Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а/2570/3512/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3512/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Серкіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтрейд» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

08.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтрейд» (далі - ТОВ «Білтрейд») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0002422320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95491,00 грн. за основним платежем та 23873,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Білтрейд» та контрагентом ТОВ «Будтек» укладено договір поставки товару (будівельні матеріали, сантехнічні вироби) від 01.07.2011 року № 1-07/11. Реальність виконання вказаного договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними. Оплата за придбаний товар у ТОВ «Будтек» здійснювалась у безготівковій формі згідно банківських виписок за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року. Операції по вказаному договору відображені в бухгалтерському обліку позивача. Позивач у відповідності до прав, наданих п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, відніс суми ПДВ, сплаченого у ціні товару від контрагента, до податкового кредиту за липень 2011 року в розмірі 95490,60 грн. Отже, суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будтек» позивачем правомірно включено до податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за липень 2011 року. Представник позивача вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 06.06.2012 року № 908/22/36931820, неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки відомості щодо відсутності у ТОВ «Будтек» трудових ресурсів, виробничих потужностей, складських приміщень тощо, не можуть підтвердити або спростувати реальність здійснення господарських зобов'язань по правовідносинах та не впливають на формування грошових зобов'язань та податкового кредиту позивача. Реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Будтек» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. За таких обставин, представник позивача вважає податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0002422320 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Білтрейд» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Український інвестиційний холдинг», за червень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Супреммум», за липень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Будтек», за результатами якої складено акт перевірки від 06.06.2012 року № 908/22/36931820. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 185, ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 276682,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в розмірі 15135,00 грн., за травень 2011 року в розмірі 1274,00 грн., за червень 2011 року в розмірі 96497,00 грн., за липень 2011 року в розмірі 163776,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2011 року на суму 68285,00 грн. У зв'язку з вказаними порушеннями та із врахування заперечень позивача на акт перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0002422320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95491,00 грн. за основним платежем та 23873,00 грн. за штрафними санкціями. Також представник відповідача вказує на те, що до ДПІ у м. Чернігові від ДПІ у Оболонському районі м. Києва надійшов акт від 15.11.2011 року №2080/23-6/32914398 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будтек» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за червень та липень 2011 року. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Тому представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ТОВ «Білтрейд» (ідентифікаційний код-36931820) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 25.02.2010 року, взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові з 26.02.2010 року за № 10272 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 582694, довідкою про взяття на облік платника податків від 27.02.2010 року № 198/10/29-017 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100274055 (а.с. 36,38,39 т. 1).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 23.05.2012 року № 1137, наказу ДПІ у м. Чернігові від 23.05.2012 року № 1136, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Білтрейд» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Український інвестиційний холдинг», за червень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Супреммум», за липень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Будтек», за результатами якої складено акт перевірки від 06.06.2012 року № 908/22/36931820 (а.с. 14-35 т. 1).

В акті перевірки від 06.06.2012 року № 908/22/36931820 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: ст. 185, ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 276682,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в розмірі 15135,00 грн., за травень 2011 року в розмірі 1274,00 грн., за червень 2011 року в розмірі 96497,00 грн., за липень 2011 року в розмірі 163776,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2011 року на суму 68285,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивачем надано до податкового органу заперечення від 13.06.2012 року № 13-06/12.

20.06.2012 року зазначене заперечення розглянуто і частково враховане шляхом викладення в іншій редакції висновку акта перевірки.

За висновками акта перевірки та враховуючи заперечення позивача ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0002422320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95491,00 грн. за основним платежем та 23873,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 9 т. 1).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішення, позивач оскаржив його до ДПС у Чернігівській області та ДПС України.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПС у Чернігівській області від 27.08.2012 року № 1191/10/10-215 та рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПС України від 08.10.2012 року № 3286/0/61-12/10-2115 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0002422320 без змін (а.с. 10-13 т. 1).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «Білтрейд» є оптова торгівля будівельними матеріалами, що відповідає коду КВЕД 51.53.2, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 039739 (а.с. 37 т. 1).

Судом встановлено, що в липні 2011 року ТОВ «Білтрейд» мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Будтек» (код ЄДРПОУ-32914398).

Так, за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року ТОВ «Білтрейд» задекларовано податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Будтек» в сумі 95490,60 грн. (а.с. 124-126 т. 2).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що між ТОВ «Білтрейд» і ТОВ «Будтек» 01.07.2011 року укладений договір поставки № 1-07/11, відповідно до якого ТОВ «Будтек» зобов'язується передати у власність ТОВ «Білтрейд» будівельні матеріали, а ТОВ «Білтрейд» зобов'язується прийняти товар та оплатити його (а.с. 56-61 т. 1).

Також цим договором визначено наступне.

Ціна товару встановлюється за домовленістю сторін і вказується у видаткових накладних і рахунках-фактур на його оплату. Оплата рахунків-фактур на товар або підписання ТОВ «Білтрейд» видаткових накладних є підтвердженням його згоди з ціною товару.

Доставка товару здійснюється ТОВ «Будтек». Вартість доставки міститься в ціні товару.

Оплата вартості кожної окремої партії товару здійснюється ТОВ «Білтрейд» шляхом безготівкового перерахування суми грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Будтек» на підставі відповідних рахунків-фактур та видаткових накладних ТОВ «Будтек».

Строк дії договору: 31.12.2011 року.

Договір підписано директорами товариств та скріплено печатками.

Перед укладанням договору з ТОВ «Будтек» позивач пересвідчився у правоздатності контрагента шляхом ознайомлення з правоустановлюючими документами, наданими ТОВ «Будтек», що містяться в матеріалах справи (а.с. 62,63,64,65,66,67,68 т. 1).

Реальність виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи (а.с. 56-63, 69-137,138-172 т. 1), а саме:

- договір поставки від 01.07.2011 року № 1-07/11 та додаткові угоди до нього;

- видаткові накладні;

- товарно-транспортні накладні;

- рахунки-фактури;

- податкові накладні.

Податкові накладні включені до відповідних реєстрів отриманих податкових накладних, що не заперечується податковим органом.

Завантаження товару в автомобільний транспорт і доставка товару відбувалась за рахунок ТОВ «Будтек».

Вартість поставки товару від ТОВ «Будтек» відповідно до п. 5.4. договору поставки № 1-07/11 від 01.07.2011 року включена в ціну товару.

Крім того, товар від ТОВ «Будтек» поставлявся партіями в асортименті, узгодженому сторонами на підставі заявки позивача за адресами, вказаними в заявці.

ТОВ «Будтек» здійснював відправку товару з різних складів, оскільки будматеріали знаходились на складі, що розташований в м. Києві, вул. Медова, 5, сантехнічні вироби знаходились на складі, що розташований в м. Києві, вул. Марини Раскової, 19, а комплектуючі для дверей та вікон знаходились на складі, що розташований в м. Києві, вул. С. Сосніних, 11.

Оплата за придбаний товар у ТОВ «Будтек» здійснювалась у безготівковій формі згідно банківських виписок за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року на суму 570254,38 грн. в т.ч. ПДВ 95042,40 грн. (а.с. 132-134 т.2).

В результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Будтек» ТОВ «Білтрейд» сформувало податковий кредит у розмірі 95490,60 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Будтек» у липні 2011 року.

Позивачем сплачено податок на додану вартість за липень 2011 року, що підтверджується випискою по рахунку від 21.10.2011 року (а.с. 131 т. 2).

Отже, правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Крім того, весь товар, який відповідно до договору поставки № 1-07/11 від 01.07.2011 року отриманий у ТОВ «Будтек», в той же день був поставлений Національному технічному університету України «Київський політехнічний інститут» за наступними договорами: № ВТ-1152 від 11.05.2011 р., № ВТ-1149 від 11.05.2011 р., № ВТ-1150 від 11.05.2011 р., № ВТ-1151 від 11.05.2011 р, № ВТ-1168 від 17.06.2011 р., № ВТ-1104 від 17.02.2011 р. (а.с. 186-188, 203-207, 222-225, 229-234,248-250 т. 1, а.с. 1-3 т. 2).

Зазначені договори з Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут» укладені за результатами перемоги позивача у відкритих конкурсних торгах, які відбулися у лютому, квітні, травні 2011 року і підтверджені оголошеннями про заплановану закупівлю, повідомленнями про акцепт, оголошеннями про результати торгів, розташованими на Веб-порталі з питань державних закупівель, документацією конкурсних торгів, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 173-185, 189-202,208-221,226-228,235-247,251-261 т. 1).

Слід зазначити, що НТУУ «Київський політехнічний інститут» розташований на великій території і партії товару, що складалась з будматеріалів, сантехнічних матеріалів, мебельних комплектуючих, фурнітури для вікон, поставлялися за заявкою НТУУ «Київський політехнічний інститут» за адресою підрозділів, які здійснювали замовлення товару.

Так, військовий інститут телекомунікацій та інформатизації НТУУ «Київський політехнічний інститут» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, студмістечко НТУУ «Київський політехнічний інститут» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Янгеля, 22, виробничо - експлуатаційний комбінат НТУУ «Київський політехнічний інститут» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нижнеключевськая, 12 (а.с. 165 т. 2).

Позивач після отримання заявки від відповідного підрозділу НТУУ «Київський політехнічний інститут», в якій визначався асортимент, кількість товару та адреса поставки, узгоджував з ТОВ «Будтек» партію і адресу доставки партії товару (а.с. 159-164 т. 2).

Тому в товарно-транспортних накладних, доданих до матеріалів справи, вказані три різні адреси доставки товару (а.с. 70, 72, 74, 76, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107,109,111,113,115,117,119,121,123,125,127,129,131,133,135,137 т. 1).

Факт поставки товару позивачем і отримання товару Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут» підтверджений наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, приймальними актами, звітами про витрати основних матеріалів у виробництві (а.с. 1-122,166-179 т. 2).

Договори сторонами виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Товар, який був отриманий від ТОВ «Будтек» поставлений позивачем НТУУ «Київський політехнічний інститут», яка є бюджетною установою, і при розрахунку за поставлені товари має суцільний контроль з боку Держказначейства України, КРУ та інших контролюючих органів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПС України (http://sts.gov.ua/), спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.11.2012 року, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 356352, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 680188, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36759581 НБ № 217702, довідкою про взяття на облік платника податків від 11.03.2004 року № 5579 (а.с. 63-66,146-147 т. 2):

- ТОВ «Будтек», код ЄДРПОУ-32914398, індивідуальний податковий номер - 329143926544, номер свідоцтва платника ПДВ - 36759581, дата анулювання свідоцтва - 18.04.2012 року, за ініціативою податкової.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Будтек» податковий орган посилається на акт від 15.11.2011 року №2080/23-6/32914398 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будтек» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за червень та липень 2011 року (а.с. 138-145 т. 2). В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки вищевказані обставини не є підставою вважати правочин недійсним, або таким, що не відбувся, та не спростовують реальності виконання господарських операцій. Представником позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Білтрейд» з ТОВ «Будтек».

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту за липень 2011 року, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені (а.с. 138-172 т. 1).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0002422320 прийнято ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1193,64 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1193,64 грн., що підтверджується квитанцією від 06.11.2012 року № 73 (а.с. 2 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 1193,64 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 25.06.2012 року № 0002422320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтрейд» судовий збір в розмірі 1193,64 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова