Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а-14780/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2012 року 11:36 № 2а-14780/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд»

до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000552205 та № 0000542205 від 31.07.2012 р.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Корніюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Стаднік О.А. (довіреність № б/н від 12.11.2012 р.)

від відповідача: Жукова В.І. (довіреність № 3595/9/10-034 від 31.07.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 27.11.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтервуд»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000552205 та № 0000542205 від 31.07.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-14780/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 27.11.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 31.07.2012 р. № 0000552205;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 31.07.2012 р. № 0000542205;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд»судовий збір в розмірі 2 146,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 166 667,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 166 667,00 грн., а також п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, щодо заниження суми податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 191 667,00 грн. в тому числі за ІІ-ІІІ квартал 2011 року у сумі 191 667,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентами ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується наявними матеріалами справи, а також відповідачем не було надано суду допустимих доказів щодо невизначення зазначеними контрагентами позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно не було доведено завдання шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер».

Відповідачем 22.11.2012 р. було подано письмове заперечення на адміністративний позов, в якому податковий орган зазначив про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 166 667,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 166 667,00 грн., а також п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 191 667,00 грн. в тому числі за ІІ-ІІІ квартал 2011 року у сумі 191 667,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента по третьому ланцюгу правовідносин, а саме ТОВ «Укрбудконсалтинг»по взаємовідносинах із ТОВ «Клейпром», відсутність контрагента по третьому ланцюгу правовідносин ТОВ «Укрбудконсалтинг»за місцезнаходженням, наявність пояснень директора контрагента по третьому ланцюгу правовідносин ТОВ «Укрбудконсалтинг»щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності товариства ТОВ «Укрбудконсалтинг», та не надання контрагентом позивача ТОВ «Клейпром»первинних та бухгалтерських документів на підтвердження правовідносин із ТОВ «Інтервуд», а також на неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Арчер»внаслідок вилучення первинних документів при проведенні виїмки Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС у відповідності до ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України), згідно наказу від 07.07.2012 року № 907 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірка ТОВ «Інтервуд»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ «Клейпром»(код за ЄДРПОУ 37387889) та ТОВ «Арчер»(код за ЄДРПОУ 36175360) за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

Перевірка проводилася на підставі довідки № 156/2302/37387889 від 22.12.2011 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Клейпром»(код ЄДРПОУ 37387889) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків по третьому ланцюгу правовідносин ТОВ «Укрбудконсалтинг»(код ЄДРПОУ 35199836) та ТОВ «Інтервуд»(код ЄДРПОУ 32453773) за липень 2011 року»; акта № 423/22-40/36175360 від 16.05.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Арчер»(ЄДРПОУ 36175360) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах із контрагентами, якими сформовано податковий кредит за липень 2011 року».

За результатами зазначеної позапланової невиїзної перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було складено Акт від 17.07.2012 року № 421/22-2/32453773.

В зазначеному Акті перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 166 667,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 166 667,00 грн., а також п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, щодо заниження суми податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 191 667,00 грн. в тому числі за ІІ-ІІІ квартал 2011 року у сумі 191 667,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки від 17.07.2012 року № 421/22-2/32453773 порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000552205 від 31.07.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 191 667 грн., у т.ч за основним платежем - 191 667 грн., штрафні (фінансові) санкції не нараховувалися;

- № 0000542205 від 31.07.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 208 333, 75 грн., у т.ч. за основним платежем - 166 667,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції - 41 666 75 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у місті Києві ДПС України (скарга від 10.08.2012 р.).

Згідно Рішення про результати розгляду первинної скарги Державної податкової служби у м Києві ДПС України від 11.10.2012 року вихідний № 6618/10/12-114, податкові повідомлення рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 31.07.2012 р. № 0000552205 та № 0000542205 були залишені без змін, а скарга ТОВ «Інтервуд»від 10.08.2012 р. - без задоволення.

Зважаючи на таке, не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС податковими повідомленнями-рішеннями від 31.07.2012 р. № 0000552205 та № 0000542205, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості обґрунтування висновків про порушення позивачем зазначених вимог податкового законодавства, відповідачем в Акті перевірки зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента по третьому ланцюгу правовідносин, а саме ТОВ «Укрбудконсалтинг»по взаємовідносинах із ТОВ «Клейпром», відсутність контрагента по третьому ланцюгу правовідносин ТОВ «Укрбудконсалтинг»за місцезнаходженням, наявність пояснень директора контрагента по третьому ланцюгу правовідносин ТОВ «Укрбудконсалтинг»щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності товариства ТОВ «Укрбудконсалтинг», та не надання контрагентом позивача ТОВ «Клейпром»первинних та бухгалтерських документів на підтвердження правовідносин із ТОВ «Інтервуд», а також на неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Арчер»внаслідок вилучення первинних документів при проведенні виїмки Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що вищезазначені обставини, викладені в Акті перевірки, а саме щодо ознак фіктивності контрагента по третьому ланцюгу правовідносин (із яким позивач особисто правовідносин не мав) та неможливості проведення зустрічної звірки контрагента у зв'язку із вилученням первинних документів при проведенні виїмки контролюючим правоохоронним органом, не можуть бути виключною підставою для висновків щодо порушення позивачем вимог цивільного та іншого законодавства щодо дійсності правочинів із контрагентами ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер», зважаючи зокрема на таке.

В перевіряємому періоді позивачем було укладено:

- Договір субпідряду № 05/0711 від 05.07.2011 року, згідно якого ТОВ «Інтервуд»є Генпідрядником, а контрагент ТОВ «Клейпром» є Субпідрядником, про виконання загально-будівельних робіт на об'єкті -торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом, що знаходиться за адресою: Спортивна площа,1 у Печерському районі м. Києва;

- Договір субпідряду № 1/25/07-11 від 25.07.2011 року, згідно якого ТОВ «Інтервуд»є Генпідрядником, а контрагент ТОВ «Арчер» є Субпідрядником, про виконання загально-будівельних робіт з влаштування вентильованих фасадів на об'єкті -торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом, що знаходиться за адресою: Спортивна площа, 1 у Печерському районі м. Києва.

Факт сплати Позивачем вартості робіт за зазначеними договорами контрагентам ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер» - представником відповідача в судовому засіданні не заперечувався, а також не заперечувався податковим органом в Акті перевірки.

За наслідками отримання позивачем виконаних робіт за зазначеними договорами, сторонами були підписані відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Також на виконання умов зазначених договорів, контрагентами позивача ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер»на адресу ТОВ «Інтервуд»були виписані відповідні податкові накладні, а саме:

- від ТОВ «Клейпром»: податкова накладна № 2 від 21.07.2011 року на загальну суму 1 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ -166 666,67 грн. та податкова накладна № 1 від 23.09.2011 року на загальну суму 1 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ -166 666,67 грн.

За вказаними податковими накладними ТОВ «Інтервуд»суму ПДВ в розмірі 166 666,67 грн. було включено до складу податкового кредиту.

Так, відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти) встановлено, що ТОВ «Клейпром»було задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям ТОВ «Інтервуд»також у розмірі 166 666,67 грн.

Таким чином, згідно наявних матеріалів справи вбачається, що контрагентом позивача ТОВ «Клейпром»було визначено суму податкового зобов'язання по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а саме суму ПДВ в розмірі 166 666,67 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту перевіряємого періоду, відповідно до чого не вбачається завдання шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Клейпром».

Як також вбачається з наявних матеріалів справи, податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із контрагентом ТОВ «Арчер», податковим органом позивачу не нараховувалося, а відповідно всі податкові зобов'язання, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000552205 та № 0000542205 від 31.07.2012 р., стосуються саме порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин із ТОВ «Клейпром».

Так, в своїх запереченнях відповідач зазначає про те, що зважаючи на неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента по третьому ланцюгу правовідносин, а саме ТОВ «Укрбудконсалтинг»по взаємовідносинах із ТОВ «Клейпром», відсутність зазначеного контрагента по третьому ланцюгу правовідносин ТОВ «Укрбудконсалтинг»за місцезнаходженням, наявність пояснень директора такого контрагента по третьому ланцюгу правовідносин ТОВ «Укрбудконсалтинг»щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності товариства ТОВ «Укрбудконсалтинг», та не надання контрагентом позивача ТОВ «Клейпром»первинних та бухгалтерських документів на підтвердження правовідносин із ТОВ «Інтервуд», то є підстави вважати, що правовідносини позивача із ТОВ «Клейпром»також мають ознаки нікчемності, відповідно до чого за наслідками таких правовідносин не можуть виникати як податкові зобов'язання так і право на формування валових витрат та включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Щодо наявності ознак нікчемності правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Арчер», відповідач в Акті перевірки та запереченнях на позовну заяву зазначає про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Арчер»внаслідок вилучення первинних документів при проведенні виїмки Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Враховуючі зазначені висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, контролюючим органом було нараховано позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 191 667 грн. основного платежу, та податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 166 667,00 грн. основного платежу, що, як було зазначено вище, та вбачається з наявних матеріалів справи, стосуються саме донарахувань по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Клейпром».

З даного приводу суд зазначає, що відповідачем не було роз'яснено та жодними допустимими доказами доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені по іншому суб'єкту господарювання, а саме ТОВ «Укрбудконсалтинг», із яким позивач взагалі не мав жодних правовідносин, оскільки такі правовідносини із ТОВ «Укрбудконсалтинг»мало саме ТОВ «Клейпром».

Таким чином посилання відповідача на те, що контрагент по третьому ланцюгу правовідносин ТОВ «Укрбудконсалтинг»не знаходиться за місцезнаходженням, а його директор надав пояснення про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрбудконсалтинг»- не можуть слугувати допустимими доказами на обґрунтування висновків про нікчемність правочинів саме між позивачем та ТОВ «Клейпром».

Крім того, згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було.

Отже, відповідачем не було надано суду жодних допустимих доказів того, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання, які встановлені в Акті перевірки, визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати, на думку суду, підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Клейпром», ТОВ «Арчер»з ознаками нікчемності.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Щодо висновку відповідача про недійсність угод, укладених між позивачем із ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер», податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем із ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер»правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідних рішень суду щодо визнання спірних правочинів недійсними ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Клейпром», ТОВ «Арчер»правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер».

Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із контрагентами ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер», останні були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, та крім того відповідачем не було надано суду допустимих доказів на підтвердження завдання шкоди Державному бюджету за наслідками зазначених правовідносин позивача із ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер».

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Статтею 198.2 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів-послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ «Інтервуд»було надано докази того, що обидві події (списання коштів та отримання податкової накладної), з якими закон пов'язує виникнення у платника податків права на податковий кредит відбулися, що підтверджується Актом перевірки, та всі докази і первинні бухгалтерські документи були подані до органів податкової служби, що зафіксовано в Акті перевірки.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Також, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу валових витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем допустимими доказами по справі було доведено суду реальність (фактичність) зазначених операцій з контрагентами ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер», а нікчемність (недійсність) правочинів, на яку посилається відповідач не була доведена відповідачем належним чином, як не було також доведено неналежності (невідповідності вимогам чинного законодавства) розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, складених за наслідками правовідносин позивача з ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер».

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем було доведено наявність зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю при здійсненні господарських операцій із контрагентами ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер», оскільки відповідно до статутної діяльності (згідно наданого Статуту та довідки статистики) ТОВ «Інтервуд»здійснює організацію будівництва будівель (КВЕД 41.10), а отже замовлення послуг в контрагентів ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер»послуг з надання будівельних робіт при будівництві торгово-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом, що знаходиться за адресою: Спортивна площа,1 у Печерському районі м. Києва, - є прямо пов'язаним зі статутною діяльністю позивача.

Рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи (а також буде в подальшому підтверджено при продажі та здаванні в оренду торгово-офісних приміщень об'єкту будівництва після введення даного об'єкту в експлуатацію), а відповідно зазначені суми, сплачені по правовідносинах із ТОВ «Клейпром»та ТОВ «Арчер», були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у перевіряємому періоді, та за наслідками таких правовідносин був правомірно сформований податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС № 0000552205 та № 0000542205 від 31.07.2012 р. - є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000552205 та № 0000542205 від 31.07.2012 р.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000552205 та № 0000542205 від 31.07.2012 р.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000552205 та № 0000542205 від 31.07.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 03.12.2012 р.