Рішення

від 26.11.2012 по справі 5011-68/13616-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/13616-2012 26.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера»

До Приватного виробничого підприємства «Сіріус»

про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко Ю.В., за довіреністю,

від відповідача : не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тера»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного виробничого підприємства «Сіріус»20.332,61 грн. 3% річних та 16.737,64 грн. інфляційних втрат, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що станом на момент звернення з даним позовом до суду, відповідач не виконав постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 по справі №13/556 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 по справі №13/556-16/364, якими присуджено до стягнення з відповідача заборгованість згідно Договору на виконання земельних робіт від 30.03.2007, а саме: 395.000,00 грн . вартість підрядних робіт, 16.290,00 грн . вартість перевезення техніки, 177.141,23 грн . вартості робіт за актом приймання виконаних робіт за жовтень 2007 року та 34.860,00 грн . вартості робіт за актом приймання виконаних робіт за вересень 2007 року. Також позивач просить суд відшкодувати понесені витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 порушено провадження у справі №5011-68/13616-5011, розгляд справи призначено на 16.10.2012.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

У судове засідання 26.11.2012 з'явився лише представник позивача, який подав суду заяву про уточнення позовних вимог в частині порядку нарахування інфляційних втрат. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Вказана заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників у судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про порушення провадження у справі та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними в матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 26.10.2012 № 23-07/3570-2, який надано позивачем, місцезнаходженням Приватного виробничого підприємства «Сіріус»є вул. Тургенєвська, 65-б, м. Київ, 04050 .

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 65-б, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві та отримано уповноваженим представником відповідача 08.10.2012, про що свідчить відмітка на повідомлені про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 65-б), за якою було надіслано ухвали суду про відкладення розгляду справи та про її відкладення, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.11.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 № 13/556 було скасовано частково рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2011 у справі № 13/556. Прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера»(далі -позивач) задоволено частково, стягнуто з Приватного виробничого підприємства «Сіріус»(далі -відповідач) 419.372,00 грн. основного боргу ( 395.000,00 грн . вартість підрядних робіт, 16.290,00 грн . вартість перевезення техніки в прямому напрямку та 8.082,00 грн. вартість перевезення техніки в зворотньому напрямку), 161.870,00 інфляційних втрат, 37.077,41 грн. 3% річних та судові витрати. В решті вимог відмолено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 у справі № 13/556 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі № 13/556-16/364 позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача 177.141,23 грн . вартості робіт за актом приймання виконаних робіт за жовтень 2007 року та 34.860,00 грн . вартості робіт за актом приймання виконаних робіт за вересень 2007 року. В задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 90.786,13 грн. та 20.470,72 грн. 3% річних -відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 № 13/556-16/364 рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі № 13/556-16/364 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 90.786,13 грн. та 20.470,72 грн. 3% річних скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено господарськими судами у справах № 13/556 та № 13/556-16/364, 30.03.2007 між позивачем, в якості виконавця, та відповідачем, в якості замовника, укладено договір на виконання земельних робіт (далі -Договір), який за своєю природою є Договором підряду, за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати земляні роботи, пов'язані з очищення ставка в селі Рижанівка Звенигородського району Черкаської області площею очистки 10.000 кв.м. та глибиною до 2-х метрів.

На виконання умов договору позивачем було виконано роботи на суму 34.860,00 грн. за Актом приймання виконаних робіт за вересень 2007 року, на суму 415.000,00 грн. за Актом виконаних робіт від 30.12.2007, на суму 177.141,29 грн. за Актом приймання виконаних робіт від 31.10.2007, здійснив перевезення техніки на суму 16.290,00 грн. згідно товарно-транспортних накладних № 296630 від 19.04.2007 та № 296632 від 24.04.2007.

Проте відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт загалом у розмірі 20.000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача - 10.06.2009 на суму 10.000,00 грн. та 10.12.2009 на суму 10.000,00 грн.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 видано наказ у справі № 13/556, зокрема, про стягнення 419.372,00 грн. основного боргу ( 395.000,00 грн . вартість підрядних робіт, 16.290,00 грн . вартість перевезення техніки в прямому напрямку та 8.082,00 грн. вартість перевезення техніки в зворотньому напрямку).

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі № 13/556-16/364 видано наказ про стягнення, зокрема, 177.141,23 грн. основного боргу та 34.860,00 грн. витрат на транспортування землерийної техніки.

Станом на момент звернення позивача до суду, відповідач постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 у справі № 13/556 щодо оплати 395.000,00 грн. вартості підрядних робіт та 16.290,00 грн . вартості перевезення техніки, 177.141,23 грн. основного боргу та 34.860,00 грн. витрат на транспортування землерийної техніки - не виконав, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 20.332,61грн. 3% річних та 16.737,64 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 №01/384-07).

Також, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених другою частиною статті 625 ЦК України (зазначена позиція також відображена у постанові ВСУ від 20.01.2011 №10/25).

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 №4/719).

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає обґрунтованими.

Одночасно, судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16.737,64 грн. за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань, а саме:

- у сумі 395.000,00 грн. у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року та січні, лютому, березні 2012 року;

- у сумі 16.290,00 грн. у листопаді, грудні 2009 року, січні, лютому, березні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року, січні, лютому, березні 2012 року;

- у сумі 177.141,23 грн. у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року та січні, лютому, березні 2012 року;

- у сумі 34.860,00 грн. у листопаді, грудні 2009 року, січні, лютому, березні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року, січні, лютому, березні 2012 року;

Згідно уточненого розрахунку суду, за прострочення виконання грошового зобов'язання у зазначених розмірах за вищезазначені місяці з відповідача підлягає стягненню 16.165,50 грн. інфляційних втрат, враховуючи, що індекс інфляції у жовтні 2011 року складав 100,0%.

Розрахунок 3% річних за заявлені періоди з 25.10.2011 по 21.09.2012, з 21.09.2009 по 21.09.2012 та з 19.10.2011 по 21.09.2012 визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 20.332,61 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Сіріус»(04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 65-б, код ЄДРПОУ 21487555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера»(07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 31704207) 16.165 (шістнадцять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 20.332 (двадцять тисяч триста тридцять дві) грн. 61 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1584 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.2012.

Суддя Ониськів О.М.