Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а-10409/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2012 р. (о 10:47) Справа №2а-10409/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є.,

представника позивача - Сливка Я.М.;

представника відповідача - Файнгольда С.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЛАН"

до Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЕЛАН"(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим №220-р від 21 серпня 2012 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням порядку проведення перевірки, відсутністю правових підстав для прийняття спірного рішення за результатом проведеної перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2012 року відкрите провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових заперечення.

Заслухавши представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЕЛАН" є юридичною особою (ідентифікаційний код 37370346), зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 16.11.2010 р., реєстраційний номер 1 882 102 0000 017506.

Згідно довідці АА №488440 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) до основних видів діяльності товариства відноситься рекламна діяльність (КВЕД 74.40.0).

Судом встановлено, що в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу у м. Сімферополі АР Крим, посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим встановлено порушення законодавства про рекламу, а саме: ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» - розповсюдження реклами на трасі «Сімферополь - Алушта - Ялта» на спорудах підприємства КРПП «Кримтролейбус» в спеціальних рекламних рамках зі змістом «GRAPPA винокурний завод «Маглив» дегустаційний зал», зображення ТМ «Коктебель» спонсор програми «Час джазу на ТрансМрадио» без вказівки тексту попередження про шкоду здоров'ю при надмірному вживанні алкоголю, який повинен займати не менш 15% від загальної площі реклам, що є признакам порушення ч. 7 ст. 22 Закону України «Про рекламу» та розповсюдження реклами алкоголю на спорудах підприємства транспорту, що є признакам порушення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу».

За наслідком встановленого порушення складений протокол №273 від 01.08.2012 р.

Відповідачем на адресу ТОВ «ВІЕЛАН» спрямовані вимоги про надання інформації від 25.07.2012 р. № 02-01/026, від 10.08.2012 р. № 02-01/1134 щодо вартості розповсюдженої реклами, пояснення щодо встановленого факту порушення законодавства про рекламу. Одночасно позивач був повідомлений про місце та час розгляду питання про накладення штрафних санкцій за недотримання вимог законодавства про рекламу.

Згідно з відповіддю вх. № 1146 від 20.08.2012 р. позивач повідомив про неможливість надання такої інформації, оскільки вимоги інспекції про надання інформації не є результатом перевірки, яка вчинена з дотриманням норм діючого законодавства, відсутні фотокопії рекламних носіїв, щодо яких встановлені порушення. Позивач також повідомив інспекцію про відсутність з боку товариства порушень вимог договору та норм діючого законодавства про рекламу та про демонтаж рекламних носіїв до результатів вивчення даного питання.

21.08.2012 р. на засіданні Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим, згідно ч. 6 ст. 26, ч.7 ст.27 Закону України «Про рекламу» було прийнято рішення про накладення на позивача штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII (далі -Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про рекламу": спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п. 7 вказаного Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 р. №206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 р. за №1337/20075 затверджено Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі Положення).

Згідно пп. 4.1. п. 4 Положення Інспекції відповідно до покладених на них завдань: здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

Відповідно до пп. 6.1.12. пп. 6.1. п. 6 Положення Інспекції у сфері захисту прав споживачів мають право вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами надання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, іншої інформації, необхідної для здійснення інспекціями повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про рекламу.

При цьому одержувати в установленому порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб ( пп. 6.8. п. 6 Положення).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, контроль за дотриманням, зокрема, законодавства про рекламу відноситься до повноважень Держспоживінспекції України та її територіальних органів на місцях.

А відтак, на відповідача законодавством покладений обов'язок здійснення контролю за дотриманням Закону України "Про рекламу" суб'єктами господарювання.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу встановлено постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004р. (далі Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Згідно абз. 11 пп. 2 п. 4 Порядку штрафи накладаються на рекламодавців, якщо реклама розповсюджується ними самостійно, і на розповсюджувачів реклами, винних у таких порушеннях порядку розповсюдження та розміщення реклами, зокрема, за розміщення реклами тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються, на транспорті, а також реклами алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену.

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. (п. 9 Порядку)

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення (п. 10 порядку). Протокол розглядається у місячний строк.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства, враховуючи спірні правовідносини, фіксація порушення законодавства про рекламу здійснюється протоколом, а відтак на спірні правовідносини не розповсюджуються норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, № 270/96-ВР.

Статтею 1 Закону України "Про рекламу" передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Відповідно до абз 5 ст. 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами відповідача було встановлено наявність реклами на транспорті (спорудах підприємства КРПП «Кримтролейбус») з використанням в рекламі зображення знака для товарів та послуг, під яким випускаються і зареєстровані алкогольні напої ТМ «Коктебель» (спонсор програми «Час джазу на ТрансМрадио»), ТМ «GRAPPA» (винокурний завод «Маглив»).

Таким чином, з аналізу зазначених норм вбачається, що реклама на спорудах підприємства КРПП «Кримтролейбус» з використанням в рекламі зображення знака для товарів та послуг, під яким випускаються і зареєстровані алкогольні напої ТМ «Коктебель», та реклама алкогольного напою «GRAPPA», є фактично рекламою на транспорті та одночасно є зовнішньою рекламою.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється, зокрема, на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену, засобами зовнішньої реклами та засобами зовнішньої реклами.

У зв'язку з чим, суд вважає безпідставними доводи представника позивача про відсутність законодавчо встановленої заборони розповсюдження реклами алкогольних напоїв на спорудах підприємства транспорту, оскільки реклама на транспорті відповідно до аналізу норм ст. 1 Закону України «Про рекламу» за своїм змістом відноситься до зовнішньої реклами.

Стосовно посилання представника позивача на ту обставину, що розповсюджена реклама не є рекламою торгової марки ТМ «Коктебель», а є рекламою радіопередачі, а «GRAPPA» не є зареєстрованою торговою маркою, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 22 Закону України «Про рекламу» дозволяється спонсорування теле-, радіопередач, театрально-концертних, спортивних та інших заходів з використанням знаків для товарів та послуг, під якими випускаються алкогольні напої.

Водночас, як вбачається з протоколу № 273 від 01.08.2012р., посадовою особою інспекції було також встановлено порушення п. 7 ст. 22 Закону України «Про рекламу», а саме зображення ТМ «Коктебель» спонсор програми «Час джазу на ТрансМрадио» без вказівки тексту попередження про шкоду здоров'ю при надмірному вживанні алкоголю, який повинен займати не менш 15% від загальної площі реклам. Отже судом встановлено, що позивачем порушені вимоги в тому числі п.7 ст. 22 Закону України «Про рекламу».

Крім того, під час перевірки було також встановлено розповсюдження реклами алкогольних напоїв «GRAPPA», що є порушенням вимог ст. 22 Закону України «Про рекламу».

Слід зазначити, що «GRAPPA» відома як вино граппа - італійський виноградний алкогольний напій міцністю від 40% до 50% (вікіпедія - GRAPPA), отже GRAPPA є алкогольним напоєм, реклама яких заборонена засобами зовнішньої реклами.

А відтак, суд зазначає, що вказані обставини свідчать про порушення з боку позивача вимог ст. 22 Закону України «Про рекламу».

Суд вважає неспроможними доводи представника позивача, що реклама такого змісту - «GRAPPA винокурний завод «Маглив» дегустаційний зал» є виключно рекламою дегустаційного залу, оскільки зміст цієї реклами свідчить про рекламу алкогольного напою «GRAPPA».

Стосовно твердження представника позивача, що відповідно до вимог договору позивач не несе відповідальність за зміст реклами, суд зазначає, що згідно ст. 27 Закону України "Про рекламу" відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть, в тому числі, розповсюджувачі реклами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами. Таким чином, норми діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини, передбачають відповідальність в тому числі розповсюджувачів реклами, до яких відноситься позивач.

Крім того, суд звертає увагу представника позивача, що у даному випадку, складом правопорушення є ненадання інформації про вартість розповсюдженої реклами, ані порушення законодавства про рекламу, які є самостійним видом порушення Закону України «Про рекламу».

Згідно п. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зауважує, що на виконання своїх повноважень відповідач здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу. Контроль полягає у виявленні і фіксації ознак порушення законодавства про рекламу, які безпосередньо направлені та впливають на споживача реклами. З моменту фіксації ознак порушення здійснюються певні дії (запити, приписи) спрямовані на підтвердження виявлених ознак порушень, отримання необхідної інформації для встановлення суб'єктів господарювання, які допустили порушення. Такі дії регламентуються також Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. №693 "Про затвердження порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу".

Таким чином, посилання позивача на порушення відповідачем норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме: відсутність підстав, визначених законом для здійснення державного нагляду (контролю) є необґрунтованими.

Так, суд зауважує, що, виходячи з наведених норм законодавства, норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не розповсюджуються на спірні правовідносини, відповідач при винесенні рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу діяв відповідно до наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З тих же міркувань, суд вважає безпідставним посилання представника позивача на вимоги Указу Президента України від 23.07.1998 р. №817/98 «Про деякі заходи по перегулюванню підприємницької діяльності» та зазначає, що норми Закону України «Про рекламу», Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. №693 "Про затвердження порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу" передбачають порядок встановлення та фіксації виявленого порушення законодавства про рекламу. Суд зауважує, що ані Закон України «Про рекламу», ані Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. №693 "Про затвердження порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу" не ставить залежність проведення перевірки дотримання законодавства про рекламу від наявністі чи відсутності відповідних скарг.

Отже, на думку суду, встановлення порушення законодавства про рекламу, відображене у відповідному протоколі, є належним способом фіксації виявленого порушення законодавства про рекламу, яке не потребує додаткового заходу - наявності відповідної скарги.

Слід зазначити, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Зокрема, за загальним правилом при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Зокрема, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.97 N 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована упредметненими нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, для визначення, який закон підлягає переважному застосуванню у випадку різного регулювання одного й того ж питання, використовуються в якості правового звичаю такі правила, як спеціальний закон має переважну силу над загальним та пізніше прийнятий акт скасовує попередній.

Враховуючи зазначене, суд звертає увагу представника позивача, що у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціальних нормативно-правових актів Закону України «Про рекламу», Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. №693 "Про затвердження порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу", якими врегульовані питання щодо порядку проведення перевірки, прийняття рішення за результатами перевірки, та які мають перевагу перед Указом Президента України від 23.07.1998 р. №817/98 «Про деякі заходи по перегулюванню підприємницької діяльності».

Суд вважає безпідставним твердження представника позивача, що спірне рішення прийнято не уповноваженою особою, оскільки рішення підписано виконуючим обов'язків начальника інспекції, який призначений на посаду згідно наказу №151-к від 08.05.2012 р., та є уповноваженою особою діяти від імені органу, відповідно має повноваження на прийняття відповідних рішень згідно до вимог діючого законодавства, зокрема рішення про накладання штрафу за ненадання інформації відносно вартості розповсюдженої реклами.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що спірне рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №220-р від 21.08.2012р. у сумі 1700,00грн. прийнято з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим, підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 27.11.2012 р. У повному обсязі постанову складено 03.12.2012 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.