Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-12376/12/0170/6

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2012 р. Справа №2а-12376/12/0170/6

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Захаровій М.В.,

за участю представника позивача - Дербеньова Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства «Лісма-Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Підприємство «Лісма-Крим» звернулось (з урахуванням уточнень) до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004812204 від 12.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 112017 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 28004,25 грн. та №0004802204 від 12.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем з розмірі 106683 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 26670,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 28.09.2012 року № 6631/22-3/30848973, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсності та Податковому Кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, у попередніх засіданнях проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова невиїзна перевірка Підприємства «Лісма-Крим» (ЄДРПОУ 30848973) з питань взаємовідносин з ПП «Градостройінвест» (ЄДРПОУ 34555182) у травні 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 6631/22-3/30848973.

Згідно висновків акта перевірки, позивачем порушено п.п 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого донараховано податок на прибуток у 2 кварталі 2012 року на загальну суму 112017 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у травні 2012 року у сумі 106683 грн.

12.10.2012р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004812204 від 12.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 112017 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 28004,25 грн. та №0004802204 від 12.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем з розмірі 106683 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 26670,75 грн.

Не погодившись з зазначеним висновком Підприємство «Лісма-Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004812204 від 12.10.2012 року та №0004802204 від 12.10.2012 року.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 0004812204 від 12.10.2012 року та №0004802204 від 12.10.2012 року, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу)

В акті перевірки Підприємства «Лісма-Крим» (ЄДРПОУ 30848973) з питань взаємовідносин з ПП «Градостройінвест» (ЄДРПОУ 34555182) у травні 2012 року встановлено порушення п.п 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого донараховано податок на прибуток у 2 кварталі 2012 року на загальну суму 112017 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у травні 2012 року у сумі 106683 грн.

Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні періоди.

Так, судом встановлено, що в акті перевірки позивача від 28.09.2012р.(арк. 1) зазначено, що під час перевірки позивача використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «БестЗвіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податкова та платежів», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», акт № 98/15-3/34555182 від 11.07.12р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Градостройінвест-СВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.5.2012р.», отриманого від ДПІ у м. Херсоні.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування підприємства «Лісма-Крим», за період з 01.04.12р. по 30.06.12р. встановлено їх завищення у 2 кв. 2012р. у сумі 533415 грн., а також встановлено завищення податкового кредиту у травні 2012 року на суму 106683 грн. з питань взаємовідносин з ПП "Градостройінвест-СВ" за травень 2012 року за операцією придбання підрядних робіт вказаного контрагента.

Пунктами 2.10.3, 2.15, 2.16, 4.13 Методичних рекомендацій встановлено, що у складі автоматизованого контролю перевірки податкової звітності здійснюється співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. З Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ з даними Реєстру платників ПДВ.

Як свідчить акт перевірки позивача від 28.09.2012р., в результаті автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ на рівні ДПС України не встановлено розбіжностей при звірці показників податкової звітності контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань ПП «Градостройінвест-СВ» та податкового кредиту підприємства «Лісма-Крим», розрахунків коригування сум ПДВ даних контрагентів).

ДПІ у м. Сімферополь на аркушах 5-7 акту від 28.09.2012р. робить висновок про те, що підприємство «Лісма-Крим» перерахувало кошти на рахунки ПП «Градостройінвест-СВ» без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України та, таким чином, позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним відповідно до ст.215, п. З ст.203 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

До висновку про нікчемність правочину, укладеного з ПП «Градостройінвест-СВ», та як висновок, про порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач дійшов виходячи із обставин, встановлених актом від 11.07.2012р. № 98/15-3/34555182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки, ПП «Градостройінвест» (ЄДРПОУ34555182) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та повноти відображення в податковому обліку за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.», складеного ДПІ у м. Херсоні.

Згідно Акту від 11.07.2012р. № 98/15-3/34555182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки, ПП «Градостройінвест-СВ» (ЄДРПОУ34555182)» останнього зареєстровано виконавчим комітетом Херсонської міської ради № 6678 від 28.08.2006р. Підприємство зареєстровано платником ПДВ на підставі свідоцтва № 30584005 від 12.09.2006р., ІПН - 345551821030. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.07.2012р. Кримінальні справи відносно посадових осіб ПП «Градостройінвест-СВ» в ГВПМ ДПІ у м. Херсоні не порушувались (арк. 11 акту від 28.09.2012р.).

Як зазначено в акті перевірки від 11.07.2012р. № 98/15-3/34555182 зустрічну звірку неможливо провести в зв'язку з тим, що СГД має стан платника відмінний від основного, а саме «9». Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження».

Судом встановлено, що ДПІ у м. Херсоні направлені запити про надання інформації стосовно ПП «Градостройінвест-СВ» до Херсонського бюро технічної інвентаризації про будівлі і споруди, які належать на праві власності, до МВ РЕР ДАІ у м. Херсоні про зареєстровані транспортні засоби, до Управління Держкомзему у м. Херсоні про оформлення права власності на земельні ділянки або про права користування земельними ділянками. Відповіді на ці запити не отримано» (абз. 2-4 арк. 4 акту від 28.09.2012р.)

За даними наданої декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2012р.(вх. № 9024004851 від 04.05.12р.) доход, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування склав 7422,4 тис. грн. Основні засоби згідно наданої декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2012р. у ПП «Градостройінвест-СВ» відсутні (абз. 5-6 арк. 4 акту від 28.09.2012р.)

Крім того, суд встановив, що згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що по ТОВ «ТПК «СТИЛЬ»(31006793) м. Херсон складено акт № 71/15-3/31006793 від 26.04.2012р. та визнано угоди нікчемними» з посиланням на ст.ст. 228, 216 ЦК України.

Також, з акту від 11.07.2012р. № 98/15-3/34555182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Градостройінвест-СВ» (СДРПОУ34555182)» вбачається, що ДПІ у м. Херсоні робить висновок(арк. 5 акту від 28.09.2012р.), що звіркою суб'єкта господарювання документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Градостройінвест-СВ»(ЄДРПОУ34555182) із платниками податків за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.

Суд не погоджується з висновком відповідача щодо нікчемності укладеної між позивачем і ПП «Градостройінвест» угоди, спрямованої на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і витрат, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що ДПІ у м. Херсоні здійснила зустрічну звірку ПП "Градостройінвест" зі всіма контрагентами - постачальниками та покупцями та зробила висновок про не підтвердження реальності здійснення ПП Градостройінвест" усіх фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п.п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків врегульовані нормами "Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.2010р. (далі - Порядок №1232).

Пунктом 3 вказаного Порядку № 1232 передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

За приписами п.4 Порядку №1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Вимоги до оформлення запиту визначені п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, і також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Із аналізу положення п.73.5 ст.73 Податкового кодексу, п.п.6, 7 Порядку №1232 вбачається, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, оскільки за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У відповідності до п.4.4 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року № 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Згідно п.4.6 зазначеного Наказу, за результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки (далі - Довідка) (додаток 5) у двох примірниках та реєструється в Журналі реєстрації довідок/актів не пізніше останнього робочого дня терміну, відведеного для проведення зустрічної звірки відповідно до пункту 3.2 або 4.5 Методичних рекомендацій.

З наведених положень випливає, що акт (або Довідка), складені за наслідками зустрічної звірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення такої звірки або неможливості її проведення і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, зі змісту вищенаведеного вбачається, що право на внесення певної інформації до акту про проведення зустрічної звірки виникає у податкового органу за наслідками її проведення, з урахуванням тих фактичних обставин, які встановлені в результаті проведення звірки.

Зі змісту складеного ДПІ у м. Херсоні акту від 11.07.2012р. вбачається, що податковий орган не здійснював співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання - ПП "Градостройінвест", оскільки такі документи для перевірки директор підприємства не надав, не встановлено, які саме проводились фінансово-господарські розрахунки та обставини їх здійснення, тобто, ДПІ у м. Херсоні було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічних звірок, передбачений п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та Порядком від 27.12.2010р. №1232.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання в акті перевірки позивача від 28.09.2012р., як на підставу неможливості проведення зустрічної звірки, на факт встановлення відсутності ПП «Градостройінвест-СВ» за місцезнаходженням: м. Херсон, вул. Суворова, буд. 49, кв. 5 та складання про це відповідної довідки. Разом з тим в акті не вказано, що саме знаходиться, або хто мешкає за юридичною адресою даного підприємства.

Відповідно до ч.І ст.16 та ч.І ст.20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІУ (із змінами і доповненнями) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Діяльність податкових органів щодо встановлення місцезнаходження платника податків регламентується Наказами Державної податкової адміністрації України №979 від 22.12.2010 року «Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів»,(далі-Порядок № 979) та № 336 від 17 травня 2010 р. «Про затвердження положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків»(далі-Положення № 336).

Відповідно до п.12.4 Порядку №979 щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцемпроживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру само зайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

Пунктом 12.5 Порядку № 979 передбачено, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону.

Відповідно до Розділу III Положення № 336, щодо кожного платника податків, який відсутній за своїм місцезнаходженням органи ДПС повинні проводити такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовують його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримують інформацію стосовно інших "латників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

У разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит (стан 10) на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції. Податкова міліція в свою чергу проводить заходи щодо опитування власника житлового (виробничого, офісного) приміщення, адреса якого вказана місцем реєстрації платника податків про місцезнаходження за вказаною адресою платника податків, а також про місцезнаходження посадових осіб такого платника податків.

Пунктом 4.16. Положення № 336 встановлено, що при формуванні статистичної звітності платник податків вважається встановленим, якщо його стан з "10" змінено на інший (крім "23", "32"). В іншому випадку вважається, що стосовно платника податків тривають заходи щодо встановлення місцезнаходження.

Статтею 18 Закону 775 передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі викладеного, суд вважає зазначення в акті перевірки позивача про те, що контрагент останнього відсутній за юридичною адресою, є припущенням податкової інспекції, а не достовірно встановленим фактом.

Згідно наданій суду довідці з ЄДРПОУ з початку реєстрації до 12.10.12р. відсутні будь-які записи про відсутність ПП «ГрадостройінвестСВ» за юридичною адресою.

Як вбачається із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців згідно витягу та довідки(копії приєднані до позову), станом на 12.10.2012р., в ЄДР міститься запис про підтвердження відомостей про юридичну особу -ПП "Градостройінвест-СВ" тільки за вказаною адресою- юридичною адресою: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, Комсомольський район, вул. Суворова, будинок 49, кімната 5, а не квартира 5, як зазначено в акті від 11.07.2012р. та за номером запису 16 державним реєстратором 19.07.2012р. внесено підтвердження відомостей про юридичну особу.

Тобто, ці відомості про ПП "Градостройінвест-СВ" існували в ЄДР як на дату складення Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, так і на момент здійснення господарських операцій з підприємством «Лісма-Крим», так і на дату проведення перевірки позивача.

Крім того, акт від 11.07.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки перевірки ПП "Градостройінвест-СВ"» не містить посилань на запит структурного підрозділу органу ДПС, який є ініціатором запиту, до підрозділу податкової міліції на встановлення фактичного місцезнаходження платника податків шляхом проведення відповідних заходів. Але ж зі змісту акту вбачається, що податковою міліцією ДПІ у м. Херсоні встановлені посадові особи цього підприємства-директор, з яким відбувалися телефонні розмови.

Однак, така обставина, як факт встановлення відсутності ПП "Градостройінвест" за місцезнаходженням, мала б значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи та не повинна стосуватись належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеним договором з підприємством «Лісма-Крим».

Крім того, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача, які сформовані на підставі висновку ГВПМ ДПІ у м. Херсоні від 09.07.12 № 1346/07-306 щодо ймовірної неможливості реального здійснення господарської діяльності в окремому господарському періоді та наявність ознак «фіктивності», відсутність факту реального здійснення господарської діяльності в результаті аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Градостройінвест-СВ», оскільки такий висновок також зроблено без дослідження та надання оцінки первинним документам ПП «Градостройінвест-СВ», як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

В даному випадку відсутність у розпорядженні ДПІ у м. Херсоні первинних документів ПП "Градостройінвест-СВ" унеможливлювало проведення зустрічної звірки, тобто, за таких обставин податковий орган не мав визначених законом підстав для вчинення дій по проведенню зустрічної звірки, звідси - не мав підстав робити висновків про відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального вчинення даним підприємством господарських операцій.

З системного аналізу норм "Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27. 12.2010р. №1232, а також "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від ,22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, вбачається, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

Чинним законодавством не передбачено відображення таких міркувань в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, відображення в актах про неможливість проведення зустрічної звірки суджень податкового органу по суті усіх проведених платником податків господарських операцій суперечить закону, який не передбачає такого порядку дій суб'єкта владних повноважень.

Також є безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем ст. 228 ЦК України щодо укладення нікчемних правочинів з ПП «Градостройінвест-СВ» (абз. 9 арк. 4, абз. 6 арк. 11 акту від 28.09.2012р.), який, на думку ДПІ у м. Сімферополь, підтверджується визнанням за актом № 71/15-3/31006793 від 26.04.2012р. нікчемними угод ТОВ «ТПК «СТИЛЬ» (31006793) м. Херсон, який є контрагентом ПП «Градостройінвест-СВ».

В цьому контексті акту перевірки суд зауважує, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в акті ДПІ у м. Херсоні ДПС від 11.07.2012р. №98/15-3/34555182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки, ПП «Градостройінвест-СВ»» йдеться про дослідження наданої ПП «Градостройінвест-СВ» декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2012 року (вх. № 90224004851 від 04.05.12р.) та, відповідно, про відсутність основних засобів саме у 1 кв. 2012 року, тоді як операція придбання позивачем робіт у ПП "Градостройінвест-СВ" відбувалася у травні 2012 року - 2 кв. 2012р.

Відповідачем в акті перевірки від 28.09.2012р. не зазначено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, основних засобів(складських приміщень, автотранспорту, виробничого чи іншого обладнання) у контрагента для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та віднесено витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

При цьому слід зазначити, що відсутність у підприємства основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів чи управлінського та технічного персоналу не може бути беззаперечним доказом неможливості здійснити ним операцій з продажу товарів(робіт, послуг) за господарськими договорами поставки, оскільки господарську цільність можливо здійснювати, як виключно власними ресурсами (господарський спосіб), так і виключно сторонніми ресурсами (підрядний спосіб), а також поєднанням першого та другого (змішаний спосіб).

З огляду на викладене суд вважає, що акт ДПІ у м. Херсоні ДПС від 11.07.2012р. №98/15-3/34555182 Про неможливість проведення зустрічної звірки, ПП Градостройінвест"(ЄДРПОУ34555182) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та повноти відображення в податковому обліку за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.» не є належним та допустимим доказом порушень з боку позивача п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-У1 від 02.12.2010р. та п. 198.1, п. 198.2, 198.6 :т. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-1У під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

У відповідності до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками" господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки.

Позивач і його контрагент ПП "Градостройінвест-СВ" мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію, реєстрацію в податковому органі платниками податків за місцезнаходженням та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 ГК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Більш того, відповідач не наводить в акті будь-які обґрунтовані підставі, згідно яких позивачу мали бути відомі фактичний адміністративно-майновий стан підприємства-виконавця робіт - ПП "Градостройінвест-СВ" чи його «стан» «9», який йому присвоєно податковим органом, умови ведення ним господарської діяльності та порушення податкового законодавства, які ним можливо допускалися, чи що посадові особи цього підприємства здійснювали якусь незаконну діяльність.

Повноваження та функції органів державної податкової служби на час проведення перевірки позивача регламентується ст.ст. 19-1, 20 Податкового кодексу України, до переліку яких не входить право робити висновки про нікчемність правочинів.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є пише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків піючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочин є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, який порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і витрат.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком, постановленим у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в акті перевірки від 28.09.2012р. не доведено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не надано доказів про умисність укладення угод між Підприємство «Лісма-Крим» та контрагентом ПП «Градостройінвест-СВ» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В акті перевірки ДПІ не має посилань на наявність рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб, які укладали відповідні угоди, або іншого належного доказу на підтвердження укладення угод без мети настання реальних наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, такий висновок відповідача носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Дана правова позиція також викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.05.2012р. по справі К/9991/6340/12., від 12.07.2012р. та по справі К/ 9991/11753/12.

Позивачем з контрагентом ПП «Градостройінвест-СВ» в травні 2012 року було укладено господарський договір підряду №31 від 21.05.2012р. За змістом вищезазначеного договору вбачається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов поговору, а саме: його предмету, найменуванню та обсягу робіт, порядку розрахунку, ціни та строку дії договору.

На виконання даного договору підрядник ПП «Градостройінвест» виконав, а замовник підприємство «Лісма-Крим» прийняв відповідні роботи по нанесенню полімочевинного покриття за актами здачі-приймання робіт № 1 від 25.05.2012р. та № 2 від 25.05.2012р. на загальну суму 640099,14 грн., в т. ч. ПДВ - 106683,19 грн.

ПП «Градостройінвест-СВ» виписані та видані позивачу податкові накладні № 59, № 60 від 25.05.2012р. Позивач здійснив з ПП «Градостройінвест-СВ» розрахунки за виконані роботи у сумі 523500 грн., що підтверджується виписками банку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Згідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Пунктом 138.1 ст. 138 11К України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими Первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо підстав формування витрат, то обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в силу норм ПК України є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій зазначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (виконані роботи, надані послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом досліджені копії податкових накладних, актів про надання послуг, банківських виписок, що підтверджують фактичну сплату позивачем у 2012 році коштів на адресу контрагента на підтвердження виконання умов договорів, укладених між позивачем та ПП «Градостройінвест-СВ», які і стали підставою для включення у 2 кварталі 2012 року витрат на придбання робіт у сумі 533415,95 грн. До складу витрат позивача, а також віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у травні 2012 року у розмірі 106683,19 грн., сплаченого позивачем у складі ціни за придбані підрядні роботи.

Як вбачається з актів здачи-приймання робіт по нанесенню полімочевиннго полімеру № 1 і № 2 від 25.05.2012р., в них зазначено назву документа, дату і місце їх складання, назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис уповноважених осіб, печатки підприємств, що дають змогу ідентифікувати особу, яка грала участь у здійсненні господарської операції, та її посадових осіб, тобто, всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних бухгалтерських документів. Розрахунки з контрагентом за виконані роботі здійснювалися саме на підставі актів виконаних робіт від 25.05.2012р. № 1 і 2.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України, зі змінами, що діяли у досліджуваному періоді, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу.

Згідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до додаткового кредиту відповідно до п. 198.2 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. Податкового Кодексу України від 02.12.2010, № 2755-УІ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими означеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.201.1 ст.201 розділу V Податкового Кодексу, за змістом якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий -омер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або - корочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна достачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням п одатку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.4 ст.201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Зригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Відповідно до п.201.6 ст.201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за давши реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.201.8 ст.201 розділу V Податкового Кодексу право на нарахування додатку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим ж платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду (п.201.9 ст.201 розділу V Податкового Кодексу). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу).

Як зазначалося вище, до перевірки були надані виписані ПП «Градостройінвест-СВ» податкові накладні від 25.05.2012р. № 59 і № 60, за якими суми ПДВ відповідно 4120,82 грн. та 102562,37 грн. включено до складу податкового кредиту у рядку 10.1 Декларації з ПДВ за травень 2012 року, реєстру отриманих податкових накладних під номерами 3 і 4, додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» під номером 2 на суму ПДВ 106683,19 грн.

Податкові накладні від 25.05.2012р. № 59 і № 60 оформлені належним чином у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 розділу V ПК України, видані ПП «Градостройінвест-СВ», яке на момент вчинення відповідної господарської операції був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки позивача від 28.09.2012р.

Крім того, відповідач не перевірив подальший рух виконаних ПП Градостройінвест-СВ" робіт, які фактично виконувалися на замовлення ПАТ Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» згідно договору підряду від 23.04.2012 року № 024968, укладеного з підприємством «Лісма-Крим», пунктом 1.3 якого передбачено, що підрядник(підприємство «Лісма-Крим») може виконати роботу за участю судпідрядннх організацій. В даному випадку вказані у договорі від 23.04.2012р. роботи виконувалися субпідрядною організацією - ПП «Градостройінвест-СВ».

Виконання підрядних робіт для ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод (Прогрес» згідно договору підряду від 23.04.2012 року № 024968 підтверджується актами передачі-приймання робіт від 28.05.2012 року № 1 на загальну суму 25489,60 грн. та № 2 на загальну суму 634406,40 грн.

У відповідності до вимог ст. 135 ПК України позивач у декларацію з податку на прибуток за 2 кв. 2012 року включив до доходів звітного періоду доход у сумі 549913,33 грн. від операційної діяльності, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, за 2атою складення акта, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт 28.05.2012р. відповідно до статті 137, на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р. з питань взаємовідносин з ЛП «Градостройінвест-СВ» за травень 2012 року не встановлено його заниження або завищення, як зазначено в п. 3.1.1 акту перевірки від 28.09.2012р.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України підприємство «Лісма-Крим» у день виникнення податкових зобов'язань продавця виписало та видало покупцю ПАТ Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» податкову накладну № 55 від 28.05.2012р. на суму 659896 грн.,в т. ч. ПДВ - 109982,67 грн., яку одночасно відобразило у податкових зобов'язаннях у рядку 1 декларації з ПДВ на травень 2012 року, реєстрі виданих податкових накладних під № 8, додатку 5 до Декларації під № 7 в сумі 109982,67 грн.

Як вбачається із порівняння актів виконаних робіт ПП «Градостройінвест-СВ» і актів виконаних робіт підприємства «Лісма-Крим», ці роботи виконані для ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» за ціною вищою за ціни її придбання у ПП "Градостройінвест-СВ".

Отже, дії позивача свідчать про реальність господарських операцій, на підставі яких формувалися дані податкового обліку сторони вищевказаних господарських договорів, та наявність господарської (ділової) мети при вчиненні відповідних дій позивача-фактичного використання придбаних у ПП "Градостройінвест-СВ" робіт у своїй господарській діяльності для отримання прибутку.

Суд вважає, що в бухгалтерському і податковому обліку та звітності позивача відображені гоеподарськи операції з придбання товарів у ПП "Градостройінвест", які фактично відбулися та саме які і створюють відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та витрат, тому такі господарські операції не можуть вважатися нікчемними.

Відповідачем в ході проведення документальної перевірки не доведено, що сторони Підприємство «Лісма-Крим» та ПП «Градостройінвест-СВ», укладаючи господарські зобов'язання, мали ціль на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Отже, будь-які навмисні дії позивача, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Таким чином, господарські операції, проведені між позивачем та контрагентом ГТП Традостройінвест-СВ" підтверджується відповідними документами бухгалтерського га податкового обліку, оформленими належним чином, що підтверджують фактичне втримання позивачем товару(послуг) від контрагента, тобто - фактичне виконання договору, що свідчить про помилковість та безпідставність висновку Податкового органу про нікчемність угоди та про те, що позивач неправомірно включив в 1 кв. 2012р. до складу витрат витрати в сумі 533415 грн., а до податкового кредиту з ПДВ у травні 2012 року суму 106683 грн., пов'язаних з виконанням договору підряду з ПП Градостройінвест-СВ".

Також, суд зазначає, що відповідач неправомірно збільшив суму грошового зобов'язання підприємству «Лісма-Крим» з податку на прибуток підприємств в 2 кв. 2012р. на суму 112017 гр. (533415х21%) та податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 106683 грн.

Отже, всі суми фактично сплачені і підтверджені податковими накладними, а тому, у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит.

Позиція контролюючого органу, яка викладена в акті перевірки від 28.09.2012 року № 6631/22-3/30848973, суперечить ст. 61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення Підприємства «Лісма-Крим» до відповідальності у вигляді донарахування податку на прибуток у 2 кварталі 20-12 року у розмірі 112017 грн. та донарахування ПДВ у травні 2012 року у розмірі 106683 грн.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за травень 2012 року, що вказує на безпідставність заперечень відповідача та неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004812204 від 12.10.2012 року та №0004802204 від 12.10.2012 року та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 2146,00 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.11.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 23.11.2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0004812204 від 12.10.2012 року та №0004802204 від 12.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України 2146,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Підприємства «Лісма-Крим».

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.