Рішення

від 05.11.2012 по справі 5006/33/74/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.12 р. Справа № 5006/33/74/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовліфт ЛТД», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 36996060)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-25», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 31891569)

про стягнення заборгованості у розмірі 10000,00грн.

за участю представників:

від позивача: Чебанов О.О. за довіреністю б/н від 01.11.2012р.,

від відповідача: Напрягло О.В. за довіреністю б/н від 01.03.2012р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовліфт ЛТД», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-25», м.Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 10000,00грн.

Ухвалою від 10.09.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/74/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії (суддя Сич Ю.В.).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 24.09.2012р. справу №5006/33/74/2012 передано на розгляд судді Осадчій А.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.10.2012р. справу №5006/33/74/2012 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за підрядним договором №35 від 30.03.2010р. на повне технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем в частині своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 10000,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №35 від 30.03.2010р. на повне технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем, протоколу розбіжностей, актів приймання виконаних робіт №35 за грудень 2011р., №35 за листопад 2011р., №35 за жовтень 2011р., рахунків на оплату №938 від 01.12.2011р., №881 від 01.11.2011р., №763 від 03.10.2011р., листа №45 від 23.07.2012р., актів звіряння взаємних розрахунків.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54-57, 82-84 Господарського процесуального кодексу України.

25.09.2012р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній просить суд відмовити у задоволенні позову та посилається на те, що між позивачем та відповідачем не було належним чином підписано договір підряду №35 від 30.03.2010р., зокрема, в договорі нечітко визначені істотні умови цього договору, також зазначив, що позивачем в підтвердження своїх позовних вимог не надані належні докази в підтвердження дійсного надання послуг відповідачу та не надані документи, які підтверджують фактичні витрати позивача, які повинен компенсувати відповідач, взагалі позивачем впродовж усього часу не надавалися або неякісно надавалися послуги.

25.09.2012р. відповідачем надано клопотання про повернення без розгляду позовної заяви позивачу за п.п. 3, 4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що наданий позивачем оригінал платіжного доручення №1480 від 23.08.2012р. на суму 1653,00грн. не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не зрозуміло до якої установи сплачено судовий збір, та зазначив, що подані позивачем копії документів не відповідають вимогам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003».

Дослідивши вищевказане клопотання, господарський суд відхиляє його з огляду на його безпідставність та суперечливість нормам чинного законодавства України, оскільки приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повернення позивачу позовної заяви без розгляду на стадії розгляду справи по суті. Крім того, суд зазначає, що відповідність позовної заяви вимогам ст.ст. 54-56 Господарського процесуального кодексу України перевіряється судом при вирішенні питання про прийняття позовної заяви.

11.10.2012р. відповідачем надано пояснення, за якими договір №35 від 30.03.2010р. розірваний згідно зі зверненням ТОВ «Азовліфт ЛТД» від 27.12.2011р. та відповіді ТОВ «Жилье-25» від 28.12.2011р., зазначений договір директор ТОВ «Жилье-25» Сасюк В.А. підписувати відмовився та вимагав змінити його, однак, керівництво ТОВ «Азовліфт ЛТД» відмовлялось вносити зміни, та як наслідок з'явився «Протокол розбіжностей», який вступив в силу, з 01.01.2011р. ТОВ «Азовліфт ЛТД» формально розпочав обслуговувати та ремонтувати ліфти, однак, реально ця робота не виконувалась, та керівник підприємства відповідача почав письмово звертатись до директора ТОВ «Азовліфт ЛТД» Вітько Н.І., проте, жодних відповідей не отримав, на не обслуговування ліфтів в листопаді, грудні 2011 року є посилання в актах приймання виконаних робіт, заявах голів ЖСК «Комета» та ЖСК «Жовтневий-150».

11.10.2012р. відповідачем надано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши вищевказане клопотання, господарський суд вирішив відхилити вищевказане клопотання, оскільки не вбачає підстав залишити позовну заяву без розгляду в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

11.10.2012р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що твердження відповідача стосовно не дотримання досудового порядку врегулювання спорів є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, протокол розбіжностей №39 від 25.05.2011р. був направлений директором ТОВ «Жилье-25» до ТОВ «Азовліфт ЛТД» як повідомлення, а не як угода. До вказаних пояснень позивачем додано довідку, за якою зазначено, що в деяких випадках при щомісячному оформленні актів приймання виконаних робіт з ТО та ремонту ліфтів допускаються виправлення від руки сум щомісячних робіт, визначених в актах, зазначені виправлення пов'язані з тим, що протягом місяця відбуваються зупинки ліфтів за різними причинами (як за технічними, так і ні), зазначені виправлення здійснюють сумісно відповідальні особи, як зі сторони підрядника, так зі сторони житлової організації замовника.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

30.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовліфт ЛТД» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жилье-25» (замовник) укладено договір підряду №35 на повне технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем в обсягах, згідно відомостей об'єктів та обсягів робіт (додаток №1 до цього договору) (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість послуг та порядок їх оплати за договором.

За п.2.1. Договору договірна місячна ціна робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів та диспетчерських систем, визначена в додатку №1 до цього договору та включає в себе ПДВ 20%.

Відповідно до листа №222 від 27.12.2011р. ТОВ «Азовліфт ЛТД» звернулось до ТОВ «Жилье-25» з проханням розірвати з 01.01.2012р. договір у зв'язку з реорганізацією підприємства позивача, та зазначений лист вважати невід'ємною частиною цього договору.

Листом №168 від 28.12.2011р. ТОВ «Жилье-25» повідомило ТОВ «Азовліфт ЛТД» про те, що не заперечує проти розірвання договору.

За ч.1 ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що Договір з 01.01.2012р. є розірваним за домовленістю сторін.

Проте, позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору в частині оплати виконаних робіт в жовтні - грудні 2011р., тобто, за період дії спірного Договору.

Відповідно до п.2.3. Договору замовник зобов'язується щомісячно в строк до 5 числа наступного місяця здійснити оплату підряднику за технічне обслуговування та ремонт ліфтів та диспетчерських систем в сумі 7414,00грн. (в т.ч. ПДВ 20%) з розрахунку 337-00 грн. за кожний ліфт.

Так, сторонами за жовтень, листопад, грудень 2011р. складено акти виконаних робіт, на суму 18360,00грн. Зазначені акти підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств, отже, суд робить висновок, що вищевказані послуги за наведеними актами прийняті замовником без заперечень.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, у визначений Договором термін замовник не оплати надані послуги. Як вбачається з банківських виписок, копії яких наявні в матеріалах справи, замовник частково сплатив підряднику 24.04.2012р. та 27.04.2012р. заборгованість у розмірі 6120,00грн. та 2240,00грн. відповідно.

Так, з 05.12.2011р. за актом виконаних робіт за листопад 2011р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 3880,00грн., з 05.01.2012р. за актом виконаних робіт за грудень 2011р. - 6120,00грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 10000,00грн. відповідачем суду не представлено.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Твердження відповідача щодо фактичного невиконання позивачем робіт з посиланням на листи з претензіями щодо невиконання робіт суд вважає безпідставними, оскільки дослідивши вищевказані листи №55 від 18.07.2011р., №64 від 09.08.2011р., №65 від 09.08.2011р., №69 від 17.08.2011р., судом встановлено, що за змістом вказаних листів підрядник не здійснював технічного обслуговування ліфтів з 01.07.2011р. по 06.07.2011р., 12, 13, липня 2011р., тоді як заборгованість відповідача перед позивачем виникла за послуги, надані у листопаді - грудні 2011р.

Посилання відповідача на факт не підписання спірного Договору та як на доказ в підтвердження зазначеного протоколу розбіжностей до Договору суд вважає необґрунтованим, оскільки, по-перше, доказів врегулювання наведених у протоколі розбіжностей у встановленому нормами чинного законодавства порядку суду не представлено, по-друге, із матеріалів справи вбачається, що Договір сторонами підписаний та підписи скріплені відбитками печаток підприємств, що в сукупності спростовує вищенаведені твердження відповідача.

Також відповідач зазначав про на наявність на актах виконаних робіт посилань на неповне та неякісне надання послуг. Однак, з урахуванням зупинення ліфтів з різних причин на вказаних актах сума вартості наданих послуг корегувалась спільно уповноваженими особами з обох сторін та визначалась кінцева сума до сплати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість у розмірі 10000,00грн грн. відповідачем не була сплачена у встановлений строк та доказів погашення вказаної заборгованості суду не представлено, позовні вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими, доведеними належним чином, та є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 653, 901, 903, 907 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовліфт ЛТД», м.Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-25», м.Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 10000,00грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-25» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Леніна, 95, ідентифікаційний код 31891569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовліфт ЛТД» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Леніна, буд.99, прим. 145, ідентифікаційний код 36996060) заборгованість у розмірі 10000,00грн., судовий збір у розмірі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2012р.

Суддя Сич Ю.В.