Рішення

від 26.11.2012 по справі 5011-45/15341-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/15341-2012 26.11.12

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «АПМ КОМПАНІ»

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торсистем Бутзбах Груп-Україна»

про: стягнення 183 430,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Гончаренко Ю.М. -представник за довіреністю від 25.10.2012 № 44/1025;

Чернець С.В. -директор (наказ від 28.02.2012 № 4а);

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АПМ КОМПАНІ»мотивовані тим, що за укладеним між останнім та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торсистем Бутзбах Груп-Україна»договором від 24.05.2012 № 24/05/12, відповідач зобов'язався поставити та здійснити роботи по його монтажу. Однак відповідач поставив позивачеві товар, який не відповідає вимогам Договору у зв'язку з чим, останній його не прийняв та вимагав поставити належний товар. Проте, в порушення вимог Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та суму попередньої оплати позивачеві не повернув. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 183 430,00 грн., з яких 172 640,00 грн. -сума попередньої оплати за товар та 10 790,00 грн. -5 % штрафу за несвоєчасно поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2012 порушено провадження та присвоєно справі № 5011-45/15341-2012. Розгляд даної справи призначено судом на 26.11.2012.

Ухвала від 02.11.2012 про порушення провадження у даній справі надсилалася на юридичну адресу відповідача згідно відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому згідно з ч. 2 ст. 64 ГПК України відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судових засідань.

Письмового відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем до суду не подано.

Отже, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПМ КОМПАНІ»(далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торсистем Бутзбах Груп-Україна»(далі -відповідач) укладено Договір підряду на поставку та виконання робіт від 24.05.2012 № 24/05/12 (далі -Договір), згідно з яким позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання на свій ризик в строки та на умовах Договору, поставити та передати у власність позивача протипожежні двері (далі -товар) та виконати їх монтаж (далі -роботи) на Об'єкті: «Друга черга багатоповерхової забудови по вул. Маяковського у м. Бориспіль Київської області. Житловий 3-х секційний будинок № 2»та прийняти участь у роботі Комісії з введення Об'єкта в експлуатацію (п. 1.1 Договору).

Сторони дійшли згоди, що обов'язковою умовою поставки товару за Договором є відповідність якості товару вимогам державних стандартів, що діють на території України та наявність у нього сертифікату (паспорту) відповідності (якості) підприємства -виготовлювача товару (п. 1.3 Договору).

Згідно із п. 2.1 Договору загальна вартість Договору складає 258 300,00 грн., з яких 215 800,00 грн. -вартість товару та 42 500,00 грн. -вартість робіт.

Пунктом 3.1 встановлено, що позивач має право відмовитись від прийняття у власність товару або закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання товару або результатів робіт відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та Договорі, і не можуть бути усунуті відповідачем або третьою особою, а саме: при прийманні товару буде виявлена недостача, невідповідність якості товару вимогам стандартів або супровідним документам. Крім того, згідно із даним пунктом Договору позивач має право відмовитися від Договору та вимагати відшкодування збитків, якщо відповідач своєчасно не здійснив постачання товару і закінчення робіт в строк, визначений Договором, стає неможливим.

Якщо при прийманні товару позивачем буде виявлена недостача, невідповідність якості товару вимогам стандартів або супровідним документам, представник позивача у присутності представника відповідача має право не прийняти товар, склавши про це Акт у довільній письмовій формі про невідповідність товару умовам Договору або прийняти частину товару, склавши відповідний Акт у довільній письмовій формі про фактичну кількість прийнятого товару (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору право власності на товар та ризики виникають у позивача в момент передачі йому товару за Актом прийому-передачі товару.

З п. 5.1 Договору випливає, що граничний термін поставки товару становить 28 робочих днів.

Згідно із п. 5.2 Договору термін поставки товару слід рахувати від дати перерахування позивачем передоплати вартості товару у відповідності з п. 5.3 Договору. А п. 5.3 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється позивачем у три етапи, перший з яких є передоплатою у розмірі 172 640,00 грн., що складає 80 % від вартості товару.

За невиконання або за неналежне виконання своїх обов'язків за Договором, винна сторона відшкодовує постраждалій стороні збитки у повному обсязі (п. 8.1 Договору).

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну поставку товару та/або за несвоєчасне виконання робіт, передбачених Договором, відповідач оплачує позивачеві штраф у розмірі 5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару та/або вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, на виконання вимог Договору позивач здійснив попередню оплату товару в сумі 172 640,00 грн., що становить 80 % від загальної вартості товару, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 12.06.2012 № 184.

Однак, в порушення вимог Договору відповідачем поставлено товар, який не відповідає кількості, якості, не відповідає супроводжувальним документам, а також самі супроводжувальні документи не відповідають умовам Договору та чинному законодавству України. У зв'язку з викладеним позивач не прийняв поставлений відповідачем товар, та на підставі чого у присутності представника відповідача складено Акт від 23.07.2012 про невідповідність товару умовам Договору.

Виходячи з викладеного вище, позивач направив відповідачеві лист-претензію від 15.08.2012 № 28/2815, згідно з яким просив останнього виконати належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором, а саме поставити товар до 27.08.2012 та здійснити роботи з його монтажу. Крім того, позивач просив відповідача, згідно із п. 8.3 Договору, сплатити штраф за порушення строків поставки у розмірі 10 790,00 грн.

Однак, згадана вище претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи те, що відповідачем не виконані обов'язки за Договором, позивач направив відповідачеві лист-претензію від 10.09.2012 № 32/0910 яким просив останнього повернути суму передоплати у розмірі 172 640,00 грн. та штраф за порушення строків поставки у розмірі 10 790,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, відповідач на претензію від 10.09.2012 № 32/0910 ніяким чином не відреагував.

Сума заборгованості відповідачем у судовому порядку спростована не була, а також доказів її погашення останнім до суду не подано.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 172 640,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача суми передоплати у розмірі 172 640,00 грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню у повному обсязі.

А оскільки Відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 % штрафу за порушення строків поставки у розмірі 10 790,00 грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що у нього є підстави вважати, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач може вчинити дії, спрямовані на списання наявних грошових коштів на банківських рахунках.

Розглянувши згадану вище заяву позивача, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 № 16 (далі -Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив своє припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку в банківській установі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРСИСТЕМ БУТЗБАХ ГРУП-УКРАЇНА»(04212, м. Київ, вул. Озерна, буд. 3; ідентифікаційний код 36251451, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПМ КОМПАНІ»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 5; ідентифікаційний код 37633619, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) -172 640,00 (сто сімдесят дві тисячі шістсот сорок) грн. 00 коп. -суми передоплати; 10 790,00 (десять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 00 коп. -5 % штрафу; 3 668,60 (три тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 60 коп. -витрат по оплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.12.2012 року.

Суддя С.В. Балац