Постанова
від 03.12.2012 по справі 2а-1670/6602/12
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 рокум. ПолтаваСправа № 2а-1670/6602/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" до Полтавської митниці, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПДНК Сейв Вел" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці (далі по тексту, в тому числі, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року №39, від 03 жовтня 2012 року №№46, 47.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність доводів митного органу про порушення ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" вимог податкового законодавства України. Окрім того, зазначав, що контролюючим органом грубо порушено порядок проведення перевірки та фіксування її результатів.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 30 листопада 2012 року представника третьої особи, а також, враховуючи відсутність потреби щодо допиту свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37439837 (т. І, а.с. 19).

Як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності позивач перебуває на обліку у Полтавській митниці (т. І, а.с. 149).

Робочою групою фахівців Полтавської митниці відповідно до приписів статей 336, 345, 346 Митного кодексу України, Указу Президента України від 23 липня 1998 року №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1730 "Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України", на виконання плану-графіка проведення планових перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на ІІ квартал 2012 року та на підставі наказу Полтавської митниці від 11 червня 2012 року №264 у період з 22 червня 2012 року по 23 липня 2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 22 червня 2009 року по 21 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 09 серпня 2012 року №0006/12/806000000/0037439837 (т. І, а.с. 22-35), в якому вказано на порушення платником податків вимог абзацу 12 пункту 206.2.4 статті 206 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 2 561 785 грн. 72 коп.

Не погоджуючись з викладеними у акті перевірки фактами порушень вимог податкового законодавства, позивач листом від 17 серпня 2012 року №490 подав до Полтавської митниці заперечення (т. І, а.с. 45-48).

За результатами розгляду вказаних заперечень Полтавською митницею складено висновок, відповідно до якого вимоги підприємства щодо перегляду висновків планової перевірки залишено без задоволення (т. І, а.с. 50-57).

На підставі висновку акта перевірки контролюючим органом 29 серпня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №39, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань зі сплати ПДВ загалом в розмірі 2 561 790 грн. 72 коп. (в т.ч., 2 561 785 грн. 72 коп. - основний платіж, 5 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 42-44);

- №40, відповідно до якого ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" визначено суму податкового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 561 785 грн. 72 коп. (т. І, а.с. 40-41).

Дані податкові повідомлення-рішення платником податків оскаржено до Державної митної служби України (т. І, а.с. 58-65).

Рішенням ДМС України від 24 вересня 2012 року №11.1/1.2-15.1/10636 податкове повідомлення-рішення Полтавської митниці від 29 серпня 2012 №39 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 №40 - скасовано та вказано відповідачу на необхідність надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення на зменшену суму зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями (т. І, а.с. 66-71).

На виконання даного рішення ДМС України Полтавською митницею складено та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення:

- від 03 жовтня 2012 року №46, відповідно до якого платнику податків визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5 грн. (т. І, а.с. 74);

- від 03 жовтня 2012 року №47, яким ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Проценти, нараховані на суму несплачених податкових зобов'язань з ПДВ" в розмірі 132 805 грн. 53 коп. (т. І, а.с. 73, 75-76).

Не погоджуючись з доводами відповідача про порушення ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" вимог податкового законодавства в частині заниження зобов'язань зі сплати ПДВ та прийнятими на підставі висновків акта планової перевірки від 09 серпня 2012 року №0006/12/806000000/0037439837 податковими повідомленнями-рішеннями від 29 серпня 2012 року №39, від 03 жовтня 2012 року №№46, 47, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання таких податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіркою встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Сейв Вел ЛТД" (правонаступником якого є ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна") відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 16 лютого 2011 року №С11-0037, укладеного з компанією-нерезидентом "Coil Services B.V." (Нідерланди), в березні 2011 року ввезено на митну територію України наступне обладнання: колтюбінгову установку, азотну установку, ємності для азоту, насосний агрегат, контейнер-майстерню з інструментами для установки колтюбінг, частини ваговимірювального обладнання електронної дії, а також автомобілі спеціального призначення (т. І, а.с. 144-148, 150-175).

Відповідно до умов контракту від 16 лютого 2011 року №С11-0037 вказане обладнання передавалося позивачу в оренду (т. І, а.с. 150-170) та згідно з ВМД від 22 вересня 2011 року №№806000010/2011/009336, 806000010/201/009338, 806000010/2011/ 009341, 806000013/2011/100382, 8060000013/2011/100383, від 01 жовтня 2011 року №806000013/2011/1000401, від 05 жовтня 2011 року №806000012/2011/342202 його було вивезено з митної території України.

Як визначено пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

За приписами підпункту 206.2.4 пункту 206.2 вказаної статті у разі ввезення товарів на митну територію України у митних режимах тимчасового ввезення (вивезення) застосовується умовне звільнення від оподаткування.

При цьому, згідно зі статтею 204 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Відповідно до абзацу "б" підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України часткове умовне звільнення застосовується в разі тимчасового ввезення товарів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог статті 4 додатка E до Конвенції про тимчасове ввезення (крім підакцизних та визначених підпунктом "а" цього підпункту), на митну територію України з метою виробництва чи виконання робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1195 "Про перелік товарів, щодо яких під час тимчасового ввезення на митну територію України застосовується часткове умовне звільнення від обкладення податком на додану вартість" визначено, що до переліку товарів, щодо яких застосовується часткове умовне звільнення від обкладення податком на додану вартість, включаються товари, що тимчасово ввозяться на митну територію України для використання з метою виробництва чи виконання робіт, крім підакцизних, а також тих, що визначені підпунктом 206.2.4."а" пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України, та тих, що включені до переліків, визначених у статтях 117, 119 і 206 Митного кодексу України.

Орендоване позивачем відповідно до контракту від 16 лютого 2011 року №С11-0037 обладнання було ввезено на митну територію України в режимі часткового умовного звільнення від оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, як стверджує відповідач, в ході проведення планової перевірки фахівцями Полтавської митниці встановлено, що ввезене на митну територію України в режимі часткового умовного звільнення від оподаткування податком на додану вартість обладнання позивачем було здано в суборенду ТОВ "ПДНК Сейв Вел".

Посилаючись на те, що при укладенні договору від 10 березня 2011 року №01/03/11 позивач вчинив фактичні дії щодо передачі у користування третій особі орендованого у фірми-нерезидента та ввезеного на митну територію України в режимі часткового умовного звільнення від оподаткування податком на додану вартість обладнання, відповідач дійшов висновку про припинення дії режиму тимчасового ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів (з огляду на положення абзацу 12 підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України), а відтак - про заниження платником податків зобов'язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 2 561 785 грн. 72 коп.

Суд погоджується з даними доводами відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до абзацу 12 підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України, редакція якого діяла до 08 липня 2012 року, у разі припинення дії режиму тимчасового ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів та випуску їх у вільний обіг або передачі ввезених за цим режимом товарів у користування іншій особі податок сплачується в обсязі, передбаченому законодавством для ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми вже сплаченого на підставі часткового звільнення від оподаткування товарів податку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору від 10 березня 2011 року №01/03/11, укладеного між ТОВ "ПДНК Сейв Вел" та ТОВ "Сейв Вел ЛТД", останнє зобов'язувалося надати у тимчасове користування та управління колтюбінгову, насосну та азотну установки разом з допоміжнім обладнанням та бригадою, натомість перше зобов'язувалося належним чином прийняти обладнання та сплатити вартість оренди на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього (т. І, а.с. 176-179).

На виконання умов даного договору сторонами складено акти надання послуг від 30 квітня 2011 року №2, від 20 червня 2011 року №2006-0001 (т. І, а.с. 83-84). Крім того, ТОВ "Сейв Вел ЛТД" виписано податкові накладні від 30 квітня 2011 року №6, від 20 червня 2011 року №6 (т. І, а.с. 85-86).

Відповідно до виписок ПАТ "Банк Січ" про рух коштів на рахунку №26009010108 ТОВ "ПДНК Сейв Вел" на розрахунковий рахунок позивача перераховано кошти в розмірі 1 733 250 грн. з призначенням платежу: "за оренду обладнання відповідно до договору від 10 березня 2011 року №01/03/11" (т. І, а.с. 184-188).

Як пояснив в судовому засіданні 30 листопада 2012 року представник позивача, умови договору від 10 березня 2011 року №01/03/11 сторонами виконано в повному обсязі, позивач та третя особа претензій одна до одної не мають.

Вищевикладене свідчить про фактичне виконання сторонами умов договору від 10 березня 2011 року №01/03/11.

Що ж стосується доводів позивача про те, що вищевказаний договір за своєю суттю не є договором оренди, оскільки носить ознаки договору підряду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 179 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з частиною сьомою вказаної статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 204 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV встановлює презумпцію правомірності правочину. Так, за приписами вказаної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як визначено частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на викладене, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо невиконання сторонами умов договору від 10 березня 2011 року №01/03/11, його розірвання чи визнання недійсним в судовому порядку. Натомість, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується представником позивача, що умови вищевказаного договору сторонами виконано у повному обсязі, претензій одна до одної сторони не мають.

Крім того, з огляду на положення абзацу 12 підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), визначальним при вирішенні по суті вказаного спору є встановлення факту передання позивачем ввезеного на митну територію України обладнання у користування третій особі.

З даною метою судом від ТОВ "ПДНК Сейв Вел" витребувано та досліджено в судовому засіданні відомості про оприбуткування суборендованого обладнання.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи оборотно-сальдових відомостей факт отримання спірного обладнання третьою особою відображено по рахунку 011 (т. ІІ, а.с. 9-14).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі) призначені позабалансові рахунки.

При цьому, відомості про орендовані необоротні активи відображаються на позабалансовому рахунку "01".

Таким чином, ТОВ "ПДНК Сейв Вел" відобразило у бухгалтерському обліку товариства відомості про прийняття у користування вищезазначеного обладнання.

Доводи відповідача про фактичне виконання робіт за допомогою вищезазначеного обладнання працівниками позивача суд вважає необґрунтованими, адже в порушення вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б даний факт.

А відтак, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами факт передачі позивачем ввезеного на митну територію України в режимі часткового умовного звільнення від оподаткування податком на додану вартість обладнання у користування третій особі, чим платник податків вчинив порушення вимог абзацу 12 підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України.

Окрім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що в ході оскарження в адміністративному порядку акта планової перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень до Полтавської митниці та Державної митної служби України відповідно позивачем не заперечувався факт передачі обладнання в суборенду ТОВ "ПДНК Сейв Вел", а лише наголошувалося на тому, що таке право передбачено статтею 8 Стамбульської конвенції про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 року, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 24 березня 2004 року №1661-IV.

Посилання позивача на статтю 8 Стамбульської конвенції про тимчасове ввезення суд оцінює критично, оскільки за її змістом передача права на тимчасове ввезення будь-якій іншій особі має погоджуватися з державними органами, а позивачем відповідний запит до митних органів не надавався.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що при ввезенні спірного обладнання на митну територію України позивачем за кожен місяць перебування товарів на митній території України у відповідності до приписів абзацу 7 підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України було сплачено ПДВ в розмірі 3% від суми податку, який підлягав би сплаті в разі випуску товарів у вільний обіг відповідно до митного режиму імпорту, в іншій частині платником податків було застосовано податкову пільгу.

Так, сума нарахованого податку за ВМД від 05 березня 2011 року №806000010/2011/002307 склала 703 535 грн. 68 коп., станом на дату вивезення товару з митної території України (22 вересня 2011 року) фактично позивачем сплачено ПДВ в розмірі 147 742 грн. 49 коп., сума пільги склала 555 793 грн. 19 коп.

Відповідно до ВМД від 05 березня 2011 року №806000013/2011/100100 сума нарахованого податку склала 1 477 424 грн. 93 коп., станом на дату вивезення товару з митної території України (01 жовтня 2011 року) фактично сплачено ПДВ в розмірі 310 259 грн. 24 коп., сума пільги - 1 167 165 грн. 69 коп.

По ВМД від 09 березня 2011 року №806000010/2011/002357 сума нарахованого податку склала 1 006 781 грн. 73 коп., станом на дату вивезення обладнання з митної території України (22 вересня 2011 року) фактично сплачено ПДВ в розмірі 211 424 грн. 16 коп., сума пільги - 795 357 грн. 57 коп.

За ВМД від 09 березня 2011 року №806000010/2011/002358 сума нарахованого податку склала 54 365 грн. 43 коп., станом на дату вивезення товару з митної території України (29 вересня 2011 року) фактично сплачено ПДВ в розмірі 11 416 грн. 74 коп., сума пільги - 42 948 грн. 69 коп.

Відповідно до ВМД від 06 травня 2011 року №806000012/2011/340782 сума нарахованого податку склала 743 грн. 68 коп., станом на дату вивезення товару з митної території України (05 жовтня 2011 року) фактично сплачено ПДВ в розмірі 223 грн. 10 коп., сума пільги - 520 грн. 58 коп.

Таким чином, з огляду на порушення позивачем правил використання ввезеного на митну територію України в режимі часткового умовного звільнення від оподаткування податком на додану вартість обладнання, платник податків втратив право на застосування податкової пільги при сплаті ПДВ зі спірних господарських операцій, а відтак останнім занижено зобов'язання зі сплати податку загалом на 2 561 785 грн. 72 коп., про донарахування якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, податковим повідомленням-рішенням від 29 серпня 2012 року №39 позивачу правомірно донараховано зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2012 року №46, суд зазначає наступне.

Як визначено пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Разом з тим, з урахуванням приписів пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 грн.

Окрім того, відповідно до абзацу 12 підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України за період, коли застосовувалося умовне часткове звільнення від сплати ПДВ, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов'язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов'язань відповідно до розділу ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

За приписами пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України.

З огляду на викладене, податковим повідомленням-рішенням від 03 жовтня 2012 року №47 правомірно донараховано позивачу податкового зобов'язання на суму 132 805 грн. 53 коп.

Суд відхиляє доводи ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" про несвоєчасне попередження про початок проведення планової перевірки з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 346 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI, що набрав чинності з 01 червня 2012 року, право на проведення документальної планової перевірки підприємства надається лише за умови, що керівнику цього підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що повідомлення про проведення планової перевірки від 11 червня 2012 року №19/04-2951, від 12 червня 2012 року №19/04-2966 надіслано ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" на юридичну та фактичну адреси рекомендованим листом з повідомленням про вручення 12 червня 2012 року (т. І, а.с. 123-126). З огляду на те, що планову перевірку товариства розпочато 22 червня 2012 року, вказані повідомлення надіслано в строки, визначені частиною шостою статті 346 Митного кодексу України.

Стосовно посилань позивача на пропущення відповідачем строків підписання акта перевірки судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Полтавської митниці від 11 червня 2012 року №264 планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" мала бути проведена у строк 21 робочий день.

Пунктом 2 частини першої статті 347 Митного кодексу України визначено, що посадовим особам митних органів під час проведення документальної виїзної перевірки для з'ясування питань, пов'язаних з перевіркою, надається право отримувати безоплатно від підприємств, що перевіряються, інформацію, пояснення, письмові довідки з питань, що виникають під час проведення перевірки, копії документів, засвідчені підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою та скріплені печаткою (за наявності).

Як визначено пунктом 2.4 Порядку оформлення результатів проведення митними органами перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 березня 2012 №377, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за №622/20935, під час проведення виїзної перевірки посадові особи митного органу для отримання документів, пояснень, довідок, копій документів та іншої інформації (у тому числі в електронному вигляді), наявної у платника податків, готують письмовий запит на ім'я керівника або головного бухгалтера, у разі їх відсутності - на ім'я особи, уповноваженої на підпис фінансових документів, із зазначенням інформації, необхідної для проведення перевірки, та строку, протягом якого необхідно надати запитувані документи (інформацію).

За приписами пункту 1 частини другої статті 350 Митного кодексу України посадові особи підприємства, що перевіряється, зобов'язані не перешкоджати законній діяльності посадових осіб митного органу під час проведення перевірки та виконувати законні вимоги зазначених осіб, у тому числі отримані в письмовій формі, які стосуються надання до перевірки документів, їх копій, інформації, у тому числі, за наявності - в електронній формі, проведення інвентаризацій, оглядів та реалізації інших прав посадових осіб митних органів, передбачених цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 346 Митного кодексу України тривалість документальної виїзної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів. У зазначений строк не включається період часу між врученням керівнику підприємства, що перевіряється, або уповноваженій ним особі письмової вимоги про надання документів та відомостей, необхідних для з'ясування питань перевірки, та наданням таких документів та відомостей.

Судом встановлено та не заперечувалося представником позивача, що в ході проведення планової перевірки робочою групою Полтавської митниці уповноваженій особі ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" вручалися письмові запити про надання інформації від 22 червня 2012 року вих. №04/418, від 12 липня 2012 року вих. №04/450, від 19 липня 2012 року №04/470. Відповідь на вказані запити позивачем надано 27 червня 2012 року, 17 липня 2012 року, 23 липня 2012 року відповідно (т. І, а.с. 189-191, 205-222).

Таким чином, у період проведення планової перевірки ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" з 22 червня 2012 року по 23 липня 2012 року не включаються шість робочих днів, а відтак, визначений наказом про проведення перевірки строк у 21 робочий день фактично закінчився 31 липня 2012 року.

Частиною другою статті 354 Митного кодексу України визначено, що акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку.

Фактично акт перевірки посадовими особами Полтавської митниці підписано 09 серпня 2012 року, тобто на сьомий робочий день після закінчення строку на проведення такої перевірки.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення відповідачем вимог законодавства в частині строку підписання акта перевірки.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посадові особи ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" допустили робочу групу Полтавської митниці до проведення перевірки, проти її проведення з підстав, визначених Митним кодексом України, не заперечували, на перевірку та на відповідні запити посадових осіб митниці позивачем було надано наявні документи та відповідні пояснення.

Акт перевірки директором ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" Стьожкою Ю.О. підписано без зауважень та заперечень, що свідчить про згоду з доводами, викладеними в даному Акті.

Факт порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо проведення такої перевірки. Разом з тим, вказана вимога в межах розгляду даної адміністративної справи позивачем не заявлена.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки та фіксування її результатів.

Так само, необґрунтованими є посилання позивача на те, що діюча на момент розгляду справи редакція абзацу 12 підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України не містить посилань на передачу тимчасово ввезених на митну територію України товарів іншим особам як на підставу для настання юридичної відповідальності платника податків, оскільки відповідальність за вчинене позивачем порушення вимог законодавства була передбачена редакцією вказаної статті, що була чинною на момент фактичного допущення такого порушення.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі висновків акта планової документальної перевірки про порушення позивачем вимог чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин податкового законодавства України, то доказуванню в даній справі підлягає факт наявності/відсутності в діях такого платника податків порушень вимог закону.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено факт вчинення ТОВ "Еста Велл Сервісез Україна" порушення вимог абзацу 12 підпункту 206.2.4 пункту 206.2 статті 206 Податкового кодексу України, а відтак - доведено наявність підстав для винесення податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року №39, від 03 жовтня 2012 року №№46, 47. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення контролюючим органом норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Полтавська митниця приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Велл Сервісез Україна" до Полтавської митниці, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПДНК Сейв Вел" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба

СудПолтавський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення03.12.2012
Оприлюднено04.12.2012
Номер документу27785811
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-1670/6602/12

Ухвала від 18.10.2012

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

Ухвала від 26.11.2012

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

Постанова від 11.04.2013

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Рєзнікова С.С.

Ухвала від 01.07.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Нечитайло О.М.

Ухвала від 20.05.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Нечитайло О.М.

Ухвала від 28.01.2013

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Рєзнікова С.С.

Постанова від 03.12.2012

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

Ухвала від 12.11.2012

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

Ухвала від 18.10.2012

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні