Рішення

від 28.11.2012 по справі 5017/3131/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2012 р.Справа № 5017/3131/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙЛАС";

До відповідача: Приватного акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД";

про стягнення 300 585,55 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 30.10.2012р. за вх. №4960/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "САЙЛАС" (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" (далі -Відповідач) 300 585,55 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.11.2012 року за вх. №25038 та від 20.10.2012 року за вх. №25702/2012.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

04 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "САЙЛАС" та Приватним акціонерним товариством „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" (ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД") було укладено договір поставки № ДГ-000013, згідно якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар, а останній - прийняти та оплатити товар у відповідності до накладної.

Договір укладено на строк до 31.12.2011 року, з можливістю його пролонгації на наступних календарний рік.

Після укладення договору сторони досягли домовленості про зміну форми та порядку подання заявок на поставку конкретних партій товару, згідно якої заявки повинні надаватись Відповідачем та погоджуватись з Позивачем в усній формі шляхом телефонного зв'язку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САЙЛАС" стверджує, що Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконував не в повному обсязі. Крім того взагалі не була сплачена вартість 6-ти отриманих партій товару.

Загальна сума заборгованості Відповідача за отриманий товар склала 296 730,95 грн.

29.03.2012 р. Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної суми заборгованості та пені у сумі 45 993 грн. у відповідності до згідно п.10.2 договору (справа № 5017/962/2012 ).

Ухвалою суду від 11 червня 2012 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙЛАС" було залишено без розгляду.

12 липня 2012 р. між сторонами, з метою позасудового врегулювання спору, було укладено угоду про порядок, умови та строки погашення заборгованості по договору № ДГ-000013 від 04 січня 2010 р.

За умовами цієї угоди Відповідач прийняв на себе зобов'язання погасити у повному обсязі основний борг за товар у розмірі 296 730,95 грн. та компенсувати Позивачу судові витрати у сумі 6 855,00 грн. у строк до 10 серпня 2012 р., при цьому 20% суми заборгованості сплатити протягом 5 днів з моменту укладення угоди. У випадку повного виконання Відповідачем вказаних зобов'язань, Позивач зобов'язався відмовитись від стягнення пені.

Однак, Відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за вищевказаною угодою, та здійснив лише часткове погашення боргу.

Всього, таким чином, Відповідач перерахував Позивачу в порядку погашення основного боргу по договору № ДГ-000013 від 04 січня 2010 р., лише 50 000 грн., в зв'язку з чим сума його основного боргу зменшилась до 246 730,95 грн.

В період з 12.09.2012 р. до 22.10.2012 р. Відповідач ніяких платежів в порядку погашення своєї заборгованості не здійснював.

Враховуючи терміни прострочення зобов'язань щодо оплати поставленого товару Позивачем було нараховано 3% річних від суми боргу, що складає -14 424,88 грн., суму інфляційних втрат, що складає 17 223,27 грн. та 22 206,45 грн - суму пені.

На підставі викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "САЙЛАС" просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД": основний борг по договору № ДГ-000013 від 04 січня 2010 року у сумі 246 730,95 грн., три відсотки річних у сумі 14 424,88 грн., інфляційні втрати у сумі 17 223,27 грн. та пеню у сумі 22 206,45 грн, а всього 300 585,55 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, 04 січня 2010 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "САЙЛАС" (Продавець) та Відповідачем -Закритим акціонерним товариством „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД", який нині іменується Приватне акціонерне товариство „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" (Покупець) було укладено договір поставки № ДГ-000013, згідно якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар - мюзле для шампанського, а Покупець - прийняти та оплатити товар у відповідності до накладної.

У пункті 4.1. вказаного договору сторонами було визначено, що поставка товару

здійснюється окремими партіями у відповідності до поданих Покупцем та погоджених із

Продавцем заявками. Заявки подаються у письмовій формі безпосередньо Продавцю, або надсилаються рекомендованим листом, або ж факсимільним засобом зв'язку.

Згідно положення пункту 6.1. оплата товару повинна здійснюватись Покупцем протягом 60-ти календарних днів з моменту фактичної поставки товару. У випадку прострочення Покупця у здійсненні оплати за поставлений товар сторони у пункті 10.2 договору передбачили неустойку у виді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла на момент виникнення заборгованості від суми несвоєчасної оплати за кожен день прострочки.

Після укладення договору сторони досягли домовленості про зміну форми та порядку подання заявок на поставку конкретних партій товару, згідно якої заявки повинні надаватись Покупцем та погоджуватись з Продавцем в усній формі шляхом телефонного зв'язку.

Судом встановлено, що протягом дії договору, зобов'язання Позивача щодо передачі у власність відповідача конкретних партій товару у відповідності з погодженими заявками, були виконані належним чином.

Відповідач же свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав не в повному обсязі. Вартість партії товару отриманої згідно видаткової накладної №74 від 17.09.2010 р. за довіреністю № 627 від 17.09.2010 р. на загальну суму 47 352,61 грн., була сплачена лише частково у сумі 30 707,39 грн. В зв'язку з неповною оплатою вказаної партії отриманого товару з 18.11.2010 р. у Відповідача виникла заборгованість у сумі 16 645,22 грн.

Крім того Відповідачем не була сплачена вартість шести отриманих партій товару, а саме: партії отриманої згідно видаткової накладної № 82 від 04.10.2010 р. за довіреністю № 632 від 05.10.2010 р. на загальну суму 47 352,62 грн. Заборгованість виникла з 05.12.2010 р.; партії отриманої згідно видаткової накладної № 96 від 02.11.2010 р. за довіреністю №647 від 02.11.2010 р. на загальну суму 50 375,14 грн. Заборгованість виникла з 03.01.2011р.; партії отриманої згідно видаткової накладної № 102 від 16.11.2010 р. за довіреністю №308850 від 15.11.2010 р. на загальну суму 50 375,14 грн. Заборгованість виникла з 17.01.2011р.; партії отриманої згідно видаткової накладної № 120 від 09.12.2010 р. за довіреністю № 308783 від 09.12.2010 р. на загальну суму 20 150,05 грн. Заборгованість виникла з 10.02.2011р.; партії отриманої згідно видаткової накладної № 123 від 10.12.2010 р. за довіреністю № 308783 від 09.12.2010 р. на загальну суму 54 405,14 грн. Заборгованість виникла з 11.02.2011р.; партії отриманої згідно видаткової накладної № 128 від 17.12.2010 р. за довіреністю №308783 від 09.12.2010 р. та № 308796 від 17.12.2010 р. на загальну суму 57 427,64 грн. Заборгованість виникла з 18.02.2011 р.

Загальна сума заборгованості Відповідача за отриманий товар складала 296 730,95 грн.

12 липня 2012 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено угоду про порядок, умови та строки погашення заборгованості по договору № ДГ-000013 від 4 січня 2010 р. За умовами цієї угоди Відповідач прийняв на себе зобов'язання погасити у повному обсязі основний борг за поставлене мюзле у розмірі 296 730,95 грн. та компенсувати судові витрати у строк до 10 серпня 2012 р., при цьому 20% суми заборгованості сплатити протягом 5 днів з моменту укладення угоди. У випадку повного виконання Відповідачем вказаних зобов'язань, Позивач зобов'язався відмовитись від стягнення пені.

Однак, господарським судом встановлено, що Відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за вищевказаною угодою, та здійснив лише часткове погашення боргу наступними платежами: 06.08.2012р. платіжне доручення №949 сплатив 10 000,00 грн.; 27.08.2012р. платіжне доручення № 1109 сплатив 10 000,00 грн.; 29.08.2012р. платіжне доручення.№1134 сплатив 10 000,00 грн.; 31.08.2012р. платіжне доручення №1172 сплатив 10 000,00 грн.; 11.09.2012 р. платіжне доручення №1242 сплатив 10 000,00 грн.

Всього, таким чином, Відповідач перерахував позивачу в порядку погашення основного боргу по договору № ДГ-000013 від 4 січня 2010 р., лише 50 000 грн., в зв'язку з чим сума його основного боргу зменшилась до 246 730,95 грн.

На час розгляду справи Відповідач ніяких платежів в порядку погашення своєї заборгованості не здійснював. 01.10.2012р. Позивач направив Відповідачу акт звіряння розрахунків, згідно якого заборгованість Відповідача складає 246 730,95 грн.

Станом на 28 листопада 2012 р. заперечень від Відповідача судом не отримано.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до положення ч1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч.2 цієї статті покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 246 730,95 грн. за товар поставлений згідно договору № ДГ-000013 від 04 січня 2010 р. є правомірною та обґрунтованою.

Згідно ч.3 ст. 692 ЦК України продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами

У ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зазначається що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо Інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи терміни прострочення Відповідача по виконанню зобов'язань щодо оплати поставленого товару окремо за кожною партією та часткове погашення боргу Відповідачем в період з 06.08.2012 р. по 11.09.2012 р., станом на 22.10.2012 р. 3% річних від суми боргу складає -14 424,88 грн.

Сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Відповідача в зв'язку з простроченням його грошових зобов'язань складає 17 223,27 грн.

Оскільки, Відповідач не виконав у повному обсязі своїх зобов'язань визначених угодою від 12 липня 2012 р. Позивач правомірно заявляє вимогу про стягнення з Відповідача неустойки в зв'язку з простроченням в оплаті поставленого товару у розмірі 22206,45 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України вказує на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 44, код ЄДРПОУ 00412033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙЛАС" (61166, м. Харків, вул. Академіка Ляпунова, буд. 11, кв. 95, код ЄДРПОУ 34017389) основний борг по договору № ДГ-000013 від 04 січня 2010 року у сумі 246 730,95 грн., три відсотки річних у сумі 14 424,88 грн., інфляційні втрати у сумі 17 223,27 грн. та пеню у сумі 22 206,45 грн, та суму судового збору у розмірі 6 011,71 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2012 року.

Суддя Меденцев П.А.