Постанова

від 09.11.2012 по справі 3/307

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2012 р. Справа№ 3/307

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 3/307

у справі № 3/307 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКС Енерготек»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія -1»

про розірвання договору оренди та стягнення 25 251,07 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача - Чигирин К. Є., представник за довіреністю № 60 від 23.12.2012 року; Шевчук О. М., представник за довіреністю № 69 від 27.12.2011 року;

Від відповідача - Чернега В. О., представник за довіреністю № 15/10 від 15.10.2012 року;

Від третьої особи - Конопля А. М., представник за довіреністю б/н від 01.10.2012 року;

ВСТАНОВИВ:

04.11.2011 року до господарського суду м. Києва звернулося Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКС Енерготек» про дострокове розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності - Дибинецької ГЕС від 02.11.2007 року, стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24 822,87 грн. та 428,20 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 3/307 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області відмовлено у задоволені позову про розірвання договору оренди державного майна від 02.11.2007 року та повернення майна. Залишено без розгляду позовні вимоги позивача в частині стягнення 25 251,07 грн.

Не погодившись з рішенням суду Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області подало апеляційну скаргу, просить рішення місцевого господарського суду скасувати, задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.4, т.2).

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що на виконання ухвали суду ним складено Акт звірки розрахунків, який відповідачем не підписано у зв'язку з непогодженням порядку формування орендної плати, вважає, що судом необґрунтовано застосовано п. 5 ст. 81 ГПК України та залишено позов без розгляду в частині стягнення заборгованості по орендній платі та пені.

Апелянт не погоджується з висновком суду про відмову у задоволені позову в частині дострокового розірвання договору оренди, оскільки факт порушення орендарем зобов'язань за договором підтверджено матеріалами справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.12 року апеляційну скаргу РВ ФДМ України по Київській області задоволено частково, Рішення господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 3/307 скасовано. Стягнуто з ТОВ «ПКС «Єнерготек» 24 822,87 грн. заборгованості по орендним платежам, 428,20 грн. пені. Розірвано договір оренди від 02.11.07 року, зобов'язано ТОВ «ПКС «Енерготек» повернути орендоване майно шляхом укладання акту приймання передачі.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.12 року у справі 3/307 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 року Рішення господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 3/307 скасовано. Стягнуто з ТОВ «ПКС «Єнерготек» 24 822,87 грн. заборгованості по орендним платежам, 428,20 грн. пені. Розірвано договір оренди від 02.11.07 року, зобов'язано ТОВ «ПКС «Енерготек» повернути орендоване майно шляхом укладання акту приймання передачі.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.12 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.12 року у справі 3/307 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, оскільки судом апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 111-12 ГПК України не виконано вимоги касаційної інстанції, щодо дослідження та оцінки платіжних доручень, представлених в матеріалах справи, а також не встановлено та не досліджено виконання орендарем зобов'язання страхування майна в термін, як передбачено умовами договору оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 3/307 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.11.2012 року.

В судовому засіданні 05.11.2012 року представник відповідача заявив усне клопотання про присутність при розгляді справи представника посольства США в України.

Представник третьої особи заперечив проти даного клопотання, посилаючись на ст. 4-4 ГПК України, заявив усне клопотання про розгляд спору в закритому судовому засіданні.

На виконання Постанов Вищого господарського суду України від 08.05.2012 року та 02.10.2012 року по справі № 3/307 колегія суддів апеляційного господарського суду зобов'язала сторони надати додаткові докази, а саме відповідача - оригінали та належним чином засвідчені договори страхування орендованого майна за період 2007-2009 роки, докази оплати страхових платежів; позивача - додаткові пояснення щодо приватизації об'єкту оренди, про що зазначено в протоколі судового засідання від 05.11.2012 року та в ухвалі від 05.11.2012 року. За результатами судового засідання 05.11.2012 року оголошено перерву до 09.11.2012 року.

07.11.2012 року третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія -1» подала письмове клопотання про конфіденційний розгляд справи № 3/307.

В обгрунтування зазначеного клопотання, ТОВ «Енергія -1», посилаючись на норми ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 4-4 ГПК України, ст. 505 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про інформацію», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року зазначило, що присутність у судовому засіданні представника посольства США в Україні може зашкодити інтересам правосуддя, вважає, що в процесі розгляду спору проголошується інформація комерційного характеру, досліджуються документи, що мають комерційну таємницю товариства і він не бажає, щоб така інформація була доступна представнику іноземної держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції залишила клопотання ТОВ «Енергія -1» про конфіденційний розгляд справи № 3/307 без задоволення, оскільки предметом спору у справі № 3/307 є договір оренди від 02.11.07 року укладений між РВ ФДМ України по Київській області та ТОВ «ПКС Єнерготек» та зобов'язання сторін, що випливають з умов даного договору оренди. ТОВ «Енергія -1» не є стороною у спірному договорі, відтак при розгляді спору у даній справі не розглядаються будь-які зобов'язання юридичної особи - ТОВ «Єнергія-1», спір у даній справі не стосується діяльності даного товариства.

Розгляд справи продовжено у відкритому судовому засіданні.

На виконання вимог апеляційної інстанції 09.11.2012 року позивачем надані додаткові пояснення в тому числі з приватизації Дибинецької ГЕС. Представник позивача повідомив про те, що приватизація цілісного майнового комплексу Дибинецької ГЕС (Київська область, Богуславський район, с. Дибинці, вул. Надросся, 10А), здійснена ФДМ України, відповідач у справі участі в конкурсі з приватизації майна не брав.

Апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду від 22.12.2011 року та задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2012 року заперечив вимоги апеляційної скарги, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Енергія -1» в судовому засіданні 09.11.2012 року підтримав вимоги позивача, просить скасувати рішення господарського суду м. Києва, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

02.11.2007 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській області (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКС «Енерготек» (орендар за договором) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), який посвідчено державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори 02.11.2007 та зареєстровано в реєстрі за № 1-5003 ( а.с.11, т.1).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: група інвентарних обєктів (нежила будівля ГЕС, зазначено в плані літ. «А» глуха гребля № 1, водоприймач № 2, устаткування та обладнання) Дибинецької ГЕС (далі - майно), площею 276,90 кв. м., розміщене за адресою: Київська область, Богусласький район, с. Дибинці, вул. Надросся, 10а., що знаходиться в оперативному управління регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено строком на 10 років, і діє з 02.11.2007 до 02.11.2017.

Договором сторони обумовили, що майно передається в оренду з метою господарського використання (п. 1.5. договору).

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобовязаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується після державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання передачі майна.

11.04.2008 року сторони уклали Акт приймання передачі майна (а.с.15,т.1), який підписано повноважними представниками сторін за договором без будь-яких заперечень чи застережень.

14.07.2008 року між сторонами за договором оренди (сторонами у справі) та ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» укладено трьохсторонній Акт приймання передачі групи інвентарних об'єктів Дибинецької ГЕС, яким зафіксовано фактичну передачу майна (п.2 акту) за договором оренди від 02.11.2007 року (а.с.46, т.1).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній, оплатний. Двосторонній - оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки по відношенню до іншої сторони.

Згідно ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 629, 638 ЦК України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору і є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, ст. ст. 19 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, визначається органами місцевого самоврядування. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі і орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Пунктом 3.1. договору оренди встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) та за результатами конкурсу на право оренди державного майна становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку -серпень 2007 року 16 000,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору).

Згідно п.п. 3.3, 3.4, 3.6 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, сплачується шляхом перерахування до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця в 100% обсязі.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач не виконав обов'язку щодо страхування об'єкту оренди, має станом на 20.10.2011 року (розрахунок позовних вимог (а.с.16,т.1)) заборгованість по сплаті орендних платежів в сумі 24 822,87 грн, чим порушив істотні умов договору оренди, що є підставою для стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення орендованого майна.

Місцевий господарський суд залишив без розгляду позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу, по п.5 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з неподанням позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів, а саме акту звірки розрахунків по сплаті орендної плати.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Як стверджує позивач, на виконання ухвали суду ним складено Акт звірки розрахунків (представлено в матеріалах справи а.с.119, т.1), згідно якого відповідачу за весь час дії договору оренди (станом на 05.11.2011 року) нараховано орендні платежі в сумі 793 914,70 грн. Орендарем сплачено 777 569,32 грн. (з врахуванням завдатку 16 000 грн.), або 761 569,32 грн. без врахування суми завдатку (16 000 грн.) і заборгованість відповідача по сплаті орендної плати на час складання Акту звірки становить 32 345,38 грн. При цьому позивачем враховано сплату орендарем 20 500 грн. боргу платіжним дорученням № 299 від 09.11.2011 року (оплату проведено після звернення позивача до суду та порушення провадження у даній справі) та несплачений черговий платіж орендної плати.

Розрахунок у зазначеному акті проведено відповідно до умов п. 3.7 договору оренди, відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженою Постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 року, яка була чинною на час укладення договору.

Акт звірки розрахунків, складений позивачем, не підписано відповідачем у зв'язку з непогодженням порядку формування орендної плати.

Натомість відповідачем представлено суду свій Акт звірки (а.с.97, т.1), в якому відповідач проводить розрахунки за спірним договором із застосуванням знижувального коєфіціенту, згідно Постанови КМ України 316 від 25.03.2009 року, враховуючи сплачений завдаток, стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості по сплати орендних платежів, а відтак і вимоги про стягнення пені в розмірі 428,20 грн.

Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно вимог статей 526, 651 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ні спірним договором оренди, ні Законом України «Про оренду державного та комунального майна» не передбачено зміни договору в односторонньому порядку.

Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено лише за погодженням сторін.

Доводи відповідача щодо необхідності розрахунку орендної плати у новому розмірі у зв'язку з внесенням постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.98 N 699 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України з питань регулювання орендних відносин» змін до Методики не заслуговують на увагу, оскільки нормативне встановлення нового фіксованого розміру (ставки) орендної плати щодо певного кола орендарів не означає автоматичного внесення змін у цій частині до вже чинного договору. Процедура внесення таких змін, у тому числі з метою приведення умов договору у відповідність з чинним законодавством, вичерпно врегульована статтею 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 188 ГК України, згідно з якими спори з питань зміни орендної плати вирішуються у судовому порядку.

Відтак, доводи відповідача щодо автоматичної зміни розміру орендної плати у разі зміни Методики її розрахунку постановою Кабінету Міністрів України, без попереднього внесення змін сторонами до договору оренди є такими, що суперечать вищенаведеним положенням статті 21 Закону.

Отже, орендна плата встановлюється в договорі та не може бути змінена в односторонньому порядку і орендодавець не мав права без письмової заяви орендаря або укладання додаткової угоди до договору оренди застосовувати коефіцієнти 0,7; 0,45 на необхідність застосування яких наголошує відповідач.

В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до договору оренди щодо порядку нарахування орендної плати та розміру орендних платежів в установленому законом порядку, відсутність таких змін підтверджено представниками сторін в судовому засіданні.

З огляду на наведене колегія дійшла висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано проведено розрахунок орендної плати у відповідності до умов договору, згідно Методики зазначеної на момент його укладення.

На час звернення позивача з позовом позивачем відповідно до умов спірного договору нараховано орендні платежі (станом на 05.10.2011 року) в сумі 765 892,42грн., що доведено матеріалами справи не заперечено відповідачем.

Дослідивши представлені в матеріалах справи докази сплати відповідачем орендних платежів (а.с.99-150, т.2), колегія встановила, що відповідачем за спірний період сплачено 16 000 грн. завдатку (пл.доручення № 3 від 21.07.2008 року), 741 069,55 грн. орендної плати (платіжні доручення: № 7 від 11.08.2008року - 11129,69грн., №29 від 10.09.2008року- 20 275,02 грн., № 100 від 13.10.2008року- 20498,04грн., № 114 від 27.10.2008року - 20498,04 грн., № 128 від 10.11.2008року - 348,47грн., № 134 від 19.11.2008року - 20498,04грн., № 149 від 05.12.2008року - 800,00грн., № 164 від 05.01.2009року - 20805,51 грн., № 166 від 05.01.2009року - 800,00 грн., № 175 від 09.02.2009року - 20230,05 грн., № 200 від 10.03.2009 року - 22563,51 грн., № 244 від 09.04.2009 року - 22563,51 грн., № 281 від 15.05.2009 року - 23085,31 грн., № 301 від 04.06.2009 року - 14514,72 грн., № 305 від 10.06.2009 року - 72,56 грн., № 328 від 09.07.2009 року - 14747,75 грн., № 361 від 12.08.2009 року - 14733,00 грн., № 383 від 11.09.2009 року - 14703,54 грн., № 411 від 29.09.2009 року - 14703,53 грн., № 442 від 27.10.2009 року - 117,63 грн., № 451 від 12.11.2009 року - 14703,54 грн., № 488 від 09.12.2009 року - 15119,06 грн., № 518 від 28.12.2009 року - 15119,06 грн., № 529 від 11.01.2010 року - 136,07 грн., № 552 від 22.01.2010 року - 15119,06 грн., № 561 від 09.02.2010 року - 272,14 грн., № 597 від 10.03.2010 року - 15824,79 грн., № 673 від 12.04.2010 року - 15967,21 грн., № 741 від 07.05.2010 року - 15919,31 грн., № 790 від 08.06.2010 року - 15823,79 грн., № 834 від 09.07.2010 року - 15760,50грн., № 889 від 09.08.2010 року - 15728,97 грн., № 929 від 03.09.2010 року - 15728,97 грн., № 933 від 10.09.2010 року - 188,76 грн., № 964 від 08.10.2010 року - 16379,34 грн., № 1045 від 11.11.2010 року - 16461,24 грн., № 1101 від 08.12.2010 року - 16510,62 грн., № 1150 від 30.12.2010 року - 16510,62 грн., № 1153 від 12.01.2011 року - 132,08 грн., № 1207 від 11.02.2011 року - 26734,51 грн., № 1251 від 12.03.2011 року - 26975,12 грн., № 1251 від 12.03.2011 року - 26975,12 грн., № 1293 від 04.04.2011 року - 26975,12 грн., № 1315 від 13.04.2011 року - 377,65 грн., № 18 від 12.05.2011 року - 27708,36 грн., № 74 від 07.06.2011 року - 2000,00 грн., № 72 від 07.06.2011 року - 27930,03 грн., № 77 від 08.06.2011 року - 2000,00 грн., № 119 від 14.07.2011 року - 28041,75 грн., № 170 від 09.08.2011 року - 27667,21 грн., № 221 від 13.09.2011 року - 27566,50 грн.) та 20500,00 грн. (платіжним дорученням № 299 від 09.11.2011 року), які сплачено відповідачем після звернення позивачем до суду та порушення провадження у справі.

Відтак, визначення позивачем заборгованості по оплаті орендної плати за час дії договору до звернення останнього з позовом за захистом порушеного права в сумі 24 822,87 грн. колегія визнає обґрунтованим та правомірним.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що правова природа завдатку законодавчо визначена. Так, в силу вимог ст.ст. 546, 570-571 Цивільного кодексу України завдаток є видом забезпечення виконання зобов'язання. Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

За умовами п. 3.10 спірного договору оренди зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються завдатком у розмірі не менш орендної плати за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

З аналізу умов договору оренди та вищенаведених правових норм слідує, що позивач правомірно при розрахунку заборгованості по сплаті орендних платежів за спірний період не врахував завдаток в сумі 16 000 грн.

Відтак, розглянувши представлені в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів станом на 05.10.2011 року, як заявлено позивачем в позові (заяв про збільшення позовних вимог за час розгляду справи не надходило) становить 24 822,87 грн. (765 892,42 грн. (нараховано) - 741 069,55грн. (сплачених платежів).

Враховуючи оплату відповідачем під час розгляду справи 20 500,00 грн. богу (платіжним дорученням № 299 від 09.11.2011 року), позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по орендним платежам підлягають до задоволення в сумі 4 322,87 грн. (765 892,42 грн. - 741 069,55 грн. (сплачених платежів) - 20 500,00 грн.).

В частині стягнення 20 500,00 грн. богу провадження у справі підлягає припиненню по п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору у зв'язку із сплатою боргу.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів доведений позивачем у належний спосіб, вимога орендодавця про стягнення пені в сумі 428,20 грн., нараховану на загальну суму заборгованості, яка на момент звернення РВ ФДМ України по Київській області становила 24 822,87 грн., є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам статей 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що істотними умовами договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Пунктом 5.9 договору оренди від 02.11.2007 сторони обумовили обов'язок орендаря протягом місяця після укладення договору оренди застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством.

Підписуючи договір оренди орендар зобов'язався постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим. За умовами договору орендар зобовязався надавати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

За висновком місцевого господарського суду договори страхування орендованого майна були укладені відповідачем та страховиком своєчасно, без переривання строку страхування майна, у зв'язку з чим місцевий суд визнав належним виконання відповідачем такої істотної умови договору, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна та дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду, вважає, що такий не відповідає матеріалам справи, оскільки в матеріалах справи представлено лише два договору страхування майна за 2010 та 2011 роки.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором оренди чітко визначено строки укладення договорів страхування, надання таких орендодавцеві, однак з матеріалів справи не вбачається, місцевим господарським судом не досліджено та скаржником не доведено виконання ним зобов'язання щодо страхування орендованого майна у визначений в договорі термін з 02.11.2007р. по 02.12.2007р.( місячний термін з моменту укладення договору).

Не досліджено судом також тих обставин, чи був виконаний орендарем обов'язок щодо страхування орендованого майна в період після підписання трьохстороннього акта приймання-передачі майна від 14.07.2008 до 20.07.2010року.

Апеляційна інстанція ухвалою суду від 05.11.2011 року зобов'язала відповідача надати докази укладення договорів страхування орендованого майна та сплати страхових платежів в строки передбачені умовами договору оренди.

Відповідач вимог суду щодо представлення доказів страхування майна за весь час дії договору оренди, починаючи з 2007 року, в строки передбачені договором та докази сплати страхових платежів не виконав, надав пояснення, що дані докази вилучені слідчим управління СБУ ще в 2011 році і не повернуті.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає дані доводи відповідача необґрунтованими, оскільки протокол виїмки (представлений в матеріалах справи) не містить відомостей про вилучення договорів страхування.

На невиконання зобов'язання по страхуванню майна, як підставу дострокового розірвання договору зазначено позивачем в позовних вимогах. Про необхідність дослідження існування договорів страхування за весь час дії договору оренди зазначено в постановах Вищого господарського суду України від 08.05.2012 року, 02.10.2012 року, отже відповідач мав достатньо часу для виготовлення копій договорів страхування та копій платіжних документів в підтвердження сплати страхових платежів, в тому числі і витребування таких доказів від страхових компаній, якщо договори страхування майна в зазначені періоди укладалися.

Крім того, представник позивача (апелянт у справі) в судовому засіданні 09.11.2012 року пояснив, що в порушення вимог договору орендар не надавав орендодавцеві відомості про укладення договорів страхування майна та оплати страхових платежів, а договори страхування за 2010, 2011 роки було представлено лише після звернення позивача до суду з вимогою про розірвання договору.

Договори страхування № 01/0372 від 20.07.2010 року та № 211-25278-11 від 05.07.2011 року (копії яких є в матеріалах справи) не можуть слугувати належним доказом страхування майна тому, що відповідно до п. 3.3. та 1.2 набувають чинності за умови сплати Страхувальником страхової премії.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем в підтвердження сплати страхових платежів (страхової премії) представлено лише платіжне доручення № 105 від 05.07.2011 року про сплату страхової премії за договором страхування майна № 211-25278-11 від 05.07.2011 року (а.с.16, т.3), що підтверджує чинність зазначеного договору страхування. Інших доказів належного страхування орендованого майна відповідачем не надано.

Окремо слід зазначити, що наявна в матеріалах справи копія Договору № 01/03072 добровільного страхування майна від 20.07.2010 року (одна сторінка) не може слугувати належним доказом страхування орендованого майна з огляду на відсутність доказів сплати страхової премії.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Орендарем було належним чином виконані умови Договору оренди щодо надання Орендодавцю копій страхового полісу і платіжного доручення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідачем не доведено, що договори страхування орендованого майна були укладені ним своєчасно, без переривання строку страхування майна, у зв'язку з чим апеляційний суд визнає неналежним виконання відповідачем такої істотної умови договору, як страхування орендарем взятого в оренду майна, що є достатньою та беззаперечною підставою для розірвання договору. Аналогічний висновок міститься у Постановах Вищого господарського суду України від 08.05.2012 року, 02.10.2012 року у даній справі.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про необхідність (перед нормою) застосування до спірних орендних правовідносин поряд з нормами цивільного кодексу (ст. 783 ЦК України) приписів спеціального закону.

Відповідно до частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Виходячи з наведених положень, апеляційна інстанція находить обґрунтованими твердження скаржника щодо пріоритетного застосування перед статтею 783 Цивільного кодексу України до правовідносин з оренди державного майна положень частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка є нормою спеціального закону, в силу якої на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Отже, правовою підставою для розірвання Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 02.11.2007 року може бути невиконання Орендарем (ТОВ «ПКС «Енерготек») обов'язку, який встановлений договором оренди або діючим законодавством.

Водночас, колегія суддів находить безпідставними доводи відповідача про те, що за відсутності письмової пропозиції позивача щодо розірвання договору його право не є порушеним.

Так, стаття 188 Господарського кодексу України встановлює лише порядок зміни та розірвання господарських договорів, в тому числі в судовому порядку у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання заінтересованою стороною відповіді на пропозицію про зміну чи розірвання договору у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу (частина 3).

Недотримання стороною договору зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б положенням частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі та частині 2 статті 16 ЦК України, згідно якої кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2002 року в справі № 1-2/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо внесення у встановлений договором строк орендної плати та неналежне виконання зобовязання щодо страхування майна є підставою для розірвання договору оренди.У разі дострокового розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

За даних обставин, судова колегія находить апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області обґрунтованою, такою, що підлягають задоволенню частково, рішення господарського суду м. Києва від 22.12.2011 року у справі № 3/307 - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі в частині стягнення сплаченої відповідачем частини заборгованості в сумі 20 500,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій покладається на відповідача.

Керуючись статтями 41, 43, п.1-1 ч.1 ст.80, 86, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 3/307 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 3/307 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 20 500 грн. по п.1-1. ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКС Енерготек» ( м.Київ вул. Печерський узвіз, 15 кв.32, ЄДРПОУ 33150563) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (Київ бульвар Л.Українки 26, ЄДРПОУ 19028107) заборгованість з орендних платежів в сумі 4 322, 87 грн. (чотири тисячі триста двадцять дві грн. 87 коп.), пеню в розмірі 428, 20 грн. (чотириста двадцять вісім грн. 20грн.).

Розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна Дибинецької ГЕС (нежила будівля ГЕС, зазначено в плані літ. "А" глуха гребля № 1, водоприймач № 2, устаткування та обладнання), укладений 02.11.2007 року між ТОВ «ПКС Енерготек» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області.

Зобов'язати ТОВ «ПКС Енерготек» повернути групу інвентарних об'єктів (нежила будівля ГЕС, зазначено в плані літ. "А" глуха гребля № 1, водоприймач № 2, устаткування та обладнання) Дибинецької ГЕС (далі - майно), площею 276,90 кв. м., розташованих за адресою: Київська область, Богусласький район, с. Дибинці, вул. Надросся, 10а, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області шляхом укладання акту передачі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКС Енерготек» ( Київ вул. Печерський узвіз 15 кв.32, ЄДРПОУ 33150563) до державного бюджету 2 995,60грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять грн.60коп.) судового збору.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи № 3/307 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.