Постанова

від 28.11.2012 по справі 2а/1270/9061/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/9061/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Зацепіній Ю.В..,

за участю представників

позивача: Варакути О.О. (керівник),

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-український юридичний союз» до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) страхувальника страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 1514 від 13.11.2012, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-український юридичний союз» до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) страхувальника страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду № 1514 від 13.11.2012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято 13.11.2012 на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Підставою для прийняття рішення відповідач вважає порушення позивачем пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, дана норма права, яка регламентує вчинене порушення, встановлене у спірному рішенні № 1541 від 13.11.2012 втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто, не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 20 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаною позовною та справу призначено до судового розгляду у відкрите судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.12).

Надав суду заперечення на адміністративний позов (а.с.14), у якому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі та розглянути адміністративну справу за відсутності представника відповідача.

В обґрунтування заперечень на позов зазначено, що фінансові санкції та пеня застосовані до ТОВ «Східно-український юридичний союз» за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Так, підприємством несвоєчасно перераховано страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування у період з 20.03.2007 по 28.01.2008.

Посилання позивача на те, що ч.1-9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2011 виключені, не звільняють страхувальника від сплати зобов'язань, які виникли до 01.01.2011. Згідно п.7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості, застосування штрафних санкцій здійснюється фондами відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення заборгованості.

З огляду на положення ст.ст.122, 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Східно-український юридичний союз» зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.01.2005 за № 1 382 107 0006 002562, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 227215 (а.с.6).

13 листопада 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 1541, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 465,76 грн., та нарахована пеня в сумі 31,99 грн. (а.с.9).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся за оскарженням рішення УПФУ в Ленінському районі м. Луганська від 13.11.2012 № 1514 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду», яке прийнято вже після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка була чинною та підлягала застосуванню до 1 січня 2011 року, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ч.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка була чинною та підлягала застосуванню до 1 січня 2011 року, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч.8 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

З 01.01.2011 - дня набрання чинності Законом України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.17 та ч.1-9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключено, а відтак, з цього часу не передбачена відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Пенсійного фонду у вигляді накладення органами Пенсійного фонду штрафу та нарахування пені.

Відповідно до п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з абз.4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30.05 2001 р. № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз.7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційний положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п.22 ст.92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність. Зазначенні питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Виходячи з аналізу норм, покладених в основу накладення штрафу та нарахування пені, то вони діяли в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу вони визначали склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

На час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, правових норм, які б встановлювали відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, не існувало.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим, відповідач - суб'єкт владних повноважень, відповідно до рішення від 13.11.2012 № 1514 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» наклав на позивача штраф у розмірі 465,76 грн. та нарахував пеню у розмірі 31,99 грн., які застосуванню не підлягали, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень помилково застосував норми матеріального права в частині накладення штрафу та нарахування пені.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 13.11.2012 № 1514 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 28 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 грудня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-український юридичний союз» до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) страхувальника страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 1514 від 13.11.2012, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська № 1541 від 13.11.2012 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-український юридичний союз» штрафні санкції та нараховано пеню.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-український юридичний союз», ідентифікаційний код 33270450, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 108,00 грн. (сто вісім гривень).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 03 грудня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова