Постанова

від 26.11.2012 по справі 5011-38/11124-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа№ 5011-38/11124-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 22.10.2012 року б/н товариства з обмеженої відповідальністю «Віона» на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року

а рішення

у справі № 5011-38/11124-2012 (суддя - Власов Ю. Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ-Україна»

до Товариства з обмеженої відповідальністю «Віона»

про стягнення 862 980, 01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тучин Ф.А. - за дов.

відповідача: Кіян А.В. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

15.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ССТ-Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженої відповідальністю «Віона» про стягнення 862 980, 01 грн., що становить: 816 000,00 грн. боргу, пені в сумі 32 572, 93 грн., інфляційних втрат -5 712,00 грн. та 3% річних - 8 695,08 грн. (а.с.4-9).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 01/03 від 01.03.2010 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Віона» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ-Україна» борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 821 712 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 8 695 грн. 08 коп., пеню в сумі 32 572 грн. 93 коп. та судовий збір в сумі 17 259 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальності «Віона» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року по справі № 5011-38/11124-2012 у повному обсязі та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, що суд, в підтвердження оплати позивачем вартості продукції на суму 16 513 600 грн., прийняв неналежні докази; що судом не застосовано положення ст.5, п.6 ч.2 ст.54 ГПК України щодо досудового врегулювання спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Віона» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 26.11.2012 року.

У судовому засіданні 26.11.2012 року представник ТОВ «Віона» підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року у даній справі та відмовити позивачу у позові.

В судовому засіданні 26.11.2012 року та у відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи скаржника, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.03.2010 року між сторонами у справі було укладено договір № 01/03 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Віона» (постачальник за договором, відповідач у справі) зобов'язалося поставити, а ТОВ «ССТ-Україна» (покупець за договором, позивач у справі) прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов даного договору.

Договором сторони передбачили, що поставка продукції здійснюється партіями відповідно до додатків-замовлень позивача, які є невід'ємною частиною даного договору. Строк поставки, кількість та вартість партії зазначаються в замовленні на партію, що поставляється (п.1.2. договору); строк поставки не повинен перевищувати 30 календарних днів, починаючи з дати підписання відповідного замовлення, якщо інше не обумовлено в замовленнях на партію продукції, що поставляється (п.1.3.договору).

Сторони договором встановили ціну договору та умови оплати (п.3.1. та 3.3. договору), а саме, ціна за одиницю продукції, що поставляється по даному договору, узгоджується в додатках-замовленнях на продукцію, що поставляється в українській гривні; позивач зобов'язався сплатити вартість партії продукції на умовах 100% передплати протягом 3 днів з дати виставлення рахунку відповідачем.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що у разі безпідставного невиконання строків поставки відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 10% від вартості кінцевого продукту, що недопоставлений відповідачем позивачу, до складу якого входить продукція, що поставляється за даним договором, за кожний день прострочки поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Розрахунок пені починається з робочого дня, що слідує за днем строку поставки та закінчується в день повної поставки продукції позивачу.

Відповідно до п.10.1. договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.

30.06.2010 року між сторонами було підписано додаток-замовлення № 1 до договору № 01/03 від 01.03.2010 року, яким встановлено, що позивач замовив відповідачу продукцію на умовах самовивозу SIM-картки для «Стартовий пакет» в кількості 200 000 штук. Ціна за одиницю продукції з ПДВ становить 5,76 грн. Загальна вартість замовленої продукції з ПДВ становить 1 152 000,00 грн. Термін виконання замовлення до 19.07.2010 року (а.с. 17).

22.07.2010 року між сторонами було підписано додаток-замовлення № 2 до договору № 01/03 від 01.03.2010 року, яким встановлено, що позивач замовив відповідачу продукцію на умовах самовивозу SIM-картки для «Стартовий пакет» в кількості 400 000 штук. Ціна за одиницю продукції з ПДВ становить 5,76 грн. Загальна вартість замовленої продукції з ПДВ становить 2 304 000,00 грн. Термін виконання замовлення до 02.08.2010 року (а.с. 18).

18.08.2010 року між сторонами було підписано додаток-замовлення № 3 до договору № 01/03 від 01.03.2010 року, яким встановлено, що позивач замовив відповідачу продукцію на умовах самовивозу SIM-картки для «Стартовий пакет» в кількості 600 000 штук. Ціна за одиницю продукції з ПДВ становить 5,76 грн. Загальна вартість замовленої продукції з ПДВ становить 3 456 000,00 грн. Термін виконання замовлення до 13.09.2010 року (а.с. 19).

15.09.2010 року між сторонами було підписано додаток-замовлення № 4 до договору № 01/03 від 01.03.2010 року, яким встановлено, що позивач замовив відповідачу продукцію на умовах самовивозу SIM-картки для «Стартовий пакет» в кількості 400 000 штук. Ціна за одиницю продукції з ПДВ становить 5,76 грн. Загальна вартість замовленої продукції з ПДВ становить 2 304 000,00 грн. Термін виконання замовлення до 26.10.2010 року (а.с. 20).

18.10.2010 року між сторонами було підписано додаток-замовлення № 5 до договору № 01/03 від 01.03.2010 року, яким встановлено, що позивач замовив відповідачу продукцію на умовах самовивозу SIM-картки для «Стартовий пакет» в кількості 600 000 штук. Ціна за одиницю продукції з ПДВ становить 5,76 грн. Загальна вартість замовленої продукції з ПДВ становить 3 456 000,00 грн. Термін виконання замовлення до 25.12.2010 року (а.с. 21).

03.11.2010 року між сторонами було підписано додаток-замовлення № 6 до договору № 01/03 від 01.03.2010 року, яким встановлено, що позивач замовив відповідачу продукцію на умовах самовивозу SIM-картки для «Стартовий пакет» в кількості 600 000 штук. Ціна за одиницю продукції з ПДВ становить 4,80 грн. Загальна вартість замовленої продукції з ПДВ становить 2 880 000,00 грн. Термін виконання замовлення до 31.03.2011 року (а.с. 22).

03.01.2011 року між сторонами було підписано додаток-замовлення № 7 до договору № 01/03 від 01.03.2010 року, яким встановлено, що позивач замовив відповідачу продукцію на умовах самовивозу SIM-картки для «Стартовий пакет» в кількості 200 000 штук. Ціна за одиницю продукції з ПДВ становить 4,80 грн. Загальна вартість замовленої продукції з ПДВ становить 960 000,00 грн. Термін виконання замовлення до 31.03.2011 року (а.с. 23).

На виконання умов договору, позивач оплатив вартість товару на загальну суму 16 513 600, 00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями, які долучено до матеріалів справи (а.с.24-48).

30.03.2011 року сторони підписали додаткову угоду № 1 (а.с.49) до договору № 01/03 від 01.03.2010 року, відповідно до якої сторони домовились продовжити термін дії виконання замовлення згідно додатка-замовлення № 6 від 03.11.2010 року до 02.05.2011 року та продовжити термін дії виконання замовлення згідно додатка-замовлення № 7 від 03.01.2011 року до 02.05.2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, за додатками-замовленнями № 6 від 03.11.2010 року та № 7 від 03.01.2011 року не виконав замовлення та не поставив позивачу вказані в зазначених додатках-замовленнях партії продукції, тому борг відповідача (станом на березень 2011 року) на суму 3 840 000,00 грн.

31.03.2011 року сторони підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2011 року - березень 2011 року, в якому зазначили, що борг відповідача становить 3 840 000,00 грн. (а.с.57).

30.06.2011 року сторони підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період - 2 квартал 2011 року (а.с.58), яким визначили, що борг відповідача становить 816 000,00 грн.

На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу за період 16.07.2010 року по15.06.2011 року продукцію на суму 15 696 000 грн. (вартістю 4,80 грн. за одиницю продукції), що підтверджується видатковими накладними представленими в матеріалах справи (а.с.50-56).

19.12.2011 року позивач звернувся до відповідача з листом № 19/12-2 (а.с.59), в якому просив до 26.12.2011 року здійснити поставку продукції в кількості 170 000 шт., а у випадку неможливості здійснення поставки повернути кошти в розмірі 816 000,00 грн. у строк до 26.12.2011 року.

Вказаний лист відповідач отримав 29.12. 2011 року, про що свідчить долучена до справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (а.с.60), однак останній залишив його без відповіді, поставку залишку продукції не здійснив та кошти не повернув.

За твердженням позивача, відповідач не повернув позивачу попередню оплату продукції в сумі 816 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 816 000,00 грн.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами ст.612 ЦК України встановлено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт неналежного виконання зобов'язання постачальником належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позивач вправі відмовитись від подальшого виконання зобов'язання з поставки SIM-карток в вимагати повернення 816 000,00 грн. попередньо сплачених коштів, відтак позовні вимоги в частині стягнення 816 000,00 грн. судом першої інстанції правомірно задоволено.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування 32 572, 93 грн. пені, яку нараховано з врахуванням умов п. 6.2 договору, вимог п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат - 712,00 грн. та 3% річних - 8 695,08 грн., нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.

Нормами частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки та проценти згідно зі статтею 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат -5 712,00 грн. та 3% річних - 8 695,08 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта, що судом першої інстанції належним чином не повідомлено останнього про час і місце розгляду справи, спростовується наявними у справі доказами: повідомленням поштової установи (а.с.3), з якого вбачається, що 20.08.2012 року представник відповідача отримав ухвалу про порушення провадження у справі від 16.08.2012 року.

20.09.2012 року суд першої інстанції виніс ухвалу про відкладення розгляду справи в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання (а.с.79-80).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2012 року судом першої інстанції направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача ухвалу про відкладення розгляду справи, що підтверджується відповідними відмітками на звороті процесуального документу (які вчинено у відповідності до Інструкції з діловодства в господарських судах України), та повідомленням про вручення процесуального документу, яке міститься в матеріалах справи з якого вбачається, що представник відповідача отримав кореспонденцію наручно 28.09.2012 року (а. с. 81).

Крім того, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції в підтвердження оплати вартості продукції позивачем 16 513 600 грн. прийняті неналежні докази, а саме платіжні доручення (а.с.24-48), які є простими копіями, не приймається колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи наявні належні копії платіжних доручень (а.с.88-116), які містять відмітку банківської установи про проведення фінансової операції.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не застосовано положення ст.5, п.6 ч.2 ст.54 ГПК України щодо досудового врегулювання спору спростовується наступним.

Обов'язковість досудового врегулювання спору передбачена сторонами п. 7 договору № 01/03 від 01.03.2010 року, що виконана позивачем листом № 19/12-2 від 19.12.2011 року, який містить вимогу на повернення коштів в сумі 816 000 грн. (а.с. 59)

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року у справі № 5011-38/11124-2012 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу б/н товариства з обмеженої відповідальністю «Віона» на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року по справі № 5011-38/11124-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року у справі № 5011-38/11124-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-38/11124-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.