Постанова

від 27.11.2012 по справі 2-3/793-2010 (2-19/793-2010)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 2-3/793-2010 (2-19/793-2010) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Коробенка Г.П.

Куровського С.В.

за участю представників: ПП "Фірма "Дакос" - Петросенка І.М.; ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" -Корнієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги ОСОБА_4 та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Дакос-Т", ТОВ "Дакос" та гр. ОСОБА_4 по справі № 2-3/793-2010(2-19/793-2010) за заявою Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" до ПП "Фірма "Дакос" про банкрутство, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.01.2010 р. порушено провадження по справі № 2-19/793-2010 про банкрутство ПП "Фірма "Дакос", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2010 р. по справі № 2-19/793-2010 введено процедуру розпорядженням майном боржника строком на шість місяців, призначено розпорядником майна ПП "Фірма "Дакос" арбітражного керуючого Горюна В.В.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2010 р. по справі № 2-19/793-2009 затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Фірма "Дакос" на загальну суму 4781050,63 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р. по справі № 2-19/793-2010 ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2010 р. скасовано в частині визначення кредиторських вимог по четвертій на шостій чергам, в цій частині резолютивну частину ухвали попереднього засідання викладено в наступній редакції : "Четверта черга реєстру вимог кредиторів : Український фінансово-промисловий концерн "УФПК" - 791.488,17 грн., ПТ Ломбард "Фірма "РОЛ" і компанія" - 23.577,41 грн., гр. ОСОБА_6 -447.93249 грн., ТОВ "Дакос-Т" - 202.835,98 грн., ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" -1.445.804,69 грн., загалом по четвертій черзі 2.911.638,74 грн. Шоста черга реєстру вимог кредиторів : УПФ України в Цетральному районі м. Сімферополя - 22.694,99 грн., ПТ Ломбард "Фірма "РОЛ" і компанія" -55.885,63 грн., ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" -656.413,01 грн., ТОВ "Дакос-Т" - 133.466,08 грн. Загалом по шостій черзі 868.459,71 грн. Всього за реєстром 3.941.972,47 грн."

Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2011 р. скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р. та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2010 р. в частині розгляду кредиторських вимог гр. ОСОБА_4, ТОВ "Дакос-Т" та ТОВ "Дакос" по справі по справі № 2-19/793-2010, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Справа в цій частині розглядалась судами неодноразово.

Останньою ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 р. по справі № 2-3/793-2009 /суддя Соколова І.О./ відмовлено у визнанні грошових вимог кредиторів -гр.ОСОБА_4, ТОВ "Дакос-Т" та ТОВ "Дакос" до ПП "Фірма "Дакос".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. по справі № 2-3/793-2009 /судді : Заплава Л.М., Євдокімов І.В., Латинін О.А./ ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 р. скасовано частково, прийнято нове рішення по справі : визнано грошові вимоги ТОВ "Дакос-Т" до боржника в сумі 75018,64 грн. (4 черга вимог кредиторів), визнано грошові вимоги ТОВ "Дакос" в сумі 278254,00 грн. (4 черга вимог кредиторів), в іншій частині ухвалу суду першої інстанції від 12.07.2012 р. залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. в частині визнання грошових вимог ТОВ "Дакос-Т" та ТОВ "Дакос" до боржника, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 р. залишити без змін.

В касаційній скарзі гр.ОСОБА_4 просить змінити постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. в частині відмови у визнанні грошових вимог гр. ОСОБА_4 в сумі 160007,47 грн., в іншій частині постанову господарського суду апеляційної інстанції від 06.09.2012 р. залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.03.2010 р. в газеті "Урядовий кур'єр" №55 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПП "Фірма "Дакос".

26.04.2010 р. до суду надійшли заяви ТОВ "Дакос-Т" з грошовими вимогами в сумі 297844,66 грн. (основна заборгованість) та в сумі 452335,98 грн. (неустойка), ТОВ "Дакос" з грошовими вимогами до боржника в сумі 278254,00 грн. та гр. ОСОБА_4 з грошовими вимогами в сумі 169864,86 грн.

Кредиторські вимоги гр. ОСОБА_4 до боржника в сумі 169.864,86 грн., ґрунтуються на тому, що він, як директор підприємства боржника, сплатив за ПП "Фірма "Дакос" через арешт рахунків підприємства власні грошові кошти по : податковим зобов'язанням, боргам по кредитним договорам та кошти, за придбання матеріальних цінностей та пального, що необхідні для господарської діяльності підприємства (а.с. 6 т. 3).

На підтвердження своїх вимог гр.ОСОБА_4 надано звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, у період 2006-2010 р. (а.с. 7-177 т. 3), та рішення 2007-2010 років засновника гр.ОСОБА_4 про оплату директором гр.ОСОБА_4 платежів від імені ПП "Фірма "Дакос" (а.с. 151-166 т. 5).

11.06.2010 р. розпорядник майна боржника та боржник розглянули заявлені грошові вимоги гр. ОСОБА_4 , визнали їх у повному обсязі та включили їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (т.4, а.с. 98, 100).

Як було встановлено судом, гр. ОСОБА_4 одночасно перебуває з боржником - ПП "Фірма "Дакос" у трудових відносинах (як директор) та у цивільно-правових відносинах: володіє корпоративними правами (як засновник).

За висновками судової експертизи, ОСОБА_4 з 05.07.2006 р. по 23.04.2010 р. витратив 161 007,47 грн. на потреби ПП "Фірма "Дакос", за даними бухгалтерського звіту станом 31.03.2010 р. числиться борг підприємства перед гр. ОСОБА_4 на суму 163,100,00 грн. (т.6, а.с.32, 40), але із висновків експертизи не можливо встановити, на які саме потреби гр. ОСОБА_4 витрачені вищевказані кошти.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відмовляючи ОСОБА_4 у визнанні грошових вимог до боржника, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до вимог податкового законодавства, податкові зобов'язання можуть бути виконані лише особисто платником податків або примусово, але за рахунок його майна, а отже, гр. ОСОБА_4 не мав права виконувати за ПП "Фірма Дакос" її податкові зобов'язання; стосовно заявлених грошових коштів гр.ОСОБА_4, які виникли у зв'язку з погашенням зобов'язань ПП "Фірма Дакос" по кредитним договорам, то гр. ОСОБА_4 не надано суду доказів того, що, він як третя особа був вимушений виконати зобов'язання через небезпеку втратити право на майно, відповідно до ч.3 ст.528 ЦК України; стосовно заявлених грошових коштів гр.ОСОБА_4, які виникли у зв'язку з придбанням за власний кошт для ПП "Фірма Дакос" матеріальних цінностей та пальне, то в порушення ст.33 ГПК України, гр. ОСОБА_4 не надано суду доказів того, що придбання зазначених цінностей здійснено за рахунок власних коштів ОСОБА_4 і що зазначені товари (послуги) були необхідні для господарської діяльності ПП "Фірма Дакос".

Отже, господарські суди, повторно переглянувши справу, належним чином дослідивши наявні у справі докази, дійшли до правильного висновку, що підстав для визнання грошових вимог гр. ОСОБА_4 до ПП "Фірма Дакос" не має.

Кредиторські вимоги ТОВ "Дакос" в сумі 278 254,00 грн. до ПП "Фірма Дакос" обґрунтовані заборгованістю за договорами позики та договором купівлі-продажу, а саме: 29.09.2003 р. між АП пансіонат "Днепр" (позичальник) та ПП "Фірма "Дакос" (боржник) укладений договір позики, відповідно до умов якого, позичальник надав боржнику на певний строк (з урахуванням додаткових угод - до 31.03.2011 р.) 130 000,00 грн.; договором позики від 01.10.2003 р. АП пансіонат "Днепр" (позичальник) надав ПП "Фірма "Дакос" (боржнику) на певний строк (з урахуванням додаткових угод - до 31.03.2011 р.) 170 000,00 грн.; та договором від 12.09.2005 р. купівлі-продажу товару вартістю 102 254,00 грн., по якому продавець -ПП "Дакос", зобов'язався передати покупцю ТОВ "Днепр" товар, а покупець - оплатити його вартість.

Свої зобов'язання за вказаними договорами АП пансіонат "Днепр" (ТОВ "Днепр") виконало та перерахувало безготівкою ПП "Фірма "Дакос" (продавцю) кошти на загальну суму 402 254 грн., що підтверджується матеріалами справи, а боржник по вказаним договорам частково виконав свої обов'язки, а саме: по договору позики від 29.09.2003 р. залишок боргу на 29.01.2010 р. склав 20 000,00 грн., по договору позики від 01.10.2003 р. залишок боргу на 29.01.2010 р. складає 170 000,00 грн., по договору від 12.09.2005 р. купівлі-продажу товару вартістю 102 254,00 грн. борг на 01.01.2010 р. склав 88 254,00 грн.

Між первісним кредитором - ТОВ "Днепр" та новим кредитором - ТОВ "Дакос" 15.04.2010 р. у простій письмовій формі укладено договір відступлення права вимоги за вказаними вище договорами позики та договором купівлі-продажу на загальну суму 278 254,00 грн., зазначена уступка права вимоги є платною - новий кредитор сплачує первісному 268 254,00 грн., у виконання чого новий кредитор сплатив 20 та 25 травня 2010 р. безготівкою первісному кредитору 29 000,00 грн. (т.5, 82-83)

Відповідно до висновків судової експертизи, борг у сумі 268 254,00 грн. станом на час порушення справи про банкрутство перед ТОВ "Дакос" не існував, на даний час такий борг перед вказаним кредитором за даними бухгалтерського звіту існує (т.6, а.с. 24-60).

Отже, кредиторські вимоги ТОВ "Дакос" до боржника ґрунтуються сама на відступленні права вимоги за договором, який виник ще до порушення провадження по справі про банкрутство ПП "Фірма "Дакос".

Господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у визнанні грошових вимог ТОВ "Дакос" до боржника в сумі 268 254,00 грн., виходячи з того, що зазначені вимоги є поточними, а не конкурсними, оскільки право вимоги ТОВ "Дакос" до ПП Фірма "Дакос" виникло після порушення справи про банкрутство, так як право вимоги за вищевказаним договором про уступку права вимоги від 15.04.2010 р. виникає у ТОВ "Дакос" не раніше 15.04.2010 р., крім того, кредитором не надано вчасно підтверджуючих документів щодо грошових вимог в сумі 268.254,00 грн., крім того, згідно з висновками експертизи, борг в розмірі 268.254,00 грн. станом на час порушення справи про банкрутство ПП "Фірма "Дакос" перед ТОВ "Дакос" не існував.

Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. 2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. 3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст.513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Повторно переглянувши справу в апеляційному порядку, належним чином дослідивши обставини справи, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до вимог ст.512 ЦК України внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, при цьому не змінюється сам час виникнення основного зобов'язанням, а отже, кредиторські вимоги ТОВ "Дакос" до боржника є конкурсними, оскільки виникли внаслідок правонаступництва за зобов'язанням, укладеним у 2003 році, тобто до порушення справи про банкрутство ПП "Фірма "Дакос" (28.01.2010 р.), дані вимоги підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються боржником, таким чином, підлягають включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів в сумі 278 254,00 грн.

Кредиторські вимоги ТОВ "Дакос-Т" до боржника в сумі 750 180,64 грн., з яких 452 335, 00 грн. -борг та 297 844,66 грн. -неустойка, ґрунтуються на тому, що даний кредитор сплатив за боржника на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" кошти в погашення боргів та процентів за користування кредитами. Зазначені вимоги визнані боржником у повному обсязі (т.4, а.с. 98).

Як вбачається із матеріалів справи, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Дакос -Т" 23.05.2003 р. укладений договір поруки, предметом якого є те, що ТОВ "Дакос -Т" бере на себе зобов'язання ПП "Фірма "Дакос" за кредитними договорами № 012/02-1/119 та № 010/02-1/121 (т.2 а.с. 121)

Між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та позичальником - ПП "Фірма "Дакос", укладені договори кредиту, в тому числі:

1) 13.05.2004 р.№010/02-1/113 -04, в погашення заборгованості по цьому договору за погодженням банку ТОВ "Дакос-Т" сплатило банку: 17.05.2006 р. -14 500,00 грн., 23.05.2006 р. - 20 000,00 грн., 29.06.2006 р.- 50 000,00 грн., 50 000,00 грн., 50 000,00 грн., 30.05.2006 р.- 2 306,69 грн., 05.07.2006 р. -15 000,00 грн., 50 000,00 грн., всього на суму 249 500,00 грн.;

2) 23.05.2003 р. №012/02-1/119 та №010/02-1/121 на 200.000 грн. та 220.000 грн., в забезпечення виконання яких 23.05.2003 р. ТОВ "Дакос-Т" уклало з Банком договори поруки та застави нежитлових приміщень площею 988,9 кв.м. по вул. Федотова, 25, м.Сімферополя; у виконання договору №012/02-1/119 поручитель сплатив банку: 10.05.2006 р. -100 000,00 грн., 23.05.2006 р. -50 000,00 грн., 26.05.2006 р. -49 944,00 грн., 29.05.2006 р. 2891,98 грн., усього 202 835,98 грн.

Між ПП "Фірма "Дакос" та ТОВ "Дакос-Т" 15.01.2007 р. укладено договір про збільшення до п'яти років строку позовної давності по зобов'язанням по сплаті 202 835,98 грн. та 249 500,00 грн. (т.5, а.с. 72).

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що у письмовому вигляді не має укладеного договору між ТОВ "Дакос - Т", ПП "Фірма "Дакос", КРД ПАО "Райффайзен Банк Аваль"стосовно переводу боргу або уступки права вимоги, проте, в матеріалах справ є лист АППБ "Аваль" від 18.05.2006 р. №11/894 про погодження погашення кредиту ТОВ "Дакос-Т".

Відмовляючи ТОВ "Дакос-Т" у визнанні кредиторських вимог до боржника, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ "Дакос-Т" не був поручителем за кредитним договором від 13.05.2004 р. № 010/02-1/113-04, а в порядку ст.ст.512-519, 528 ЦК України договір про заміну кредитора у вказаних обставинах не укладався, то заміна кредитора у даних правовідносинах не відбулась, а отже, ТОВ "Дакос-Т" не набув статусу кредитора по відношенню до ПП "Фірма "Дакос" в частині договору від 13.05.2004 р. №010/02-1/113-04, крім того, лист АППБ "Аваль" від 18.05.2006 р. №11/894 про погодження погашення кредиту, не є договором про заміну кредитора, в розумінні ч.1 ст.513 ЦК України, до того ж, ініціюючим кредитором та АППБ "Аваль" було заявлено суду про застосування наслідків спливу строку позовної давності, відповідно до ст.257 ЦК України, що є підставою для відмови у визнанні заявлених кредиторських вимог ТОВ "Дакос-Т" .

Таким чином, господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов до висновку про відмову у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Дакос-Т" до ПП "Фірма "Дакос" у повному обсязі.

Переглянувши справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.ст.99-101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції, скасував ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 р. в частині кредиторських вимог ТОВ "Дакос-Т" і визнав вимоги даного кредитора до боржника в сумі 750 180,64 грн., виходячи з того, що відсутність у письмовому вигляді договору між ТОВ "Дакос - Т", ПП "Фірма "Дакос", КРД ПАО "Райффайзен Банк Аваль"стосовно переводу боргу або уступки права вимоги не може бути безумовною підставою недійсності зобов'язань, що випливають з дій сторін та які виконані сторонами у повному обсязі, крім того, вказані договори : договір позики та договір застави не визнавались недійсними у встановленому порядку, а отже є чинними.

Згідно ст. 4 1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за наслідками розгляду грошових вимог кредиторів господарський суд визнає грошові вимоги (повністю чи частково) або їх відхиляє. Завдання господарського суду у справі про банкрутство полягає не у вирішенні спору між кредитором та боржником по суті, а у перевірці обґрунтованості грошових вимог кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про те, що оскільки вищезазначені договори, які покладені в обгрунтування кредиторських вимог ТОВ "Дакос-Т" до боржника не визнавались недійсними, то грошові вимоги ТОВ "Дакос-Т" до ПП "Фірма "Дакос" на суму 750180,64грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Постановами ВГСУ від 10.03.2011 р. та від 07.02.2012 р. скасовувались судові рішення по даній справі в частині кредиторських вимог ПП "Фірма "Дакос", гр. ОСОБА_4, ТОВ "Дакос-Т" та справа в цій частині направлялась на новий розгляд до суду першої інстанції та було зобов'язано суд при новому розгляді справи дослідити обставини, які підтверджують чи заперечують вимоги ТОВ "Дакос" до боржника в сумі 278.254 грн. за договорами позики від 29.09.2003 р. та договором купівлі-продажу, належним чином не з'ясувати питання стосовно укладених угод між ТОВ "Дакос-Т" і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та угод, між боржником і ТОВ "Дакос-Т", дослідити обставини щодо підстав виникнення та обгрунтованості грошових вимог ОСОБА_4 до боржника.

Відповідно до вимог ст. 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи.

Повторно переглянувши справу, давши належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, виконавши вказівки, які викладені в постановах ВГСУ від 10.03.2011 р. та від 07.02.2012 р. по справі про банкрутство ПП "Фірма "Дакос", дослідивши фактичні обставини справи, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_4 до боржника та визнанню грошових вимог ТОВ "Дакос-Т" в сумі 750 180,64 грн. та ТОВ "Дакос" в сумі 278 254,00 грн. до ПП "Фірма "Дакос".

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Дакос-Т", ТОВ "Дакос" та гр. ОСОБА_4 по справі № 2-3/793-2010(2-19/793-2010) постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній апеляційній постанові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.111 5 , 111 7 -111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Дакос-Т", ТОВ "Дакос" та гр. ОСОБА_4 по справі № 2-3/793-2010(2-19/793-2010) залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Коробенко Г.П.

Куровський С.В.