Постанова

від 26.11.2012 по справі 5011-70/9300-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа№ 5011-70/9300-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Мальченко А.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Гресько О.П., довіреність б/н від 19.06.2012;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Комунальна»

на рішення господарського суду міста Києва

від 10.09.2012

у справі № 5011-70/9300-2012 (суддя: Капцова Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мемо.УА «ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Комунальна»

про стягнення 26 635,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мемо.УА «ЛТД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Комунальна» про стягнення 26 635,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-70/9300-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Комунальна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мемо.УА "ЛТД" 19 000 грн. 00 коп. - суми боргу, 1056 грн. 14 коп. - пені та 1211 грн. 95 коп. - судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Комунальна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-70/9300-2012 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 № 5011-70/9300-2012 у справі № 5011-70/9300-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 прийнято до розгляду справу № 5011-70/9300-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 29.10.2012 о 10:20.

26.10.2012 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-70/9300-2012 відкладено на 26.11.2012 о 10:30.

26.11.2012 скаржник в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що повторне нез'явлення в засідання суду представника скаржника, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Дії скаржника щодо повторного нез'явлення в засідання суду його уповноваженого представника, розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

26.11.2012 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-70/9300-2012 залишити без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

01.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна Комунальна" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мемо.УА "ЛТД" (далі -виконавець) укладено Договір на розробку веб-системи №01-09-11/011 від 01.09.2011р. (надалі -Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати наступні роботи, (далі Роботи) зі створення веб-системи замовника: розробити дизайн веб-системи, розробити макет веб-системи, розробити прикладне програмне забезпечення та розмістити її за адресою в Інтернеті, наданою замовником виконавцю, з метою доступу до неї користувачами Інтернету.

В п. 1.2. Договору сторони визначили, що технічні вимоги до веб-системи узгоджуються сторонами та визначаються в Технічному завданні (Додаток № 1), яке є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору, етапи, зміст робіт та строки їх виконання узгоджуються сторонами та визначаються в Плані робіт (Додаток № 2), який є невід'ємною частиною Договору.

Вартість і порядок оплати робіт узгоджуються сторонами та визначаються в Додатку №3, який є невід'ємною частиною Договору (п. 1.4. Договору).

Пунктом 1.6 Договору визначено, що роботи вважаються виконаними по кожному етапу з моменту підписання сторонами Акта прийому - передачі робіт по відповідному етапу.

Сторони в п. 1.7. Договору визначили, що робота по Договору вважається виконаною повністю з моменту підписання Акта прийому-передачі виконаних робіт по Договору.

Відповідно до п. 2.9. Договору, замовник зобов'язаний провести передоплату за розробку веб-системи - 30 % загальної вартості робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору, відповідно до виставленого рахунку.

Згідно п. 2.10. Договору, замовник зобов'язується оплачувати рахунки згідно умов даного Договору, не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі робіт по відповідному етапу та виставлення рахунку виконавцем.

Також, в Додатку № 3, сторонами визначено вартість та порядок оплати робіт по розробці веб-системи, а саме: вартість робіт по даному Договору у відповідності до Технічного завдання складає 66 666,67 грн., ПДВ -13 333,33 грн. Загальна вартість робіт з ПДВ по Договору складає 80 000,00 грн.

До того ж, в Додатку № 3 сторони погодили, що замовник здійснює передоплату за виконання позивачем робіт в розмірі 30% загальної вартості робіт, що складає 24 000,00 грн. з ПДВ, на протязі 5 банківських днів з моменту підписання даного Договору; 30 % загальної вартості робіт, що складає 24 000,00 грн. з ПДВ, замовник повинен сплатити на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі дизайну веб-системи: розробка дизайну, верстка порталу та 40 % загальної вартості робіт, що складає суму 32 000,00 грн. з ПДВ, замовник повинен сплатити на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі веб-системи: розробка програмного забезпечення, установка веб-системи на сервері замовника.

Відповідно до п. 10.1. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується актами здачі - приймання робіт, що позивач виконав роботи зі створення веб-системи замовника на підставі Договору на суму 80 000,00 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, відповідачем на виконання п. 2.9. Договору, Додатку № 3 та на підставі Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 668 від 08.11.2011р. було сплачено передоплату в сумі 24 000,00 грн., яка становить 30 % від загальної вартості робіт.

В той же час, оплата за виконані позивачем роботи на підставі Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 14 від 29.02.2012р. на суму 56 000,00 грн. з ПДВ відповідачем в повному обсязі здійснена не булла, а лише частково в розмірі 37000,00 грн.

Таким чином, в порушення умов Договору відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за виконану роботу, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 19000,00 грн.

Проте, заперечуючи проти позову, скаржник зазначив, що роботи які виконував позивач на підставі Договору були виконані не вчасно та мають багато технічних помилок.

Однак, такі твердження скаржника є необґрунтованими? так - як акти здачі - приймання робіт підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, без будь-яких зауважень та застережень.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

З аналізу договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції в розмірі 19000,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати робіт по Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 7 635,00 грн.: за період з 07.03.2012р. по 11.04.2012р. з суми боргу 26 000,00 грн., за період з 11.04.2012р. по 13.04.2012р. з суми боргу 23 000,00 грн., за період з 13.04.2012р. по 07.07.2012р. з суми боргу 19 000,00 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. Договору, в випадку порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує пеню в розмірі 0.3% несвоєчасної оплати суми за кожний день прострочки, але не більше 10% від суми заборгованості.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, суд першої інстанції обґрунтовано обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

З оскаржуваного рішення вбачається, що господарський суд міста Києва здійснював перерахунок пені з дати виникнення прострочення зобов'язання, а саме з 08.03.2012 р. та з врахуванням того, що станом на 08.03.2012 р. сума боргу становила 26 000,00 грн. та, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, станом на 11.04.2012 р. сума боргу становила 23 000,00 грн., а станом на 13.04.2012р. сума боргу становила 19 000,00 грн.

Проаналізувавши власні перерахунки пені суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому господарський суд міста Києва правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені, лише в розмірі 1056,14.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-70/9300-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Комунальна» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-70/9300-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-70/9300-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Мальченко А.О.