Постанова

від 29.11.2012 по справі 2а-11792/11/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2012 р. (о 12:29) Справа №2а-11792/11/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Османова Е.Р.,

від відповідача - Чакал А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихомиров"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" (далі позивач) до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001372301 від 12.09.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат у зв'язку тим, що угоди, укладені позивачем з контрагентами, мають фіктивний характер, оскільки не були спрямовані на настання правових наслідків, та є нікчемними, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач зауважує, що товарність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару та послуг в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.09.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.11.2011 року по справі призначено судово-економічну експертизу, зупинено провадження у справі до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.2012 року провадження по справі поновлено, у зв'язку з отриманням повідомлення експерта про неможливість проведення судової економічної експертизи за відсутністю витребуваних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.11.2012 р. здійснена заміна відповідача на правонаступника - Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

Усними ухвалами Окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. та 29.11.2012р. було відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи по справі.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що згідно постанови у кримінальній справі від 26.07.2012 р. було встановлено, що товар (роботи, послуги) на адресу ТОВ «Тихомиров» від ПП «Мамед», ПП «Кассіопей» не поставлявся (не здійснювалися), а поставлявся (здійснювалися) фізичними особами, які не є платниками ПДВ, у зв'язку з чим, угоди з вказаними підприємствами мали безтоварний, «фіктивний» характер.

Таким чином, на думку представника відповідача, в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Правова позиція відповідача викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 36499785), зареєстрованою Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 05.06.2009р.

Згідно відомостям Довідки з ЄДРПОУ від 25.06.2011 р. № 463078 основними видами діяльності ТОВ "Тихомиров" є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (КВЕД 51.21.0), надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту (КВЕД 01.40.0); посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 51.11.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (КВЕД 60.24.0) (а.с.16).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником на податку на прибуток.

Таким чином, ТОВ "Тихомиров" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаній виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

02.09.2011р. посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань законності декларування валових витрат та визначення податку на прибуток за період з 01.12.09р. по 31.03.10р. по взаємовідносинах з ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей»

За результатами перевірки був складений Акт від 02.09.2011 р. №1448/23-02/36499785 (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки 12 вересня 2011 р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372301 про донарахування грошових зобов'язань у сумі 1060240,00 грн., у т.ч. 848192,00 грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та 212048,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

Сума донарахування податку на прибуток підприємств у розмірі 848192,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 р. у сумі 436049 грн., 1 квартал 2010 р. у сумі 412143 грн. (829 457,00х25%) визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «Тихомиров» п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/97-ВР, а саме: у зв'язку з завищенням валових витрат ТОВ «Тихомиров» за 4 квартал 2009 р. та 1 квартал 2010р. на суму 3496590,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей».

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0001372301 про донарахування грошових зобов'язань у сумі 1060240,,00 грн., у т.ч. 848192,00 грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та 212048,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 р., суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

При цьому, згідно з п.1.32 ст. 1 Закону №334 під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334 , однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Тихомиров» в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 були завищені валові витрати на суму 3392768,75 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 848192,00 грн. (3392768,75грн. х 25%) за період 4 квартал 2009 р. - 1 квартал 2010р., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ «Тихомиров» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей», оскільки ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей» має стан платника «9» - «направлено повідомлення на встановлення по юридичному адресу» Крім того, в акті перевірки податковий орган зазначає про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, основним засобів та інших виробничих потужностей, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств. В акті перевірки податковим органом також вказано, що за даними автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на момент перевірки за березень 2010 року встановлені розбіжності між податковими зобов'язань ПП «Кассіопей» та податковим кредитом ТОВ «Тихомиров» у сумі 164916,67 грн., які виникли у зв'язку з недекларуванням ПП «Кассіопей» податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Тихомиров». Крім того, до перевірки також не надані товарно-транспортні накладні, які свідчать про виконання умов договору транспортного експедирування та рух товару від продавця до покупця.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ «Тихомиров» по взаємовідносинах з ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей» судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Тихомиров» (Покупець) за даними позивача здійснював придбання товарів у ПП «Мамед» (Продавець) за наступними договорами на поставку товарів сільського господарства: №01/12 від 01.12.2009 р.; №01-Т/10 від 01.01.2010 р.

Згідно п.2.1. наведених вище договорів поставка товару узгоджена сторонами окремими партіями. Датою передачі товару вважається фактична дата його приймання Покупцем.(п.3.2)

Відповідно п.2.2 обсяг кожної окремої партії товару, номенклатура товару, ціна за одиницю виміру товару визначаються сторонами в додаткових угодах, податкових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підставі договорів купівлі - продажу №01/12 від 01.12.2009 р.; №01-Т/10 від 01.01.2010 р. за період з 1 грудня 2009р. по 5 лютого 2010р. ПП «Мамед» за даними позивача поставило ТОВ «Тихомиров» товарно-матеріальні цінності (продукцію сільського господарства) на загальну суму без ПДВ - 1571089,96 грн.

На підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем надані видаткові накладні з підписами від імені особи, яка відпустила та отримала товарно-матеріальні цінності (продукцію сільського господарства), а також відбитками печаток постачальника - ПП "Мамед" і покупця - ТОВ "Тихомиров".

Також судом встановлено, що між ТОВ «Тихомиров» (далі - клієнт) та ПП «Мамед» (далі - Експедитор) укладені договори № 29/01 від 29.01.2010р. та № 23/12 від 23.12.2009р., відповідно до яких Експедитор бере на себе виконання послуг, пов'язаних з транспортуванням, експедируванням по перевезенню вантажу у межах України, а саме:

- здійснювати перевезення власними силами чи укладати з перевізниками від класного імені угоди на перевезення вантажу,

- самостійно обирати вид транспорту,

- вибирати оптимальні маршрути для перевезення.

На виконання умов укладених договорів експедирування № 29/01 від 29.01.2010р. та № 23/12 від 23.12.2009р. за період з 21 грудня 2009р. по 10 лютого 2010р. ПП «Мамед» за даними позивача виконало послуги експедирування на загальну суму без ПДВ 517508,66 грн.

Факт виконання умов договорів експедирування за даними позивача підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідними реєстрами до актів з підписами від імені Замовника - директора ТОВ "Тихомиров" і Виконавця - директора ПП "Мамед", відбитками печаток ПП "Мамедов", ТОВ "Тихомиров".

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Тихомиров» (далі - Замовник) та ПП «Мамед» (далі - Виконавець) укладені договори про надання трудових ресурсів № 22/12 від 22.12.2009р., № 10/02 від 10.12.2009р., № 01/01 від 03.01.2010р. та № 19 від 20.02.2010р. відповідно до яких Виконавець надає трудові ресурси для виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Сплата за виконані роботи здійснюється з розрахунку метричної тони завантаженого товару.

На виконання умов укладених договорів про надання трудових ресурсів № 22/12 від 22.12.2009р., № 10/02 від 10.12.2009р., № 01/01 від 03.01.2010р. та № 19 від 20.02.2010р. за період з 10 грудня 2009р. по 26 лютого 2010р. ПП «Мамед» за даними позивача виконало послуги з надання трудових ресурсів на загальну суму без ПДВ - 259443,72 грн.

На підтвердження факту отримання послуг з надання трудових ресурсів позивач надав акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), реєстри до актів з підписами від імені Замовника - директора ТОВ "Тихомиров" і Виконавця - директора ПП "Мамед", відбитками печаток ПП "Мамедов", ТОВ "Тихомиров".

Судом встановлено, що між ТОВ «Тихомиров» (далі - клієнт) та ПП «Кассіопея» (далі - Експедитор) укладено договір № 09/03 від 09.03.2010р., відповідно до якого Експедитор бере на себе виконання послуг, пов'язаних з транспортуванням, експедируванням по перевезенню вантажу у межах України, а саме:

- здійснювати перевезення власними силами чи укладати з перевізниками від класного імені угоди на перевезення вантажу,

- самостійно обирати вид транспорту,

- вибирати оптимальні маршрути для перевезення.

На виконання умов укладеного договору експедирування № 09/03 від 09.03.2010р. за період з 21 грудня 2009р. по 10 лютого 2010р. ПП «Кассіопея» за даними позивача виконало послуги експедирування на загальну суму без ПДВ 285950,67 грн.

Факт виконання умов договорів експедирування за даними позивача підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідними реєстрами до актів з підписами від імені Замовника - директора ТОВ "Тихомиров" і Виконавця - директора ПП " Кассіопея ", відбитками печаток ПП " Кассіопея ", ТОВ "Тихомиров".

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Тихомиров» (Покупець) за даними позивача здійснював придбання товарів у ПП «Кассіопея» (Продавець) за договором на поставку товарів сільського господарства №02-Т/10 від 15.03.2010 р.

На підставі договору купівлі - продажу №02-Т/10 від 15.03.2010 р. за період з 16 березня 2010р. по 26 березня 2010р. ПП «Кассіопея» за даними позивача поставило позивачу товарно-матеріальні цінності (продукцію сільського господарства) на загальну суму без ПДВ - 538632,74 грн.

На підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем надані видаткові накладні з підписами від імені особи, яка відпустила та отримала товарно-матеріальні цінності (продукцію сільського господарства), а також відбитками печаток постачальника - ПП "Кассіопея " і покупця - ТОВ "Тихомиров".

На підтвердження оплати отриманого товару (робіт, послу) ТОВ «Тихомиров» надало квитанції до прибуткових касових ордерів, додані до авансових звітів працівників ТОВ «Тихомиров», відповідно до яких за даними позивача ТОВ «Тихомиров» оплатило ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей" готівкою 4071322,42 грн., у тому числі: за договорами купівлі-продажу - 2531666,80грн., за договорами надання трудових ресурсів і транспортного експедирування - 1539655,62 грн.

Судом встановлено, що вказані витрати по операціям у сумі 3392768,75 грн. по операціям з придбанням товарів (робіт, послуг) від ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей" включені позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2009 р., 1 квартал 2010 р.

Перевіряючи правомірність формування валових витрат у сумі 3392768,75 грн. по операціям з придбанням товарів (робіт, послуг) від ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей", суд зважає на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Господарського кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зазначена позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду кримінальної справи Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим прийнята постанова від 26.07.2012 року, відповідно до якої директора ТОВ «Тихомиров» ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р. - звільнено, а кримінальну справу відносно ОСОБА_3 - припинено.

Згідно вказаної постанови в рамках розгляду кримінальної справи було встановлено, що товар (роботи, послуги) на адресу ТОВ «Тихомиров» від ПП «Мамед», ПП «Кассіопей» не поставлявся (не здійснювалися), а поставлявся (здійснювалися) фізичними особами, які не є платниками ПДВ, у зв'язку з чим, угоди з вказаними підприємствами мали безтоварний, «фіктивний» характер. В рамках кримінальної справи було встановлено, що первини бухгалтерські документи були підписані директором ТОВ «Тихомиров», але товар (роботи, послуги) підприємству передані не були.

Таким чином, вказаною постановою встановлена безтоварність операцій, на підставі яких позивачем були сформовані валові витрати у сумі 3392768,75 грн. за 4 квартал 2009р. та за 1 квартал 2010 р.

А відтак судом встановлено, що за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) позивачем неправомірно включені суму у розмірі 3392768,75 грн. за 4 квартал 2009р., 1 квартал 2010 р. до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.

Суд зауважує, що навіть за наявності формально складених первинних-бухгалтерських документів та сплати грошових коштів, вказані суми не можуть бути включені до складу валових витрат, оскільки у даному випадку відсутня сама господарська операція та, як наслідок, відсутній факт реальної зміни майнового стану платника податків за наслідками вказаної операції.

Отже надані позивачем документи на підтвердження правомірності формування валових витрат не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів видаткові накладні, акти виконаних робіт, послуг не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування валових витрат.

З тих же міркувань суд не приймає до уваги Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим у справі 11800/10/0170/23 від 05.06.2011 р., залишеною без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 р.

Крім того, суд зауважує, що вказане судове рішення стосується правомірності формування податкового кредиту та під час ухвалення вказаного рішення суду не було відомо про наявність встановлених постановою у кримінальній справі обставин.

Суд вважає безпідставними доводи представника позивача, що згідно постанови у кримінальної справи директор підприємства був звинувачений у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - службова недбалість, а ні за фіктивне підприємство або ухилення від сплати податків та під час розгляду кримінальної справи були досліджені не всі податкові накладні, та зауважує, що ці обставини не мають правового значення для розгляду вказаної справи, адже постановою суду встановлено безтоварність господарських операцій з ПП «Мамед», ПП «Кассіопей» за період, визначений актом перевірки.

Стосовно доводів представника позивача, що постанова суду є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки не має доказів джерела її отримання, суд зазначає, що представник позивача не заперечував проти факту прийняття такої постанови судом, отже вказаний доказ є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 69 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", який набрав чинності 6 серпня 2011 року, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 11, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

А відтак, враховуючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 12 .09.2011 р., до спірних правовідносин в частині визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій підлягають застосуванню норми п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України.

Суд вказує, що податковим органом вірно визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1060240,00, в тому числі: за основним платежем 848192,00 грн. (3392768,75грн. х 25%) та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 212048 грн. (848192,00х25%).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення, яке є предметом оскарження, прийнято з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.11.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 04.12.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.