Постанова

від 28.11.2012 по справі 2а-5363/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-5363/12/1070    КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 28 листопада 2012 року           2а-5363/12/1070 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Теплокомплект»про накладення арешту на кошти та інші цінності, ВСТАНОВИВ: 06.12.2012 до Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби (далі –позивач, Податковий орган) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Теплокомплект»(далі –відповідач, Товариство) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, для забезпечення податкового боргу в сумі 40 242,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має перед Державним бюджетом України податковий борг у розмірі 40 242,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою. Оскільки борг Товариством самостійно не погашено і в нього відсутнє майно для погашення такого боргу, то Податковий орган відповідно до положень чинного податкового законодавства звернувся до суду з даним позовом. Представник відповідача, повідомленого належним чином про час, дату і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин поважності неявки суду не повідомив, жодних заперечень чи пояснень щодо позовних вимог не подав. Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Теплокомплект»зареєстроване як суб'єкт господарювання 21.09.1993, код ЄДРПОУ – 22524459, взяте на податковий облік як платник податків у ДПІ у м. Полтаві від 25.03.1999 за №3182. Місцезнаходження Товариства відповідно до інформації ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців –07101, Київська область, м. Славутич, вул. Героїв Дніпра, б. 2. З матеріалів справи вбачається, що в результаті проведеної перевірки та на підставі акта перевірки від 05.09.2011 №5827/15-2/22524459 ДПІ у місті Полтаві прийняла стосовно відповідача податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 07.09.2011 №0007541502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40 255,40 грн. та нараховано штраф у сумі 1,00 грн. На момент прийняття вказаного рішення переплата ПДВ по особовому рахунку Товариства становила 12,56 грн., таким чином, виникла загальна сума заборгованості –40 242,84 грн. З метою забезпечення погашення відповідачем податкового боргу йому виставлено податкову вимогу від 27.10.2011 №2004 на суму 40 242,84 грн. Відповідно до наданої позивачем копії податкової декларації з податку на прибуток підприємств Товариства за 1 квартал 2011 року №176519, у відповідача відсутнє майно. Згідно з листом відокремленого підрозділу «Бюро технічної інвентаризації»комунального підприємства «Агенство розвитку бізнесу в м. Славутичі»Славутицької міської ради №45/10/24-060 від 29.03.2012 у Товариства відсутнє нерухоме майно. Керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України Податковий орган звернувся з даним позовом до адміністративного суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходив з наступного. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Як встановлено судом, на адресу Товариства надіслано податкову вимогу на суму 40 242,84 грн., проте податковий борг відповідачем самостійно не погашено. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначає, що органи Державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. На підставі наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що у Товариства відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашено наявний податковий борг. Пункт 94.1 статті 94 Податкового кодексу України визначає, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. В той же час, абзацом другим підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. На час вирішення спору по суті жодних доказів сплати відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 40 242,84 грн. суду не надано. Враховуючи викладене, виходячи з меж позовних вимог, проаналізувавши норми чинного законодавства, беручи до уваги, що у Товариства відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашено наявний податковий борг, а арешт коштів є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог Податкового органу та наявність підстав для задоволення позову. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.амін Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 128, 159-163, 254  КАС України, суд п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити. Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Теплокомплект» (код 22524459, місцезнаходження: 07101, Київська область, м. Славутич, вул. Героїв Дніпра, б. 2) до повного погашення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 40 242 (сорок тисяч двісті сорок дві) грн. 84 коп. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Спиридонова В.О.