Рішення

від 04.12.2012 по справі 19/083-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2012 р. Справа № 19/083-12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Інвестсервіс»,

м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства «Переяслав-Хмельнцький завод

продтоварів», м. Переяслав-Хмельницький,

про стягнення 51029,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

за участю представників сторін:

від позивача: Супрун А.М. (довіреність № 20/12 від 21.05.2012р.);

від відповідача: Пінчук К.Ю. (довіреність № 45 від 12.07.2012р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Інвестсервіс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Переяслав-Хмельнцький завод продтоварів» (далі -відповідач) про стягнення 51029,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 12/11ФД поворотної фінансової допомоги від 08.12.2011 р. відповідач не повернув у визначений строк суму отриманої позики, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 50000,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нарахована пеня в сумі 1029,00 грн.

Ухвалою суду від 17.10.2012р. порушено провадження у справі № 19/083-12 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2012 р.

Ухвалою від 12.11.2012 р. суд відклав розгляд справи на 22.11.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних судом доказів.

15.11.2012 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло уточнення позовних вимог, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 50000,00 грн. суму наданої фінансової допомоги та штраф у сумі 6000,00 грн., нарахований на підставі абз. 1 п. 8.4. договору та за період з 01.10.2012 р. по 12.10.2012 р.

Отже, враховуючи приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, судом розглядаються позовні вимоги в межах нової ціни позову -56000,00 грн.

Присутній у судовому засіданні 22.11.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням раніше поданих уточнень.

Представник відповідача проти позову заперечив, проте, письмовий відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 04.12.2012 р.

До початку розгляду справи через канцелярію господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. При обґрунтуванні наданих письмових пояснень відповідач посилається на те, що відповідно до п. 6.2. Договору № 12/11ФД поворотної фінансової допомоги від 08.12.2011 р. передбачено можливість повернення фінансової допомоги продукцією. Тому, відповідач не заперечує проти повернення фінансової допомоги готовою продукцією. Крім того, відповідач зазначив, що також безпідставними є вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6000 грн. за прострочення суми основного боргу, оскільки заборгованість утворилася виключно з вини позивача, який відмовляється отримати борг продукцією.

Представник позивача в судовому засіданні проти повернення відповідачем фінансової допомоги продукцією заперечив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2011 р. між позивачем (за договором -позикодавець) та відповідачем (за договором -позичальник) було укладено Договір № 12/11 ФД поворотної фінансової допомоги, пунктами 1.1, 3.1, 5.1 та 7.1 якого передбачено, що позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням. Сума допомоги становить 50000,00 грн. Фінансова допомога надається на термін до 01 вересня 2012 року. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині надання відповідачу фінансової допомоги у розмірі 50000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 453 від 09.12.2011 р.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 50000,00 грн. заборгованості.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами частини першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктами 6.1, 6.2 та 5.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути одержану суму фінансової допомоги в строк, визначений п. 5.1 договору. Фінансова допомога повертається позичальником продукцією або грошовими коштами, починаючи з вересня 2012 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зокрема, в частині повернення суми отриманої позики, оскільки п. 6.2. Договору № 12/11ФД поворотної фінансової допомоги від 08.12.2011 р. передбачено можливість повернення фінансової допомоги продукцією, суд вважає безпідставними, враховуючи, що зазначеним пунктом договору встановлено, що фінансова допомога повертається позичальником продукцією або грошовими коштами, тобто прямої вказівки на повернення фінансової допомоги саме продукцією в договорі не зафіксовано. Крім того, жодних документів, щодо зміни та продовження термінів повернення фінансової допомоги чи щодо визначення порядку повернення фінансової допомоги, підписаних повноважними представниками сторін суду надано не було.

Враховуючи відсутність доказів повернення позивачу коштів у розмірі 50000,00 грн. та приймаючи до уваги заперечення позивача проти повернення відповідачем фінансової допомоги готовою продукцією, судом позовні вимоги в цій частині визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 6000 грн., нарахований за період з 01.10.2012 р. по 12.10.2012 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що в разі неповернення фінансової допомоги до 01.10.2012 р. позичальник сплачує штраф у розмірі 1% від суми позички за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати .

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності з абзацом другим частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства , якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, безпідставним є нарахування позивачем штрафу за кожен день прострочення платежу, оскільки такі нарахування можуть стосуватись лише пені.

Отже, суд вважає правомірним нарахування штрафу у розмірі 1% від суми невиконаного зобов'язання, тобто суми позики, що відповідно становить 500,00 грн.

За таких обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 1451,42 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький завод продтоварів»(08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Солонці, 31, код ЄДРПОУ 00378589) на користь Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Інвестсервіс»(04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 5, код ЄДРПОУ 21629417) 50000,00 (п'ятдесят тисяч) грн. заборгованості, 500,00 (п'ятсот) грн. штрафу, 1451 (одну тисячу чотириста п'ятдесят одну) грн. 42 коп. судового збору.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.12.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін