Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а-10400/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2012 р. о 14:23 Справа №2а-10400/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі:

представника позивача - Османов Е.Р,

представника відповідача - Серпутіна Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020872200 від 10.09.2012 року на суму ПДВ у розмірі 15350,0 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Ухвалами суду від 24.09.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 22.10.2012 року зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 15.11.2012 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 15.11.2012 року зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 26.11.2012 року провадження у справі поновлено.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Технобуд-2011". Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари використані в господарській діяльності позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість через віднесення до його складу сум податку, сплачених ТОВ "Технобуд-2011" за відсутності товарно-транспортних накладних, який здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свою діяльність через таких же посередників,

Представник відповідача стверджує, що усі операції з постачання товарів (надання послуг) ТОВ "Технобуд-2011" з його постачальниками (покупцями) за період травень-червень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 30605538, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в Джанкойській ОДПІ ДПС.

Предметом діяльності позивача за КВЕД є виробництво збірних бетонних та залізобетонних виробів, інших будівельних виробів із бетону, посередництво в торгівлі товаами широкого асортименту, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Технобуд-2011" за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами перевірки складено акт від 20.08.2012 року №2276/22-00/30605538. (далі-Акт).

За висновками даного акту встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні суми податкового кредиту з ПДВ у червні 2011 року на загальну суму 15350,00 грн.

Позивачем до Джанкойській ОДПІ ДПС подано заперечення на Акт перевірки, яке відповіддю від 05.09.2012 року № 3163/10/22-00 залишено без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2012 року №0020872200 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15351,00 грн., у тому числі за основним платежем -15350,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Згідно із актом перевірки позивач у червні 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ "Технобуд-2011", сформував поданий кредит за рахунок наданих ним податкових накладних, товарно-транспорті накладні до перевірки позивачем не надані. Крім того, за даними акту перевірки ТОВ "Технобуд-2011" від 10.08.2011 року №234/23-37522558, який складено посадовими особами Стахановської ОДПІ, встановлено відсутність у ТОВ "Технобуд-2011" власних основних фондів та виробничих потужностей для здійснення фінансово-господарської діяльності. За даними цього акту встановлено укладення ТОВ "Технобуд-2011" нікчемних правочинів, на підставі яких сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі із позивачем у справі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із вищеназваними постачальниками.

Судом досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд вважає, що позивач підтвердив дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

Так, у червні 2011 року позивач мав правовідносини з ТОВ "Технобуд-2011", а саме ТОВ "Технобуд-2011" реалізувало позивачу пісок у кількості 287, 5 тон, щебінь у кількості 345 тон, цемент у кількості 40 тон, вапно - 5 тон, алібастр - 5 тон.

За наслідками здійснення господарських операцій складені документи, що свідчать про передачу товарів кількістю 682,5 тон. на суму 92100,00 грн., у тому числі 15350,00 грн. ПДВ, а саме, поставка та передача товарів підтверджується видатковими накладними, наданими ТОВ "Технобуд-2011": №PH0000015 від 03.06.2011 року на ТМЦ вартістю 3500,00 грн., у тому числі 583,33 грн. ПДВ; №PH0000016 від 07.06.2011 року на ТМЦ вартістю 4000,00 грн., у тому числі 666,67 грн. ПДВ; №PH0000018 від 08.06.2011 року на ТМЦ вартістю 4000,00 грн., у тому числі 666,67 грн. ПДВ; №PH0000019 від 14.06.2011 року на ТМЦ вартістю 8000,00 грн., у тому числі 1333,33 грн. ПДВ; №PH0000020 від 17.06.2011 року на ТМЦ вартістю 4500,00 грн., у тому числі 750,00 грн. ПДВ; №PH0000021 від 23.06.2011 року на ТМЦ вартістю 3000,00 грн., у тому числі 500,00 грн. ПДВ; №PH0000022 від 23.06.2011 року на ТМЦ вартістю 33100,00 грн., у тому числі 5516,67 грн. ПДВ;№PH0000023 від 30.06.2011 року на ТМЦ вартістю 32000,00 грн., у тому числі 5333,33 грн. ПДВ.

Крім того, наявність у позивача відповідних товарно-транспортних накладних по ТМЦ кількістю 682,5 тон. на суму 92100,00 грн., у тому числі 15350,00 грн. ПДВ підтверджується матеріалами справи та у повній мірі спростовує висновки податкового органу про їх відсутність, а саме: на суму 1720,00 грн., у т.ч. 286,67 грн. ПДВ №54 від 03.06.2011 року; на суму 1780,00 грн., у т.ч. 296,67 грн. ПДВ №55 від 03.06.2011 року; на суму 2000,00 грн., у т.ч. 333,33 грн. ПДВ №61, №62 від 07.06.2011 року, №63,№64, від 08.06.2011, №83,№84,№85,№86, від 14.06.2011 року; на суму 1380,00 грн., у тому числі 230,00 грн. ПДВ №97 від 17.06.2011 року; на суму 1400,00 грн., у тому числі 233,33 грн. ПДВ №98 від 17.06.2011 року; на суму 1720,00 грн., у тому числі 286,67 грн. ПДВ №99 від 17.06.2011 року; на суму 1500,00 грн., у тому числі 250,00 грн. ПДВ №107,№108 від 23.06.2011 року; на суму 1600,00 грн., у тому числі 266,67 грн. ПДВ №110 від 23.06.2011 року; на суму 9600,00 грн., у тому числі 1583,33 грн. ПДВ №109 від 23.06.2011 року; на суму 20000,00 грн., у тому числі 333,33 грн. ПДВ №111-№121 від 23.06.2011 року; на суму 16000,00 грн., у тому числі 2666,67 грн. ПДВ №131,№132 від 30.06.2011 року

З зазначених накладних також вбачається, що перевезення ТМЦ здійснювалося за замовленням ТОВ "Технобуд-2011".

За датами відвантаження ТМЦ ТОВ "Технобуд-2011" складені податкові накладні на суму 92100,00 грн., у тому числі 15350,00 грн. ПДВ, а саме №7 від 03.06.2011 року на суму 3500,00 грн., у тому числі 583,33 грн. ПДВ; №13 від 07.06.2011 року на суму 4000,00 грн., у тому числі 666,67 грн. ПДВ; №15 від 08.06.2011 року на суму 4000,00 грн., у тому числі 666,67 грн. ПДВ; №31 від 14.06.2011 року на суму 8000,00 грн., у тому числі 1333,33 грн. ПДВ; №34 від 17.06.2011 року на суму 4500,00 грн., у тому числі 750,00 грн. ПДВ; №46 від 23.06.2011 року на суму 3000,00 грн., у тому числі 500,00 грн. ПДВ; №48 від 23.06.2011 року на суму 33100,00 грн., у тому числі 5516,67 грн. ПДВ; від 30.06.2011 року на суму 32000,00 грн., у тому числі 5333,33 грн. ПДВ.

Оплата позивачем за придбані у ТОВ "Технобуд-2011" ТМЦ у повному обсязі підтверджується виписками банку та платіжно-касовими ордерами.

Крім того, судом встановлено, що отримані ТМЦ використані позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення залізо-бетонних виробів, що підтверджується витратами на виробництво за червень 2011 року та обліком матеріалів по рахунку за червень 2011 року.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України, а саме п.198.6 ст.198, передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної ТОВ "Технобуд-2011" був платником податку на додану вартість, свідоцтво про сплату ПДВ ліквідовано лише 14.09.2011 року.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо нікчемності укладених правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у позивача основних фондів та виробничих активів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами. Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "Технобуд-2011", доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ТОВ "Технобуд-2011", тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 162 КАС України встановлені повноваження суду при вирішенні справи, до переліку яких входить право суду прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Позивачем заявлено вимоги про скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та визнання його неправомірним

Приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0020872200 від 10.09.2012 року про донарахування позивачу ПДВ у розмірі 15350,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 грн., а позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні 26.11.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 03.12.2012 року.

Керуючись статтями 11,158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0020872200 від 10.09.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон" (ідентифікаційний код 30605538) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15351,00 грн. у тому числі за основним платежем -15350,00 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю.Циганова