Рішення

від 26.11.2012 по справі 5006/19/93/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.12 р. Справа № 5006/19/93/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донторгсервіс», м. Дружківка Донецької області

про стягнення заборгованості за договором про надання банківської гарантії №27/25-ГТЗ-08 від 27.03.2007р. в сумі 10 601,55 грн., з яких заборгованість за простроченою комісією в сумі 4 661,62 грн., пеня в сумі 3 829,97 грн., 3% річних в сумі 608,69 грн., інфляційні втрати в сумі 1 501,27 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Сєрая О.О. за довіреністю.

від відповідача: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

26.11.2012р. з 10.15 год. по 10.25 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», м.Київ, звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донторгсервіс», м. Дружківка Донецької області про стягнення заборгованості за договором про надання банківської гарантії №27/25-ГТЗ-08 від 27.03.2007р. в сумі 10 601,55 грн., з яких заборгованість за простроченою комісією в сумі 4 661,62 грн., пеня в сумі 3 829,97 грн., 3% річних в сумі 608,69 грн., інфляційні втрати в сумі 1 501,27 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання банківської гарантії №27/25-ГТЗ-08 від 27.03.2007р. в частині внесення плати за надання банківської гарантії.

Ухвалою суду від 12.08.2012р. за вищевказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/93/2012.

В судовому засіданні 12.11.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги надіслання ухвали про порушення справи №5006/19/93/2012 на адресу відповідача, суд робить висновок про належне виконання обов'язку повідомити його про час та місце розгляду справи.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2008р. між Публічним акціонерне товариством «Родовід Банк», м.Київ (далі - банк або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донторгсервіс», м. Дружківка Донецької області (далі - відповідач або принципал) був укладений договір про надання банківської гарантії №27/25-ГТЗ-08 від 27.03.2007р. (договір), відповідно до п.1.1 якого банк надає принципалу банківську гарантію платежу на суму 233 081, 00 грн. на користь замовника торгів - Дочірньої компанії «Укргазвидобудування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в рахунок забезпечення виконання зобов'язань відповідача під час участі в тендерних торгах, а відповідач зобов'язався сплатити банку плату за надання гарантії в розмірі 2% від суми, зазначеної в п.1.1 договору за один календарний місяць її дії, що складає 4 661, 62 грн.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що він за своєю правовою регулює взаємовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем відносно наданої позивачем гарантії на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобудування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Відповідачем не спростований факт емісії гарантії в його інтересах. До того ж виписка по рахунку 35784000000272.980 свідчить, що відповідач частково виконував прийняті на себе зобов'язання.

За змістом п.3.2 договору плата за перший місяць дії гарантії нараховується банком в день підписання договору і сплачується боржником не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати укладання на рахунок банку.

Як вбачається зі змісту договору надання банківської гарантії №27/25-ГТЗ-08 від 27.03.2007р., сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до нового свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «Родовід Банк», банк є правонаступником всіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк» у зв'язку зі зміною його найменування (назви).

З огляду на вищевикладене, кредитором за договором про надання банківської гарантії №27/25-ГТЗ-08 від 27.03.2007р. виступає Публічне акціонерне товариство „Родовід Банк".

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач на виконання п.1.1 договору, банк надав за відповідача банківську гарантію платежу на суму 233 081,00 грн. на користь замовника торгів - Дочірньої компанії «Укргазвидобудування» зобов'язань відповідача під час участі в тендерних торгах по закупівлі товарів.

Принципал, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за договором банківської гарантії належним чином не виконував, зокрема, плату за надання гарантії в розмірі 2% від суми, зазначеної в п. 1.1 договору за один календарний місяць, що складає 4 661, 62 грн. у відповідності до п.3.1. договору не сплатив. Як зазначає позивач, наразі у відповідача перед банком наявна заборгованість за простроченою комісією в сумі 4 661, 62 грн.

На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №5006/19/93/2012 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача заборгованості за простроченою комісією в сумі 4 661, 62 грн.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором банківської гарантії за простроченою комісією в сумі 4 661, 62 грн.є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на приписи наведених норм, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне погашення комісії за надання гарантії в сумі 562,45 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки.

Судом проаналізовано наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем не дотримані приписи закону щодо визначення періоду нарахування пені, за відсутності визначення іншого терміну нарахування пені умовами договору, з огляду на наведені обставини, суд робить висновок про законність позовних вимог про стягнення пені в сумі 455, 46 грн.

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги, документально доведені, ґрунтуються на нормах чинного законодавства і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів вищевказаної норми, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 608, 69 грн., інфляційних витрат в сумі 1 507, 27 грн.

Перевіривши за допомогою Інформаційно-пошукової правової системи „Ліга: Закон Еліт 9.1.3" зроблений позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлені 3% річних в сумі 609, 20 грн., інфляційних витрат в сумі 1 771, 42 грн.

Проте, з огляду на відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат у розмірі, визначеному позивачем, - в сумах 608, 69 грн. та 1 501, 27 грн. відповідно.

Беручи до уваги наведені обставини і враховуючи, що позовні вимоги, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 512, 517, 525, 526, 534, 549-552, 625, 629, §4 Глави 49 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 59, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донторгсервіс», м. Дружківка Донецької області стягнення заборгованості за договором про надання банківської гарантії №27/25-ГТЗ-08 від 27.03.2007р. в сумі 10 601,55 грн., з яких заборгованість за простроченою комісією в сумі 4 661,62 грн., пеня в сумі 3 829,97 грн., 3% річних в сумі 608,69 грн., інфляційні втрати в сумі 1 501,27 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донторгсервіс» (84200, м.Дружківка Донецької області, вул. Нахімова, буд.3, ідентифікаційний номер 31996883) на користь «Родовід Банк» в особі віділення «Донецьке регіональне управління» АТ «Родовід Банк) (84200, м.Донецьк, вул. Артема, буд.275, ЄДРПОУ 14349442) за договором про надання банківської гарантії №27/25-ГТЗ-08 від 27.03.2007р. в сумі 7 227, 04 грн., з яких заборгованість за простроченою комісією в сумі 4 661,62 грн., пеня в сумі 455, 46 грн., 3% річних в сумі 608,69 грн., інфляційні втрати в сумі 1 501,27 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішення законної сили

У судовому засіданні 26.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 03.12.2012р.

Суддя Демідова П.В.