Постанова

від 09.04.2013 по справі 5017/3131/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.Справа № 5017/3131/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Савицького Я.Ф.

Суддів : Журавльова О.О.

Лавренюк О.Т.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження голови суду Балуха В.С. від 08.04.2013р. № 249)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 09.04.2013р.:

від позивача: Костів Т.З., довіреність № б/н від 04.03.2013р.;

від відповідача: не з'явились;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод»

на рішення господарського суду Одеської області

від 28 листопада 2012 року

по справі №5017/3131/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлас»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод»

про стягнення 300585,55 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на 26.03.2013р. та 09.04.2013р.

В судовому засіданні 09.04.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2012р. по справі №5017/3131/2012 задоволено позов ТОВ «Сайлас» до ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» про стягнення 300585,55 грн. : стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 246730,95 грн., 14424,88 грн. 3% річних, 17223,27 грн. - інфляційних втрат, пеню - в сумі 22206,45 грн. та 6011,71 грн. грн. - витрат по сплаті судового збору, з посиланням на те, що 04.01.2010р. між ТОВ «Сайлас» та ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» укладено договір поставки № ДГ-000013, за яким позивачем передано у власність відповідача товар, між тим, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 296730,95 грн. 29.03.2012р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної суми заборгованості та пені у сумі 45993 грн. у відповідності до п.10.2 договору, ухвалою суду від 11.06.2012р. позов ТОВ «Сайлас» було залишено без розгляду, а 12.07.2012р. між сторонами, з метою позасудового врегулювання спору, було укладено угоду про порядок, умови та строки погашення заборгованості по договору № ДГ-000013 від 04.01.2010р., за якою відповідач прийняв на себе зобов'язання погасити у повному обсязі основний борг за товар у розмірі 296730,95 грн. та компенсувати позивачу судові витрати у сумі 6855,00 грн. у строк до 10.08.2012р., при цьому 20% суми заборгованості сплатити протягом 5 днів з моменту укладення угоди, у випадку повного виконання відповідачем вказаних зобов'язань, позивач зобов'язався відмовитись від стягнення пені. Однак, відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за вищевказаною угодою, та здійснив лише часткове погашення боргу. Всього відповідач перерахував позивачу в порядку погашення основного боргу по договору № ДГ-000013 від 04.01.2010р. лише 50000 грн., в зв'язку з чим сума його основного боргу зменшилась до 246730,95 грн.. В період з 12.09.2012р. до 22.10.2012р. відповідач ніяких платежів в порядку погашення своєї заборгованості не здійснював. Враховуючи терміни прострочення відповідача по виконанню зобов'язань щодо оплати поставленого товару окремо за кожною партією та часткове погашення боргу відповідачем в період з 06.08.2012р. по 11.09.2012р., станом на 22.10.2012р. 3% річних від суми боргу складає - 14 424,88 грн., сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача в зв'язку з простроченням його грошових зобов'язань складає 17223,27 грн., оскільки відповідач не виконав у повному обсязі своїх зобов'язань визначених угодою від 12.07.2012р. позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в зв'язку з простроченням в оплаті поставленого товару у розмірі 22206,45 грн..

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2012р. по справі №5017/3131/2012, у задоволенні позову відмовити, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що позивачем разом з товаром не передано документи, які підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (технічний паспорт, сертифікат якості тощо);приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу про оподаткування або прибутковим ордером. Скаржник зазначає, що неодноразово в усній та письмовій формі звертався з проханням надати належним чином оформлені документи по поставці вантажу та розрахунків за нього, що позивачем зроблено не було.

ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача у повідомленні Одеського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи на 09.04.2013р. о 11:30 год., проте представник ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» в останнє судове засідання не з'явився, правами наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без змін з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайлас" (постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Ізмаїльський виноробний завод», яке перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський виноробний завод» (покупець) укладено договір поставки № ДГ-000013, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - мюзле для шампанського, а покупець - прийняти та оплатити його відповідно до накладної (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що кількість і асортимент кожної партії товару зазначається в накладній, які оформляються на кожну партію товару і мають силу специфікацій до договору.

Якість товару повинна відповідати вимогам діючих стандартів, технічних умов і відповідати еталону, попередньо наданого постачальником, підтвердженням якості товару зі сторони постачальника є копія сертифікату якості відповідно до Держстандарту України, разом з товаром постачальник зобов'язаний передати видаткову та податкову накладні (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно з п.п. 4.1., 4.2 вказаного договору сторонами визначено, що поставка товару

здійснюється окремими партіями у відповідності до поданих покупцем та погоджених із

продавцем заявками. Заявки подаються у письмовій формі безпосередньо продавцю, або надсилаються рекомендованим листом чи факсимільним засобом зв'язку.

Як вбачається з п.п. 4.4 договору, датою поставки є дата передачі товару покупцю в місці поставки і підписання товаросупровідних документів на відповідну партію товару.

Відповідно до п.4.9 договору партія товару вважається не поставленою до того часу, поки постачальником не будуть надані покупцю документи, які підтверджують якість і безпечність товару, а також податкова накладна і товаросупровідні документи.

Загальна сума договору визначається як накопичувальна сума по всім поставкам, які здійснені протягом строку дії договору.

Згідно положення пункту 6.1. оплата товару повинна здійснюватись покупцем протягом 60-ти календарних днів з моменту фактичної поставки товару.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, оплачених покупцем, на розрахунковий рахунок постачальника (п.6.4 договору).

Пунктами 9.1, 9.2 договору встановлений строк дії договору до 31.12.2011р., якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, то договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

У випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від суми несвоєчасної оплати за кожен день прострочення (п.10.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору сторони досягли домовленості про зміну форми та порядку подання заявок на поставку конкретних партій товару, згідно якої заявки повинні надаватись покупцем та погоджуватись з постачальником в усній формі шляхом телефонного зв'язку.

На виконання умов договору ТОВ «Сайлас» поставило ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» товар - мюзле для шампанського - на загальну суму 327438,35 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000074 від 17.09.2010р. на суму 47352,62 грн., №82 від 04.10.2010р. на суму 47352,62 грн., №РН-0000096 від 02.11.2010р. на суму 50375,14 грн., №РН-0000102 від 16.11.2010р. на суму 50375,14 грн., №РН-0000120 від 09.12.2010р. на суму 20150,05 грн., №РН-0000123 від 10.12.2010р. на суму 54405,14 грн., №РН-0000128 від 17.12.2010р. на суму 57427,64 грн., які підписані директором ТОВ «Сайлас» і представником ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» за відповідними довіреностями (арк. спр. 37-43) та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до поставленого товару ТОВ «Сайлас» виставлені рахунки-фактури №СФ-0000074 від 17.09.2010р. на суму 47352,62 грн., №СФ-0000082 від 04.10.2010р. на суму 47352,62 грн., №СФ-0000095 від 02.11.2010р. на суму 50375,14 грн., №СФ-0000102 від 16.11.2010р. на суму 50375,14 грн., №СФ-0000120 від 09.12.2010р. на суму 20150,05 грн., №СФ-0000123 від 10.12.2010р. на суму 54405,14 грн., № СФ-0000128 від 17.12.2010р. на суму 57427,64 грн..

Як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» здійснило лише часткову оплату вартості партії товару відповідно до видаткової накладної №74 від 17.09.2010р. на суму 30707,39 грн., внаслідок чого з 18.11.2010р. у ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» утворилась заборгованість за дану партію товару перед ТОВ «Сайлас» в сумі 16645,22 грн.

Крім того, ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» не сплачена вартість шести отриманих партій товару, а саме: партії, отриманої відповідно до видаткової накладної №82 від 04.10.2010р. за довіреністю №632 від 05.10.2010 р. на загальну суму 47352,62 грн., де заборгованість виникла з 05.12.2010р.; партії, отриманої згідно з видатковою накладною №96 від 02.11.2010 р. за довіреністю №647 від 02.11.2010р. на загальну суму 50375,14 грн., де заборгованість виникла з 03.01.2011р.; партії, отриманої відповідно до видаткової накладної №102 від 16.11.2010р. за довіреністю №308850 від 15.11.2010р. на загальну суму 50375,14 грн., де заборгованість виникла з 17.01.2011р.; партії, отриманої згідно з видатковою накладною №120 від 09.12.2010р. за довіреністю №308783 від 09.12.2010 р. на загальну суму 20 150,05 грн., де заборгованість виникла з 10.02.2011р.; партії, отриманої відповідно до видаткової накладної №123 від 10.12.2010р. за довіреністю № 308783 від 09.12.2010 р. на загальну суму 54 405,14 грн., де заборгованість виникла з 11.02.2011р.; партії, отриманої згідно з видатковою накладною №128 від 17.12.2010р. за довіреністю № 308796 від 17.12.2010 р. на загальну суму 57 427,64 грн., де заборгованість виникла з 18.02.2011 р.

Таким чином, загальна сума заборгованості ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» за отриманий товар складає 296 730,95 грн., що стало підставою для звернення ТОВ «Сайлас» до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» вищезазначеної заборгованості та пені у сумі 45993,00 грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2012р. позов ТОВ «Сайлас» залишено без розгляду.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що 12.07.2012р. між сторонами, з метою позасудового врегулювання спору, укладено угоду про порядок, умови та строки погашення заборгованості по договору № ДГ-000013 від 04.01.2010р., відповідно до умов якої ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» прийняв на себе зобов'язання погасити у повному обсязі основний борг за товар у розмірі 296730,95 грн. та компенсувати ТОВ «Сайлас» судові витрати у сумі 6855,00 грн. у строк до 10.08.2012р., при цьому, 20% суми заборгованості сплатити протягом 5 днів з моменту укладення угоди. У випадку повного виконання покупцем вказаних зобов'язань, постачальник зобов'язався відмовитись від стягнення пені.

Однак, ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» не виконав належним чином своїх зобов'язань за вищевказаною угодою, та здійснив лише часткове погашення боргу, перерахувавши ТОВ «Сайлас» в порядку погашення основного боргу за договором № ДГ-000013 від 04.01.2010р. лише 50 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №949 від 06.08.2012р. на суму 10000,00 грн.; платіжним дорученням № 1109 від 27.08.2012р. на суму 10000,00 грн.; платіжним дорученням №1134 від 29.08.2012р. на суму 10000,00 грн.; платіжним дорученням №1172 від 31.08.2012р. на суму 10000,00 грн.; платіжним дорученням №1242 від 11.09.2012 р. на суму 10000,00 грн., тому сума основного боргу зменшилась до 246 730,95 грн., у зв'язку з чим ТОВ «Сайлас» надіслало на адресу ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» претензію з доданим актом звірки взаємним розрахунків, в якому просить покупця оплатити заборгованість у розмірі 246 730,95 грн..

Проте ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» відповіді на вищевказану претензію не надіслало та заборгованість не сплатило.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

З огляду на викладені вище обставини господарський суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Сайлас» в частині стягнення із ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» заборгованості за поставлений відповідно до умов договору поставки №ДГ-000013 від 04.01.2010р. товар у сумі 246 730,95 грн..

Пунктами 3.1, 3.2 договору встановлено, що якість товару повинна відповідати вимогам діючих стандартів, технічних умов і відповідати еталону, попередньо наданого постачальником, підтвердженням якості товару зі сторони постачальника є копія сертифікату якості відповідно до Держстандарту України, разом з товаром постачальник зобов'язаний передати видаткову та податкову накладні.

Скаржник зазначає, що позивачем разом з товаром не передано документи, які підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (технічний паспорт, сертифікат якості, товаро-транспортні накладні).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки в матеріалах справи наявні копії сертифікатів якості продукції №74 від 17.09.2010р., №82 від 04.10.2010р., №96 від 02.11.2010р., №102 від 16.11.2010р., №120 від 09.12.2010р., №123 від 10.12.2012р., при цьому, ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» не надано жодних доказів в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що вищезазначені сертифікати не надавались ТОВ «Сайлас» під час поставки товару.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач здійснював поставку товару на своє складське приміщення, орендоване відповідно до договору найму (оренди) нерухомості №43-Ю від 07.04.2010р., яке знаходиться у м. Одеса, а відповідач, фактично, самостійно забирав товар з даного приміщення.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що даний факт покладає відповідальність в оформленні товаро-транспортних накладних на відповідача та пояснює їх відсутність у документальному оформленні фактів поставки товару.

У позовній заяві ТОВ «Сайлас» також просило стягнути з відповідача 3% річних в сумі 14424,88 грн. та інфляційні втрати у сумі 17223,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунки розміру інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Сайлас» про стягнення із ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» 3% річних в сумі 14424,88 грн. та інфляційні втрати у сумі 17223,27 грн..

Як вбачається з позовної заяви ТОВ «Сайлас» просило господарський суд стягнути із ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» пеню у розмірі 22206,45 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.10.2 договору поставки №ДГ-000013 від 04.01.2010р. у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від суми несвоєчасної оплати за кожен день прострочення.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, складений господарським судом першої інстанції, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, та погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги ТОВ «Сайлас» про стягнення з ПрАТ «Ізмаїлський виноробний завод» пені у сумі 22206,45 грн..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2012р. по справі №5017/3131/2012 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ «Ізмаїлський виноробний завод» - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2012р. по справі №5017/3131/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 11.04.2013р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Журавльов О.О.

Суддя Лавренюк О.Т.