Постанова

від 27.11.2012 по справі 33/101б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 33/101б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю.,

розглянувши касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на ухвалу та постановуГосподарського суду Донецької області від 20.06.2012 року Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року у справі№ 33/101б господарського суду Донецької області за заявою доВідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Краматорських електричних мереж (правонаступник -ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго") Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Берестовий" провизнання банкрутом

за участю представників сторін: не з'явилися,

встановив:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.06.2012 року у справі № 33/101б (суддя -Тарапата С.С.) змінено найменування кредитора у справі на ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", замінено кредитора Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області на правонаступника Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області; затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу ТОВ "Агрофірма "Берестовий", припинено провадження у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року у справі № 33/101б (головуючий суддя - Богатир К.В., суддя -Дучал Н.М., суддя -Склярук О.І.) апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - РВ ФДМ по Донецькій області) на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.06.2012 року у справі № 33/101б залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Донецької області від 20.06.2012 року у справі № 33/101б залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами попередніх інстанцій, РВ ФДМ по Донецькій області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 20.06.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року у справі № 33/101б скасувати та передати справу на розгляд господарського суду Донецької області.

В обґрунтування доводів касаційної скарги РВ ФДМ по Донецькій області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 23, 25, 26, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст. 6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", п. 8 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21.09.1998 року № 1482, п.п. 12, 15, 16, 19, 20 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2007 року № 1314, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зокрема, скаржник вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням вимог ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство, оскільки на момент її винесення судом у ТОВ "Агрофірма "Берестовий" залишилось майно, яке не було передано до комунальної власності та не списане в порядку, визначеному постановою КМУ від 08.11.2007 року № 1314. Скаржник зазначає, що нездійснення ліквідатором законодавчо визначених повноважень по передачі означеного майна до комунальної власності в установленому порядку може призвести до погіршення стану або повної втрати державного майна банкрута.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 23.06.2003 року господарський суд Донецької області за заявою кредитора ВАТ "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області порушив справу № 33/101б про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Берестовий" м. Костянтинівка Донецької області за загальною процедурою на підставі ст.ст. 1, 6, 8, 11, 12, 13 Закону про банкрутство; ввів процедуру розпорядження майном.

Ухвалою від 04.07.2003 року суд призначив розпорядником майна у справі № 33/101б арбітражного керуючого Кожухова О.І.

За результатами підготовчого засідання ухвалою суду від 11.09.2003 року суд зобов'язав ініціюючого кредитора здійснити публікацію про порушення справи про банкрутство у офіційному друкованому органі; визнав грошові вимоги боржника.

В газеті "Голос України" від 30.09.2003 року № 183 (3183) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство № 33/101б.

Ухвалою від 27.11.2003 року суд визнав та затвердив реєстр вимог кредиторів.

Постановою від 10.02.2004 року господарський суд Донецької області визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Кожухова О.І.

Ухвалою від 14.04.2004 року суд припинив повноваження ліквідатора Кожухова О.І. та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Перекрестову О.М. Ухвалою від 22.12.2005 року суд припинив повноваження ліквідатора Перекрестової О.М. та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Соловйова В.Б.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд першої інстанції неодноразово продовжував строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації), відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.06.2012 року ліквідатор надав до суду першої інстанції протокол зборів комітету кредиторів від 19.06.2012 року, звіт ліквідатора від 18.06.2012 року, ліквідаційний баланс на 18.06.2012 року та реєстр вимог кредиторів.

За результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу судом першої інстанції було встановлено, що на виконання вимог ст. 25 Закону про банкрутство, в ході ліквідаційної процедури ліквідаторами проведена інвентаризації майна банкрута, сформована ліквідаційна маса, проведена оцінка та реалізація виявленого майна, розглянуті вимоги поточних кредиторів.

Грошові кошти, що отримані від реалізації ліквідаційної маси розподілені відповідно до вимог ст.31 Закону про банкрутство.

Ліквідатором були отримані довідки відповідних органів про відсутність у банкрута зареєстрованих транспортних засобів, нерухомого майна та земельних ділянок.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором було виявлене майно (зрошувальна система, фельдшерсько - акушерський пункт в с. Плащєєвка), яке не підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута, тому було передано ліквідатором до комунальної власності. Також була виявлена гребля, яка була виведена з ліквідаційної маси та передана до комунальної власності.

Виявлені житлові будинки були частково передані до комунальної власності, оскільки Іллічівська сільська рада відмовилася прийняти об'єкти соціальної сфери в комунальну власність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з цього приводу ліквідатором проводилася переписка з Фондом державного майна України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу РВ ФДМ по Донецькій області від 26.04.2012 року №00985 було проведено засідання комісії щодо обрання способів управління державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу ТОВ "Агрофірма "Берестовий" в процесі приватизації, але перебуває на його балансі. За результатами роботи комісії РВ ФДМУ по Донецькій області видано наказ "Про визначення способів управління державним майном ТОВ "Агрофірма "Берестовий" від 23.05.2012 року № 01176, яким: - визначено способом управління - передачу до комунальної власності державного майна - об'єктів житлового фонду, які не увійшли до статутного капіталу ТОВ "Агрофірма "Берестовий" (п.1); - визначено способом управління державним майном (дитячі садки, клуб) списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою КМУ від 08.11.2007 року № 1314 (п.3).

У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що власником прийнято управлінське рішення щодо вказаного державного майна.

Судом встановлено, що на засіданні 19.06.2012 року комітетом кредиторів за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, одноголосно прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу банкрута та звернення до господарського суду з клопотанням про ліквідацію юридичної особи та припинення провадження у справі.

Судом також встановлено, що станом на 20.06.2012 року у банкрута відсутнє майно, яке належить боржнику на праві власності, а ліквідаційна маса повністю реалізована.

Крім того господарським судом зазначено, що присутній у судовому засіданні 20.06.2012 року представник РВ ФДМ по Донецькій області не заперечував проти затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та ліквідації банкрута, посилаючись на те, що розпочата процедура передачі державного майна до комунальної власності, яке не увійшло до статутного капіталу ТОВ "Агрофірма "Берестовий".

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та визнав за необхідне затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідувати юридичну особу та припинити провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції залишив оскаржувану ухвалу без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення ліквідаційної процедури усі види майнових активів банкрута, які належали йому на праві власності або повного господарського відання були включені до ліквідаційної маси з подальшою їх реалізацією та розподілом отриманих коштів. Будь-яких порушень закону в цій частині судами не виявлено.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що усі об'єкти житлового фонду, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства згідно ст. 26 Закону передаються в порядку, встановленому законодавством до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку, і які на момент проведення ліквідаційної процедури знаходилися в експлуатації за своїм призначенням (фактичне проживання мешканців та знаходження дітей) були передані ліквідатором до комунальної власності відповідних територіальних громад, що не оспорюється скаржником.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що непереданим до комунальної власності залишилося кілька одиниць нерухомого майна, яке не увійшло до статутного фонду банкрута та знаходилося у державній власності, але на час проведення ліквідаційної процедури вказані об'єкти нерухомості фактично були зруйновані та розібрані, непридатні до експлуатації за своїм призначенням як житловий фонд або дитячі дошкільні заклади, усі вони непридатні до відновлюваного ремонту.

Підприємство банкрут не має вільних коштів для проведення заходів по списанню державного майна, яке фактично не належить банкруту. Використання коштів банкрута суворо регламентоване нормами Закону, де у відповідній черговості визначено задоволення вимог кредиторів. Відсутність будь-яких коштів у банкрута на момент винесення судом оскаржуваної ухвали підтверджується ліквідаційним балансом. Будь-якого цільового фінансування від держави підприємство-банкрут для проведення списання об'єктів державного майна на протязі ліквідаційної процедури не отримало.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатор за таких обставин був об'єктивно позбавлений можливостей здійснити під час ліквідаційної процедури усі заходи, передбачені постановою КМУ від 08.11.2007 року № 1314 щодо списання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду банкрута.

Згідно зі ст. 32 Закону про банкрутство, господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника.

Отже, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно ст. 40 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що ліквідатор належно провів всі заходи ліквідаційної процедури, а отже, судом першої інстанції правомірно затверджено звіт та ліквідаційний баланс, припинено провадження у справі про банкрутство.

Крім того, правомірним є посилання господарських судів на ст. 31 ч. 7 Закону про банкрутство, якою передбачено, що у разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 20.06.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року у справі № 33/101б залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

В.Ю. Поліщук