Постанова

від 19.11.2012 по справі 5011-54/5621-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа№ 5011-54/5621-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Джумурат В.М. - представник, дов. б/н від 27.05.2012;

від відповідача: Башмаков К.О. - представник, дов. № 9 від 30.01.2012;

Бобришева В.В. - представник, дов. № 12 від 30.01.2012;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдорсервіс", Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2012

у справі № 5011-54/5621-2012 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдорсервіс"

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про стягнення 100 698,53 грн.

Розпорядженнями Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 та В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 у справі № 5011-54/5621-2012 змінювався склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 та 15.10.2012 розгляд апеляційних скарг відкладався на 15.10.2012 та 29.10.2012, відповідно, а у судовому засіданні 29.10.2012 оголошено перерву до 19.11.2012.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 у справі № 5011-54/5621-2012 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 66 928,70 грн. боргу, 7 489,32 грн. інфляційних втрат, 4 037,73 грн. 3% річних, 1 569,26 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що судом приймаються до уваги заперечення відповідача з приводу включення до загальної вартості виконаних позивачем за договором № 01-09 від 08.01.2009 робіт вартості підготовчих робіт у сумі 39 440,40 грн., прийнятих за актом від 23.06.2009, оскільки вказані роботи виконувались позивачем на підставі іншого договору, укладеного сторонами; отже, заборгованість відповідача за договором № 01-09 від 08.01.2009 становить 105 365,90 грн.; згідно з актом звірки, наданим позивачем, розмір оплачених за договором № 01-09 від 08.01.2009 робіт становить 998 640,80 грн.; враховуючи норми ст. 601 ЦК України, з огляду на заяву відповідача, суд вважає за можливе здійснити зарахування та зарахувати помилково перераховані відповідачем позивачу 38 437,60 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором № 01-09 від 08.01.2009; відповідачем також було перераховано позивачу 68 966,40 грн., які в подальшому повернуто позивачем відповідачу на підставі листа № 510 від 12.06.2009 згідно з меморіальним ордером № 79 від 15.06.2009; таким чином, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача за роботи, виконані на підставі договору № 01-09 від 08.01.2009, становить 66 928,70 грн.; згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим на підставі розрахунку, наданого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 489,32 грн. інфляційних втрат та 4 037,73 грн. 3% річних, нарахованих за період з серпня 2010р. по квітень 2012р. від фактичної суми заборгованості відповідача за договором № 01-09; оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором № 01-09 за період з січня 2009р. по липень 2010р., акт приймання виконаних робіт за липень 2010р. підписаний сторонами 01.07.2010, то, з врахуванням п. 2.4 договору, останнім днем оплати є 08.07.2010, проте, позивач просить стягнути пеню у сумі 11 058,84 грн. за період з 30.11.2011 по 29.05.2012, що не відповідає вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, тому вимога позивача про стягнення пені за цей період у сумі 11 058, 84 грн. задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 у справі № 5011-54/5621-2012 скасувати в частині відмови суду у задоволенні частини позовних вимог з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 77 877,60 грн. основного боргу, 4 698,26 грн. 3% річних, 8 332,90 грн. інфляційних втрат.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Позивач зазначає, що під час судового розгляду позивач наголошував на тому, що оплата у сумі 39 440,00 грн. надійшла згідно із актом виконаних робіт від 30.06.2012, що зазначено у платіжному дорученні від 07.10.2009 та витягу із особового рахунку, які надані відповідачем, однак, судом не взято це до уваги та зараховано вказану суму, як оплату по акту виконаних робіт від 23.06.2009; судом зараховано грошові кошти в сумі 15 424,80 грн. та 23 012,80 грн., сплачені відповідачем згідно із платіжними дорученнями №№ 273, 274 від 11.02.2009, в рахунок погашення заборгованості за договором № 01-09 від 08.01.2009, проте, суд не взяв до уваги, що з боку відповідача жодних заяв щодо зарахування зустрічних грошових вимог не надходило та в матеріалах справи також відсутня заява відповідача про зарахування зустрічних грошових вимог; такі дії суду суперечать положенням ч. 4 ст. 341 ГК України, ст.ст. 601, 602 ЦК України; на думку скаржника, задовольнивши вимогу про зарахування, яка не заявлялась відповідачем, суд вийшов за межі позовних вимог.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 у справі № 5011-54/5621-2012 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Відповідач вказує на те, що за умовами п. 2.4 договору № 01-09 від 08.01.2009 оплата послуг здійснюється в національній валюті протягом 5 банківських днів з моменту отримання та підписання актів передачі-приймання послуг; судом встановлено, що акт приймання виконаних робіт за липень 2010р. підписаний сторонами 01.07.2010, останнім днем оплати є 08.07.2010; однак, додані до позовної заяви копії актів, на які посилався позивач, не містили дат приймання та дат підписання актів зі сторони відповідача, у подальшому позивач, разом із заявою про збільшення позовних вимог від 22.06.2012, подав до суду акти повторно, але вже із вписаними датами; на думку скаржника, матеріали позовної заяви та матеріали заяви про збільшення позовних вимог від 22.06.2012 свідчать про те, що позивач сфальсифікував докази у справі в частині дати прийняття відповідачем робіт (послуг), а тому вони не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідач зауважує, що позивач достовірно не міг назвати, які саме акти виконаних робіт не були оплачені; судом не з'ясовано, які саме роботи не оплачені, у зв'язку із чим, судом необґрунтовано стягнуто з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних; судом не враховано, що при виконанні договору № 01-09 від 08.01.2009 сторони своїми діями фактично змінили умови договору щодо порядку оплати (п. 2.4); так, сплата за вказаним договором здійснювалась без прив'язки до конкретних актів виконаних робіт і позивач проти цього не заперечував.

Відповідач зазначає, що відповідно до здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат не були враховані періоди, коли індекси інфляції були нижче 100%, що суперечить положенням ст. 625 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача, вказує на те, що твердження відповідача про те, що судом неправильно визначено дату підписання актів виконаних робіт та відповідно останній день оплати, не відповідає дійсності, оскільки останні акти приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010р. по вул. Руденко, вул. Вишгородській, 47, вул. Сковороди, 6, вул. Мечникова, були підписані саме 01.07.2010, що й було встановлено судом при дослідженні оригіналів вказаних актів виконаних робіт; доводи відповідача про те, що позивачем не доведено, які саме акти виконаних робіт не були оплачені, є безпідставними, оскільки позивач просив суд стягнути заборгованість не по конкретних актах виконаних робіт, а загальну суму заборгованості, яка існувала станом на момент подання позовної заяви; сторони не змінювали умови оплати, а відповідач платив за роботи, виконані в певних місяцях; розрахунок інфляційних втрат, який здійснив позивач, містить від'ємні значення за липень-серпень 2011р., а відповідачем не надано суду свого розрахунку, який доводив би, що суд першої інстанції помилився в своєму розрахунку, не врахувавши від'ємне значення індексу інфляції в розрахунковому періоді.

Сторонами надані письмові пояснення.

У письмовому поясненні від 25.10.2012 вдповідач, зокрема, вказує на те, що при оформленні платіжних доручень № 273 та № 274 відповідачем було помилково допущено невідповідність між отримувачем платежу та підставою платежу; з метою надання законності отримання позивачем коштів та зарахування їх в рахунок оплати робіт за договором № 01-09 від 08.01.2009, відповідач надав позивачу лист № 722/1 від 16.02.2009 "Про уточнення призначення платежу", яким змінив формулювання призначень платежів в платіжних дорученнях № 273 та № 274 від 11.02.2009. Про факт отримання позивачем зазначеного листа, на думку відповідача, свідчить той факт, що позивачем не повернуто ці грошові кошти.

До згаданого письмового клопотання відповідачем додано копію листа від 16.02.2009 за № 722/1, адресованого позивачу.

Зазначений документ приймається судом апеляційної інстанції як такий, що витребуваний відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 10.09.2012 у справі № 5011-54/5621-2012.

Також згідно із зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду сторонами надані оригінали актів приймання виконаних робіт.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 66 927,60 грн. основної заборгованості, 24 601,85 грн. пені, 9 169,08 грн. інфляційних втрат та судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України позивачем подані заяви, а саме:

- 29.05.2012 - заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 66 927,60 грн. основного боргу, 5 111,25 грн. пені, 8 299,02 грн. інфляційних, 3 801,12 грн. 3% річних;

- 22.06.2012 - заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач, у зв'язку із збільшенням розміру основного боргу, просив стягнути з відповідача 75 839,90 грн. основного боргу, 5 791,88 грн. пені, 9 404,14 грн. інфляційних, 4 450,66 грн. 3% річних;

- 13.07.2012 - заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач, у зв'язку із збільшенням розміру основного боргу, просив стягнути з відповідача 144 806,30 грн. основного боргу, 11 058,84 грн. пені, 17 955,98 грн. інфляційних, 8 735,99 грн. 3% річних.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.01.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір № 01-09, відповідно до п. 1.1 якого відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором виконавець, бере на себе зобов'язання надати послуги з обслуговування дорожніх знаків відповідача (транспортування, демонтаж та ремонт пошкоджених та монтаж нових дорожніх знаків); відповідач зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах, що передбачені даним договором.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 27.04.2009 сторони погодили пункт 2.2 договору № 01-09 викласти у наступній редакції: "Загальна сума договору складає 1 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200 000,00 грн.".

В п. 3.1 договору № 01-09 сторони погодили умову про те, що позивач щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги, передає відповідачу два примірники акту прийому-передачі наданих послуг, який є підставою для здійснення розрахунків за умовами цього договору; відповідач зобов'язаний підписати ці акти протягом 5-ти робочих днів з моменту їх отримання у разі відсутності заперечень та зауважень щодо обсягу та якості наданих послуг і один примірник підписаного акту повернути позивачу.

Факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором № 01-09 підтверджується наявними у матеріалах справи ксерокопіями актів приймання виконаних підрядних робіт, а саме: за січень 2009р. на суми у розмірі 13 402,80 грн., 15 350,40 грн., 15 116,40 грн.; за лютий 2009р. на суми у розмірі 17 222,40 грн., 17 851,20 грн., 14 647,20 грн., 16 842,00 грн., 10 497,60 грн., 9 625,20 грн.; за березень 2009р. на суми у розмірі 12 884,40 грн., 15 427,20 грн., 5 913,60 грн., 24 985,20 грн., 27 668,40 грн., 7 720,80 грн., 13 461,60 грн., 11 763,60 грн., 23 659,20 грн., 13 249,20 грн., 8 550,00 грн., 12 934,80 грн., 13 098,00 грн.; за квітень 2009р. на суми у розмірі 18 482,40 грн., 2 527,20 грн., 20 690,40 грн., 19 248,00 грн., 7 690,80 грн., 7 299,60 грн., 13 718,40 грн.; за травень 2009р. на суми у розмірі 20 576,40 грн., 17 973,60 грн., 10 281,60 грн., 17 194,80 грн., 15 590,40 грн., 27 847,20 грн., 16 314,00 грн., 17 060,40 грн., 19 108,80 грн., 7 776,00 грн., 6 036,00 грн.; за червень 2009р. на суми у розмірі 10 977,60 грн., 9 229,20 грн., 43 416,00 грн., 17 203,20 грн., 8 660,40 грн., 8 686,80 грн., 39 440,40 грн.; за липень 2009р. на суми у розмірі 24 471,60 грн., 11 923,20 грн., 16 215,60 грн., 16 638,00 грн., 9 459,60 грн.; за вересень 2009р. на суми у розмірі 33 733,20 грн., 24 403,20 грн., 7 753,20 грн., 15 555,20 грн.; за жовтень 2009р. на суми у розмірі 7 920,00 грн., 19 336,80 грн., 11 432,40 грн., 21 198,00 грн., 10 174,80 грн.; за листопад 2009р. на суми у розмірі 24 126,00 грн., 8 604,00 грн., 11 138,40 грн., 5 854,80 грн., 22 041,60 грн.; за грудень 2009р. на суми у розмірі 9 782,40 грн., 24 441,60 грн., 15 414,00 грн.; за червень 2010р. на суми у розмірі 6 046,80 грн., 18 505,20 грн., 16 879,20 грн.; за липень 2010р. на суму у розмірі 25 496,40 грн. (а.с. 7-108, т. ІІ), усього на загальну суму у розмірі 1 143 446,40 грн.

У пункті 2 договору № 01-09 сторони погодили, що вартість послуг визначається сумарною вартістю всіх наданих послуг за заявками відповідача протягом терміну дії договору (п. 2.1); оплата наданих послуг здійснюється у національній валюті протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання та підписання актів передачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 2.4).

Як вбачається із зазначених актів приймання виконаних підрядних робіт, датами підписання цих актів є дати періоду з 02.06.2009 по 01.07.2010, про що також свідчать оригінали цих документів.

Позивач у листі № 4 від 03.02.2012 просив відповідача погасити заборгованість по підписаних актах приймання-передачі наданих послуг з облаштування паркувальних майданчиків дорожніми знаками та табличками до них за зазначеними у листі адресами (а.с. 32 т. І).

Із довідки позивача про надходження коштів по договору № 01-09 (а.с. 109, т. ІІ) вбачається, що відповідачем було сплачено позивачу за період з 16.09.2009 по 15.06.2012 грошові кошти на загальну суму у розмірі 1 067 607,20 грн., що також підтверджується витягами із особового рахунку позивача (а.с. 110-135, т. ІІ).

Як зазначає позивач у письмових поясненнях від 13.07.2012, за виконані роботи по облаштуванню паркувальних майданчиків дорожніми знаками та табличками до них, відповідач розрахувався частково, а саме сплатив 1 067 607,20 грн., з яких 68 966,40 грн. на підставі листа відповідача № 510 від 12.06.2009 (а.с. 54, т. ІІІ) було повернуто, як помилково сплачені.

Дане твердження позивача підтверджується меморіальним ордером № 79 від 15.06.2009 (а.с.56, т. ІІІ) та витягом із особового рахунку за 15.06.2009; таким чином, на день звернення до суду відповідач за виконані роботи по договору № 01-09 сплатив 998 640,80 грн.

У запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог від 22.06.2012 відповідач зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі робіт (типова форма № КБ-2в) на суму 39 440,40 грн. зазначені роботи виконані відповідно до договору № 25/05-09 від 25.05.2009.

Дослідивши наданий відповідачем оригінал акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009р. на суму 39 440,40 грн., підписаного сторонами, з посиланням на договір № 25/05-09 від 25.05.2009, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо безпідставності включення позивачем суми у розмірі 39 440,40 грн. до розміру заборгованості за виконані позивачем роботи за договором № 01-09.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем на підтвердження свого доводу про те, що акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009р. на суму 39 440,40 грн. складений на виконання саме договору № 25/05-09 від 25.05.2009, надано оригінал цього акту, належним чином оформленого.

Також до матеріалів справ надано копію договору № 25/05-09 від 25.05.2009 про надання послуг.

Та обставина, що позивачем надано оригінал такого самого акту, за винятком того, що підставою складання акту зазначено договір № 01-09 від 08.01.2009, не спростовує вищезазначене твердження відповідача, оскільки підписи представників сторін є на обох актах, а вписання номеру та дати іншого договору може свідчити лише про неналежне оформлення сторонами усіх примірників актів, тобто, незаповнення усіх реквізитів цього документа на усіх його примірниках у момент підписання та у подальшому вписання підстави його складання на власний розсуд. Докази на спростування вищезгаданих тверджень відповідача у матеріалах справи відсутні.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку (лист Національного банку України від 09.06.2011 за № 25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу").

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем перераховано на банківський рахунок позивача кошти в сумі 15 424,80 грн. та 23 012,80 грн. згідно із платіжними дорученнями № 273 та № 274 від 11.02.2009, відповідно. У графах: "Призначення платежу" платіжних доручень №№ 273, 274 від 11.02.2009 зазначено: "Оплата за вик. роботи по встановленню дорож. знаків згідно із актами викон. робіт в січні 09р. за дог. № 05-17-1-08 від 15.10.08р. в т.ч. ПДВ 20% - 2 570,80 грн." та "Кінц. роз. за вик. роботи по встан. дорож. знаків згідно із актами вик. робіт в січні 09р. за дог. 01-32-1-08 від 03.10.08р. в т.ч. ПДВ 20% - 3 835,47 грн.

Згідно із ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначається моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї сторони.

Однак, у матеріалах справи відсутня заява відповідача про зарахування сплачених грошових коштів згідно із платіжними дорученнями №№ 273, 374 від 11.02.2009, як зустрічних вимог.

Твердження відповідача у запереченні від 03.07.2012 на заяву про збільшення позовних вимог про те, що відповідачем було вирішено зазначені вище кошти врахувати в рахунок належних за договором № 01-09 платежів, а позивач проти цієї обставини не заперечував, не підтверджено матеріалами справи.

Також про те, що було відсутнє волевиявлення відповідача пред'явити вимогу про зарахування зустрічних вимог у порядку ст. 601 ЦК України свідчить й надання до апеляційного господарського суду копії листа від 16.02.2009 за № 722/1 про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях № 273 та № 274.

Таким чином, матеріалами справи не доведено наявності підстав для висновків про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог та у зв'язку із цим, припинення зобов'язання зарахуванням згідно із ст. 601 ЦК України.

Також у матеріалах справи відсутні докази надсилання або вручення відповідачем позивачу листа від 16.02.2009 № 722/1 про уточнення призначення платежу та докази погодження сторонами зміни призначення платежу у платіжних дорученнях № 273 та № 274.

Отже, відповідачем не доведено наявності підстав для зменшення розміру заборгованості за надані послуги за договором № 01-09 на суми 15 424,80 грн. та 23 012,80 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 105 365,90 грн.

Слід зазначити, що відповідач не позбавлений права звернутись до позивача із вимогою про повернення помилково сплачених коштів згідно із платіжними дорученнями №№ 273, 274 від 11.02.2009.

Із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для здійснення зарахування помилково перерахованих відповідачем позивачу зазначених грошових коштів у загальній сумі 38 437,60 грн. у рахунок погашення заборгованості за договором № 01-09 від 08.01.2009, апеляційна інстанція не погоджується, як із таким, що не грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 105 365,90 грн. є такими, що відповідають нормам законодавства, підтверджені матеріалами справи, відповідачем належним чином не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 5.3 договору № 01-09 за затримку оплати за надані послуги відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми простроченого платежу станом на день виникнення боргу.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені за період з 30.11.2011 по 29.05.2012 у розмірі 11 058,84 грн., оскільки пеня нарахована поза межами шести місяців, передбачених нормою ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, з урахуванням фактичної суми заборгованості відповідача перед позивачем, апеляційний господарський суд вважає суми 11 063,42 грн. інфляційних втрат та 6 365,26 грн. 3% річних правильними та дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зазначених розмірах.

Із апеляційними скаргами позивача та відповідача апеляційна інстанція не погоджується, частково, враховуючи викладене та наступні обставини.

Твердження позивача в апеляційній скарзі про зарахування суми 39 440,40 грн., сплаченої згідно з актом виконаних робіт від 30.06.2012, не відповідає матеріалам справи.

Твердження відповідача про невстановлення дат складення сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт спростовується оригіналами цих актів, наданих позивачем, які підписані позивачем та відповідачем із зазначенням однієї або двох дат підписів.

Наявність у відповідача оригіналів актів приймання виконаних підрядних робіт підписаних сторонами без вказування дат підписів, свідчить про неналежне оформлення усіх примірників оригіналів актів, зокрема, невказування дат підписів, що не позбавляє юридичної сили інших примірників таких актів, належно оформлених.

Твердження про неврахування від'ємних значень індексів інфляції є безпідставним.

Висновок відповідача, що невстановлення того, за якими саме актами не були оплачені послуги, спричинило необґрунтоване стягнення інфляційних втрат та річних, спростовується матеріалами справи, адже позивачем нараховано інфляційні втрати та річні за період з 08.07.2010, тобто з дня початку прострочення оплати вартості виконаних робіт за актом, складеним останнім.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдорсервіс" та відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" і часткового скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдорсервіс" задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 у справі № 5011-54/5621-2012 скасувати частково та прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (юридична адреса: 01030 м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10; код 35210739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдорсервіс" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; фактична адреса: 03164, м. Київ, вул. Прорізна, 8; код 34765426) 105 365,90 грн. основного боргу, 11 063,42 грн. інфляційних втрат, 6 365,26 грн. 3% річних, 2 455,89 грн. судового збору.

6. В решті позову відмовити.

7. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (юридична адреса: 01030 м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10; код 35210739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдорсервіс" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; фактична адреса: 03164, м. Київ, вул. Прорізна, 8; код 34765426) 443,39 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

8. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансдорсервіс" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; фактична адреса: 03164, м. Київ, вул. Прорізна, 8; код 34765426) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 916,49 грн., згідно із платіжним дорученням від 06.08.2012 за № 68 у зв'язку з подачею апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 у справі № 5011-54/5621-2012.

9. Повернути Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" (юридична адреса: 01030 м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10; код 35210739) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 1 020,82 грн., згідно із платіжним дорученням від 06.08.2012 за № 1944 у зв'язку з подачею апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 у справі № 5011-54/5621-2012.

10. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

11. Справу № 5011-54/5621-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.