Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-11792/11/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11792/11/0170/15

14.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихомиров"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим- Одабаші Алі Ахтемович, довіреність № 10/9/10-0 від 10.07.12

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 29.11.12 по справі № 2а-11792/11/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" (вул. Грушева, 24-А, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Білова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 року, та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.05.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Представник позивача у судове засідання 14.05.13р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 36499785), зареєстрованою Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 05.06.2009р.

Згідно з відомостями Довідки з ЄДРПОУ від 25.06.2011 р. № 463078 основними видами діяльності ТОВ "Тихомиров" є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (КВЕД 51.21.0), надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту (КВЕД 01.40.0); посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 51.11.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (КВЕД 60.24.0) (а.с.16).

02.09.2011р. посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань законності декларування валових витрат та визначення податку на прибуток за період з 01.12.09р. по 31.03.10р. по взаємовідносинах з ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей»

За результатами перевірки був складений Акт від 02.09.2011 р. №1448/23-02/36499785, на підставі якого 12 вересня 2011 р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372301 про донарахування грошових зобов'язань у сумі 1060240,00 грн., у т.ч. 848192,00 грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та 212048,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Сума донарахування податку на прибуток підприємств у розмірі 848192,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 р. у сумі 436049 грн., 1 квартал 2010 р. у сумі 412143 грн. (829 457,00х25%) визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «Тихомиров» п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/97-ВР, а саме: у зв'язку з завищенням валових витрат ТОВ «Тихомиров» за 4 квартал 2009 р. та 1 квартал 2010р. на суму 3496590,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей».

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0001372301 про донарахування грошових зобов'язань у сумі 1060240,,00 грн., у т.ч. 848192,00 грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та 212048,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 р., то необхідно керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (далі - Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (далі - Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

При цьому, згідно з п.1.32 ст. 1 Закону №334 під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Тихомиров» в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 були завищені валові витрати на суму 3392768,75 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 848192,00 грн. (3392768,75грн. х 25%) за період 4 квартал 2009 р. - 1 квартал 2010р., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ «Тихомиров» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей», оскільки ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей» має стан платника « 9» - «направлено повідомлення на встановлення по юридичному адресу» Крім того, в акті перевірки податковий орган зазначає про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, основним засобів та інших виробничих потужностей, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств. В акті перевірки податковим органом також вказано, що за даними автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на момент перевірки за березень 2010 року встановлені розбіжності між податковими зобов'язань ПП «Кассіопей» та податковим кредитом ТОВ «Тихомиров» у сумі 164916,67 грн., які виникли у зв'язку з недекларуванням ПП «Кассіопей» податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Тихомиров». Крім того, до перевірки також не надані товарно-транспортні накладні, які свідчать про виконання умов договору транспортного експедирування та рух товару від продавця до покупця.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Тихомиров» (Покупець) за даними позивача здійснював придбання товарів у ПП «Мамед» (Продавець) за наступними договорами на поставку товарів сільського господарства: №01/12 від 01.12.2009 р.; №01-Т/10 від 01.01.2010 р.

Згідно п.2.1. наведених вище договорів поставка товару узгоджена сторонами окремими партіями. Датою передачі товару вважається фактична дата його приймання Покупцем.(п.3.2)

Відповідно п.2.2 обсяг кожної окремої партії товару, номенклатура товару, ціна за одиницю виміру товару визначаються сторонами в додаткових угодах, податкових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підставі договорів купівлі - продажу №01/12 від 01.12.2009 р.; №01-Т/10 від 01.01.2010 р. за період з 1 грудня 2009р. по 5 лютого 2010р. ПП «Мамед» за даними позивача поставило ТОВ «Тихомиров» товарно-матеріальні цінності (продукцію сільського господарства) на загальну суму без ПДВ - 1571089,96 грн.

На підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем надані видаткові накладні з підписами від імені особи, яка відпустила та отримала товарно-матеріальні цінності (продукцію сільського господарства), а також відбитками печаток постачальника - ПП "Мамед" і покупця - ТОВ "Тихомиров".

Крім того, між ТОВ «Тихомиров» (далі - клієнт) та ПП «Мамед» (далі - Експедитор) укладені договори № 29/01 від 29.01.2010р. та № 23/12 від 23.12.2009р., відповідно до яких Експедитор бере на себе виконання послуг, пов'язаних з транспортуванням, експедируванням по перевезенню вантажу у межах України, а саме:

- здійснювати перевезення власними силами чи укладати з перевізниками від класного імені угоди на перевезення вантажу,

- самостійно обирати вид транспорту,

- вибирати оптимальні маршрути для перевезення.

На виконання умов укладених договорів № 29/01 від 29.01.2010р. та № 23/12 від 23.12.2009р. за період з 21 грудня 2009р. по 10 лютого 2010р. ПП «Мамед» за даними позивача виконало послуги експедирування на загальну суму без ПДВ 517508,66 грн.

Факт виконання умов договорів експедирування за даними позивача підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідними реєстрами до актів з підписами від імені Замовника - директора ТОВ "Тихомиров" і Виконавця - директора ПП "Мамед", відбитками печаток ПП "Мамед", ТОВ "Тихомиров".

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Тихомиров» (далі - Замовник) та ПП «Мамед» (далі - Виконавець) укладені договори про надання трудових ресурсів № 22/12 від 22.12.2009р., № 10/02 від 10.12.2009р., № 01/01 від 03.01.2010р. та № 19 від 20.02.2010р. відповідно до яких Виконавець надає трудові ресурси для виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Сплата за виконані роботи здійснюється з розрахунку метричної тони завантаженого товару.

На виконання умов укладених договорів про надання трудових ресурсів № 22/12 від 22.12.2009р., № 10/02 від 10.12.2009р., № 01/01 від 03.01.2010р. та № 19 від 20.02.2010р. за період з 10 грудня 2009р. по 26 лютого 2010р. ПП «Мамед» за даними позивача виконало послуги з надання трудових ресурсів на загальну суму без ПДВ - 259443,72 грн.

На підтвердження факту отримання послуг з надання трудових ресурсів позивач надав акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), реєстри до актів з підписами від імені Замовника - директора ТОВ "Тихомиров" і Виконавця - директора ПП "Мамед", відбитками печаток ПП "Мамед", ТОВ "Тихомиров".

Між ТОВ «Тихомиров» (далі - клієнт) та ПП «Кассіопея» (далі - Експедитор) укладено договір № 09/03 від 09.03.2010р., відповідно до якого Експедитор бере на себе виконання послуг, пов'язаних з транспортуванням, експедиторуванням по перевезенню вантажу у межах України, а саме: здійснювати перевезення власними силами чи укладати з перевізниками від власного імені угоди на перевезення вантажу, самостійно обирати вид транспорту, вибирати оптимальні маршрути для перевезення.

На виконання умов укладеного договору експедирування № 09/03 від 09.03.2010р. за період з 21 грудня 2009р. по 10 лютого 2010р. ПП «Кассіопея» за даними позивача виконало послуги експедирування на загальну суму без ПДВ 285950,67 грн.

Факт виконання умов договорів експедирування за даними позивача підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідними реєстрами до актів з підписами від імені Замовника - директора ТОВ "Тихомиров" і Виконавця - директора ПП " Кассіопея ", відбитками печаток ПП " Кассіопея ", ТОВ "Тихомиров".

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Тихомиров» (Покупець) за даними позивача здійснював придбання товарів у ПП «Кассіопея» (Продавець) за договором на поставку товарів сільського господарства №02-Т/10 від 15.03.2010 р.

На підставі договору купівлі - продажу №02-Т/10 від 15.03.2010 р. за період з 16 березня 2010р. по 26 березня 2010р. ПП «Кассіопея» за даними позивача поставило позивачу товарно-матеріальні цінності (продукцію сільського господарства) на загальну суму без ПДВ - 538632,74 грн.

На підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем надані видаткові накладні з підписами від імені особи, яка відпустила та отримала товарно-матеріальні цінності (продукцію сільського господарства), а також відбитками печаток постачальника - ПП "Кассіопея " і покупця - ТОВ "Тихомиров".

На підтвердження оплати отриманого товару (робіт, послу) ТОВ «Тихомиров» надало квитанції до прибуткових касових ордерів, додані до авансових звітів працівників ТОВ «Тихомиров», відповідно до яких за даними позивача ТОВ «Тихомиров» оплатило ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей" готівкою 4071322,42 грн., у тому числі: за договорами купівлі-продажу - 2531666,80грн., за договорами надання трудових ресурсів і транспортного експедирування - 1539655,62 грн.

Вказані витрати по операціям у сумі 3392768,75 грн. по операціям з придбанням товарів (робіт, послуг) від ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей" включені позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2009 р., 1 квартал 2010 р.

Перевіряючи правомірність формування валових витрат у сумі 3392768,75 грн. по операціям з придбанням товарів (робіт, послуг) від ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей", встановлено наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зазначена позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду кримінальної справи Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим прийнята постанова від 26.07.2012 року, відповідно до якої директора ТОВ «Тихомиров» ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р. - звільнено, а кримінальну справу відносно ОСОБА_6 - припинено.

Особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 72 КАС України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу. Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно вказаної постанови в рамках розгляду кримінальної справи було встановлено, що товар (роботи, послуги) на адресу ТОВ «Тихомиров» від ПП «Мамед», ПП «Кассіопей» не поставлявся (не здійснювалися), а поставлявся (здійснювалися) фізичними особами, які не є платниками ПДВ, у зв'язку з чим, угоди з вказаними підприємствами мали безтоварний, «фіктивний» характер. В рамках кримінальної справи було встановлено, що первини бухгалтерські документи були підписані директором ТОВ «Тихомиров», але товар (роботи, послуги) підприємству передані не були.

Таким чином, вказаною постановою встановлена безтоварність операцій, на підставі яких позивачем були сформовані валові витрати у сумі 3392768,75 грн. за 4 квартал 2009р. та за 1 квартал 2010 р.

А відтак, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) позивачем неправомірно включені суму у розмірі 3392768,75 грн. за 4 квартал 2009р., 1 квартал 2010 р. до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.

Отже надані позивачем документи на підтвердження правомірності формування валових витрат не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів видаткові накладні, акти виконаних робіт, послуг не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування валових витрат.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", який набрав чинності 6 серпня 2011 року, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 11, відповідно до якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

А відтак, враховуючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 12.09.2011р., до спірних правовідносин в частині визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій підлягають застосуванню норми п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України.

Отже, податковим органом вірно визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1060240,00, в тому числі: за основним платежем 848192,00 грн. (3392768,75грн. х 25%) та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 212048 грн. (848192,00х25%).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Тоскіна Г.Л.) від 29.11.12 у справі № 2а-11792/11/0170/15 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Тоскіна Г.Л.) від 29.11.12 у справі № 2а-11792/11/0170/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян