Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-6879/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2012 р. (12 год. 10 хв.) Справа №2а-6879/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006181502 від 06.04.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти на загальну суму 1500,00 грн., в тому числі 1000,00 грн. - за основним платежем, 500,00 грн. - за штрафними санкціями. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 349/1502/00443737 від 10.03. 2012р., яки були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, позивач стверджує, що усі дані, що заносились до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011р. та відображались у податковій звітності, базуються виключно на підставі договору, первинних та інших документах, що складались з дотриманням законодавства України.

Позивач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, скерував до суду додаткові пояснення до позовної заяви, в яких просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Під час розгляду справи представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов (а.с. 58-60).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши думку представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби у зв'язку з прийняттям такого повідомлення -рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" є юридичною особою, яка зареєстрована 28.11.1996 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 44), довідкою АБ № 410114 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.43) та статутом (а.с. 46-50).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" взято на облік платника податків 28.11.1996р. за реєстраційним номером П-0699 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 0276286 від 13.01.2003р. (перереєстровано 05.09.2011р. № 10034944).

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З 06.03.2012р. по 14.03.2012р. на підставі наказу «Про ухвалення рішення на проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Новатор» № 58 від 06.03.2012р., була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Новатор" з питань своєчасності, вірогідності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) за жовтень 2011р. від 21.11.2011р. № 9011638407 щодо взаємовідносин з контрагентом Приватним підприємством «Аланар» (ЄДРПОУ 36951716), за результатами якої складено акт перевірки № 349/1502/004437373 від 10.03.2012р. (а.с.10-17).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з висновками даного акту перевірки, ТОВ «Новатор» надало заперечення до нього (а.с.18-19), однак відповідно до листа Джанкойської ОДПІ в АР Крим ДПС № 395/10/1502 від 28.03.2012р., ці заперечення не були взяті нею до уваги (а.с. 20).

У зв'язку з чим, висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0006181502 від 06.04.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 1000,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 500,00 грн.

Позивачем в адміністративному порядку було оскаржене наведене вище податкове повідомлення-рішення до ДПА в АР Крим (а.с.24-26), яке було рішенням ДПА в АР Крим про результати розгляду первинної скарги № 1299/10/10 0223 від 08.05.2012р. було залишено без змін (а.с.27-28).

Із повторною скаргою на рішення ДПА в АР Крим та на податкове повідомлення-рішення позивач звернувся до ДПС України (а.с.29-31).

ДПС України рішенням про результати розгляду скарги від 11.06.2012р. № 9739/6/10-245 залишила без змін податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ від 06.04.2012р. № 0006181502 та рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, а скаргу - без задоволення (а.с.32).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням Джанкойської ОДПІ від 06.04.2012р. № 0006181502, позивач звернувся до суду щодо його оскарження.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов до наведеного вище висновку по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді - жовтні 2011р. з контрагентом - ПП "Аланар" у зв'язку з тим, що згідно отриманої від ДПІ в м. Керчі АР Крим інформації, свідоцтво платника ПДВ ПП «Аланар» від 23.02.2010р. № 100271139 анульовано 11.10.2011р. на підставі рішення ДПІ в м. Керч АР Крим 11.10.2011р. № 28/29-0 з причин внесення до ЄДР запису про відсутність його за місцезнаходженням; згідно даних останньої поданої ПП «Аланар» декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2011р. встановлено відсутність у ПП «Аланар» необхідних економічних умов для здійснення поставок (основних фондів, запасів, транспорту, складських приміщень, робітників, тощо), що свідчіть про відсутність доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товару, тобто про безтоварність операцій. З цих підстав, податкова накладна, що складена ПП «Аланар» № 59 від 10.10.2011р. не відповідає вимогам п.201 ст. 201 р. 5 Податкового кодексу України в частині заповнення рядка «місцезнаходженння (податкова адреса) продавця». Таким чином ТОВ «Новатор» в порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 р.5 Податкового кодексу України безпідставно включило в декларацію з ПДВ (переробного підприємства) за жовтень 2011р. податкову накладну від 10.10.2011р. № 59, чим зависило податковий кредит на суму ПДВ 1000,00 грн.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 21.06.2011р. між ПП «Аланар» (Постачальник) та ТОВ «Новатор» (Покупець) був укладений договір постачання № 215, відповідно до п. 1.1, п. 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених в договорі, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари, визначені в п. 1.2 договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниця виміру та загальна кількість товару, яке підлягає поставці по договору, визначається в накладних, які є невід'ємною частиною Договору (а.с. 76-77).

23.09.2011р. ТОВ «Новатор» (Замовник) та ПП «Аланар» (Підрядник) уклали договір № 215, згідно із яким Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати наступну роботу за завданням замовника: монтаж та доставку воріт. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Вартість виконаних робіт визначається двостороннім актом прийому виконаних робіт. Оплата проводиться за фактично виконану роботу шляхом перерахування грошових кортів на розрахунковий рахунок Підрядника (а.с.78-79).

Фактичне здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджується:

- видатною накладною від 10.10.2011р. № РН-0058/10 на поставку постачальником ПП «Аланар» одержувачу ТОВ «Новатор», а саме розпашні ворота до отвору 4300х2900 зашифка профнастіл ПС14 с 2х сторін PAL5005. Петлі навесні, засов під замок в кількості 1 шт., ціна без ПДВ 10708,33 грн., ПДВ 2141,67 грн., всього з ПДВ 12850,00 грн. (а.с.40);

- товарно-транспортною накладною від 10.10.2011р.щодо доставки ПП «Аланар» ТОВ «Новатор» розпашних воріт на загальну суму 12850,00 грн., у т.ч. ПДВ 2141,67 грн. (а.с.41), актом № ОУ-0000130 здачі-прийняття (надання послуг) про монтаж воріт та доставку виробу на об'єкт, загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 1791,67 грн., ПДВ 358,33 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 2150,00 грн. (а.с.42);

- податковою накладною, виписаною ПП «Аланар» № 59 від 10.10.2011р. на загальну суму з ПДВ 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000,00 грн. (а.с.84).

Оплата придбаного у ПП «Аланар» товару (послуг) була здійснена позивачем, про що свідчить виписка по рахунку № 2600616804 з 10.10.2011р. по 10.10.2011р., згідно із якою ПП «Аланар» перераховано 600,00 грн. з призначенням платежу за ворота відповідно р. СФ-0427/09 від 23.09.2011р. в т.ч. ПДВ 20% - 1000,00 грн. (а.с.38).

При цьому, як було встановлено перевіркою та не заперечувалось позивачем по суті, до складу податкового кредиту за жовтень 2011р. по контрагенту - ПП «Аланар» віднесено ПДВ у розмірі 1000,00 грн.

Судом встановлено, що податкова накладна № 59 від 10.10.2011р. містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду документи, з яких податкова накладна № 59 від 10.10.2011р. досліджена відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття її відповідачем до уваги та заниження податку на додану вартість у жовтні 2011р. на суму 1000,00 грн., оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ПП «Аланар» під час виписки вищевказаної податкової накладної було зареєстровано як платник ПДВ, а його свідоцтво ПДВ, відповідно до донних ДПІ в м. Керчі АР Крим, було анульовано тільки 11.10.2011р., тобто після виписки податкової накладної № 59 від 10.11.2011р.

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податку на додану вартість в розмірі 1000,00 грн. підтверджується податковою накладною, складеною ТОВ «Олекан», який станом на дату складання податкової накладної був зареєстрований як платник ПДВ.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, перевіряти місцезнаходження контрагента, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що відсутність у податковій звітності ПП «Аланар» відомостей про основні фонди та трудові ресурси не є беззаперечним доказом неможливості ПП «Аланар» здійснювати господарські операції з надання обумовлених договором послуг, адже робочі активи та транспортні засоби могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено податок з ПДВ на суму 1000,00 грн. у жовтні 2011р., а тому збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0006181502 від 06.04.2012р., суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 1000,00 грн. суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах, а тому і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 500,00 грн. є безпідставним.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України № 0006181502 від 06.04.2012р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 109,40 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням від 26.06.2012р. № 4114.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.09.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 24.09.2012 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України № 0006181502 від 06.04.2012р.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. першотравнева, б. 62, ЄДРПОУ 00443737) судовий збір в розмірі 109,40 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.