Постанова

від 01.11.2012 по справі 0870/9728/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року о/об 12год. 58хв. Справа № 0870/9728/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тєтєрєва В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати дії відповідача щодо перерахування грошових коштів 28.03.2011 у розмірі 12 182 грн. 98 коп. до Державного бюджету у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя згідно платіжного доручення № 206 від 25.03.2011 протиправними;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу залишок грошових коштів у розмірі 12182 грн. 98 коп.;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНОР» проведені прилюдні торги по реалізації житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, за ціною 39346 грн. 56 коп. і за рахунок продажу будинку було задоволено вимоги іпотекодержателя - Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в розмірі 17170 грн. Залишок грошових коштів від реалізації нерухомого майна у розмірі 12 182,98грн. був перерахований на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби 18.11.2009 та 28.03.2011 - до Державного бюджету України. Позивач зазначає, що чинним на момент вчинення відповідачем дій законодавством було передбачено трирічний строк зберігання вказаних сум на депозитному рахунку, а відтак відповідач не мав права перераховувати залишок коштів до Державного бюджету України.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначив, що 28.11.2007, з метою забезпечення виконання виконавчого документа державним виконавцем в порядку ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на іпотечне майно боржника, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 що належить на праві приватної власності ОСОБА_1. Копія постанови надіслана боржнику за вих. № 10355/3 від 28.11.2007. Відповідною експертною організацією проведено експертну оцінку майна, вартість якого склала 39766 грн. 00 коп. Листом від 30.11.2009 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність надати у формі заяви рахунок, на який необхідно перерахувати залишок коштів, отриманих від реалізації житлового будинку та повідомлено про наслідки ненадання своїх банківських реквізитів. Відповідач зазначає, що кошти не були витребувані позивачем та перераховані до Державного бюджету у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 28.03.2011 платіжним дорученням № 206 від 25.03.2011. На підставі викладеного, відповідач вважає дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області правомірними та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управлінням Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області через службу діловодства суду подано пояснення, в яких зазначено, що відповідно до наданих повноважень, органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо перерахування коштів з бюджету, а здійснюють повернення тільки на підставі висновків, наданих органами державної податкової служби. Оскільки вказані документи не надходили до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, то і підстави для повернення позивачу надміру сплачених коштів у сумі 12 182, 98 грн. відсутні. Також Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області просило суд розглянути за відсутності повноваженого представника Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 29 жовтня 2012 року замінено відповідача - Головне управління юстиції у Запорізькій області на належного відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 01 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис серії ВЕХ №282726, зареєстрований в реєстрі за номером 2919, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 17 170 грн. 00 коп. Стягнення звернути на жилий будинок, який розташовано в АДРЕСА_1

На підставі виконавчого напису №(2919) 1725 державним виконавцем Запорізького районного управління юстиції винесено постанову серії АА №732692 від 28 листопада 2007 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно постанови накладено арешт на все майно (будинок), що належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження будинку.

Постанова надіслана ОСОБА_1 відповідно до супровідного листа №10355/3 від 28.11.2007р.

19 лютого 2008 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області складено Акт опису й арешту майна серії АА №861054, який направлено позивачу за вих. №678-5/11 від 19.02.2008.

На підставі договору №089065 від 15.07.2009 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки - арештоване майно боржника передано торгівельній організації ЗФ ТОВ «ЮНОР» для проведення прилюдних торгів.

Згідно протоколу №089065 проведення прилюдних торгів по реалізації майна, яке належить ОСОБА_1, від 28 жовтня 2009 року житловий будинок АДРЕСА_1 реалізований за ціною 39 346,56 грн. Переможцем торгів визнаний ОСОБА_3.

В судовому засіданні встановлено, що після реалізації нерухомого майна грошові кошти в сумі 20 502,62грн., що надійшли 18 листопада 2009 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого провадження №6/5 з примусового виконання напису №1725, вчиненого 04.10.2004 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 для задоволення вимог Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на загальну суму 17 170,00 грн. перераховано: 6 602,64 грн. - витрати на проведення виконавчих дій згідно з постановою про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій №5389208 від 16.11.2009 (з них 5 500,00грн. - ПП «Експрес бюро», на підставі угоди про виконання робіт по незалежній оцінці б/н від 28.02.2008 на р/р 26004503401 в АБ «Металург», МФО 313582, ЄДРПОУ 33242292; 1000,00грн. - ТОВ «РСЕБ» на підставі угоди про виконання робіт по незалежній оцінці б/н від 28.02.2008 на р/р 2600810050401 в АБ «Металург», МФО 313582, ЄДРПОУ 34268662); 1 717,00 грн. - на р/р 31310311700007 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, одержувач Держбюджет Орджонікідзевського району 22070000, згідно постанови про стягнення з божника виконавчого збору №5389208 від 23.11.2007; 12 182,98грн - залишок стягнутих коштів, отриманих від реалізації майна перераховано на розрахунковий рахунок.

Зазначене також підтверджується розпорядженням б/н від 24 листопада 2009 року, затвердженим начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області та випискою з банку, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 61-62).

Листом №4875-5/11 від 30.11.2009 відповідач повідомив ОСОБА_1 про необхідність надати у формі заяви рахунок, на який необхідно перерахувати на її користь зайво стягнуті кошти, отримані від реалізації житлового будинку АДРЕСА_1, в сумі 12 182,98 грн. та попереджено позивача про те, що відповідно до п. 11.2.16 Інструкції про проведення виконавчих дій - кошти, які внесені на депозитний рахунок державної виконавчої служби, зберігаються протягом трьох років, в разі ненадання банківських реквізитів, стягнуті на користь позивача кошти будуть перераховані до державного бюджету України.

Вказаний лист направлений на адресу позивача 01.12.2009 згідно реєстру рекомендованої кореспонденції по Україні, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 35).

22 грудня 2009 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №5389208, яку надіслано, зокрема, позивачу згідно супровідного листа №5411-5/11 від 22.12.2009.

Відповідно до доповідної записки б/н від 23.03.2011 головного спеціаліста підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізької області станом на 23.03.2011 на депозитному рахунку підрозділу рахується сума за виконавчим провадженням №6/5, боржником за яким є ОСОБА_1, яка була зарахована 18.11.2009 в розмірі 12 182,98 грн. На підставі доповідної записки старшим державним виконавцем винесено розпорядження від 28.03.2011 про те, що грошові кошти у сумі 12 182,98 грн., що надійшли 18.11.2009 на рахунок з обліку депозитних сум та не витребувані боржником при примусовому виконанні виконавчого провадження №6/5, з примусового виконання виконавчого напису №2919 від 04.10.2004 вчиненого приватним нотаріусом звернення стягнення на жилий будинок, який розташовано в АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1 для задоволення вимог стягувача - ЗОКС «Довіра» у розмірі 17 170,00грн. на підставі ч. 7 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 11.2.16 Інструкції про проведення виконавчих дій, необхідно перерахувати 12 182,98 грн. - до державного бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, 24030000, на р/р 31115129700007, код ЄДРПОУ 34677145, МФО 813015, банк - ГУ ДКУ у Запорізькій області. Розпорядження затверджено начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області 28.03.2011.

Згідно платіжного доручення №206 від 25 березня 2011 року кошти на загальну суму 67 120,51 грн. (з них - виконавче провадження №6/5, назва боржника - ОСОБА_1 12 182,98грн., відповідно до відомості на перерахування коштів не витребуваних стягувачами понад 1 рік до платіжного доручення №206 від 25.03.2011 року на суму 67 120,51 грн.) перераховані до державного бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя.

19.06.2012 ОСОБА_1 звернулася до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області із заявою про видачу на руки грошових коштів в розмірі 20 500,00 грн., які були зараховані на рахунок ДВС після продажу будинку в АДРЕСА_1 та які відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» необхідно їй повернути.

06.09.2012 позивач вдруге звернулася до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області із заявою про повернення їй грошових коштів.

Листом №С-1444/10.12/09-25 від 21.09.2012, з посиланням на положення ст. ст. 37, 45 Закону України «Про виконавче провадження», Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення її заяви та повернення коштів.

В позовній заяві позивач зазначає, що всі дії щодо реалізації майна були вчинені за її відсутності. Разом з тим в межах заявлених вимог ОСОБА_1 оскаржує дії відповідача щодо перерахунку грошових коштів до Державного бюджету України.

За правилами частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню та у разі їх невиконання у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон України №606-XIV).

Згідно вимог частини другої статті п'ятої Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, статтею 43 Закону України №606-XIV в редакції, що діяла на момент надходження грошових коштів в розмірі 12 182,98грн. на рахунок з обліку депозитних сум та не витребувані боржником при примусовому виконанні виконавчого провадження, тобто станом на 18.11.2009 року, передбачено, що з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача. Розподіл грошових сум у черговості, вказаній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення; сума, що залишилася після повного виконання рішення, використовується на сплату штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження; сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржникові.

Згідно ж статті 43 Закону України №606-XIV в редакції, що діяла на час вчинення відповідачем дій щодо перерахування грошових коштів в розмірі 12 182,98грн. до державного бюджету Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, тобто станом на 28.03.2011, розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що розпорядженням б/н від 24 листопада 2009 року, затвердженим начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області та випискою з банку підтверджується правомірність дій відповідача щодо розподілення грошових сум, стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням та спростовує позицію позивача про необхідність повернення на її користь 20 996,16грн., як різницю між боргом та грошовими коштами отриманими внаслідок реалізації нерухомого майна.

На виконання Закону України "Про виконавче провадження" наказом №74/5 від 15.12.1999 Міністерством юстиції України затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій (далі - Інструкція №74/5), яка була чинна станом на 18.11.2009 року та станом на 28.03.2011.

Так, згідно пп. 5.1.4 п. 5.1 Розділу 5 Інструкції №74/5 стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Відповідно до пп. 5.10.4 п. 5.10 Розділу 5 Інструкції №74/5 реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна проводиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів. Прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовуються і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі, і з якими укладено відповідних договір державною виконавчою службою (п. 5.11 Розділу 5 Інструкції №74/5).

За приписами пп. 5.12.9 п. 5.12 Розділу 5 Інструкції №74/5 кошти від реалізації арештованого майна, вносяться на депозитний рахунок органу, після чого державним виконавцем здійснюється їх розподіл у відповідності до вимог Закону.

Пунктом 11.2 Розділу 11 Інструкції №74/5 визначено порядок обліку та виплати депозитних сум. Так, Міністерство юстиції України, регіональні управління юстиції мають реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України для зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Згідно пп. 11.2.10 п.11.2 Розділу 11 Інструкції №74/5 якщо у стягувача - фізичної особи є рахунок в установі банку, то в платіжному дорученні обов'язково вказується, на який рахунок слід перерахувати кошти.

У відповідності до положень пп. 11.2.16 п. 11.2 Розділу 11 Інструкції №74/5 кошти, які внесені на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби та які не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом трьох років з дня їх зарахування, зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до вимог пп.11.2.9 п. 11.2 Інструкції №74/5 ніхто, крім начальника органу державної виконавчої служби або уповноваженої ним особи, який є розпорядником рахунку, не може дати дозвіл на перерахування коштів з рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядження від 28.03.2011 по виконавчому провадженню №6/5 затверджене начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізької області, а відтак відповідачем дотримано вимоги законодавства в цій частині.

Разом з тим, у відповідача виникають повноваження щодо перерахунку не витребуваних грошових коштів, які знаходяться на відповідному депозитному рахунку, до державного бюджету України лише після спливу трьох років з дня їх зарахування.

З матеріалів справи вбачається, що кошти у сумі 12 182,98 грн. внесені на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби 18.11.2009 року, однак перераховані до державного бюджету України 28.03.2011, тобто з порушенням вимоги щодо строків зберігання коштів на депозитному рахунку.

Посилання ж представника відповідача на положення статті 45 Закону України №606-XIV, в редакції станом на 28.03.2011, не приймаються судом до уваги, оскільки вказана норма поширюється на випадки, коли стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, водночас у даному випадку ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, а відтак вказана стаття спірні відносини не регулює.

Також суд критично оцінює посилання представника відповідача на листи Міністерства юстиції України №23-32/02 від 12.03.2011, Головного управління юстиції у Запорізькій області №2207/10 від 14.03.2011 та №1511/10 від 22.03.2011, як на правомірність своїх дій, оскільки за змістом вказаних листів обліку та перерахунку до Державного бюджету України, у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про виконавче провадження», які набрали чинності 09.03.2011, підлягали кошти, які не витребувані саме стягувачами у виконавчому провадженні.

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, згідно п.12.23 Розділу ХІІ якої кошти, які внесені на депозитний рахунок органу ДВС та які не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року з дня їх зарахування на депозитний рахунок, зараховуються до Державного бюджету України, також не може бути застосована до спірних відносин, оскільки остання набрала чинності з 17 квітня 2012 року, в той час, як оскаржувані дії відповідачем вчинено 28.03.2011.

При цьому, слід зазначити, що згідно положень частини першої статті 27 Закону України Закону України №606-XIV, в редакції станом на 18.11.2009, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, а відтак державним виконавцем вчинено всі передбачені законом дії щодо інформування ОСОБА_1 листом №4875-5/11 від 30.11.2009 про необхідність повідомлення рахунку на який необхідно перерахувати зайво стягнуті кошти, що підтверджується матеріалами справи. Вказані обставини спростовують твердження представника позивача в судовому засіданні про порушення прав ОСОБА_1 в цій частині.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

В контексті вищевикладеного Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при винесенні розпорядження про перерахунок грошових коштів до державного бюджету) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

Разом з тим, в межах спірних відносинах відповідачем було порушено принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так як не було системно проаналізовано обставин спірних відносин, не було враховано, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, а тому вчинення відповідачем дій щодо визначення її статусу в якості стягувача у відомості на перерахування коштів не витребуваних стягувачами понад один рік до платіжного доручення №206 від 25.03.2011 року на загальну суму 67 120,51грн. та в подальшому перерахунок грошових коштів до Державного бюджету України до спливу трирічного строку зберігання грошової суми на депозитному рахунку порушують вказаний принцип.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача виплатити залишок коштів у розмірі 12 182,98грн. суд зазначає наступне.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Згідно п. 7 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягував надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

При цьому за змістом визначень, закріплених у пункті другому Порядку, виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження»; стягувачі - фізичні або юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.

Разом з тим, на час розгляду справи відсутні судові рішення про стягнення коштів або інші виконавчі документи, які є необхідними для виплати позивачу залишку грошових коштів у розмірі 12 182,98 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача належить задовольнити в частині.

Також відповідно до ч.1 ст. 88 КАС України за клопотанням позивача судом було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення судом по даній справі.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на відстрочення сплати судового збору позивачем та часткове задоволення позовних вимоги, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 60,91 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області щодо перерахування грошових коштів 28.03.2011 року у розмірі 12 182,98 грн. до Державного бюджету в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжі згідно платіжного доручення №206 від 25.03.2011 року протиправними.

В решті позовних вимог відмовити.

Зобов'язати ОСОБА_1 сплатити судовий збір у розмірі 60,91 грн. (шістдесят гривень 91 копійка).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя /підпис/ Я.В. Горобцова