Рішення

від 29.11.2012 по справі 5009/3958/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/115/12-30/64/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.12 Справа № 5009/3958/12

.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ»(83017, м. Донецьк, вул.Овнатаняна, буд. 4)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 153 375,75 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Коваленко О.В., довіреність № 7 від 16.11.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 від 29.09.1995 р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 153375,75 грн. заборгованості за договором поставки № 157 від 25.05.2011р., в т.ч.: 71011,98 грн. основного боргу, 65331,02 грн. пені, 14202,00 грн. штрафу та 2830,75 грн. -3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 612, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідачем не виконані, станом на 01.10.2012 р. заборгованість за договором складає 71011,98 грн. Позивач вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3958/12, присвоєно справі номер провадження № 7/115/12, розгляд якої призначено на 19.11.2012 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., у зв'язку хворобою судді Кутіщевої-Арнет Н.С., справу № 5009/3958/12 передано на розгляд судді Кагітіної Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.11.2012 р. суддею Кагітіною Л.П. прийнято до свого провадження справу № 5009/3958/12, присвоєно справі номер провадження 7/115/12-30/64/12, судове засідання призначено на 29.11.2012 р. о 11-30.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявленої до стягнення суми. Додатково повідомив, що на дату судового засідання відповідачем частково погашено суму боргу. Також, у судовому засіданні для огляду суду надані оригінали спірних видаткових накладних та витребувані ухвалою суду документи. Крім того, представником позивача до матеріалів справи надано оригінал акта звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2012 р., згідно з яким сума основного боргу на цю дату складає 65011,98 грн.

Відповідач -ОСОБА_1, який особисто представляв свої інтереси в судовому засіданні, письмовий відзив на позов суду не надав, проти наявності заборгованості у визначеній в акті звірки сумі не заперечує. Нездійснення оплати за отриманий за договором товар пояснює відсутністю коштів.

В судовому засіданні 29.11.2012 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ»(Постачальником, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки товару №157 (надалі -Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору цемент в асортименті, надалі товар (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору загальна ціна договору складає 500 тисяч грн.

За визначенням п. 3.1 Договору, товар постачається згідно поданої за 10 днів письмової заявки Покупця, в якій зазначається асортимент, виробник та реквізити покупця.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок з Постачальником здійснюється у вигляді 100 % передплати згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п. 3.2 Договору Постачальник залишає за собою право поставки товару з відстрочкою платежу протягом 5 днів від дати відвантаження.

Згідно з п. 6.1 Договору, у випадку порушення строків оплати, обумовлених п. 4.2 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6.2 Договору передбачено обов'язок оплати Покупцем Постачальнику штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості у випадку несплати вартості поставленого товару більш ніж 20 днів зазначено строку.

За визначенням пунктів 7.1 та 7.2 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору відповідно до поданих покупцем заявок та видаткових накладних передано відповідачу станом на 01.10.2012 р. товару на загальну суму 460511,98 грн., який був прийнято відповідачем без зауважень. За твердженням позивача, відповідач за поставлений йому товар в повному обсязі не розрахувався, сума основного боргу на час подання позову - 71011,98 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 153375,75 грн. заборгованості за договором поставки № 23/11 від 12.04.2011р., в т.ч.: 71011,98 грн. основного боргу, 65331,02 грн. пені, 14202,00 грн. штрафу та 2830,75 грн. -3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача -прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних, позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 460511,98 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується наведеними документами, які містять підпис уповноваженого представника покупця (арк. справи 42-46).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.1 Договору сторонами передбачено поставку із 100% передплатою, проте, за змістом пункту 4.2 Договору постачальник залишив за собою право постави товару з відстрочкою платежу протягом 5 днів від дати відвантаження.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором.

Згідно із здійсненим позивачем розрахунком, станом на 10.10.2012 р. заборгованість відповідача за договором складала 71011,98 грн.

Проте, судом встановлено, що станом на зазначену дату заборгованість відповідача становила 69511,98 грн. і саме ця сума була обґрунтовано заявлена до стягнення. Суму ж в розмірі 1500,00 грн. було заявлено до стягнення безпідставно, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача вартість отриманої від позивача продукції в сумі 4500,00 грн. За наданими представником позивача у судовому засіданні поясненнями, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми боргу, на момент розгляду справи заборгованість останнього за договором за заявлений період складає 65011,98 грн.

Слід зазначити, що факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість, а також розмір несплаченої вартості товару відповідачем не оспорюється.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 28.11.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 65011,98 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу за Договором підлягають задоволенню частково -в сумі 65011,98 грн., а в частині стягнення 4500,00 грн. заборгованості провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 65331,02 грн. пені за порушення термінів оплати товару, 14202,00 грн. штрафу та 2830,75 грн. -3% річних.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього сум пені, штрафу та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов до висновку, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню. При цьому суд зазначає, що при визначенні позивачем розміру штрафних санкцій, ним було невірно визначено періоди заборгованості та сума основного боргу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 549-551, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом п. 6.1 Договору узгоджено, що у випадку порушення Покупцем умов оплати товару, він сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Так, частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір неустойки (пені) , він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Зважаючи на вищенаведене, суд визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою, проте, вважає необхідним розмір пені, яка підлягає стягненню, обмежити подвійною обліковою ставкою, оскільки законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу -не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки) і у більшому розмірі вона не може бути стягнута.

Здійснивши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням суми основного боргу (69511,98 грн.) та періодом заборгованості (з 05.06.2012 р.- виникнення зобов'язання по оплаті з дня останньої поставки по 01.10.2012 р. -визначений позивачем), сума пені становить 3390,13 грн. і в цій сумі вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню.

Пунктом 6.2 Договору передбачено обов'язок оплати Покупцем Постачальнику штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості у випадку несплати вартості поставленого товару більш ніж 20 днів зазначено строку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасності розрахунків є доведеним і сторонами не заперечується, що покладає на відповідача встановлену законом та Договором відповідальність.

З урахуванням суми заборгованості сума штрафу складає 13902,40 грн.

Зважаючи на помилкове визначення позивачем періоду прострочення та суми основного боргу вимоги про стягнення 3% річних також підлягають частковому задоволенню. Позивачем період нарахування зазначено з 05.06.2011 р., тоді як, поставка здійснювалася протягом червня -листопада 2011 р., і остання поставки здійснена 31.05.2012 р. Отже, дата нарахування -з 05.06.2012 р.

Перерахувавши суму 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд встановив, що позивачем правомірно заявлено суму 3% річних в розмірі 678,03 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 65011,98 грн. основного боргу, 3390,13 грн. пені, 13902,40 грн. штрафу та 678,03 грн. -3% річних. В частині стягнення 4500,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. В іншій часті позову відмовити, як заявленій безпідставно.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог. Тобто, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1748,48 грн. в частині задоволених позовних вимог та в частині припинення провадження у справі, оскільки часткову сплату заборгованості здійснено після порушення провадження у справі. В іншій частині судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ»(м. Донецьк) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер ЄДР НОМЕР_2; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ»(83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, буд. 4; код ЄДРПОУ 25117536; р/р 26008001702001 у ПАТ «ВБР»м. Київ, МФО 380719) 65011 (шістдесят п'ять тисяч одинадцять) грн. 98 коп. основного боргу, 3390 (три тисячі триста дев'яносто) грн. 13 коп. пені, 13902 (тринадцять тисяч дев'ятсот дві) грн. 40 коп. штрафу, 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 03 коп. - 3% річних та 1748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. 48 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 4500,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.12.2012 р.