Ухвала

від 11.04.2013 по справі 2а-10400/12/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10400/12/0170/4

11.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-10400/12/0170/4 за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 26.11.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон" (вул. Промислова, 13,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020872200 від 10.09.2012 року на суму ПДВ у розмірі 15350,0 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0020872200 від 10.09.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Джанкойський завод "Залізобетон" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15351,00 грн. у тому числі за основним платежем - 15350,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Технобуд-2011" за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами перевірки складено акт від 20.08.2012 року №2276/22-00/30605538. (далі-Акт).

За висновками даного акту встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні суми податкового кредиту з ПДВ у червні 2011 року на загальну суму 15350,00 грн.

Позивачем до Джанкойській ОДПІ ДПС подано заперечення на Акт перевірки, яке відповіддю від 05.09.2012 року № 3163/10/22-00 залишено без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2012 року №0020872200 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15351,00 грн., у тому числі за основним платежем - 15350,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Згідно із актом перевірки позивач у червні 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ "Технобуд-2011", сформував поданий кредит за рахунок наданих ним податкових накладних, товарно-транспорті накладні до перевірки позивачем не надані.

Крім того, за даними акту перевірки ТОВ "Технобуд-2011" від 10.08.2011 року №234/23-37522558, який складено посадовими особами Стахановської ОДПІ, встановлено відсутність у ТОВ "Технобуд-2011" власних основних фондів та виробничих потужностей для здійснення фінансово-господарської діяльності.

За даними цього акту встановлено укладення ТОВ "Технобуд-2011" нікчемних правочинів, на підставі яких сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі із позивачем у справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із вищеназваними постачальниками.

Проте, у червні 2011 року позивач мав правовідносини з ТОВ "Технобуд-2011", а саме ТОВ "Технобуд-2011" реалізувало позивачу пісок у кількості 287, 5 тон, щебінь у кількості 345 тон, цемент у кількості 40 тон, вапно - 5 тон, алебастр - 5 тон.

За наслідками здійснення господарських операцій складені документи, що свідчать про передачу товарів кількістю 682,5 тон. на суму 92100,00 грн., у тому числі 15350,00 грн. ПДВ.

Крім того, наявність у позивача відповідних товарно-транспортних накладних по ТМЦ кількістю 682,5 тон. на суму 92100,00 грн., у тому числі 15350,00 грн. ПДВ підтверджується матеріалами справи та у повній мірі спростовує висновки податкового органу про їх відсутність.

З накладних позивача також вбачається, що перевезення ТМЦ здійснювалося за замовленням ТОВ "Технобуд-2011".

За датами відвантаження ТМЦ ТОВ "Технобуд-2011" складені податкові накладні на суму 92100,00 грн., у тому числі 15350,00 грн. ПДВ.

Оплата позивачем за придбані у ТОВ "Технобуд-2011" ТМЦ у повному обсязі підтверджується виписками банку та платіжно-касовими ордерами.

Отримані ТМЦ використані позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення залізо-бетонних виробів, що підтверджується витратами на виробництво за червень 2011 року та обліком матеріалів по рахунку за червень 2011 року.

На підставі викладеного, судова колегія зазначає, що висновки відповідача не відповідають приписам Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України, а саме п.198.6 ст.198, передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної ТОВ "Технобуд-2011" був платником податку на додану вартість, свідоцтво про сплату ПДВ ліквідовано лише 14.09.2011 року.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Судова колегія зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності у позивача основних фондів та виробничих активів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності, є безпідставними, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами.

Відповідачем, в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "Технобуд-2011", доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ТОВ "Технобуд-2011", тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відповідачем не наведено належних підстав вважати, що позивачем необґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, а також не наведено достатніх доказів вважати операції, здійсненні позивачем з контрагентами нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.12 у справі № 2а-10400/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна