30.09.2010, розпорядження по підприємству на виконання робіт з дорожньої розмітки з відмітками про їх виконання, реєстр отриманих та виданих податкових накладних з 01.06.2010 по 30.06.2010 спростовують ці доводи.

Крім того, допитаний свідок ОСОБА_3 підтвердив факт отримання ним особисто фарби для дорожньої розмітки, а також пояснив, що позивач проводить регулярне оновлення дорожньої розмітки на вулицях міста Феодосії згідно договорів з Управлінням ЖКГ міста Феодосії. Вся отримана ним фарба була використана робітниками позивача саме для нанесення дорожньої розмітки на вулицях міста Феодосії, про що свідчать відповідні розпорядження по підприємству та акти на списання дорожньої фарби. Свідок пояснив, що роботи по нанесенню дорожньої розмітки виконуються за договорами з УЖКГ Феодосійської міської ради і, після їх виконання, приймаються комісією УЖКГ, про що складаються відповідні акти.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився факт підтвердження реальності операцій за відносинами позивача з БВП «Строитель-Плюс», а саме: рахунок-фактура № 3223 від 06.09.2011на суму 19002,00 грн., платіжне доручення №671 від 06.09.2011 на суму 19002,00 грн., накладна № 2733 від 06.09.2011, згідно якої придбана дорожня фарба в кількості 480 кг. на суму 18241,92 грн., в тому числі податок на додану вартість-3040,32,00 грн., податкова накладна №58 від 06.09.2011 на суму 3040,32 грн., платіжне доручення № ПП-0001858 від 15.09.2011 про повернення надмірно сплачених грошей у сумі 760,08грн., документи позивача: наказ № 139-о від 06.09.2011 про командирування заступника директора з санітарної очистки міста ОСОБА_5 до БВП «Строитель-Плюс», подорожній лист легкового автомобілю № 431 від 06.09.2011, маршрутний лист на легковий автомобіль, прибуткова накладна № ПН-0000470 від 06.09.2011,картка рахунку 201 про рух фарби, акт списання № СпТ-001965 від 30.09.2011, акт списання матеріальних цінностей витрачених в вересні 2011 року, розпорядження по підприємству на виконання робіт з дорожньої розмітки з відмітками про їх виконання, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за 2011 рік за 9 місяць.

Слід зазначити, що допитаний свідок ОСОБА_5 підтвердив факт отримання ним особисто фарби для дорожньої розмітки. Свідок пояснив, що не зміг отримати всю кількість замовленої фарби, внаслідок чого, залишок коштів було перераховано БВП «Строитель-Плюс» на поточний рахунок КП «Комплексне упорядкування 2000».

Помилковими вважаються посилання в апеляційній скарзі на матеріали досудового слідства, зокрема щодо порушеної кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: КП «Альянс» та БВП «Строитель-Плюс», оскільки використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема, Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984. Матеріали кримінальної справи використані шляхом копіювання інформації, отриманої засобами електронної пошти, тоді як самі матеріали кримінальної справи в ході перевірки не використовувались, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів. Процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагента суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. І згідно з приписами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права в підприємства на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Отже, право на податковий кредит виникає у платника податку лише після отримання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" та інші не ставлять право платника податку на податковий кредит залежно від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що у позивача як у платника податків виникло право на податковий кредит, оскільки позивач отримав від контрагента всі первинні документи по поставці товару, і дані документи оформлені належним чином, підтверджуються відповідними податковими накладними, і позивачем виконані вимоги підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо його формування.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що контрагент КП «Альянс» є зареєстрованим суб'єктом господарювання, не перебуває у стадії банкрутства, і мав чинним статусом платника податку на додану вартість, то слід вважати, що спірні суми податку на додану вартість віднесені позивачем до податкового кредиту відповідно до приписів пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем обґрунтовано була віднесена на податковий кредит сума податку на додану вартість у розмірі 5610,00грн. у червні 2010 року, і відповідно саме ця сума була включена в декларацію з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що податкова накладна № 58 від 06.09.2011, видана БВП «Строитель-Плюс», відповідає вимогам, визначеним нормами пункту201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Оскільки Податковим кодексом України передбачена єдина підстава для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податків - покупця належним чином оформленої податкової накладної, то сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 3040,32 грн. у податковій звітності за вересень 2012 року за податковою накладною, виданою ТОВ «Строитель -Плюс» № 58 від 06.09.2011, позивачем сформована вірно.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу- сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач має первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", отже, позивач правомірно врахував до валових витрат в 3 кварталі 2010 року 28050,00 грн., які підтверджені первинними документами.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Помилковими визнаються судовою колегією твердження в апеляційній скарзі щодо заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 15201,60грн., оскільки судом встановлена реальність взаємовідносин між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», та те, що податковий кредит з податку на додану вартість позивача по взаємовідносинам з: БВП «Строитель-Плюс» у вересні 2011 року сформовано правомірно, тому позивачем правомірно включено до складу валових витрат придбання дорожньої фарби у БВП «Строитель-Плюс» на загальну суму 15201,60 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки акту перевірки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 8650,00 грн. та завищення валових витрат в сумі 43251,60 грн., внаслідок чого занижено до сплати у бюджет податку на прибуток підприємств на загальну суму 10508,86 грн. спростовуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача та підтверджують правильність формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з: КП «Альянс» та БВП «Строитель-Плюс» та реальність проведених між цими контрагентами операцій.

Оскільки судом встановлено помилковість визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та прибутку підприємств за наслідками документальної перевірки то і застосування у спірних податкових повідомленях-рішеннях фінансових санкції слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2012 у справі № 2а-9355/12/0170/28 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко