Ухвала

від 17.09.2012 по справі 2а-556/12/0170/17

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-556/12/0170/17

17.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Горошко Н.П. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 26.03.12 у справі № 2а-556/12/0170/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" (вул. Крилова, 155, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.09.2011 року № 0010132301, № 0010142301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 29.09.11р. № 0010132301, № 0010142301. Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок коштів Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" розміром 30,12 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою відповідача було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТД заводу "Сізакор", з питань дотримання взаємовідносин з ПП "Вікторія", ТОВ "ТД Інтерпласт", ТОВ "Лев-555", за період з 01.04.08р. по 30.09.10р. (арк.с.10-21).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 та п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р. (зі змінами та доповненнями) ТД заводу "Сізакор" необґрунтовано занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 367 556 грн., в тому числі за 1 півріччя 2008р. на суму 5953 грн., за 9 місяців 2008р. на суму 80 374 грн., за 2008р. на суму 80 374 грн., за 1 квартал 2009р. на суму 5000 грн., за 1 півріччя 2009р. на суму 44 166 грн., за 9 місяців 2009р. на суму 164 709 грн., за 2009р. на суму 191 816 грн., за 1 квартал 2010р. на суму 39 476 грн., за 1 півріччя 2010р. на суму 95366 грн., за 9 місяців 2010р. на суму 95366 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР зі змінами і доповненнями, ТД заводу "Сізакор" в податковому обліку занижено суму ПДВ всього на суму 294 045 грн., у т.ч. за травень 2008р. на суму 4 762 грн., за липень 2008р. на суму 1 543 грн., за серпень 2008р. на суму 57 994 грн., за лютий 2009р. на суму 4 000 грн. за червень 2009р. на суму 31 333 грн., за липень 2009р. на суму 35 706 грн., за серпень 2009р. на суму 28 564 грн., за вересень 2009р. на суму 29 867 грн., за жовтень 2009р. на суму 303 грн., за листопад 2009р. на суму 23 680 грн., за лютий 2010р. на суму 2 625 грн., за березень 2010р. на суму 28 956 грн., за квітень 2010р. на суму 44 712 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновки зроблені контролюючим органом з підстав того, що на направлені запити на проведення зустрічних перевірок отримано відповіді, за змістом яких проведення перевірки ПП "Вікторія" є неможливим у зв'язку з порушенням провадження по справі про банкрутство від 28.10.2010р. № 12/107-б-10, проведення перевірки ТОВ "ТД Інтерпласт" та ТОВ "ЛЕВ-555" є неможливим у зв'язку із відсутністю підприємства за місцезнаходження.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.09.2011р. № 0010132301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств, 3011021000 на суму 361 603 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) розміром 90 401 грн. (т. 1 арк.с.22) та податкове повідомлення-рішення від 29.09.2011р. № 0010142301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, 3014010100, на суму 287 740 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) розміром 71 935 грн. (т. 1 арк.с. 23).

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 названого Закону, визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Однак, відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Абзацем 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 наведеного Закону встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Судом першої інстанції вірно визначено, що єдиним випадком не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку є відсутність податкової накладної.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Законом не передбачено.

Наявні у матеріалах справи документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, за своїм змістом вказують на відповідні господарські дії -зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності (т. 1 арк.с. 120-250, т. 2 арк.с.1-10, т. 2 арк.с. 13-18, т. 2 арк.с. 51-89, т. 2 арк.с. 93-184).

Судова колегія дослідивши зазначені документи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні операції між позивачем та його безпосередніми контрагентами, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.

Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про неправомірність нарахування штрафних санкцій за вказаними видами податків здійснено податковим органом.

Щодо висновків акту перевірки, покладених в основу податкового повідомлення-рішення від 29 вересня 2011 року № 0010132301, щодо порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 та п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р., суд першої інстанції вірно встановив наступне.

В пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зазначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом першої інстанції встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що всі необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження взаємовідносин з Приватним підприємством "Вікторія", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпласт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лев-555", позивач надав під час перевірки, результати отриманих послуг, придбаних товарів за своїм змістом відповідають напрямкам господарській діяльності позивача.

За правилами ведення податкового обліку, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема положень пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже безперечним є висновок суду першої інстанції про те, що витрати пов'язані з придбанням товарів та послуг по взаємовідносинах позивача з контрагентами-постачальниками (ПП "Вікторія", ТОВ "Лев-555", ТОВ "Торговий дім "Інтерпласт") правомірно включені до складу валових витрат позивачем, оскільки факт придбання вказаних послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а самі послуги відповідають напрямкам господарській діяльності позивача (т. 1 арк.с. 29).

Враховуючи викладене, існують усі правові підстави для визнання неправомірним збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, з огляду на що нарахування штрафних санкцій за вказаним податком також здійснено податковим органом неправомірно.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не взяти до уваги доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, не створюють юридичних наслідків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушення норм матеріального та процесуального права судом допущено не було.

Судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 26.03.12 у справі № 2а-556/12/0170/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова