Постанова

від 12.11.2012 по справі 5011-68/7812-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа№ 5011-68/7812-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Грунський Г.У. - директор;

Юрчик С.В. - представник, дов. № 141/5 від 05.05.2012.

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Піроенерджигруп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2012

у справі № 5011-68/7812-2012 (суддя Ониськів О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піроенерджигруп"

про стягнення заборгованості

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 склад колегії суддів змінено.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 01.10.2012 оголошено перерву до 12.11.2012.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2012 у справі № 5011-68/7812-2012 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 954,54 грн. основної заборгованості, 3% річних у розмірі 16,36 грн., 1 608,53 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що сторони, підписавши акти виконаних робіт від 30.01.2012 та двосторонній акт від 30.01.2012, фактично домовились про зміну вартості обумовлених договором робіт; відповідно до листа відповідача від 16.07.2012 № 23/12 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач визнав наявність боргу за договором № 09 МВЦ-С в сумі 10 914,54 грн.; за відсутності доказів щодо наявності (дійсності) зобов'язання, його змісту та умов виконання, зазначена у листі № 23/12 від 16.07.2012 заява про зарахування вимоги, є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України; позивач належними засобами доказування не довів, що понесені ним витрати є збитками в розумінні ст. 224 ГК України, враховуючи також те, що підставою для стягнення з відповідача збитків є наявність всіх 4-х елементів складу цивільного правопорушення; судом встановлено, що листом № 132/03 від 21.03.2012 позивач фактично розстрочив до 30.03.2012 обов'язок відповідача щодо повернення коштів, у зв'язку з чим обов'язок зі сплати боргу у розмірі 9 954,54 грн. у відповідача виник саме 30.03.2012, тому право нарахування інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникло з 31.03.2012, у зв'язку з чим, за перерахунком суду за період з 31.03.2012 по 19.04.2012 стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 16,36 грн., вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з 31.03.2012 по 19.04.2012 задоволенню не підлягають, у зв'язку з відсутністю інфляції за вказаний період; матеріали справи свідчать про відсутність підстав вважати, що понесені позивачем витрати входять до складу витрат, пов'язаних з послугами адвоката; законодавством не віднесено понесення витрат на юридичні послуги саме до складу інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2012 у справі № 5011-68/7812-2012 скасувати повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує про недотримання у процесі розгляду справи норм ст.ст. 4, 4-2, 4-3 ГПК України.

На думку скаржника, судом залишено поза увагою положення п.п. 2.1, 3.1-3.3 договору № 09-МВЦ/С від 12.09.2011 та не враховано, що з підписанням сторонами 30.11.2011 актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011р. закінчився строк дії договору № 09-МВЦ/С, у зв'язку з його виконанням і припинились взаємовідносини сторін та скаржник вказує на те, що підписання акту від 30.01.2012 на грунтується на вимогах чинного законодавства, яким не передбачено укладання кількох актів про прийняті роботи, обумовленої договором, що підтверджується ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Скаржник вважає твердження суду про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 853 ЦК України, у зв'язку із підписанням сторонами актів виконаних робіт від 30.01.2012 на монтаж обладнання та акту від 30.01.2012, безпідставним, оскільки строк дії договору на момент підписання цих документів закінчився та заново не укладався; акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011р. сторонами не скасовувались.

На думку скаржника, судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення ст. 845 ЦК України та безпідставно застосовано ст. 858 ЦК України, оскільки позивачем не доведено, що виконані відповідачем роботи погіршили роботи, або зробили ці роботи непридатними для використання.

Також скаржник вважає, що в порушення ст.ст. 22, 60 ГПК України судом було неправомірно відмовлено в спільному розгляді з первісним позовом зустрічного позову відповідача.

У відзивах на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що згідно із ст. 845 ЦК України підрядник має право на ощадливе ведення робіт, а не на вартість обладнання; не можна назвати ощадливістю підрядника, коли він придбає матеріали або устаткування не ті, які передбачено кошторисом, й іншого виробника; підтвердженням скоєння відповідачем господарського правопорушення є факт пред'явлення ним у судовому засіданні заяви про взаємозалік, де кошти згідно із своїм господарським правопорушенням відповідач запропонував зарахувати у рахунок неіснуючого боргу позивача перед відповідачем.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 9 954,54 грн. основного боргу, 1 802,40 грн. збитків, 218,83 грн. інфляційних втрат, 63,90 грн. 3% річних 2 500,00 грн. витрат на юридичні послуги та судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.09.2011 між сторонами укладено договір № 09-МВЦ/С згідно із п.1.1 якого відповідач, за договором підрядник, зобов'язався виконати роботи по модернізації та реконструкції систем опалення в індивідуальних теплових пунктах №1, 2 блоку А Міжнародного виставкового центру на Броварському шосе, 15, а позивач, за договором генпідрядник, зобов'язався прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість згідно із умовами договору.

В п.2.1 договору № 09-МВЦ/С сторони погодили, що договірна ціна по цьому договору становить всього 49 206,58 грн.; згідно з п.2.6 договору вартість робіт за цим договором є динамічною і може змінюватися при зміні технічних рішень, обсягу робіт, прийняття законодавчих та нормативних актів, які впливають на вартість робіт та в інших випадках, передбачених чинними законодавством України.

Відповідно до п.2.3 договору № 09-МВС/С до початку виконання робіт позивач здійснює попередню оплату на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 50 відсотків від вартості договору, що становить всього 24 603,29 грн.

За платіжним дорученням від 15.09.2011 № 482 позивачем здійснено передоплату відповідачу у розмірі 40 000,00 грн., а за платіжним дорученням від 08.12.2011 № 533 позивачем перераховано відповідачу плату в розмірі 8 222,45 грн. за виконані роботи за договором № 09-МВЦ/С.

Згідно із актами приймання виконаних будівельних робіт типова форма № КБ-2в за листопад 2011р., підписаних сторонами 30.11.2012, відповідачем виконані роботи на суми по 19 936,42 грн.

У позовній заяві позивач вказує про те, що при перевірці з'ясувалось, що замість передбачених кошторисом контролерів ECL Comfopt 200 (карта Р30) фірми Данфос, встановлено контролери Waterheat UM-01 фірми РАУТ Автоматік, вартість яких набагато нижча від передбачених кошторисом; крім того, замість двох шаф, передбачених кошторисом в кожному тепловому пункті, встановлено тільки одну шафу.

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012р. типова форма № КБ-2в, підписаних сторонами 30.01.2012, відповідачем виконано робіт та передано позивачеві на суми по 14 479,15 грн.

Також 30.01.2012 сторонами складено акт про те, що при прийманні виконаних робіт, замовник - Міжнародний виставковий центр вказав на невідповідність застосованих цін на матеріали згідно з розділом "Матеріали" в акті на монтаж обладнання; для усунення зауважень між сторонами в січні 2012р. були складені та підписані нові акти виконаних робіт на монтаж обладнання, які є підставою для розрахунків; відповідач повертає позивачу перераховану різницю між актами виконаних робіт в сумі 10 914,54 грн.

Листом від 21.03.2012 за № 132/03, адресованому відповідачу, позивач просив сплатити зазначену суму 10 914,54 грн. до 30.03.2012.

Відповідно до витягу із особового рахунку позивача, відповідачем перераховано суму 960,00 грн. згідно із актом від 30.01.2012.

Відповідачем подана позивачу заява від 16.07.2012 № 23/12 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій позивач зарахував, з посиланням на ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, заборгованість по поверненню 10 914,54 грн., у зв'язку із встановленням іншого обладнання за договором № 09-МВС/С, заборгованістю позивача за послуги за іншим договором за актом пуско-налагоджувальних робіт № 05/11 від 22.12.2011.

Апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви відповідача та вважати зобов'язання відповідача по сплаті суми 9 954,54 грн. боргу припиненим на підставі ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України.

Докази того, що відповідачем сплачено позивачу суму 9 954,54 грн., у матеріалах справи відсутні.

Згідно із ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, апеляційна інстанція погоджується із висновками суду першої інстанції про підстави стягнення та розміри інфляційних витрат та річних.

Оскільки витрати на юридичні послуги не відносяться до складу судових витрат, виходячи із змісту статті 44 ГПК України, підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення 2 500,00 грн. відсутні.

Матеріалами справи не підтверджено наявності причинно-наслідкового зв'язку між несвоєчасною сплатою позивачем податку на прибуток та простроченням платежу відповідачем; також не підтверджено того, що розмір збитку становить саме суму 1 802,40 грн., тому вимоги у частині стягнення збитків у розмірі 1 802,40 грн. не підлягають задоволенню, як такі, що не підтверджені матеріалами справи.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та враховуючи наступні обставини.

Згідно із преамбулою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, тому відсутні підстави для посилання на його положення у питаннях, пов'язаних із виконанням договорів підряду.

Положеннями ч.3 ст. 853 ЦК України передбачено, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Отже, твердження скаржника про те, що з підписанням сторонами 30.11.2011 актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011р. припинились взаємовідносини сторін, не грунтується на нормах законодавства та матеріалах справи.

В ч.1 ст. 845 ЦК України передбачено право підрядника на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості, проте, відповідач придбав матеріали, устаткування не ті, які встановлені кошторисом й іншого виробника.

Відповідно до ч.3 ст. 844 ЦК України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін, однак, у матеріалах справи відсутні докази наявності такого погодження між сторонами.

Таким чином, заміну підрядником матеріалів, устаткування, передбачених кошторисом, немає підстав вважати його ощадливістю у розумінні ст. 845 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 у справі № 5011-68/7812-2012 зустрічний позов з доданими до нього документами повернуто без розгляду на підставі ст. 60 та п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Згідно із ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду.

Докази того, що вищезазначена ухвала суду першої інстанції від 02.07.2012 оскаржувалась та за результатами скарги прийнято рішення, у матеріалах справи відсутні.

Наявності порушень норм процесуального права, які є підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 104 ГПК України, апеляційною інстанцією не виявлено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2012 у справі № 5011-68/7812-2012 залишити без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піроенерджигруп" без задоволення.

2. Справу № 5011-68/7812-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.