Постанова

від 28.11.2012 по справі 2а/0270/4940/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4940/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

представників позивача: Федорчука М. А., Левченко Т. В.,

представника відповідача: Опалко О. В.,

свідка: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кейгруп"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кейгруп" (далі - ТОВ "ФК "Кейгруп" або позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0000722200 від 30.07.2012 року, винесене на підставі акту документальної планової виїзної перевірки, протиправним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку не призвело до бажаного результату, тому позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представники позивача підтвердили заявлені вимоги, додатково надали усні пояснення, а відтак просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заявленого позову, опираючись на наявні в матеріалах справах письмові заперечення (а. с. 85-90), вказав, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства і податкове рішення сформоване на підставі виявлених порушень, а тому підстав для його скасування немає.

Також, в судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_4, головного державного податкового ревізора-інспектора, яка безпосередньо проводила перевірку позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, встановивши належність та допустимість доказів, дослідивши усі обставини справи, судом встановлено наступне.

ТОВ "ФК "Кейгруп" є юридичною особою, зареєстрованою 12.10.2010 року, присвоєно ідентифікаційний код 37358122, про що свідчить Свідоцтво № 643474 (а. с. 63).

На підставі направлень, податковими ревізорами-інспекторами проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.10.2010 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 1479/22/37358122 від 13.07.2012 року (а. с. 94-135). Висновками вказаного акту зафіксовано наступні порушення:

1). п. 1. 32 cт. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 5.1. ст. 5, п. п.5.2.1 п.5.2 cт. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26 832 грн.;

2). п. п. 4.2.1 п.4.2. cт. 4, п. 7.1 cт. 7, п.п. 9.12.1 п. 9.12 cт. 9. п. п.9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого допущено порушення вимог законодавства на суму 16 099, 20 грн.;

3). п. 51.1 ст. 51, п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 б) ст. 176 Податкового кодексу України, в частині подання з помилками податкової звітності про суми доходів, сплачених на користь платників податків за 3-й квартал 2011 року, в результаті чого застосовано штраф в сумі 510 грн.;

4). п. п. 49.18.2 ст. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині неподання товариством податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-й квартал 2011 року.

На підставі складеного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000722200 від 30.07.2012 року (а. с. 13) та № 0000591722 від 30.07.2012 року.

Користуючись правом адміністративного, досудового оскарження податкових рішень, закріпленого п. 56.1 ст. 56 ПК України, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України у Вінницькій області. За результатами її розгляду, прийнято рішення (а. с. 65-70), яким податкове повідомлення-рішення № 0000591722 від 30.07.2012 року скасоване, а податкове повідомлення-рішення № 0000722200 від 30.07.2012 року залишено без змін.

З метою визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722200 від 30.07.2012 року, ТОВ "ФК "Кейгруп" звернулось до суду.

Суд аналізує висновки акту проведеної перевірки лише в частині щодо зафіксованих порушень п. 1. 32 cт. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 5.1. ст. 5, п. п.5.2.1 п.5.2 cт. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", тобто щодо сумнівів перевіряючого відносно господарської діяльності позивача, об'єкту оподаткування та складу валових витрат, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26 832 грн. Результати, зафіксовані в іншій частині акту перевірки, скасовані рішенням Державної податкової служби України у Вінницькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, нарахувавши на 26 832 грн. штрафні санкції в розмірі 6 878 грн., виніс податкове повідомлення-рішення № 0000722200 від 30.07.2012 року на загальну суму 33 710 грн. (а. с. 13).

Суд, проаналізувавши обставини, за яких Вінницькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове рішення, не знайшов підстав для його нормативного обґрунтування, а відтак, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, податковими ревізорами-інспекторами в акті перевірки зафіксовано, що ТОВ "ФК "Кейгруп" до податкової звітності безпідставно віднесено вартість послуг, наданих контрагентом - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, не пов'язаних із веденням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 21.10.2010 року між ТОВ "ФК "Кейгруп" - Замовником - та - Виконавцем - укладено договір № 2/10-10/ФК про надання послуг з питань управління (а. с. 50-51).

Предметом договору визначено, що Замовник доручає Виконавцю здійснити внесення інформації про ТОВ "ФК "Кейгруп" до Державного реєстру фінансових установ. Вказано, що фактом виконання предмету даного договору є прийняття рішення Держфінпослуг про внесення інформації про позивача до Державного реєстру фінансових установ та отриманням відповідного Свідоцтва, а також реєстрація ТОВ "ФК "Кейгруп", як суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

02.12.2010 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України ТОВ "ФК "Кейгруп" видано свідоцтво № 921 про реєстрацію фінансової установи (а. с. 144). Згідно додатку (а. с. 143), що є невід'ємною частиною свідоцтва № 921, видами фінансових послуг, які має право надавати позивач є: факторинг, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, фінансовий лізинг, надання поручительств, гарантій, позик, залучення фінансових активів юридичних осіб із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт виконаних робіт від 16.12.2010 року (а. с. 55) та звіт по виконаних роботах за договором від 21.10.2010 року (а. с. 52-54).

Таким чином, умови договору фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 виконані в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1 Розділу 5 договору, за надані юридичні послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 107 328 грн. в такому порядку: 75 127, 50 грн. сплачується Замовником протягом двох банківських днів з моменту підписання договору, а 32 200, 50 грн. - протягом двох банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Виконання умови оплати договору - отримання Виконавцем винагороди - підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 62).

За даними бухгалтерського обліку, операції з ФОП ОСОБА_5 відображено бухгалтерською проводкою: Д-т 92 "Адміністративні витрати" К-т 68.5.1 "Розрахунки з іншими кредиторами" на суму 107 328 грн.

Судом встановлено, що таке податкове відображення узгоджується з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Контрагент позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 - здійснює господарську діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію (а. с. 56), виданого Шполянською районною державною адміністрацією Черкаської області. Згідно Свідоцтва серії НОМЕР_4 від 17.09.2010 року, на час здійснення правовідносин із позивачем, сплачував єдиний податок.

Відповідно до відомостей, що містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 57-58), видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 є діяльність у сфері бухгалтерського обліку і аудиту, а також консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Як доведено представниками позивача, умови укладеного договору про надання послуг з питань управління № 2/10-10/ФК, виконані, послуги оплачені в належному порядку та розміру.

В судове засідання в якості свідка для надання пояснень, викликався ОСОБА_5, проте на виклик суду не з'явившись, надіслав письмові пояснення (а. с. 164), якими підтвердив факт виконання договору та оплати наданих ним послуг у повному обсязі.

Судом встановлено, що у перевіряючих виник сумнів щодо задекларування позивачем суми-розрахунку за умовами договору, вважаючи такі дії протиправними через те, що договором передбачено можливість надання юридичних послуг, а фізична особа-підприємець ОСОБА_5 веде діяльність лише у сфері бухгалтерського обліку і аудиту та консультує з питань комерційної діяльності та управління, що не дозволяє йому бути належним контрагентом у даному випадку. Також в акті перевірки (а. с. 106) вказано, що ТОВ "ФК "Кейгруп" не оформляло довіреностей на фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, а також не укладався договір доручення, що, на думку перевіряючих, повинно було відбутись.

Суд не погоджується з такими твердженнями. У Класифікаторі видів економічної діяльності визначено, що в межах групи - Діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку та аудиту, консультування з питань комерційної діяльності та управління передбачено підклас - консультування з питань комерційної діяльності та управління, включається консультування, надання рекомендацій та практичної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності з питань управління.

Таким чином, договір про надання послуг укладений в межах дозволених видів діяльності.

Правовідносини, які виникли між контрагентами, є майново-господарськими. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Жодною нормою законодавства не передбачено видачу окремого доручення на вчинення дій, вказаних у договорі про надання послуг.

Натомість, згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Отже, сторони договору про надання послуг діяли у межах, спосіб та порядок, передбачений чинним законодавством.

Суд вважає за необхідне зазначити також і те, що певні обставини взаємовідносин позивача з контрагентом, під час судового розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності генерального директора ТОВ "ФК "Кейгруп", досліджені Ленінським районним судом м. Вінниці, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія постанови суду від 17.08.2012 року (а. с. 157-160).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивач міг самостійно здійснити реєстрацію підприємства в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України без отримання додаткових оплатних послуг через те, що отримання таких послуг є законодавчо не обмеженим правом позивача.

Суд підтверджує відбуття фактичних господарських правовідносин у даному випадку, підтвердженням чого є отримання позивачем статусу спеціального суб'єкта комерційної діяльності та здійснення управління на ринку фінансових послуг - фінансової установи та суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За отримані послуги проведено розрахунки, що підтверджують матеріали справи, тобто відбулись реальні зміни майнового характеру позивача.

Судом встановлено, що контрагент - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 - володів на момент правовідносин з позивачем необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності щодо здійснення господарської діяльності.

Крім того, суду стало відомо, що у зв'язку з проведенням планової виїзної документальної перевірки ТОВ "ФК "Кейгруп" ДПС у Вінницькій області направлено на Смілянську ОДПІ (Шполянське відділення) запит (а. с. 168) про проведення звірки підтвердження відносин фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з позивачем згідно договору про надання послуг з питань управління від 21.10.2010 року № 2/10-10/ФК.

У відповідь, 26.09.2012 року на адресу ДПС у Вінницькій області направлено довідку № 5/17/НОМЕР_3 (а. с. 170), якою підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "ФК "Кейгруп", їх вид, обсяг, якість та розрахунки за IV квартал 2010 року.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так як, такі витрати фактично позивачем відбулись, на виконання вимог п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) їх включено до складу валових витрат.

Згідно цієї норми, до складу валових входять, зокрема, суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, висновки акту перевірки в частині щодо безпідставного задекларування позивачем суми валових витрат не знайшли свого законодавчого підтвердження.

Щодо застосованих штрафних санкцій, то, відповідно до розрахунку (а. с. 166), їх сума розміром 6 878 грн., відносно суми основного платежу, теж не може визнатись судом правомірною та такою, що підлягає стягненню з позивача.

Отже, суд вважає переконливою позицію ТОВ "ФК "Кейгруп" про безпідставність винесення Вінницькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0000722200 від 30.07.2012 року.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо податковим органом не доведено інше.

В даному випадку, відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що Вінницькою ОДПІ не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722200 від 30.07.2012 року.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Відповідно до п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000722200 від 30.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кейгруп" судові витрати в розмірі 337, 10 грн. (триста тридцять сім гривень десять копійок), шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович