Постанова

від 14.11.2012 по справі 2а/1770/2121/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2121/2012

14 листопада 2012 року 09год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства "Експортно Імпортна Група", ОСОБА_2 про визнання недійсним статуту, скасування державної реєстрації змін до установчих документів та припинення юридичної особи , - ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача 1 - Приватного підприємства "Експортно Імпортна група", відповідача 2 - ОСОБА_2 про визнання недійсним статуту підприємства, затвердженого рішенням власника №1 від 28.11.2011 року, скасування державної реєстрації змін до установчих документів даного підприємства та припинення юридичної особи.

Представник позивача в судові засідання 09.07.2012 року та 12.09.2012 року з'явився.

Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На їх обґрунтування пояснив, що Приватне підприємство "Експортно Імпортна група" було зареєстроване як юридична особа 01.08.2011 року, а 28.11.2011 року частка у статутному капіталі даного підприємства у розмірі 100% передана новому власнику - ОСОБА_2 Рішенням нового власника статут підприємства викладено у новій редакції, внаслідок чого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідні записи. Позивач вважає, що діяльність підприємства, після його перереєстрації на нового власника, була фіктивною, оскільки ОСОБА_2 надано пояснення співробітникам податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, згідно яких останній не мав наміру фактично здійснювати господарську діяльність. Просив позов задовольнити повністю.

У судове засідання 14.11.2012 року представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_2, як представник відповідача 1 та відповідач 2 в судові засідання 09.07.2012 року та 12.09.2012 року з'явився.

Адміністративний позов визнав в повному обсязі. Пояснив, що перереєстрацію Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" на своє ім'я здійснив на прохання громадянина ОСОБА_3, за грошову винагороду, без наміру фактичного здійснення господарської діяльності.

У судове засідання 14.11.2012 року ОСОБА_2 не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено наступні обставини.

01.08.2011 року державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради Савич Н.А. проведено державну реєстрацію юридичної особи - Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" (код ЄДРПОУ 37829659, місцезнаходження: 33018, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 62А, кв. 4), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №16081020000007898 (а.с. 4-7).

Після укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" від 28.11.2011 року №1, ОСОБА_2, як новим власником підприємства, прийнято рішення від 28.11.2011 року №1 про:

- зміну юридичної адреси підприємства на адресу: 33022, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 65, кв. 96;

- затвердження статуту підприємства в новій редакції;

- звільнення ОСОБА_3 з посади директора підприємства з 28.11.2011 року;

- призначення ОСОБА_2 на посаду директора підприємства з 29.11.2011року (а.с. 51).

02.11.2011 року державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради Савич Н.А. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного підприємства "Експортно Імпортна група", про що на новій редакції статуту підприємства державним реєстратором зроблено відповідну відмітку, а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №1 608 105 0001 007898. 02.11.2011 року також внесено зміни до відомостей про юридичну особу - Приватне підприємство "Експортно Імпортна група", що не пов'язані зі змінами в установчих документах, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено записи №16081070002007898 та №16081070003007898 (а.с. 6-7, 42-50).

29.03.2012 року ОСОБА_2 для Начальника відділення оперативного супроводження адміністрування ПДВ ВПМ ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, майора податкової міліції Мойсієвича Ю.С. надано пояснення, згідно яких перереєстрацію Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" на своє ім'я здійснено на прохання громадянина ОСОБА_3, за грошову винагороду, без наміру фактичного здійснення господарської діяльності (а.с. 8-9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Отже, спори про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи за зверненням органів державної податкової служби є публічно-правовими спорами та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Позиція аналогічного характеру викладена у п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року №13.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Господарського кодексу України, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Згідно з ст. 113 Господарського кодексу України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Оскільки на сьогодні відсутній закон, що регулював би порядок створення та діяльності приватних підприємств, створення та діяльність таких підприємства регулюється загальними засадами Господарського та Цивільного кодексів України.

Отже, установчими документами приватного підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а також статут (положення) підприємства.

Підстави для визнання установчих документів суб'єктів господарювання недійсними передбачені пунктом 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень якої, ними є допущені при створенні юридичної особи порушення, які не можна усунути.

Таким порушенням може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися.

Позиція аналогічного характеру викладена у п. 4.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 року №04-5/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 57 Господарського кодексу України, установчі документи суб'єкта господарювання повинні містити відомості про: найменування; мету і предмет господарської діяльності; склад і компетенцію органів управління та порядок прийняття ними рішень; порядок формування майна; порядок вступу до товариства та виходу з нього, розподіл прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації; додаткові вимоги встановлені законом.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії статуту Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" в редакції від 28.11.2011 року, останній містить всі необхідні відомості згідно наведеного вище переліку.

Таким чином, при створенні даного підприємства не було допущено порушень, яких не можна усунути.

Що стосується доводів позивача про наявність ознак фіктивності у діяльності Приватного підприємства "Експортно Імпортна група", якими обґрунтовує заявлені вимоги, суд зазначає наступне.

Cтаттею 55-1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивності суб'єкта господарювання, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, а саме:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_2, що були надані 29.03.2012 року для Начальника відділення оперативного супроводження адміністрування ПДВ ВПМ ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, майора податкової міліції Мойсієвича Ю.С., не можуть слугувати підтвердженням здійснення Приватним підприємством "Експортно Імпортна група" фіктивної діяльності після внесення змін до установчих документів та здійснення перереєстрації юридичної особи.

Зокрема, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкова міліція є органом дізнання у справах, що належать згідно із законом до її компетенції.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-XII (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), одним із завданнями податкової міліції є запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-XII (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення.

Статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

Проте, представником позивача не зазначено в ході провадження яких дій, передбачених ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) було відібрано пояснення ОСОБА_2 Представником позивача також не надано жодних доказів, які б свідчили про прийняття відповідних рішень за наслідками надходження заяви про злочин, наприклад, про порушення кримінальної справи проти осіб, які неправомірно діяли від імені Приватного підприємства "Експортно Імпортна група", по факту проведення фіктивного підприємництва (ст. 205 Кримінального кодексу України), службового підроблення (ст. 366 Кримінального кодексу України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст. 358 Кримінального кодексу України).

Тому, суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про здійснення Приватним підприємством "Експортно Імпортна група" фіктивної діяльності.

За наведених обставин, позовна вимога про визнання недійсним статуту Приватного підприємства "Експортно Імпортна група", затвердженого рішенням власника №1 від 28.11.2011 року, до задоволення не підлягає.

Стосовно позовних вимог про скасування державної реєстрації змін до установчих документів Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" та припинення даної юридичної особи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV передбачено, що зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у порядку, встановленому цим Законом.

В силу вимог абз. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV, державна реєстрація змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Підстави для скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи визначено у ч. 1 ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV, згідно положень якої, у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що скасування змін до установчих документів є по своїй суті реєстраційною дією, яка проводиться державним реєстратором виключно з підстав визначених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV.

Представником позивача не надано судове рішення щодо скасування рішення власника Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" №1 від 28.11.2011 року про внесення змін до статуту даної юридичної особи, або про визнання повністю чи частково недійсними змін до статуту Приватного підприємства "Експортно Імпортна група". Тому, підстави для винесення судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

При цьому, функції органів державної податкової служби передбачено статтею 19-1 Податкового кодексу України, яка містить вичерпний перелік сфер діяльності платників податків, за якими ці органи уповноважені здійснювати контроль.

Зокрема, підпунктами 19-1.1.1 та 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що органи державної податкової служби вправі звертатись до суду з вимогою про припинення юридичної особи лише в межах виконання покладених на них функцій, а саме, в разі неподання такою особою в порядку встановленому законом протягом року податкових декларацій, документів фінансової звітності або ж у випадку провадження такою особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, тобто, спрямована на ухилення від оподаткування.

Судом вже було надано оцінку твердженням позивача про здійснення Приватним підприємством "Експортно Імпортна група" фіктивної діяльності, як таким що є безпідставними та необґрунтованими. Доказів, які б свідчили про ухилення Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" від нарахування і сплати податків та зборів та/або про неподання чи несвоєчасне подання податкової звітності позивачем суду не надано. Навпаки, у поясненнях, наданих 29.03.2012 року Начальнику відділення оперативного супроводження адміністрування ПДВ ВПМ ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, майору податкової міліції Мойсієвичу Ю.С., ОСОБА_2 зазначив, що ним підписувалася та подавалася податкова звітність від імені Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" (а.с. 9).

Отже, підстави для винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи - Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" відсутні.

За наведених обставин, позовні вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів Приватного підприємства "Експортно Імпортна група" та припинення даної юридичної особи до задоволення не підлягають.

З огляду на вищевикладене, визнання відповідачем 2 адміністративного позову не приймається судом. Суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

В силу положень ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідачів не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Експортно Імпортна Група", ОСОБА_2 про визнання недійсним статуту, скасування державної реєстрації змін до установчих документів та припинення юридичної особи відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.