Ухвала

від 12.11.2012 по справі 2а-686/11/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-686/11/0170/7

12.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим- Юсупова Ніяра Іскандерівна, довіреність № 23/10/10-024 від 28.02.12;

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Нікюр"- Внукова Олена Вікторівна, довіреність № б/н від 03.10.12;

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Нікюр"- Макаренко Олександр Петрович, довіреність № б/н від 03.10.12;

представник третьої особи, Державного підприємства "Унгенський річковий порт"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 07.11.11 у справі № 2а-686/11/0170/7

за позовом Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 2/40, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Нікюр" (проїзд Малолінійний, буд.33, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)

третя особа: Державне підприємство "Унгенський річковий порт" (вул. Лакулуй, 1, м.Унгени, Молдова)

про стягнення коштів у сумі 2665885,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Нікюр", третя особа: Державне підприємство "Унгенський річковий порт", в якому просила стягнути у дохід держави грошові кошти, одержані без встановлених законодавством підстав, у розмірі 2665885,60грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2011 року у задоволенні позову Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Нікюр" третя особа: Державне підприємство "Унгенський річковий порт" про стягнення коштів у сумі 2665885,60 грн. - відмовлено.

На зазначене судове рішення від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні апеляційної скарги наполягав, просив рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившегося представника третьої особи, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами позивача була проведена перевірка ТОВ "Нікюр" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., за результатом якої був складений акт перевірки від 10.12.2010р. №2207/23-2 (арк.с.28-34).

Актом перевірки встановлено, що на підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів (податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки, накопичувальні відомості по рахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями", банківські документи) встановлено, що ТОВ "СК "Нікюр"за період з 01.11.09р. по 17.08.10р. здійснювало діяльність по наданню послуг з перевезення вантажів морським, річковим (змішаного плавання) транспортом, що підлягає ліцензуванню - надання послуг з перевезення вантажів т/х "Корсунь", яке орендовано у ТОВ "Голден Фиш", з порту "Зеяпорт"(м. Стамбул) в торговий порт "Джурджулещти м. Джурджулешти, Молдова).

Відповідно до акту перевірки, ТОВ "СК "Нікюр"уклав Договір оренди морського судна б/н від 02.11.2009р. з ТОВ "Голден Фиш"(код за ЄРДПОУ 30493311, м. Севастополь) терміном на 5 років (до 02.11.2014р.) на строкове платне користування судном "Корсунь"для ведення підприємницької діяльності (тип судна - вантажне).

Актом встановлено, що за період з 01.11.2009р. по 17.08.2010р. ТОВ "СК "Нікюр"фактично отримано кошти від проведення господарської діяльності по перевезенню вантажів морським, річковим (змішаного плавання) транспортом (т/х "Корсунь") по рейсу порт "Джурджулешти"- м. Стамбул ("Зеяпорт") - порт "Джурджулешти"без наявності ліцензії на суму 2665855,60 грн. Враховуючи вищезазначене в період з 01.11.09р. по 17.08.10р. в порушення п.1.6. "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом", затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 30 січня 2002 року №11/50, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.02.02р. за №152/6440, ТОВ "СК "Нікюр"здійснював діяльність, пов'язану з перевезенням вантажів без наявності ліцензії. Перевіркою встановлено, що на порушення п.32 ч. 1 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000р. №1775-111 (зі змінами та доповненнями) ТОВ "СК "Нікюр"за період з 01.11.2009р. по 17.08.2010р. здійснювало діяльність по наданню послуг з перевезення вантажів морським транспортом без наявності ліцензії.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з висновком суду про відсутніть підстав для задоволення позовних вимог хз огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.11.2009р. позивачем з ТОВ "Голден Фиш"(м. Севастополь) був укладений договір оренди морського судна (арк.с.24-27), термін дії якого складає 5 років (до 02.11.2014р.). Предметом договору є строкове платне користування орендарем (ТОВ "СК "Ніюр") судном "Корсунь", що належить орендодавцеві (ТОВ "Голден Фиш"), для ведення підприємницької діяльності.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "СК "Нікюр"з Державним підприємством "Унгенський річковий порт"(підприємство Молдови) були укладені договори фрахту морського судна (арк.с.8-21): договір б/н від 15.11.2009р., що діяв до 31.12.2009р. та договір б/н від 04.01.2010р., щодо діяв, з урахуванням додаткової угоди від 20.09.2010р., до 20.09.2010р.

Відповідно до пунктів 1.1 (предмет договору) зазначених договорів фрахту, ТОВ "СК "Нікюр"(Судновласник) надавало ДП "Унгенський річковий порт"(Фрахтувальник) судно "Корсунь"для перевезення вантажів.

Згідно до положень п. 32 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"(в редакції, що діяла у період, в якому позивачем було встановлено здійснення позивачем діяльності з перевезення вантажів без наявності ліцензії) ліцензуванню підлягає діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом.

З аналізу пункту 1.6. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 30.01.2002р. №11/50, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.02.2002р. за № 152/6440 (далі - Ліцензійні умови) вбачається, що він містить вичерпний перелік видів робіт або видів послуг, які підлягають ліцензуванню у межах господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом.

Так, згідно до вказаного пункту Ліцензійних умов, у межах господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом підлягають ліцензуванню такі види робіт або такі види послуг:

- надання послуг з перевезення пасажирів морським, річковим(змішаного плавання) транспортом;

- надання послуг з перевезення вантажів морським, річковим (змішаного плавання) транспортом;

- надання послуг з перевезення пасажирів морським транспортом;

- надання послуг з перевезення вантажів морським транспортом;

- надання послуг з перевезення пасажирів річковим транспортом;

- надання послуг з перевезення вантажів річковим транспортом;

- надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів маломірними суднами;

- надання маневрових та буксирувальних послуг.

Відповідно до абз. 5 п. 1.4 вказаних Ліцензійних умов, послуги з перевезення пасажирів і вантажів морським та річковим транспортом -здійснення будь-якою юридичною чи фізичною особою (суб'єктом підприємницької діяльності) переміщення пасажирів, вантажів, багажу, пошти за допомогою морського і річкового транспорту, у тому числі круїзи.

Відповідно до положень ст. 203 КТМ України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Відповідно до ст. 206 КТМ України, фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником.

Згідно до положень ст. 209 КТМ України, якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.

Відповідно до ст. 210 КТМ України, у разі фрахтування судна за тайм-чартером капітан та інші члени екіпажу підпорядковуються розпорядженням фрахтувальника щодо експлуатації судна, за винятком розпоряджень щодо судноводіння, внутрішнього розпорядку на судні та складу екіпажу.

Статтею 211 КТМ встановлено, що фрахтувальник відповідає за збитки, викликані рятуванням, пошкодженням або загибеллю судна, якщо збитки сталися з його вини.

Відповідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 798 встановлює, що предметом договору найму, крім іншого, можуть бути морські судна.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено безперечний висновок про те, що договір чартеру (фрахтування) суден, по своєї суті є різновидом договору майнового найму (оренди), що регулюється загальними нормами цивільного законодавства.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 203 КТМ України, обов'язком судновласника є надання судна фрахтувальнику. Під цим, перш за все, розуміється передача фрахтувальнику права володіння та користування судном від власного імені. Судно надається фрахтувальнику тимчасово, тобто на обумовлений договором строк зі спливом якого фрахтувальник зобов'язаний повернути судновласнику судно. Цей строк може становити від декількох місяців до декількох років або час, необхідний для виконання одного або декількох рейсів.

Зафрахтоване на певний час судно, перш за все, може використовуватися для перевезення пасажирів або вантажів. Крім того, як встановлює ч. 1 ст. 203 КТМ України, судно також може використовуватися фрахтувальником для інших цілей торговельного мореплавства. Зокрема, це може бути розвідка та добування корисних копалин, лоцманська та криголамна проводка, здійснення науково-дослідних робіт тощо.

У визначенні договору чартеру (фрахтування) закріплений обов'язок фрахтувальника сплати фрахт, оскільки судно надається йому за обумовлену плату. Таким чином, даний договір має оплатний характер, що відносить його до господарських договорів, правове регулювання яких регулюється загальними нормами Господарського кодексу України.

Отже, за своїм змістом договір чартеру (фрахтування) судна належить до діяльності з надання послуг по здаванню судна в оренду, а не до послуг з перевезення, оскільки діяльність з перевезення здійснює фрахтувальник (орендар, суборендар), який безпосередньо від свого імені укладає з відправниками договори перевезення вантажів та несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з перевізних документів.

Ліцензування послуг зі здавання судна в оренду, або якщо використати морську термінологію "в чартер (фрахтування)"законом не передбачено.

Безперечним є висновок суду першої інстанції про те, що діяльність ТОВ "СК "Нікюр" з надання в чартер (фрахтування), а фактично в суборенду, судна для перевезення фрахтувальником вантажів за укладеними останнім в якості перевізника договорами перевезення не підлягає ліцензуванню і не суперечить закону.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки ДПІ в м. Євпаторія про порушення ТОВ "СК "Нікюр"Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 30 січня 2002 року №11/50, в частині здійснення у період з 01.11.2009р. по 17.08.2010р. діяльності з надання послуг з перевезення вантажів морським транспортом без наявності ліцензії є необґрунтованими, а отже грошові кошти, отримані від такої діяльності не підлягають стягненню на користь Держави, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Як вбачається з акту перевірки, та змісту позовних вимог, позивач виходить з того, що саме ТОВ "СК "Нікюр"мало намір на отримання незаконного прибутку, що суперечить інтересам держави та суспільства та вчинило дії, якими грубо порушило правовий господарський порядок в Україні.

Судом першої інстанції вірно визначено, що акт перевірки не містить встановлення фактів, які вказували б на наявність такого наміру з боку контрагента відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 07.11.11 у справі № 2а-686/11/0170/7 за позовом Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Нікюр" третя особа: Державне підприємство "Унгенський річковий порт" про стягнення коштів у сумі 2665885,60 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова