Рішення

від 26.11.2012 по справі 20/063-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2012 р. Справа № 20/063-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Емко»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «П.И.К.»

про стягнення 72701,94 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Шкуратов О.С., довір. № 242 від 17.08.2012 р.

від відповідача : Гопкало О.В., довір. б/н від 01.11.2012 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Емко»(далі -позивач, ТОВ «Емко») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «П.И.К.»(далі - відповідач) про стягнення 72701,94 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 31.03.2011 р. з ТОВ «П.И.К.»договору № 7, згідно з яким ТОВ «П.И.К.»зобов'язувалось виготовити дві прес-форми для виготовлення корпусних деталей колодки клемної, а позивач зобов'язувався оплатити їх виготовлення згідно умов договору.

Згідно умов договору позивачем було здійснено передоплату на загальну суму 54010,50 грн., проте вказані прес-форми ТОВ «П.И.К.»виготовлені не були, у зв'язку з чим позивач просив суд розірвати договір № 7 від 31.03.2011 р. та стягнути з відповідача 54010,50 грн. основного боргу, 15271,30 грн. збитків, 2166,34 грн. 3% річних, 1253,80 грн. інфляційних втрат, а також 1609,50 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

25.10.2012 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Емко»було подано пояснення № 307 від 17.10.2012 р., відповідно до яких позивач уточнює позовні вимоги та просить суд не враховувати вимогу ТОВ «Емко»про розірвання договору № 7 від 31.03.2011 р., оскільки його було розірвано позивачем в односторонньому порядку, що передбачено п. 9.3 договору № 7 від 31.03.2011 р., шляхом направлення відповідачу вимоги з повідомленням про розірвання договору.

Також позивачем було надано суду пояснення до розгорнутого розрахунку заявлених до стягнення з відповідача збитків, згідно з якими ТОВ «Емко»зазначило наступне.

ТОВ «Емко»для виготовлення продукції використовує широкий асортимент комплектуючих виробів, зокрема, колодку клемну, яку позивач придбавав у постачальників. З метою зменшення витрат та отримання додаткового прибутку ТОВ «Емко»було прийнято рішення виготовляти колодку клемну самостійно для власних потреб та на продаж, у зв'язку з чим між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7 від 31.03.2011 р. про виготовлення останнім прес-форм для подальшого виготовлення пластмасових деталей. ТОВ «П.И.К.»не було виконано умови договору № 7 від 31.03.2011 р. та не виготовлено прес-форми у встановлений договором термін, у зв'язку з чим ТОВ «Емко»продовжувало придбавати колодку клемну у третіх осіб, сплачуючи за неї ринкову ціну (з урахуванням прибутку виробника і посередників), замість використання колодки власного виробництва за собівартістю.

Як зазначає позивач, ТОВ «Емко»було визначено за рівнем рентабельності прибуток виробника, що врахований у ринкових цінах, який ТОВ «Емко»не сплачувало б при використанні колодки клемної власного виробництва. Отже, цей прибуток, на переконання позивача, і є для ТОВ «Емко»прямими збитками.

02.11.2012 р. до господарського суду Київської області ТОВ «П.И.К.»було подано клопотання № 70 від 02.11.2012 р. про відкладення розгляду справи, призначеної на 05.11.2012 р., а також клопотання № 71 від 02.11.2012 р. про продовження строку розгляду справи на 15 днів згідно з приписами ч. 3 ст. 69 ГПК України, які були задоволені судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2012 р. було продовжено розгляд справи на 15 днів до 26.11.2012 р.

21.11.2012 р. до господарського суду Київської області ТОВ «П.И.К.»було подано відзив № 341 від 21.11.2012 р., відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши, зокрема, що умовами договору № 7 від 31.03.2011 р. не було встановлено чіткого терміну поставки товару. Крім того, відповідач зазначив, що ТОВ «П.И.К.»за умовами договору зобов'язане було повідомити ТОВ «Емко»про готовність товару, а замовник за приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України має право вимагати від виконавця поставити товар, проте вимог щодо поставки товару від ТОВ «Емко»до ТОВ «П.И.К.»не надходило.

За твердженням відповідача, посилання позивача на невиконання зобов'язань ТОВ «П.И.К.»своєчасно, в термін до 01.08.2011 р., є недоречним, оскільки в специфікації до договору встановлено строк виготовлення товару, а не термін його поставки.

Водночас, відповідач зазначив, що ТОВ «П.И.К.»на виконання зобов'язань за договором здійснило закупівлю матеріалу (металу) для виготовлення прес-форм, розробило конструкторську документацію на 2 прес-форми, а також станом на 16.11.2012 р. завершило роботи щодо виготовлення прес-форм, про що було повідомлено позивача, але поставку товару не здійснено, у зв'язку з тим, що ТОВ «Емко»не виходить на контакт із ТОВ «П.И.К.».

Водночас, щодо стягнення збитків з відповідача, пов'язаних із придбанням товару у третіх осіб, відповідач наголосив, що позивачем не надано належних доказів, не зазначено правових підстав для покладення відповідальності на ТОВ «П.И.К.»та не доведено вини відповідача.

Крім того, на переконання відповідача, договір № 7 від 31.03.2011 р. є чинним, у зв'язку з тим, що посилання позивача на вимогу № 224 від 12.07.2012 р. як на підставу вважати договір розірваним, не може братись до уваги, оскільки відповідно до умов договору всі зміни і доповнення до договору викладаються в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

21.11.2012 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Емко»було подано заперечення на відзив відповідача № 341 від 21.11.2012 р., відповідно до яких позивач зазначив, що з моменту переказу грошових коштів на рахунок відповідача жодних усних чи письмових пропозицій щодо готовності товару від ТОВ «П.И.К.» позивачем не було отримано, у зв'язку з чим ТОВ «Емко»було змушене звернутись до третіх осіб та купувати у них товар, який мало виготовляти самостійно з використанням прес-форм.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до умов п. 9.3 договору № 7 від 31.03.2011 р., договір може бути розірваний в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення, яким є вимога № 224 від 12.07.2012 р., отже договір є розірваним.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2012 р. позовні вимоги підтримав, з урахуванням пояснень № 307 від 17.10.2012 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2012 р. проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві № 341 від 21.11.2012 р.

У судовому засіданні 26.11.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

31.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «П.И.К.»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Емко»(замовник) було укладено договір № 7, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується розробити конструкторську документацію на 2 прес-форми для виробів (згідно наданим зразкам), виготовити 2 прес-форми та передати їх у власність замовнику, виготовити з використанням прес-форм визначений специфікацією товар, а замовник зобов'язується -прийняти прес-форми і товар, а також своєчасно оплатити їх вартість, згідно з умовами даного договору за актом приймання-передачі.

Пунктом 3.2 договору передбачено передоплату в розмірі 50% від загальної вартості товару, вказаного у специфікації, яка повинна бути перерахована виконавцю на протязі 3 банківських днів з моменту отримання рахунку, залишок 50% оплати здійснюється при повному виконанні договору на протязі 3-х днів.

Згідно з п. 4.3 договору моментом переходу права власності на вироби від виконавця до замовника є момент підписання накладної та акту прийому-передачі товару.

Також сторони встановили, що термін дії договору та інші умови договору можуть бути змінені шляхом письмової згоди сторін (п. 9.2 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору, договір може бути розірваним за згодою сторін в порядку, передбаченому законодавством чи умовами договору, а також в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення за 1 місяць.

Товариством з обмеженою відповідальністю «П.И.К.»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Емко»було підписано додаток № 1 (специфікація) до договору № 7 від 31.03.2011 р., відповідно до умов якого було передбачено, що виконавець зобов'язувався виготовити прес-форму № 1 (кришка) вартістю 35956,00 грн. з терміном виготовлення -01.08.2011 р.; прес-форму № 2 (корпус) вартістю 72065,00 грн. -01.08.2011 р.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Емко»на виконання умов договору № 7 від 31.03.2011 р. було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П.И.К.»54010,50 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 08.04.2011 р. та не заперечується виконавцем.

ТОВ «Емко»було направлено на адресу ТОВ «П.И.К.»вимогу № 224 від 12.07.2012 р., що підтверджується фіскальними чеками № 9661 та № 9662 від 12.07.2012 р. та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 16.07.2012 р. та від 17.07.2012 р.

Відповідно до вимоги № 224 від 12.07.2012 р. замовник повідомив виконавця про розірвання в односторонньому порядку договору № 7 від 31.03.2011 р. в порядку, передбаченому ст. 220 ГК України, внаслідок порушення ТОВ «П.И.К.»умов договору -невиконання його у встановлений термін, у зв'язку з чим просив повернути кошти, сплачені ТОВ «Емко»на рахунок ТОВ «П.И.К.»в сумі 54010,50 грн., відшкодувати збитки в сумі 11120,78 грн., сплатити 2015,41 грн. 3% річних та 1253,80 грн. інфляційних втрат, а також сплатити різницю вартості замовлення аналогічного товару (прес-форм) у іншого виконавця в сумі 12000,00 грн.

ТОВ «П.И.К.»було направлено на адресу ТОВ «Емко»лист № 85 від 27.07.2012 р., відповідно до якого відповідач зазначив про не виготовлення у прийнятні строки оснащення за договором № 7 від 31.03.2011 р. та про невиконання ТОВ «П.И.К.»своїх договірних зобов'язань. Також виконавець просив позивача надати йому можливість здійснити завершення виготовлення 2 прес-форм у вересні 2012 року з подальшим виготовленням на них деталей.

Оскільки відповідачем не було виготовлено та не було поставлено товар, і грошові кошти за не виготовлений та не поставлений позивачеві товар за договором № 7 від 31.03.2011 р. також не було повернуто, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правовим змістом договору № 7 від 31.03.2011 р. відносини сторін у даній справі є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду (розробка документації та виготовлення прес-форм і, в подальшому, деталей на них) та поставки (поставка позивачеві прес-форм та товару, виготовленого з використанням зазначених прес-форм).

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він приступив до виконання умов договору, зокрема, до виготовлення конструкторської документації, оскільки додані до відзиву копії «витягу з конструкторської документації»за змістом містять перелік документації та деталей та не містять жодних посилань ані на замовника чи номер договору, ані на дату складання документації, не містять будь-яких підписів відповідальних за їх складання осіб у відповідних графах, чи інших відомостей, що дозволяло б ідентифікувати цей витяг як витяг з конструкторської документації, виготовленої відповідачем на замовлення позивача за договором № 7 від 31.03.2011 р.

Натомість з додатку № 1 до договору (специфікації) слідує, що сторони договору встановили строк виконання робіт з виготовлення прес-форм, а саме -01 серпня 2011 року.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (частина друга тієї ж статті).

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 ст. 612 ЦК України, частин 1, 2 ст. 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Виходячи з аналізу наведених норм закону, договір підряду може бути розірваний замовником в односторонньому порядку, за певних умов, встановлених законом або договором, та з відповідними наслідками такої односторонньої відмови.

Як зазначалось вище, сторонами було встановлено, що договір може бути розірваним за згодою сторін в порядку, передбаченому законодавством чи умовами договору, а також в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення за 1 місяць (п. 9.3 договору).

З матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з вимогою № 224 від 12.07.2012 р. було повідомлено відповідача про розірвання договору (докази направлення та отримання вимоги в копіях долучено до матеріалів справи).

За огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір № 7 від 31.03.2011 р. є розірваним в односторонньому порядку з ініціативи замовника.

Згадуваною частиною 2 ст. 849 ЦК України передбачене право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків .

Відповідно до частини 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 4) частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки кредитору, права або законні інтереси якого порушено.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є наявність протиправного діяння (дії чи бездіяльності), наявність збитків (документально доведеного їх розміру) та наявність причинного зв'язку між збитками і їх розміром, що виникли у кредитора, та порушенням зобов'язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов'язання -причиною.

Відповідач, отримавши від позивача передоплату в квітні 2011 р., не виконав зобов'язання щодо виготовлення прес-форм у встановлений у договорі строк, що, відповідно, унеможливило подальше виконання договору № 7 від 31.03.2011 р. в частині виготовлення на вказаних прес-формах та поставки позивачеві відповідних деталей.

З огляду на викладене, сплачена позивачем передоплата в сумі 54010,50 грн. за договором № 7 від 31.03.2011 р. підлягає поверненню відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Емко»в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1253,80 грн. та 2166,34 грн. 3 % річних, нарахованих на суму заявленого до стягнення з відповідача неповернутого авансу, то вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за невиконані роботи. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Наведену правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 09.06.2011 р. у справі № 43/308-10.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 15271,30 грн. збитків, понесених позивачем внаслідок придбання ним клемної колодки у третіх осіб, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Емко»внаслідок невиконання ТОВ «П.И.К.»умов договору № 7 від 31.03.2011 р., придбало товар у інших осіб на загальну суму 199262,81 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00002011 від 28.09.2011 р. на суму 26160,00 грн., № 00002445 від 07.11.2011 р. на суму 13039,49 грн., № 00002691 від 30.11.2011 р. на суму 6519,74 грн., № 00002692 від 30.11.2011 р. на суму 6298,99 грн., № 00000150 від 24.01.2012 р. на суму 12573,79 грн., № 00000253 від 08.02.2012 р. на суму 25147,58 грн., № 00000273 від 12.02.2012 р. на суму 8981,28 грн., № 00000511 від 19.03.2012 р. на суму 50270,98 грн., № 00001243 від 29.05.2012 р. на суму 12567,74 грн., № 00001563 від 02.07.2012 р. на суму 12567,74 грн., № 00001732 від 17.07.2012 р. на суму 12567,74 грн., № 00001817 від 23.07.2012 р. на суму 12567,74 грн., які були оплачені позивачем, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «Емко»від 28.09.2011 р. на суму 16000,00 грн., від 17.10.2011 р. на суму 10160,00 грн., від 04.11.2011 р. на суму 13039,49 грн., від 05.12.2011 р. на суму 6519,74 грн., від 30.11.2011 р. на суму 6298,99 грн., від 24.01.2012 р. на суму 12573,79 грн., від 08.02.2012 р. на суму15000,00 грн., від 10.02.2012 р. на суму 10147,58 грн., від 16.02.2012 р. на суму 8981,28 грн., від 29.03.2012 р. на суму 10270,98 грн., від 12.04.2012 р. на суму 40000,00 грн., від 18.06.2012 р. на суму 12567,74 грн., від 13.07.2012 р. на суму 12567,74 грн., від 23.07.2012 р. на суму 2000,00 грн., від 31.07.2012 р. на суму 4000,00 грн., від 03.08.2012 р. на суму 6567,74 грн., від 22.08.2012 р. на суму 10000,00 грн., від 23.08.2012 р. на суму 2567,74 грн.

При цьому, ТОВ «Емко» було сплачено постачальникам в ціні товару 15271,30 грн. прибутку при рентабельності 8,3%, що, на переконання позивача, є його прямими збитками.

Слід зазначити, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно приписів ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Поняття збитків розкривається у Цивільному кодексі України у статті 22, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22). При цьому частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. у справі № 6/213-06-5667, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007 р. у справі № 16/217, а також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.04.2006 р. у справі № 43/543.

Проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України того, що придбання ним клемної колодки у третіх осіб є прямим наслідком невиконання відповідачем умов договору № 7 від 31.03.2011 р., і, відповідно, не доведено наявності повного складу цивільного правопорушення, зокрема, причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням умов договору ТОВ «П.И.К.»та придбанням ТОВ «Емко»у третіх осіб товару.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Емко».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «П.И.К.»(08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 6В, кв. 92, код 34846372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Емко»(03680, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Виборзька, 99, код 01412785) -54010 (п'ятдесят чотири тисячі десять) грн. 50 коп. основного боргу, 1080 (одну тисячу вісімдесят) грн. 21 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 03.12.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна