Постанова

від 28.05.2013 по справі 2а-13234/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13234/12/2670( в 6-т томах)Головуючий у 1-й інстанції:Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2012 року, в якому просив визнати дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС протиправними, а податкове повідомлення - рішення від 11.09.2012 року № 0004212220 скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2012 року та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2012 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" задовольнити частково.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено фактичного проведення господарських операцій з ТОВ «Віп трейд» з поставки товарів і послуг, що вказує на відсутність, визначених пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України підстав для формування податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» є юридичною особою (довідка ЄДРПОУ 30264554).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм» за результатами якої складено Акт №281/1-22-20-30264554 від 27.08.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Віп трейд» (код ЄДРПОУ 37240770) за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено ПДВ за травень та червень 2011 року на суму 415 761 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 180 407 грн., червень 2011 року на суму 235 354 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 11.09.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0004212220, яким за порушення п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено ПДВ в розмірі 474 600,50 грн., в тому числі основний платіж - 415 761грн. та штрафні санкції - 58 839,50 грн.

Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Віп трейд» (код ЄДРПОУ 37240770) (Постачальник) укладено договір №02-02-11 від 02.02.2011 року, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього грошову суму відповідно до даного договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Віп трейд» (код ЄДРПОУ 37240770) виписані наступні податкові накладні: №151 від 04.05.2011р., №152 від 16.05.2011р., №153 від 26.05.2011р., №197 від 01.06.2011р., №198 від 13.06.2011р., №199 від 22.06.2011р. всього на суму 2 494 565,50грн. та ПДВ 415 760,97грн.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за травень, червень 2011 року.

Із Акту перевірки та рішення суду першої інстанції вбачається, що єдиною підставою для визнання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Віп трейд» недійсними, став Акт перевірки, отриманий від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.08.2011 року № 1197/23-5/37240770 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Віп трейд» (код ЄДРПОУ 37240770), з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 30.06.2011 року, відповідно до якого, ТОВ «Віп трейд» (код ЄДРПОУ 37240770) сформовано податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року за рахунок ТОВ «Сіріус -грант» (код ЄДРПОУ 37318328) на суму 5 562 876грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт від 27.07.2011 р. № 940/23-3/37318328 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сіріус -грант» (код ЄДРПОУ 37318328) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства про податок на додану вартість.

У ході складання акту не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників, згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за перевіряємий період відсутні взаємовідносини з постачальниками, а саме підприємства - постачальники не декларували податкові зобов'язання на користь ТОВ «Сіріус -грант», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Також відсутня будь - яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Сіріус -грант» становить -1 особа.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Сіріус -грант» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім цього, ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено допит посадової особи ТОВ «Сіріус -грант» ОСОБА_3, про що складено протокол, згідно якого остання не має відношення до діяльності ТОВ «Сіріус -грант».

Таким чином, угоди поставки між ТОВ «Сіріус - грант» та ТОВ «Віп трейд» є нікчемними.

З наведеного контролюючим органом було зроблено висновок про нікчемність договорів, укладених між ТОВ «Стіл Арм» та ТОВ «Віп Трейд».

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства» при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визнання договорів нікчемними лише на підставі Акту перевірки контрагентів, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства, адже досліджуватися в даному разі повинні договори безпосередньо між учасниками господарських правовідносин.

Як зазначалося раніше, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Віп трейд» (код ЄДРПОУ 37240770) (Постачальник) укладено договір №02-02-11 від 02.02.2011 р., згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього грошову суму відповідно до даного договору.

Відповідно до п. 4.1. вищевказаного договору, поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс», конкретні умови щодо поставки кожної окремої партії товару визначаються сторонами у специфікації.

Так, позивачем, в підтвердження реальності укладеної угоди, надано специфікації: № 4 від 04.05.2011 року, № 5 від 16.05.2011 року, № 6 від 26.05.2011 року, № 7 від 01.06.2011 року, № 8 від 13.06.2011 року, № 9 від 22.06.2011 року, в яких визначено найменування товару, кількість та ціна товару.

Окрім того, позивачем надано:

- видаткові накладні: № РН - 0000352 від 04.05.2011 року, № РН - 0000353 від 16.05.2011 року, № РН - 0000354 від 26.05.2011 року, № РН - 0000492 від 01.06.2011 року, № РН - 0000493 від 13.06.2011 року, № РН - 0000494 від 22.06.2011 року;

- рахунки на оплату: № СФ - 01/2521 від 04.05.2011 року, № СФ - 01/2522 від 16.05.2011 року, СФ - 01/2523 від 26.05.2011 року, № СФ - 01/2721 від 01.06.2011 року, № СФ - 01/2722 від 13.06.2011 року, № СФ - 01/2723 від 22.06.2011 року;

- податкові накладні: № 151, № 152, № 153, № 197, № 198, № 199;

- платіжні доручення з відміткою банку про їх виконання: № 1195, 1216, 1215, 1244, 1243.

Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаних податкових накладних, останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст.. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не можє розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС протиправними, адже проведення перевірки, складення акту перевірки тощо, за наявності підстав для цього, є фактично реалізацією владних функцій податкового органу, а тому за відсутності порушень при призначенні або проведенні перевірки, визнання дій контролюючого органу протиправними є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2012 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2012 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.09.2012 року № 0004212220 Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва.

У задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.05.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.