Постанова

від 17.10.2012 по справі 2а-10337/12/0170/28

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2012 р. (13:28) Справа №2а-10337/12/0170/28

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря судового засідання Колосовій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Агенство М.В.М."

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агентство М.В.М." (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2012 року №0001242201.

У судовому засіданні, яке відбулось 03.10.2012 року представником відповідача надані письмові заперечення до позову.

В судовому засіданні, яке відбулось 17.10.2012 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 17.10.2012 року проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі виходячи з наступного.

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 31772319, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Посадовими особами ДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам із ТОВ "Будівельна компанія «Акрополь»" (ЄДРПОУ 32841299) за березень 2009 року та ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614) за липень - серпень 2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 29.08.2012 року №740/22-02/31772319. За висновками даного акту встановлено: - порушення ч. 1-3, ч.5-6 ст.203, ч.1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Агенство «М.В.М»» при придбанні ТМЦ у постачальників - ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Пан Буд»; - порушення п.7.4.1., п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями; ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 45815,00 грн., у т.ч. за: -1-й квартал 2009 року на суму 21484,00 грн.; -3-й квартал 2010 року на суму 24331,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 року №0001242201 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30413,75 грн., у тому числі 24331,00 грн. - за основним платежем, 6082,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Також за результатами позапланової невиїзної перевірки відповідачем нарахована пеня з податку на додану вартість в сумі 4172,20 грн.

Судом встановлено, що в основу висновків податкових органів про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Проведеною ДПІ перевіркою встановлено, що позивач здійснював господарські операції із контрагентами ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Пан Буд».

За результатами перевірки Приватного підприємства "Агентство М.В.М." встановлено факти укладання цим підприємством договорів та ПП "Пан Буд", але перевіркою не вбачається можливим підтвердити фактичне придбання Приватним підприємством "Агентство М.В.М." ТМЦ. У зв'язку з чим, відповідачем здійснено висновки, що реальної передачі товарів за цими договорами не було, на підставі чого договірні відносини між ПП «Агенство МВМ» та ПП «Пан Буд» є такими, що здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статутних документів та довідки з ЄДРПОУ основними видами господарської діяльності Приватного підприємства «Агенство М.В.М», зокрема є:

- монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря;

- водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи;

- монтаж металевих конструкцій;

- виробництво будівельних металевих виробів;

- будівництво будівель.

На вказані види робіт 06 липня 2006 року Приватним підприємством «Агентство М.В.М.» було отримано відповідну ліцензію серії АВ №156718.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ПП "Пан Буд" було укладено Договір купівлі-продажу № 4/9 від 29.06.2010 року. За умовами якого Приватне підприємство «Агентство М.В.М.» зобов'язується передавати товар на замовлення ПП "Пан Буд", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, перечень якого, ціна та кількість оговорені накладними. Термін дії цього договору до 31.12.2010.

У підтвердження виконання зазначеного договору та реальності господарських операцій позивачем надані первинні документи, що підтверджують рух товарів від постачальника до покупця, а саме: видаткові накладні, товаротранспортні накладні, виписки банку за рахунками, платіжні доручення, податкові накладні та внутрішні видаткові накладні.

Суд зазначає, що підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Судом досліджені документи, що надані позивачем у підтвердження реальності господарських операцій із ПП «Пан - Буд» за період, що перевіряється, та встановлено їх відповідність вимогам, що ставляться до первинних документів бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до накладних за липень 2010 року ПП «Пан - Буд» поставило матеріали, а ПП «Агенство М.В.М.» отримало ці матеріали відповідно до встановленої ціни з урахуванням податку на додану вартість.

Також досліджені судом податкові накладні ПП «Пан-Буд», отримані позивачем за період липень-вересень 2010 року, та встановлено їх відповідність вимогам, що ставляться до таких документів бухгалтерського обліку: № 66 від 01.07.2010р. на загальну суму 38236,48 грн., у т.ч. ПДВ 6372,75 грн., №63 від 01.07.2010 на загальну суму 42875,30 грн., у т.ч. ПДВ 7145,88 грн., № 67 від 02.07.2010 на загальну суму 39324,53 грн., у т.ч. ПДВ 6554,09 грн., №161 від 03.08.2010 на загальну суму 25550,00 грн., у т.ч. 4258,33 грн.

За результатами невиїзної документальної перевірки підприємства не було встановлено, що відсутність шляхових листів або інших документів, що підтверджують переміщення товарів з м.Сімферополя до м. Керчі у результаті укладення та виконання договору купівлі-продажу між Приватним підприємством «Агентство М.В.М.» та ПП «Пан Буд» є порушенням ведення податкового обліку.

Як стверджує позивач відсутність шляхових листів або інших документів, що підтверджують переміщення товарів з м. Сімферополя до м. Керчі, пояснюється тим, що: Приватне підприємство «Агентство М.В.М.» не має власних або орендованих транспортних засобів, тому не веде облік роботи автотранспорту, облік роботи водіїв, облік придбання та використання паливно-мастильних матеріалів, у зв'язку з чим відсутня необхідність вести вказані документи та звітність; Приватне підприємство «Агентство М.В.М.» знаходиться на спрощеній системі оподаткування і витрати на переміщення товарів, не підтверджені документально, не включаються до витрат на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг та не впливають на обсяги податкових зобов'язань підприємства перед бюджетом; переміщення товарів, що були предметами договору купівлі-продажу між Приватним підприємством «Агентство М.В.М.» та Приватним підприємством «Пан Буд» здійснювалось частково транспортом постачальників, частково - власним транспортом посадових осіб підприємства. Використовувались також супутні транспортні засоби.

Отже, отримавши від контрагентів вищезазначені податкові накладні позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

На думку відповідача позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту ПДВ з зазначених податкових накладних, оскільки операції із останніми не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними.

Як вбачається з акту перевірки, такі висновки зроблені відповідачем на підставі отриманої інформації від ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, а саме актів перевірки від 06.04.2012р. №21/22/37081614, №8/22/32841299 відповідно до яких у зазначеного контрагенту були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів призначених обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тобто здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчіть про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та позивачем є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

На думку суду, відсутність шляхових листів або інших документів, що підтверджують переміщення товарів з м. Сімферополя до м. Керчі, не є порушенням норм чинного податкового законодавства України та не може бути підставою для висновків стосовно нікчемності укладених договорів купівлі-продажу між Приватним підприємством «Агентство М.В.М.» та ПП «Пан Буд».

Підпунктом 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у п. 1.32 ст. 1 цього Закону, а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Твердження відповідача про порушення позивачем правил оподаткування пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із Приватним підприємством «Пан Буд».

Дослідивши надані позивачем документи суд встановив, що за результатами усіх господарських операцій, вказаних в акті перевірки, позивачем складено первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, порушень щодо їх форми і змісту податковим органом і судом не встановлено. Вказаними документами підтверджується як факт здійсненні самих господарських операцій так і факт подальшого використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може бути достатньою підставою для відмови позивачеві в праві на формування податкового кредиту та валових витрат.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд не приймає до уваги доводів відповідача щодо відсутності підтверджень придбання ПП «Агенство «М.В.М.» товарно-матеріальних цінностей у ПП «Пан Буд».

Відповідачами не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами; доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Тож доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем, позбавлені належного правового обґрунтування і не підтверджені належними доказами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган не мав права збільшувати суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням.

В судовому засіданні 17.10.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 22.10.2012 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 року №0001242201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.