Ухвала

від 04.03.2013 по справі 2а-10409/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10409/12/0170/15

04.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЛАН" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 27.11.2012 у справі № 2а-10409/12/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЛАН" (вул. Петропавлівська, 3, оф. 303, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95001)

до Інспекції з питань захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим (вул. Імені газети "Кримська правда", 61, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2012 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЛАН" до Інспекції з питань захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЕЛАН" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

04.03.2013 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а також враховуючи приписи статті 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЕЛАН"(далі - позивач) звернулося до Інспекції з питань захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим №220-р від 21 серпня 2012 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 21.08.2012 відповідачем згідно із частиною 6 статті 26, частиною сьомою статті 27 Закону України «Про рекламу» було прийнято рішення про накладення на позивача штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 грн. на підставі протоколу №273 від 01.08.2012.

Передумовою прийняття протоколу стало здійснення контролю відповідачем за дотриманням вимог законодавства про рекламу у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, в ході здійснення якого встановлено порушення позивачем законодавства про рекламу, а саме: частини 2 статті 22 Закону України «Про рекламу» - розповсюдження реклами на трасі «Сімферополь - Алушта - Ялта» на спорудах підприємства КРПП «Кримтролейбус» в спеціальних рекламних рамках зі змістом «GRAPPA винокурний завод «Маглив» дегустаційний зал», зображення ТМ «Коктебель» спонсор програми «Час джазу на ТрансМрадио» без вказівки тексту попередження про шкоду здоров'ю при надмірному вживанні алкоголю, який повинен займати не менш 15% від загальної площі реклам, що є признакам порушення частини 7 статті 22 Закону України «Про рекламу» та розповсюдження реклами алкоголю на спорудах підприємства транспорту, що є признакам порушення частини 2 статті 22 Закону України «Про рекламу».

На адресу позивача були спрямовані вимоги про надання інформації від 25.07.2012 № 02-01/026 та від 10.08.2012. № 02-01/1134 щодо вартості розповсюдженої реклами, пояснення щодо встановленого факту порушення законодавства про рекламу. Окрім цього, позивач був повідомлений про місце та час розгляду питання про накладення штрафних санкцій за недотримання вимог законодавства про рекламу.

Відповіддю від 20.08.2012 позивач повідомив про неможливість надання такої інформації, оскільки вимоги інспекції про надання інформації сформовані на підставі перевірки, яка вчинена без дотриманням норм діючого законодавства.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідачем було встановлено наявність реклами на транспорті (спорудах підприємства КРПП «Кримтролейбус») з використанням в рекламі зображення знака для товарів та послуг, під яким випускаються і зареєстровані алкогольні напої ТМ «Коктебель» (спонсор програми «Час джазу на ТрансМрадио»), ТМ «GRAPPA» (винокурний завод «Маглив»).

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що реклама на транспорті за своїм змістом відноситься до зовнішньої реклами та згідно діючому законодавству відсутня заборона розповсюдження реклами алкогольних напоїв на спорудах підприємства транспорту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Згідно з абзацом п'ятим статті 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Таким чином, з аналізу зазначених норм вбачається, що реклама на спорудах підприємства КРПП «Кримтролейбус» з використанням в рекламі зображення знака для товарів та послуг, під яким випускаються і зареєстровані алкогольні напої ТМ «Коктебель», та реклама алкогольного напою «GRAPPA», є фактично рекламою на транспорті та одночасно є зовнішньою рекламою.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем було порушено вимоги статті 22 Закону України "Про рекламу", оскільки в ході перевірки встановлено, що зображення ТМ «Коктебель» спонсор програми «Час джазу на ТрансМрадио» не містить вказівки тексту попередження про шкоду здоров'ю при надмірному вживанні алкоголю, який повинен займати не менш 15% від загальної площі реклам. Крім того, під час перевірки було також встановлено розповсюдження реклами алкогольних напоїв «GRAPPA».

Згідно із пунктом 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги щодо прийняття оскаржуваного рішення не уповноваженою особою, оскільки рішення підписано виконуючим обов'язків начальника інспекції, який призначений на посаду згідно наказу №151-к від 08.05.2012, та є уповноваженою особою діяти від імені органу, відповідно має повноваження на прийняття відповідних рішень згідно до вимог діючого законодавства, зокрема рішення про накладання штрафу за ненадання інформації відносно вартості розповсюдженої реклами.

Оцінюючи дії Інспекції з питань захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач при винесенні рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу діяв відповідно до наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЛАН" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЛАН" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2012 у справі № 2а-10409/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко