Рішення

від 29.11.2012 по справі 23/5014/2510/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.12 Справа № 23/5014/2510/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воскрєсєніє» (м. Луганськ)

до Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівельний завод» (м. Свердловськ Луганської області)

про стягнення 7827 грн. 25 коп.

Суддя Воронько В.Д.

представники:

від позивача: Обнявко Т.В., довіреність б/н від 22.10.2012; Добриніна А.П., довіреність б/н від 28.11.2012;

від відповідача: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Воскрєсєніє»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівельний завод»про стягнення 7827 грн. 25 коп., у т.ч. заборгованості за договором поставки у розмірі 3852 грн. 00 коп., пені у розмірі 901 грн. 37 коп., 3% річних в розмірі 73 грн. 88 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на умовах 100 % передоплати було здійснено відповідачем поставку товару не в повному обсязі, оскілки поставка товару була здійсненна у кількості, що не відповідає сумі передоплати.

В судовому засіданні 23.10.2012 представником позивача, до початку розгляду справи по суті, надана заява «про зміну назви позовної заяви про зміну предмета позову», якою просить змінити назву позовної заяви на «повернення передплати за товар».

Враховуючи те, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачає право позивача на подання заяви «про зміну назви позовної заяви», тому суд, виходячи із змісту заяви позивача, а також змісту раніше поданої позовної заяви та обставин справи, розцінює заяву позивача «про зміну назви позовної заяви»як заяву про зміну предмета позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Заява позивача про зміну предмету позову подана з дотриманням вимог господарського процесуального законодавства, прийнята судом до розгляду. Таким чином предметом позову є вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати за недопоставлений товар.

Позивачем позовні вимоги підтримані повністю.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого повноважного в судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялися за офіційним місцезнаходженням відповідача, а саме за адресою: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Заводська, 1, які були отримані відповідачем 11.10.2012 та 25.10.2012, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, залученими до матеріалів справи (а.с.18, 25).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Відтак, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Між Відкритими акціонерним товариством «Свердловський машинобудівельний завод», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Воскрєсєніє», як покупцем, уладнано договір від 11.10.2011 № 24/10 про поставку брухту чорного металу. Предметом даного договору є правовідносини, за яким постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти металобрухт чорного металу і сплатити за нього узгоджену суму.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за металобрухт чорного металу здійснюється в безготівковому порядку на умовах 100 % передоплати за кожну підготовлену до відвантаження партію металобрухту чорного металу на підставі рахунку, виписаного постачальником.

У відповідності з п. 2.1. договору складено специфікацію, в якій сторонами договору визначені обсяги, строки, вартість, порядок оплати та місце поставки товару.

На виконання умов договору позивачем -ТОВ «Воскрєсєніє»здійснено передоплату за поставку металобрухт чорного металу в сумі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 148 від 09.02.2012 (а.с. 15), за яким призначення платежу визначене як : «оплата за металобрухт згідно рахунку № 3 від 08.02.2012 без ПДВ».

Відповідач -ВАТ «Свердловський машинобудівельний завод»відвантажив ТОВ «Воскрєсєніє»партію металобрухту чорного металу вагою усього 4,24 тони на загальну суму 6148 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 09.02.2012, в той час як повинен був відвантажити 6,897 тон на суму здійсненої передоплати. Оскільки відповідачем зобов'язання за договором поставки не були виконані, позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.09.2012 № 1 про повернення передплати в сумі 3852 грн. 00 коп. за договором поставки. Відповідач вимоги, викладені в претензії не виконав, відповіді на неї не надав.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлює, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми .

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи невстановлення строку виконання грошового зобов'язання з повернення передплати за недопоставлений товар та пред'явлення вимоги про її повернення, строк виконання даного зобов'язання наступив, проте не був виконаний відповідачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування позивачем здійснено за період з 10.02.2012 (початок періоду прострочення) по 01.10.2012 та становить 234 дня. Сума заборгованості з 3% річних визначена у розмірі 73 грн. 88 коп.

Даний період та сума заборгованості з 3% річних позивачем визначені необґрунтовано з огляду на те, що претензія отримана відповідачем 12.09.2012 (зареєстрована за вхідним № 259). Договором поставки від 11.10.2011 № 24/10 строк виконання зобов'язання не визначений. Відтак, з приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України випливає, що відповідач повинен був виконати зобов'язання протягом 7 днів з дня отримання претензії тобто до 20.09.2012. Таким чином, строк невиконання зобов'язання становить 11 днів з 20.09.2012 по 01.10.2012. Відтак, вимога щодо стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 3,47 грн. (3852,00 грн. (розмір боргу) х 11(кількість днів невиконання зобов'язання х 3% : 366 (кількість днів у 2012 році) : 100%)).

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 901 грн. 37 коп. є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За змістом ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Договір поставки від 11.10.2011 № 24/10, який укладений між позивачем та відповідачем з дотриманням письмової форми, не передбачає таку умов як забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати за недопоставлений товар та, відповідно, її розміру. Отже, у відповідача відсутні правові підстави для нарахування штрафної санкції у вигляді пені за невиконання цього зобов'язання.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3000 грн. 00 коп. витрат на послуги юриста є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Так, позивач - ТОВ «Воскрєсєніє», в особі директора Кулигіна П.В. уповноважив представляти інтереси ТОВ «Воскрєсєніє»Обнявко Т.В. на підставі довіреності від 22.10.2012, а також Добриніну А.П., підставі довіреності від 28.11.2012.

Водночас, право представляти інтереси сторін у господарському процесі мають адвокати, зо випливає зі змісту ч. 6 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. За змістом ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розподілу судових витрат, витрати на послуги адвоката покладаються: при задоволенні позову -на відповідача; при відмові в позові -на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльності»адвокат -це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом. За змістом ст. 26 вказаного законодавчого акту надання правової допомоги адвокатом здійснюється на підставі договору, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. При цьому право на здійснення адвокатської діяльності підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльності»визначає, що формою винагороди адвоката є гонорар, порядок сплати визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Таким чином, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню за умови, якщо вони сплачені адвокату на підставі договору позивачем, якому такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката у суду відсутні підстави для задоволення вимоги щодо відшкодування витрат на послуги юриста.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню сума попередньої оплати за недопоставлений товар у розмірі 3852 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 3 грн. 47 коп. у задоволенні решети позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у сумі 792 грн. 84 коп. судового збору.

Крім того, відповідно до п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України за ухилення від вчинення дій, покладених ухвалами суду від 04.10.2012 та від 23.10.2012 на відповідача, суд стягує в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 340 грн. 00 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Воскрєсєніє»до Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівельний завод»про стягнення 7827 грн. 25 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівельний завод», м. Свердловськ, Луганської області, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 00177945, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Воскрєсєніє», м. Луганськ, вул. А. Ліньова, буд. 10, ідентифікаційний код 24051479 суму попередньої оплати за недопоставлений товар у розмірі 3852 грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 3 грн. 47 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 792 грн. 85 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівельний завод», м. Свердловськ, Луганської області, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 00177945, в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 340 грн. 00 коп. Видати наказ Державній податковій інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Повне рішення складене та підписано - 04.12.2012.

Суддя В.Д. Воронько