Ухвала

від 10.01.2013 по справі 2а/1270/9061/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року справа №2а/1270/9061/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Гімона М.М., Жаботинської С.В, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду Украйни в Ленінському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-український юридичний союз» до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені , -

В С Т А Н О В И В :

19.11.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Східно-український юридичний союз» звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська (далі по тексту -УПФУ в Ленінському районі м. Луганська) про визнання протиправним та скасування рішення №1514 від 13.11.2012р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 465,76грн. та нарахування пені у розмірі 31,99грн. за несплату страхувальником страхових внесків. Позов обґрунтовано тим, що рішенні УПФУ в Ленінському районі м. Луганська прийнято на підставі норми закону, яка втратила чинність.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в Ленінському районі м. Луганська №1514 від 13.11.2012р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхувальником страхових внесків.

Суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, правових норм, які б встановлювали відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, не існувало.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та\або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що УПФУ в Ленінському районі м. Луганська 13.11.2012р. винесено рішення №1541 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків за період з 20.03.2007р. по 28.01.2008р., якими до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 465,76 грн., та нарахована пеня в сумі 31,99 грн.(а.с. 9).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), передбачав, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менш десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

З 01.01.2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон 2464), яким зі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 9 липня 2003 року були виключені з першої по дев'яту частини, які регулювали, в тому числі, застосування до страхувальників фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 передбачає можливість стягнення відповідачем фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, але не надає повноважень нараховувати такі санкції після 01.01.2011 року. В даному випадку, відповідач прийняв рішення № 1514 від 13.11.2012р. про застосування фінансових санкцій вже після 01.01.2011р.

Отже, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Рішення Верховного суду України від 03.07.2012р., на яке послався апелянт, регулює правовідносини щодо правомірності вимог органу Пенсійного фонду України про сплату боргу по недоїмці зі сплати страхових внесків, а не щодо правомірності рішення пенсійного органу про застосування фінансових санкцій.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови суду.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду Украйни в Ленінському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 р. залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-український юридичний союз» до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особами, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.М. Гімон

С.В.Жаботинська