Ухвала

від 05.03.2013 по справі 2а-10337/12/0170/28

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10337/12/0170/28

05.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Приватне підприємство "Агенство М.В.М."- Притуленко Євгеній Сергійович , довіреність № 1/03 від 01.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б. ) від 17.10.12 по справі № 2а-10337/12/0170/28

за позовом Приватного підприємства "Агенство М.В.М." (вул. 1-ї П'ятирічки буд. 11, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98306)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.12 р. № 0001242201,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2012 року, позовні вимоги Приватного підприємства "Агенство М.В.М." до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.12 р. № 0001242201 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 12.09.2012 року №0001242201.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 05.03.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання 05.03.13р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам із ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (ЄДРПОУ 32841299) за березень 2009 року та ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614) за липень - серпень 2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 29.08.2012 року №740/22-02/31772319.

За результатами акту встановлені порушення:

- ч.ч. 1-3, ч.ч.5-6 ст.203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Агенство «М.В.М»» при придбанні ТМЦ у постачальників - ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Пан Буд»,

- п.п.7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.97 № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями), ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 45815,00 грн., у тому числі за 1-й квартал 2009 року на суму 21484,00 грн., 3-й квартал 2010 року на суму 24331,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 року №0001242201 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30413,75 грн., у тому числі 24331,00 грн. - за основним платежем, 6082,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Також, за результатами позапланової невиїзної перевірки відповідачем нарахована пеня з податку на додану вартість в сумі 4172,20 грн.

Судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював господарські операції із контрагентами ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Пан Буд».

Відповідно до статутних документів та довідки з ЄДРПОУ основними видами господарської діяльності Приватного підприємства «Агенство М.В.М» є монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; монтаж металевих конструкцій; виробництво будівельних металевих виробів; будівництво будівель. На вказані види робіт 06 липня 2006 року Приватним підприємством «Агентство М.В.М.» було отримано відповідну ліцензію серії АВ №156718.

Між позивачем та ПП "Пан Буд" було укладено Договір купівлі-продажу № 4/9 від 29.06.2010 року, за умовами якого Приватне підприємство «Агентство М.В.М.» зобов'язується передавати товар на замовлення ПП "Пан Буд", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, перелік якого, ціна та кількість оговорені накладними. Термін дії цього договору до 31.12.2010.

У підтвердження виконання зазначеного договору та реальності господарських операцій позивачем надані первинні документи, що підтверджують рух товарів від постачальника до покупця, а саме: рахунок - фактура №68 від 01.07.10 на загальну суму у тому числі з ПДВ 42875,30 грн., видаткова накладна №63 від 01.07.10р. на суму з ПДВ 42875,30 грн., податкова накладна №63 від 01.07.10р. на загальну суму 42875,30 грн., рахунок-фактура №6869/1 від 01.07.10р. на загальну суму 38236,48 грн.. видаткова накладна № 6869/1 від 01.07.10р. на суму 38236,48 грн., податкова накладна №66 від 01.07.10р. на суму 38236,48 грн., рахунок - фактура №6869/2 від 02.07.10р. на суму 39324,53 грн., видаткова накладна №6869/2 від 02.07.10р. на суму 39324,53 грн., податкова накладна №67 від 02.07.10р. на суму 39324,53 грн., рахунок - фактура №70 від 03.08.10р. на суму 25550,00 грн., видаткова накладна №61 від 03.08.10р. на суму 25550,00 грн., податкова накладна №161 від 03.08.10р. на суму 25550,00 грн., платіжні доручення №184 від 07.07.10р. на суму 38236,48 грн., №186 від 08.07.10р. на суму 39324,53 грн., №201 від 14.07.10р. на суму 4287,30 грн., №217 від 03.08.10р. на суму 25500,00 грн.(а.с.30-42).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Матеріалами справи підтверджено, що надані позивачем у підтвердження реальності господарських операцій із ПП «Пан - Буд» за період, що перевіряється, та встановлено їх відповідність вимогам, що ставляться до первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, отримавши від контрагентів вищезазначені податкові накладні позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

На думку відповідача позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту ПДВ з зазначених податкових накладних, оскільки операції із останніми не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними.

Як вбачається з акту перевірки, такі висновки зроблені відповідачем на підставі отриманої інформації від ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, а саме актів перевірки від 06.04.2012р. №21/22/37081614, №8/22/32841299 відповідно до яких у зазначеного контрагенту були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів призначених обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тобто здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчіть про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та позивачем є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Проте, такі твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відсутність шляхових листів або інших документів, що підтверджують переміщення товарів з м. Сімферополя до м. Керчі, не є порушенням норм чинного податкового законодавства України та не може бути підставою для висновків стосовно нікчемності укладених договорів купівлі-продажу між Приватним підприємством «Агентство М.В.М.» та ПП «Пан Буд».

Підпунктом 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за результатами усіх господарських операцій, вказаних в акті перевірки, позивачем складено первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, порушень щодо їх форми і змісту податковим органом і судом не встановлено. Вказаними документами підтверджується як факт здійснення самих господарських операцій так і факт подальшого використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку.

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Відповідачами не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами; доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податковий орган не мав права збільшувати суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.10.12р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.10.12р. по справі 2а-10337/12/0170/28 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.10.12р. по справі 2а-10337/12/0170/28 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян