Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а-13234/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2012 року 13:17 № 2а-13234/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення -рішення від 11.09.2012р., за участю:

позивача -Питель І.І.

відповідач -Харитонова А.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 3 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СтілАрм»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправними дії відповідача та скасування податкового повідомлення -рішення №0004212220 від 11.09.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм»за результатами якої складено акт №281/1-22-20-30264554 від 27.08.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Віп трейд»(код ЄДРПОУ 37240770) за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р. (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено ПДВ за травень та червень 2011 року на суму 415 761грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 180 407грн., червень 2011 року на суму 235 354грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 11.09.2012р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0004212220, яким за порушення п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено ПДВ в розмірі 474 600,50грн., в тому числі основний платіж -415 761грн. та штрафні санкції -58 839,50грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Віп трейд»(код ЄДРПОУ 37240770) (Постачальник) укладено договір №02-02-11 від 02.02.2011р., згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього грошову суму відповідно до даного договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Віп трейд»(код ЄДРПОУ 37240770) виписані наступні податкові накладні: №151 від 04.05.2011р., №152 від 16.05.2011р., №153 від 26.05.2011р., №197 від 01.06.2011р., №198 від 13.06.2011р., №199 від 22.06.2011р. всього на суму 2 494 565,50грн. та ПДВ 415 760,97грн.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за травень, червень 2011 року.

З Акту перевірки вбачаться, що відповідачем отримано акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.08.2011р. №1197/23-5/37240770 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Віп трейд»(код ЄДРПОУ 37240770), з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2010р. по 30.06.2011р., відповідно до якого, ТОВ «Віп трейд»(код ЄДРПОУ 37240770) сформовано податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р. за рахунок ТОВ «Сіріус -грант»(код ЄДРПОУ 37318328) на суму 5 562 876грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт від 27.07.2011р. №940/23-3/37318328 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сіріус -грант»(код ЄДРПОУ 37318328) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства про податку на додану вартість.

В ході складання акту не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників, згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за перевіряємий період відсутні взаємовідносини з постачальниками, а саме підприємства -постачальники не декларували податкові зобов'язання на користь ТОВ «Сіріус -грант», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Також відсутня будь - яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово -господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Сіріус -грант»становить -1 особа.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Сіріус -грант»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім цього, ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено допит посадової особи ТОВ «Сіріус -грант»ОСОБА_3, про що складено протокол, згідно якого остання не має відношення до діяльності ТОВ «Сіріус -грант».

Таким чином, угоди поставки між ТОВ «Сіріус -грант»та ТОВ «Віп трейд»є нікчемними.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Віп трейд»та покупцями, в тому числі ТОВ «СтілАрм».

Загальна численність працюючих на ТОВ «Віп трейд»складає -1 особа.

На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Віп трейд»фактично не могло здійснювати поставки товару іншим контрагентам, а тому ТОВ «СтілАрм»не могло придбати товар у ТОВ «Віп трейд», так як правочини між даними контрагентами свідчать про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, а також є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частиною 2. ст. 228 визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, відповідно до п. 1 статті 215 Цивільного кодексу України „підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу."

Відповідно до п. 2 статті 215 Цивільного кодексу України „Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається".

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, зазначені правочини відповідно до ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вимог п. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 статті 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом. Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Згідно з п. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 , ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р . зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта»до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно прийнято оскаржуване рішення про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 474 600,50грн., в тому числі основний платіж -415 761грн. та штрафні санкції -58 839,50грн.

Крім того, суд приймає до уваги постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012р. по справі №2а-12689/12/2670 за позовом ТОВ «СтілАрм»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0003952220 від 28.08.2012р., відповідно до якої в задоволенні позову ТОВ «СтілАрм»відмовлено повністю.

Вказаним судовим рішенням встановлені взаємовідносини між ТОВ «СтілАрм»та контрагентом ТОВ «Віп трейд»та контрагентом ТОВ «Віп трейд»- ТОВ «Сіріус -грант», які на думку суду є фіктивними.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0004212220 від 11.09.2012р., а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм»вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «СтілАрм»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 04.12.2012р.

Суддя В.В. Амельохін