Ухвала

від 10.09.2012 по справі 2а-2734/12/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2734/12/0170/7

10.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Горошко Н.П. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре"- Гладун Андріан Ігорович, довіреність № 30 від 07.09.12;,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 09.04.12 у справі № 2а-2734/12/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре" (Наб. ім.Ленина/вул. Морская, 21/1, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення -рішення від 14.11.2011р. №0004022301 та від 14.11.2011р. №0004032301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта: від 14.11.2011р. №0004022301, від 14.11.2011р. №0004032301. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре"2146 грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень -Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившегося представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Лунгомаре", з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10р. по 30.06.11р., за результатом якої складений акт перевірки №3131/23-1/36020440/216 від 04.11.2011р. (арк.с.12-42).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлені порушення п.138.4 ст. 138, пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 445167грн., у тому числі за 2 квартал 2011р. у сумі 445167грн., а також п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за червень 2011р. в сумі 390000грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 14.11.2011р. №0004022301 (арк.с.10), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 445167грн. та податкове повідомлення -рішення від 14.11.2011р. №0004032301 (арк.с.11), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 390000грн.

Судом першої інстанції встановлено, що в основу висновків акту перевірки відповідача покладені висновки перевірки проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо контрагента позивача ТОВ "Віаджіо", в результаті взаємовідносин з яким позивачем були сформовані податковий кредит та валові витрати на суму завищення яких встановлені у ході перевірки.

Так, в акті перевірки вказано, що до ДПІ у м. Ялта від ДПІ у. Голосіївському районі м. Києва надійшли матеріали перевірки по ТОВ "Віаджіо". Згідно акту про результати зустрічної звірки ТОВ "Віаджіо"№1128/3/23- 40-37119045 від 28.09.11р. за червень 2011 року встановлено нікчемність правочинів, здійснених ТОВ "Віаджіо" при придбанні та продажу товарів (послуг); відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень 2011 року; підприємствами - покупцями ТОВ "Віаджіо" безпідставно сформовано податковий кредит - за рахунок сум ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "Віаджіо", за відповідний період, в тому числі з контрагентом ТОВ "Лунгомаре". Посилаючись на акт про результати зустрічної звірки ТОВ "Віаджіо"№1128/3/23-40-37119045 від 28.09.11р., в акті перевірки вказано, що встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово -господарської діяльності ТОВ "Віаджіо". Загальна інформація про чисельність працюючих на ТОВ "Віаджіо"згідно бази даних ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відсутня. У зв'язку з відсутністю розшифровок до декларації з податку на прибуток ТОВ "Віаджіо"та іншої податкової звітності неможливо було зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, фіалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. Крім цього, один із основних постачальників ТОВ "Віаджіо"було ТОВ "Астана К". За результатами проведених заходів Головного відділу податкової міліції у Шевченківському районі м.Києва встановлено, що засновником та директором ТОВ "Астана К", є громадянка ОСОБА_3, яка будучи опитана пояснила, що вона не має відношення до діяльності підприємства, а саме підготовкою та оформленням реєстраційних документів підприємства займалась особа, яка назвала себе на ім'я ОСОБА_4 (більше про нього вона не знає), до установчого фонду підприємства не вносила особисте майно та грошові кошти, реєстрацію карток на відкриття розрахункових рахунків в банківських установах здійснювала, банк знаходився в районі вул. Щербакова, угоду про оренду офісного приміщення не підписувала, в органи держреєстрації не зверталася, до органів податкової інспекції з метою реєстрації даного підприємства не зверталася, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не отримувала, наміру на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Астана КВ»не мала, на ТОВ "Астана К" не працювала, хто здійснював оформлення бухгалтерських та фінансових документів не знає, фінансово-господарські угоди з підприємствами не укладала, не уповноважувала інших осіб на здійснення реєстрації та фінансово - господарської діяльності, місцезнаходження ТОВ "Астана К", їх печаток та фінансово - господарських документів не відоме та інше. За юридичною та фактичною адресою підприємство не знаходиться, про що складено акт за №1132/23-08 від 06.06.2011 року. З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Віаджіо"здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "Віаджіо", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Віаджіо"та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України). Правочини, нібито укладені між ТОВ "Віаджіо" та підприємствами постачальниками та покупцями, не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного.

Відповідно до баз даних ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, податкової звітності інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки ТОВ "Віаджіо", встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Крім того, операції ТОВ "Віаджіо"не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ "Віаджіо"це могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ходжі проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Віаджіо"до контрагентів-покупців, в тому числі ТОВ "Лунгомаре"у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що посвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Згідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а)порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 ст. 207 встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно до п.п. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 14.1.228 п.14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Лунгомаре" та ТОВ "Віаджіо"був укладений договір на постачання товарів наркродного споживання від 01.09.2010р. №6 (а.с.43), згідно до умов якого продавець (ТОВ "Віаджіо") постачає покупцю (ТОВ"Лунгомаре") товари у кількості, асортименті та цінах вказаних у накладних.

Згідно до видаткової накладної від 01.06.2011р. (арк.с.44-53) позивачу поставлено 726 найменувань товару у кількості 1396 одиниць на загальну суму 2340000грн., у тому числі ПДВ на суму 390000грн.

ТОВ "Віаджіо"виписано податкову накладну від 01.06.2011р. №5 на поставку товару на суму 2340000грн. у тому числі ПДВ у сумі 390000грн. (арк.с.54-63).

З банківських виписок та платіжних доручень (арк.с.64-71) вбачається, що позивачем перераховані кошти ТОВ "Віаджіо" в рахунок оплати за одяг, взуття та аксесуари за договором №6 від 01.09.2011р.

Вказані документи були надані позивачем при проведенні перевірки, про що свідчить посилання на них в акті перевірки (арк.с.23).

Отже укладення вказаного договору та направлення контрагентом позивачу податкової накладної підтверджується актом перевірки, в якому ці факти відображені.

В силу положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначені документи (податкова накладна та видаткова накладна) є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, дані документи свідчать про вплив операції на стан майна, капіталу та зобов'язань позивача і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної, яка є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, в силу норм ПК України, є достатньою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо підстав формування витрат, судом першої інстанції вірно визначено, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в силу норм ПК України є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку. Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Судом першої інстанції також вірно встановлена наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів витрат.

Щодо викладених в акті перевірки обставин, на підставі яких відповідач зробив висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства судом першої інстанції обґрунтовано визначено наступне.

З матеріалів справи, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Віаджіо"на час укладення договору з позивачем та на час здійснення господарської операції був зареєстрований в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та зареєстрований як платники ПДВ (арк.с.160-185).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК Ураїни).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано.

Договір укладений між позивачем та контрагентом, виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товару покупцю і отримання коштів за товар продавцем.

Матеріали справи безперечно свідчать про реальність виконання господарської операції між позивачем та ТОВ "Віаджіо", таки факти підтверджуються книгою обліку розрахункових операцій (арк.с.72-97), в якій містяться дані про реалізацію позивачем товарів покупцям, а також документів, які свідчать про здійснення господарської діяльності позивачем: договір оренди приміщень від 01.06.2011р. укладеного позивачем з ТОВ "Кавицький", за яким позивач орендує приміщення під розташування магазину непродовольчих товарів, а також пояснення директора магазину та продавця -консультанта магазину позивача, їх посадові інструкції, що вказують на наявність у позивача трудового ресурсу для здійснення реалізації товарів.

Враховуючи все вище викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність усіх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 09.04.12 у справі № 2а-2734/12/0170/7 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лунгомаре" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова